Висвітліть особливості організації маркетингу на підприємстві
Дайте характеристику виробничих процесів
Визначте суть технологічного процесу, як головної складової виробничих процесів
Охарактеризуйте економічні функції держави
Розкрийте суть методів управління діяльністю підприємств
Висвітліть особливості організаційних структур управління підприємствами різних форм власності
Висвітліть особливості стандартизації і сертифікації продукції
Висвітліть особливості оцінки фінансово-економічного стану підприємства
Навигация
Висвітліть особливості організаційних структур управління підприємствами різних форм власності
Основи економіки підприємства
58175
знаков
1
таблица
0
изображений
17. Висвітліть особливості організаційних структур управління підприємствами різних форм власності
ОСУ-форма с-ми упр-ня, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її ел‑в. Кожен ел‑т цієї структури має своє певне місце та відповідні зв’язки, які забезпечують їх взаємодію. Зв’язки поділ. на:
1) лінійні (виникають між підрозділами та керівниками різних рівнів У.).
2) функціональні (хар-ть взаємодію керівників, що виконують певні ф-ії на різних рівнях п-ва). 3) міжфункціональні (мають місце між підрозділами одного і того ж рівня).
Лінійна-організаційна структура. Переваги: – чіткість взаємовідносин, – несуперечливість команд, – оперативність підготовки та реалізації упр‑х рішень, – надійний контроль. Недоліки: – керівник повинен бути висококваліфікованим універсалом.
Функфіональна структура. Переваги: – компетентне керівництво по кожній ф-ії У., – чутливість до нових явищ у зовн. середовищі. Недоліки: – суперечливість та неузгодженість розпоряджень, які отримують виконавці, – труднощі координації дія-ті упр‑х підрозділів, – зниження оперативності роботи органів У.
Лінійно-функціональна стр. Переваги: – швидка реалізація упр‑х рішень, – спеціалізація та підвищення еф-ті роботи функц‑х підрозділів, – швидке упр‑я ресурсами. Недоліки: – в умовах технол. змін зростає термін підготовки та прийн. упр. рішень, – не забезпечує злагодженості в роботі.
Дивізиональна стр. Суть: у групуванні видів дія-ті з використ. принципу поділу праці за цілями, це означає, що навколо певного в-ва форм автономна орг-на спільність. При цьому можливі 3 способи групування в-х підрозділів:1) продуктивний, 2) за групами споживачів, 3) за регіональними або місцем знаходження. Переваги: – гнучке реагування на зміни у зовн. середовищі, – швидке прийняття рішень і підвищення їх якості. Недоліки: – збіл.чисельності персоналу, – збіл.витрат на його утримання.
Матрична стр. поряд з лінійними керівниками та функ‑м апаратом виділяють тимчасові ланки – проектні групи, чкі форм. з спеціалістів постійних функц‑х відділів. При цьому вони тимчасово підпорядковані керівнику проекту. Після завершення робіт працівники проект. Груп повертают. до своїх функ‑х підрозділів. Переваги: – висока гнучкість та орієнтація на нововведення. Недоліки: – збіл.чисельності упр-го апарату, – збіл.к-ті інф-х зв’язків між робітниками підрозділів, – виникнення конфліктних ситуацій через невизнання принципу єдиного керування.
Множинна стр. може поєднувати різні структури У. залежно від типу п-ва та специфіки в-ва (у крупних компаніях).
18. Розкрийте суть оплати праці та її функції. Охарактеризуйте організації оплати праці на підприємстві і основні риси державної політики
Поняття та функції оплати праці, її регулювання
Оплата праці – це заробіток, обчислений як правило у грошовому виразі, що за трудовим договором власник, або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги.
Оплата праці складається з основної і додаткової зарплати.
Основна заробітна плата залежить від результатів праці робітника і визначається тарифними ставками, відрядними розцінками та посадовими окладами.
Додаткова заробітна плата залежить від кінцевих результатів діяльності підприємства. До неї відносять: премії, заохочувальні та компенсаційні витрати, надбавки, доплати.
Заробітна плата виконує такі основні функції:
– відтворювальна (передбачає встановлення таких розмірів оплати праці, які забезпечили б нормальне відтворення фізичних т; розумових здібностей працівників, а також відповідний розмір зарплати давав би можливість застосовувати норми праці, що гарантують власнику отримання необхідного результату господарської діяльності);
– стимулююча (означає, що рівень оплати праці повинен спонукати кожного працівника до найефективніших дій на своєму робочому місці);
– регулююча функція (реалізує принцип розподілу рівня заробітної плати за професіями, кваліфікаціями, важливістю та складністю трудових завдань);
– соціальна функція (повинна поєднувати державне та договірне регулювання заробітної плати, а також реалізовувати принцип соціальної справедливості щодо одержання власного доходу).
Реалізація цих функцій можлива лише при здійсненні політики оплати праці на макрорівні та мікрорівні.
Державна політика оплати праці здійснюється у таких двох напрямках:
– регулювання оплати праці (встановлення розміру мінімальної заробітної плати (205 грн.); встановлення державних норм і гарантій щодо оплати праці за роботу в надурочний час, святкові, вихідні дні); – визначення умов та розмірів оплати праці в бюджетних організаціях та установах; – встановлення максимальних розмірів посадових окладів керівників державних підприємств; – визначення рівня оподаткування підприємств та доходів працівників; – здійснення соціального захисту:
– бюджетне фінансування закладів освіти, культури, охорони здоров'я;
– участь у формування доходів соціального страхування (формування фонду соціального страхування, Пенсійного фонду та фонду на випадок безробіття);
– запровадження різних видів допомоги (сім'ям з низькими доходами, допомоги безробітнім);
– регулювання цін на товари, що перебувають під державним контролем.
Політика оплати праці підприємств формується та реалізується в межах чинного законодавства, а саме ЗУ Про оплату праці» і враховує цілі діяльності підприємства, їх галузеву специфіку, географічне розміщення та рівень соціального розвитку трудового колективу.
Реалізації політики заробітної плати здійснюється на підставі договірного регулювання оплати праці найманих працівників, а саме на основі укладання системи тарифних угод на трьох рівнях.
1. Міжгалузевий – на якому укладається генеральна тарифна угода.
2. Галузевий рівень – галузева тарифна угода.
3. Виробничий рівень – колективний, або трудовий договір.
Тарифна угода – це договір між адміністрацією підприємства та працівниками з питань оплати праці та соціальних гарантій.
Предметом тарифної угоди є: форми та системи оплати праці, мінімальна тарифна ставка, види та розміри доплат, надбавок, премій, умови оплати праці в позаурочний час, простої, які мали місце не з вини працівника, та інші умови.
Основним організаційно-правовим інструментом обґрунтування розміру заробітної плати працівників є тарифно-посадова система, яка включає в себе такі елементи:
– тарифно-кваліфікаційні довідники – це збірники нормативних актів, що містять кваліфікаційні характеристики робіт і професій, згруповані за виробництвами та видами робіт.
Довідник призначений для тарифікації робіт та надання кваліфікаційних розрядів робітникам.
– кваліфікаційні довідники посад керівників, спеціалістів і службовців – це нормативні документи в яких подаються загальногалузеві кваліфікаційні характеристики певних категорій працівників. У них зазначаються посадові обов'язки вимоги до знань, та стажу роботи, а також рівня підготовки керівників, спеціалістів та службовців. – тарифна ставка – це сукупність кваліфікаційних розрядів та відповідних їм тарифних коефіцієнтів.
На Україні у 1993 році затверджено єдину тарифну ставку оплати праці робітників службовців, спеціалістів, керівників за загальними професіями та посадами, що забезпечує єдині умови оплати праці цих категорій працівників.
Тарифна ставка містить 15 тарифних розрядів з діапазоном тарифних коефіцієнтів від І до 4,1.
Розмір тарифної ставки першого розряду визначається на рівні встановленого державою мінімального розміру заробітно: плати нижче якого не може проводитись оплата за фактично виконану працівником норму праці.
Тарифна ставка – це плата за відпрацьовану І годину.
Тарифні ставки інших розрядів визначаються множенням тарифної ставки першого розряду на тарифний коефіцієнт відповідного розряду.
Ci = CI * КTi
Похожие работы
... НТП, насамперед в області електроніки, кібернетики й інформатики. У нашій країні цю роль важко переоцінити. Всі ці і багато інших властивостей малого бізнесу роблять його розвиток істотним чинником і складовою частиною реформування економіки України. Малі підприємства спеціалізуються і на випуску кінцевої продукції, орієнтованої в основному на місцеві ринки збуту. В основному, це швидкопсувні ...
... і ця проблема транспонується в ряд завданнь, таких як: що робити, у якій кількості, яким засобом і як розподіляти продукцію. Процес безупинного прийняття таких рішень являє собою управління економікою підприємства. Кожне прийняте рішення таїть у собі багато протиріч. Зміст основної економічної проблеми і її реалізації. Чинники, що впливають на рішення економічної проблеми: 1) земля, це ...
... саме позамовний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. Наприклад, замовлення на серійну продукцію – металопрокат різних профілів і сортаментів, текстильні вироби різних найменувань – надходять на відповідні підприємства серійного виробництва такої продукції майже щоденно. Проте облік витрат і калькулювання собівартості продукції здійснюється не за окремими замовленнями, а за ...
Підвищення ефективності використання ОВФ в часі і вплив його на господарську діяльність підприємства
... відрахувань. Тоді, Квс = 8,10 /(5,40 х 0,088) = 17,045 (грн./грн.) По узагальнюючим показникам можна зробити висновок, що ОВФ використовуються досить ефективно, особливо їх активна частина. Розділ 3. Заходи по підвищенню ефективності використання ОВФ підприємства в часі. Методичні рекомендації по економічному обгрунтуванню заходів по поліпшенню використання ОВФ на підприємстві в часі. ...
0 комментариев