Товарне виробництво — матеріальна основа виникнення підприємництва

2. Товарне виробництво — матеріальна основа виникнення підприємництва.

Товарна організація виробництва і адекватна їй форма зв'язків є рушійною силою розвитку продуктивних сил суспіль­ства, підвищення ефективності виробництва, оскільки веде до подальшого поглиблення суспільного поділу праці, спеціаліза­ції виробництва і, як результат, до зростання кількості вироб­леної продукції, тобто продуктивності праці.

Елементами процесу виробництва є власне праця, предмети праці та засоби праці. У сукупності засоби та предмети праці становлять засоби виробництва (рис. 1).

			Виробництво
		Продукти

Рис. 1. Основні елементи процесу суспільного виробництва.

Система факторів виробництва, яка забезпечує перетворен­ня речовин природи відповідно до потреб людей, створює мате­ріальні й духовні блага, є продуктивними силами суспільства. До цієї системи належать (див. рис. 2):

Рис. 2. Основні складові (елементи) продуктивних сил суспіль­ства.

— працівники;

— засоби праці (інструменти, механізми, машини, двигуни, апарати, різні пристрої тощо);

— предмети праці (земля, сировина, матеріали, корисні ко­палини тощо);

— сили природи, що використовуються;

— наука як специфічна продуктивна сила;

— форми і методи організації виробництва;

— інформація.

До родових ознак підприємництва належить те, що вироби­ла практика розвитку підприємництва, насамперед:

— обмін діяльністю між суб'єктами господарювання;

— прагнення кожного учасника обміну діяльністю до реалі­зації своїх інтересів;

— прояв особистої чи колективної ініціативи у процесі підго­товки чи укладання угоди;

— здатність і готовність іти на особистий (чи колективний) ризик заради укладання угоди на вигідних умовах;

— вміння диференціювати вірогідні й справжні результати угоди, визначити пріоритети діяльності та підпорядкувати їм логіку ділового спілкування.

Виникнення товарного виробництва, як ми з'ясували у пер­шому питанні, передбачає дві передумови.

Перша — це обмін товарів, який відбувається на основі еквівалентності (у товари, що обмінюються, має бути вкладена однакова кількість праці). Еквівалентний обмін можливий ли­ше за наявності свободи вибору, можливої лише в умовах кон­куренції.

Друга — це економічна відокремленість виробників, що зу­мовлює свободу діяльності господарюючих суб'єктів. Тобто еко­номічна відокремленість передбачає самостійний вибір видів діяльності суб'єктів господарювання, самостійне (вільне) фор­мування програми діяльності тощо. А це і є не що інше, як підприємницька діяльність.

Таким чином, підприємництво є невід'ємною властивістю (атрибутом) товарного виробництва. Без свободи господарської діяльності, тобто підприємництва, товарного виробництва не існує. У свою чергу, підприємницька діяльність неможлива без наявності товарного виробництва, яке є для підприємництва матеріальною основою, базою, ґрунтом, на якому лише і мо­жуть розвиватися підприємницькі відносини.

Родові ознаки підприємницької діяльності повною мірою ви­являються в сучасній ринковій економіці, де вони мають визна­чені особливості, зумовлені товарними відносинами.

Свобода підприємництва невід'ємна від ринкових зв'язків. Протягом тисячоліть регулювання господарського життя, зо­крема обміну, здійснювалося за допомогою ринкових важелів (механізму стихійного встановлення цін, коливання попиту і пропозиції, конкуренції тощо). Таким був господарський ме­ханізм із моменту виникнення товарного виробництва і до не­давніх часів. Зараз такий механізм доповнюється свідомим ре­гулюванням процесів, що відбуваються в суспільному вироб­ництві. Що ж таке ринок як форма організації суспільного ви­робництва?

3. Ринок та його функції.

 

Як показує історичний досвід цивілізації XVI — XX ст., рух здорової економічної системи, зорієнтованої на критерії ефек­тивності та здатності до саморегулювання, відбувався на основі ринкових відносин. Світова історія, по суті, не знала високо­ефективної неринкової економіки.

Як явище господарського життя, ринок виник внаслідок при­родно-історичного розвитку виробництва і обміну, що породи­ли товарне ведення господарства. Ринок формувався у ході ста­новлення товарного виробництва і є його неодмінним та най­важливішим елементом. Отже, причини існування ринку кри­ються у причинах товарного виробництва.

Ринок насамперед виступає як обмін товарів, організований
за законами руху товарних відносин. З давніх часів ринок визначали як місце (ринкову площу), де здійснюється купівля або продаж товарів. Ось чому у багатьох слово "ринок" асоціюється з базаром — місцем обміну вироблених благ. Але це правильно лише частково. Ринок — поняття більш широке і містке. Це також магазини, універмаги, універсами, різні намети, де купуються товари щоденного вжитку. Є ринки, на яких прода­ються і купуються цінні папери (акції, облігації), — фондові біржі. На товарних біржах пропонуються зерно, цукор, цемент тощо. Відносини між продавцями і покупцями щодо існуючих та потенційних товарів утворюють ринки.

Однак ринок — це не просто сфера обміну, а така сфера, в якій обмін товарів здійснюється за суспільною оцінкою, що зна­ходить своє відображення у ціні. Тобто, збалансування актів купівлі-продажу має досягатися за допомогою цін. Ринок вико­нує роль механізму, через який досягається рівновага попиту і пропозиції.

Далі необхідно визначити суб'єктів і об'єктів ринку.

Суб'єкти ринку — це фізичні та юридичні особи, що всту­пають до економічних відносин товарообміну та послуг в одних випадках як споживачі, в інших — як виробники. Суб'єктами є індивідуальні товаровиробники, фірми, сім'ї, організації, дер­жава та ін.

Об'єкти ринку — це специфічні групи товарів та послуг, що мають стійкий попит, постійно надходять на ринок. Об'єктами ринку є товари, послуги, технології, інформація тощо.

Більш повно сутність ринку розкривається через функції, які він виконує. Головні з них такі: регулююча, контролююча, розподільча, стимулююча, інтегруюча (рис. 3).

Регулююча функція ринку полягає у регулюванні виробниц­тва товарів та послуг, встановленні пропорцій суспільного ви­робництва. Ринок сам диктує, що і скільки виробляти.

Контролююча функція ринку визначає суспільну значу­щість виробленого продукту та витраченої на його виготовлен­ня праці.

Рис. 3. Основні функції ринку.

Розподільча функція ринку забезпечує збалансованість еко­номіки, диференціює доходи товаровиробників, виявляє пере­можців та переможених.

Стимулююча функція ринку сприяє заохоченню тих, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництва для одержання найкращих остаточних результатів, спонукає зрос­тання продуктивності праці, використовування нової техніки тощо. Тобто ринок повертає економіку обличчям до потреб лю­дей, робить всіх учасників конкурентного процесу матеріально зацікавленими у задоволенні цих потреб.

Інтегруюча функція ринку об'єднує економіку в одне ціле, розкриваючи систему горизонтальних і вертикальних зв'язків (підприємств, галузей, регіонів), у тому числі зовнішньоеконо­мічних. Ринок сприяє проникненню товарів у різні країни і куточки світу.

Пізнання ринку неможливе без аналізу його структури, тоб­то елементів, з яких він складається і які взаємодіють між со­бою. Для цього слід обрати критерій, за яким можна розмежува­ти елементи ринку. Таких критеріїв може бути кілька, тому що ринок є складним і багатоманітним утворенням економіч­ного життя.

Так, з точки зору економічного призначення об'єктів рин­кових відносин, ринок можна класифікувати як:

— ринок предметів споживання та послуг;

— ринок засобів виробництва;

— ринок науково-технічних розробок та інформації;

— ринок "ноу-хау";

— ринок праці;

— ринок цінних паперів (фінансовий ринок);

— валютний ринок.

Структура ринку може бути охарактеризована за адмініст­ративно-територіальною ознакою або за географічним положен­ням:

— місцевий ринок;

— ринок окремих територій;

— ринок окремих регіонів;

— загальнонаціональний (внутрішній) ринок;

— світовий;

— ринок коаліцій різних країн (ЄС, СНД тощо).

Ринок можна характеризувати залежно від ступеня розви­неності ринкових відносин:

— розвинутий ринок;

— ринок, що формується.

Залежно від ступеня обмеження конкуренції розрізняють:

— монополістичний ринок;

— олігополістичний ринок;

— ринок вільної конкуренції (вільний ринок);

— змішаний ринок.

Відповідно до чинного законодавства виділяють:

— легальний (офіційний) ринок;

— нелегальний (тіньовий) ринок.

За характером продажу розрізняють:

— оптовий ринок (ринок оптової торгівлі);

— роздрібний ринок (ринок роздрібної торгівлі).

Формування ринкової економіки в Україні треба розпочина­ти з відтворення ринкових інститутів, які перебувають зараз у зародковому стані. Це має відбуватися за схемою, яка врахову­вала б економічні, політичні, історичні та психологічні чинни­ки, характерні для нашої країни. Основними засадами ринку є: повна економічна самостійність суб'єктів господарювання; вільні ціни; економічна конкуренція; розвинена ринкова інфра­структура; стала фінансово-грошова система; тісний зв'язок зі світовим ринком (рис. 4).

Важливим елементом відтворення ринкового середовища є ринкова інфраструктура. Ринкова інфраструктура — це су­купність (система) підприємств і організацій, які забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили тощо. До таких установ належать: біржі, банки, дилерські та бро­керські контори, служби зайнятості, оптові та постачально-збу­тові організації, інвестиційні компанії, страхові організації, аудиторські фірми тощо.

Головним інструментом створення моделі ринку має бути не стихійна гра сил, а активна й послідовна діяльність держави щодо створення необхідних інститутів ринкової економіки, яка включає такі основні елементи: ринковий механізм; методи дер­жавного регулювання; рівень та ступінь громадської свідомості; дієвий механізм соціального захисту населення (особливо на перехідному етапі) (рис. 5).

Рис. 4. Основні засади ринку.

Рис. 5. Основні елементи ринкової економіки.