Показники і методи контролю оцінки якості продукції

1.2 Показники і методи контролю оцінки якості продукції

Поряд з якістю існує поняття технічного рівня певних видів продукції. Технічний рівень виробів за змістом вужче їх якості, оскільки охоплює сукупність лише техніко-експлуатаційних характеристик. Його показники встановлюються при проектуванні (розробці) переважно нових знарядь праці (машин, устаткування, приладів, транспортних засобів тощо) і знаходять відображення у спеціальних картах технічного рівня, які використовують при вивченні ринку і визначенні попиту на нові товари, складанні бізнес-планів, рекламних матеріалів тощо.

Об’єктивна необхідність забезпечення належної якості у процесі проектування, виготовлення і використання нових виробів ініціює застосування у виробничо-господарський діяльності підприємств певної системи показників, що дозволяє визначити і контролювати рівень якості усіх видів продукції (мал. 1).

Рівень якості – це кількісна характеристики міри придатності того або іншого виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї у порівнянні з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання. Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного і оптимального її рівня.

Абсолютний рівень якості того чи іншого вибору знаходять шляхом обчислення вибраних для його обчислення показників без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів. Визначення абсолютного рівня якості є недостатнім, оскільки самі по собі абсолютні значення вимірників якості не відображають ступінь його відповідності сучасним вимогам. Тому поряд з цим визначають відносний рівень якості окремих видів вироблюваної (проектованої) продукції, порівнюючи її показники з абсолютними показниками якості кращих аналогічних вітчизняних та зарубіжних зразків виробів.

Методи кількісної оцінки якості продукції вивчає спеціальна наука – кваліметрія.

Кількісне значення показників якості продукції визначають залежно від способу отримання інформації наступними методами:

вимірювальний, передбачає використання інформації, яку отримують за допомогою технічних засобів вимірювання (інструментів або приладів);

реєстраційний, базується на інформації, яку отримують шляхом реєстрації та підрахунку числа певних подій (наприклад, відмов або пошкоджень при випробуваннях). Ним можуть визначатися, зокрема, показники безвідмовності, технологічності, ремонтопридатності, патентно-правові тощо;

розрахунковий, ґрунтується на застосуванні спеціальних математичних моделей та/або статистичних залежностей показників якості продукції, при цьому значення якості продукції визначають з використанням правил математичної статистики, тому його також називають статистичним;

органолептичний, ґрунтується на аналізі сприйняття людських органів відчуття: зору, слуху, нюхання, смаку, дотику;

соціологічний, здійснюється на основі збору та аналізу думки фактичних або можливих споживачів про продукцію шляхом усних опитувань, анкетування тощо;

експериментальний (традиційний), базується на застосуванні технічних засобів і дає можливість найоб’єктивніше оцінити якість продукції;

експертний (для «невимірювальних» показників), реалізується на основі рішення, що приймається фахівцями-експертами (наприклад, товарознавцями, дегустаторами, дизайнерами тощо).

Показники якості продукції, що визначені за допомогою вище поданих методів можуть бути репрезентовані трьома способами:

розмірний, репрезентує показники якості продукції у певній фізичній розмірності (напр., м/сек.; кВт.год./грн. тощо). Показники, що відображені у грошових одиницях відносять до економічних. За їх допомогою можна кількісно охарактеризувати найрізноманітніші властивості продукції (напр., технологічність, ремонтопридатність, транспортабельність тощо). Показники, розмірність яких відображається одночасно у грошових та натуральних одиницях виміру називають техніко-економічними.

безрозмірний, передбачає відображення показників якості у відсотках або частках одиниці. До числа показників відображених даним способом відносяться: показники стандартизації та уніфікації; патентно-правові; відсоток корисної компоненти в продукції тощо.

бальний, ґрунтується на використанні умовної системи розмірності у балах і, як правило, при органолептичному методі визначення показників якості продукції.

Для визначення рівня якості виготовлюваних або освоюваних виробництвом нових виробів застосовують ряд методів:

об'єктивний та органолептичний – використовують для визначення абсолютного рівня якості;

диференційований та комплексний – для відносного рівня якості окремих видів продукції.

Об'єктивний метод означає оцінку рівня якості продукції за допомогою стендових випробувань та приборних вимірювань, лабораторного аналізу. Такий метод є найбільш вірогідним і застосовується для вимірювання абсолютного рівня якості засобів виробництва та деяких властивостей споживчих товарів. Зокрема його використовують для визначення більшості техніко-експлуатаційних показників:

засобів праці – продуктивність, потужність, точність обробки матеріалів;

предметів праці – вміст матеріалу у руді, міцність фарбування тканини.

споживчих товарів – еластичність та вологостійкість взуття, вміст цукру або жиру у харчових продуктах.

Органолептичний метод ґрунтується на наслідках аналізу сприймання органами почуттів людини (зором, слухом, смаком, нюхом, дотиком) без застосування технічних, вимірювальних та реєстраційних засобів. При цьому методі застосовують балову систему оцінки показників якості, виходячи з визначеного переліку ознак (властивостей), як найповніше охоплюють основні якісні характеристики виробу. Кожній оцінці (відмінно, добре, задовільно, погано) надають певну кількість балів (напр., відповідно 5, 4, 3, і 0).

Диференційований метод оцінки рівня якості передбачає порівняння одиничних виробів з відповідними показниками виробів-еталонів або ж базовими показниками стандартів (технічних умов).

Оцінка рівня якості цим методом зводиться до обчислення значень відносних показників, які за абсолютною величиною менше одиниці (при зіставленні з еталонними показниками), повинні бути більшими або дорівнювати одиниці (при порівнянні з вимогами стандартів чи технічних умов), тобто показник якості продукції, що оцінюється, наприклад – Р1 зіставляється з базовим Р1 баз, Р2 – з Р2 баз, ..., Рn – з Рn баз (n – число показників якості, що порівнюються).

При цьому для кожного з показників розраховується відносні показники якості продукції, що оцінюються за формулою:

Кі = Рі ¸ Рі баз., (4.4)

або

Кі = Рі баз. ¸ Рі , де(4.5)

Рі – числове значення і-го показника якості продукції, що оцінюється;

Рі баз. – числове значення і-го показника якості базового показника.

Формула (4.4) використовується, коли збільшенню абсолютного значення показника якості відповідає покращення якості продукції. За цією формулою необхідно обрахувати відносний показник якості для потужності, терміну служби, продуктивності, коефіцієнта корисної дії тощо.

За формулою (4.5) відносний показник якості визначається тоді, коли збільшення абсолютного значення показника відповідає погіршенню якості продукції. За цією формулою визначають відносний показник для: собівартості; витрат матеріалів, палива, енергії; трудомісткості, оскільки в цих випадках покращення якості визначається зменшенням абсолютного значення одиничного показника.

При розгляді оцінок рівня якості продукції можуть виникнути наступні випадки:

Усі відносні показники > 1.

Усі відносні показники < 1.

Усі відносні показники = 1.

Частина відносних показників > 1, а решта = 1.

Частина відносних показників < 1, а решта = 1.

Частина відносних показників ³ 1, а решта < 1.

Для першого, третього та четвертого випадків однозначно можна стверджувати – рівень якості продукції, що оцінюється, не є нижчим за базовий, а для другого та п’ятого випадків – нижчий за базовий.

Для шостого випадку необхідно усі показники поділити за значимістю на дві групи. До першої групи слід включити показники, що визначають найсуттєвіші властивості продукції, а до другої – другорядні. Якщо всі відносні показники першої групи ³ 1, а в другій більша частина показників також не < 1, то можна стверджувати, що рівень якості продукції, що оцінюється не є нижчим від базового. У протилежному випадку оцінку рівня слід провести у якийсь інший спосіб з використанням комплексного методу оцінки рівня якості продукції. Наприклад для порівняння можна використати комплексні або узагальнюючі показники якості продукції:

К = Qоц. ¸ Qбаз, де(4.6)

Qоц. – узагальнюючий показник якості продукції, що оцінюється;

Qбаз. – узагальнюючий показник якості, прийнятий за базу.

Комплексний метод полягає у визначенні узагальнюючого показника рівня якості оцінюваного виробу. Одним із варіантів комплексної оцінки якості може слугувати інтегральний показник, який обчислюється шляхом зіставлення корисного ефекту від споживання (експлуатації) певного виробу і загальної величини, витрат на його створення і використання. В окремих випадках для комплексної оцінки якості застосовують середньозважену арифметичну величину з використанням при її обчисленні коефіцієнтів вагомості усіх розрахункових показників.

Вся складність комплексної оцінки полягає у об’єктивному знаходженні узагальнюючого показника. Зазвичай за узагальнюючий показник приймається один з головних показників призначення продукції. Такими можуть бути, наприклад, продуктивність обладнання, собівартість одиниці продукції, ресурс роботи та ін.

Диференційований та комплексний методи оцінки рівня якості продукції не завжди вирішують поставлені завдання. При оцінці складної продукції, яка має широку номенклатуру показників якості, за допомогою диференційованого методу практично неможливо зробити конкретний висновок, а використання тільки одного комплексного методу не дозволяє об’єктивно врахувати всі значимі властивості оцінюваної продукції. В таких випадках для оцінки рівня якості продукції використовують одиничні та комплексні показники якості, одночасно використовуючи і комплексний, і диференційований методи, тобто оцінку здійснюють змішаним методом.

Для оцінки рівня якості продукції створюється експертна комісія, яка складається з дослідників, технологи, конструктори, дизайнери, товарознавці та інші. Для оцінки технічного рівня та якості продукції при визначенні потреби в розробці та поданні її на виробництво, при модернізації продукції, що випускається, та знятті її з виробництва або експлуатації застосовується карта технічного рівня та якості продукції.

Проте рівень якості продукції під впливом науково-технічного прогресу і вимог споживачів повинен мати тенденцію до підвищення. У зв’язку з цим виникає необхідність оцінки якості виробів, виходячи з її перспективного рівня, що враховує приоритетні напрямки і темпи розвитку науки і техніки. По нових видах продукції і перш за все знарядь праці доцільно визначити також оптимальний рівень якості, тобто такий рівень, за якого загальна величина суспільних витрат на виробництво і використання (експлуатацію) продукції у певних умовах її споживання була б мінімальною.

Залежно від призначення певні види продукції мають свої специфічні показники якості. Поряд з цим використовуються показники для оцінки багатьох видів виробів, а також вимірники відносного рівня якості всієї вироблюваної підприємством продукції. З урахуванням таких обставин усі показники якості виробів поділяються на дві групи: перша – диференційовані (поодинокі) показники, з яких відокремлюється найбільш розгалуджена низка одиничних показників якості; друга – загальні показники якості всього обсягу виготовляємої підприємством продукції.

Найбільш складна за кількістю система показників застосовується для оцінки якості (технічного рівня) знарядь праці. Вона охоплює більшість груп одиничних показників і майже всі комплексні вимірники якості. Поряд із специфічними показниками, властивими лише певному виду виробів, якість (технічний рівень) знарядь праці характеризується також рядом загальних показників. До них в першу чергу відносять надійність, довговічність, ремонтопридатність, продуктивність, патентну чистоту тощо.

У практиці господарювання важливо знати не лише якість окремих виробів, але й загальний рівень якості усієї сукупності виготовлюваної підприємством продукції. З цією метою застосовують певну систему загальних показників. Основними з них є:

частка принципово нових (прогресивних) виробів у загальному їх обсязі;

коефіцієнт оновлення асортименту продукції;

частка виготовлюваної продукції, на яку одержані сертифікати;

частка продукції для експорту у загальному її обсязі на підприємстві;

частка виробничого браку (бракованих виробів);

відносний обсяг сезонних товарів, реалізованих за зниженими цінами.

Для визначення рівня якості виготовлюваних або освоюваних виробництвом нових виробів застосовують ряд методів: об’єктивний органолептичний методи використовують для визначення абсолютного рівня якості, а диференційований і комплексний – відносного рівня якості окремих видів продукції.