19. Висвітліть особливості стандартизації і сертифікації продукції
Ефективним засобом управління якістю є стандартизація, яка включає комплекс норм, правил і вимог до якості продукції. Стандарт на продукцію є основним нормативно-технічним документом, в якому показники якості встановлюються, виходячи із новітніх досягнень науки, техніки і попиту споживачів.
Стандартизація продукції охоплює
– встановлення вимог до якості продукції, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих;
– встановлення норм, правил в галузі проектування;
– формування єдиної системи показників якості продукції, методів її контролю, випробувань, єдиних термінів і позначень;
– створення єдиних систем класифікації і кодування продукції тощо.
Сертифікація продукції – один із важливих елементів системи управління якістю, який передбачає оцінку відповідності продукції певним вимогам та видачу певного документу – сертифікату. Сертифікат – це документ, що засвідчує високий рівень якості продукції і її відповідність вимогам міжнародних стандартів ІСО серії 9001. В Україні існує обов'язкова і добровільна сертифікація. Обов'язкова сертифікація здійснюється в межах державної системи управління господарськими суб'єктами, охоплює перевірку та випробування продукції, державний нагляд за сертифікованими виробами.
Добровільна сертифікація може проводитись на відповідність вимогам, які не є обов'язковими, за ініціативою суб'єктів господарювання на договірних засадах.
Сертифікацію здійснюють державні випробувальні центри по найважливіших видах продукції. В останні роки почали формуватись міжнародні системи сертифікації.
Державний нагляд за якістю продукції здійснює Держстандарт України, який є національним органом, що здійснює стандартизацію і сертифікацію продукції. Об'єктом державного нагляду є продукція виробничо-технічного призначення і товари народного споживання, експортна продукція щодо вимог контрактів, імпортна продукція щодо діючих в Україні стандартів, атестовані виробництва.
20. Визначте суть кадрової політики
Головною метою КП п-ва є забезпечення п-м на кожному етапі свого розвитку професійними кваліф.кадрами, особливо це стосується кожного роб. місця. Виконання гол. завдання передбачає виконання ф-й: 1) набір кадрів, 2) підготовка кадрів, 3) оцінка працездатності, кваліфікації пр‑в, 4) мотивація труд. дія-ті і дисципліни на п-ві, 5) контроль додержання правил гігієни та техніки безпеки, 6) дотримання зв'’зків між пр-ми та керівниками. 7) реалізація спец. ф-й.
21. Охарактеризуйте поточні витрати, їх класифікацію і структуру
Витратами називається використання ресурсів (зменшення активів) для досягнення певної мети.
Витрати поділяються на дві групи: інвестиційні витрати і поточні (операційні) витрати.
Поточні витрати – це витрати на виконання основних функцій підприємства, а саме на виготовлення продукції.
Поточні витрати у свою чергу можуть бути циклічними, які повторюються з кожним циклом виготовленої продукції та безперервними, які існують постійно.
Поточні витрати можна класифікувати за такими ознаками: 1) за ступенем однорідності:
– елементні витрати, однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними; – комплексні – це витрати різнорідні за своїм складом і охоплюють декілька економічних елементів витрат. 2) за способом обчислення на одиницю продукції:
– прямі витрати, які пов'язані з виготовленням одного виду продукції і тому можуть обчислюватися прямо на одиницю продукції;
– непрямі витрати, які пов'язані із виробництвом різної номенклатури продукції і не можуть прямо обчислюватися на одиницю даної продукції
3) за зв'язком з обсягом виробництва:
– постійні витрати;
– змінні витрати. Пх поділяють на пропорційно змінні (витрати, які змінюються прямопропорційно до обсягу виробництва) і непропорційно змінні (вони включають прогресуючі витрати, які зростають більшою мірою ніж обсяг виробництва).
22. Поясніть суть продуктивності праці, охарактеризуйте методи її визначення
ПП є визначальним ек. показником по підвищенні еф-ті в-ва. Ек.сутність ПП полягає в тому, що вона виражає співвідношення між к-тю виробленої пр-ї та витратами роб. часу на її вигот. Залежно від ступеня розвитку умов в-ва одна і та ж к-ть праці протягом певного часу може дати різну к-ть пр-ї. На це вплив. такі фактори:
1) новітня техніка, 2) рівень освіти пр‑в, 3) навички пр‑в, стаж роботи, 4) удосконалення роб. місця.
ПП-виготов‑я пр-ї одиницею в-ва за певний період або це к-ть витраченої праці на к-ть втготовл. пр-ї. В ек. теорії розрізн.прод-ть індив., заг. праці. прод-ть інд.праці визначає прод-ть конкретної живої праці і вимір.к-тю пр-ї, яка виробл. за од. часу (виробіток) або к-тю роб. часу, яка витрач. на вигот. до. пр-ї.
Для народн. гос-ва вцілому визн. Прод.заг. праці – відношення виробленого за розрахунковий період нац. валового доходу до заг. к-ті пр‑в зайнятих у сфері матер. в-ва.
ППз=НВД/4м.в.
Всі методи визначення ПП под. на:
1) визнач. прямих показників: – сама ПП, – виробіток визн. в натур‑х, варт‑х, нормативних показниках.
2) визн‑я обернених показників:а) трудомісткість: – планова, – фактична, – нормативна, б) виробіток – к-ть пр-ї, що виробл. п-м за розрах‑й період часу
Методи визн. ПП:
1) в натурал. показниках: а) на 1 взятого робітника ППнат=Q/Ч, б) на од. устаткування ППнат.=Q/Аоб, в) ПП на всю к-ть покупців за певний термін часу ППнат=Q/T.
2) у вартісних: а) на 1 роб‑а ППв=ВД/Ч., б) на од.істатк. ППв=ВД/Аоб, в) на всю к-ть покупців за певний час ППв=ВД/Т.
3) в нормо-годинах: ППн/г=Тн/год/Тн
До обернених показників ПП належать пок‑и трудомісткості праці, які визн. витратами роб. часу на од. пр-ї або на комплекс робіт. Планова трудомісткість визн. на осонові пок‑в нормат. трудом., вона є меншою за нормативну, але деколи може і =.Пл.норм. труд‑ь вимір.в людино-год.
Фактична труд-ть показує фактичні витрати роб. часу окремого роб‑а, які припад. на од. готової пр-ї.
Існують такі шляхи підвищ-я праці:
1) техніко-технолог. – побуд. на ступені викор. осн. фондів і впровадж. нових технік і технологій: а)індустріалізація, б) ств. вироб. бази, в) механізація, автомат., г) впров. нових скчасн. техн. д) впров. нових комп. розробок.
2) організаційні відобр.орг‑й стан в-ва: а) орг‑я в-го процесу, б) зменшення простоїв сутаткування, в) мах‑е завантаження всіх членів колект. г) впров. нових методів.
3) соц.-ек. Побуд.на ефект‑у викор. людс. фактору: а) моральне стимулювання б) матеріальне стим.
... НТП, насамперед в області електроніки, кібернетики й інформатики. У нашій країні цю роль важко переоцінити. Всі ці і багато інших властивостей малого бізнесу роблять його розвиток істотним чинником і складовою частиною реформування економіки України. Малі підприємства спеціалізуються і на випуску кінцевої продукції, орієнтованої в основному на місцеві ринки збуту. В основному, це швидкопсувні ...
... і ця проблема транспонується в ряд завданнь, таких як: що робити, у якій кількості, яким засобом і як розподіляти продукцію. Процес безупинного прийняття таких рішень являє собою управління економікою підприємства. Кожне прийняте рішення таїть у собі багато протиріч. Зміст основної економічної проблеми і її реалізації. Чинники, що впливають на рішення економічної проблеми: 1) земля, це ...
... саме позамовний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. Наприклад, замовлення на серійну продукцію – металопрокат різних профілів і сортаментів, текстильні вироби різних найменувань – надходять на відповідні підприємства серійного виробництва такої продукції майже щоденно. Проте облік витрат і калькулювання собівартості продукції здійснюється не за окремими замовленнями, а за ...
... відрахувань. Тоді, Квс = 8,10 /(5,40 х 0,088) = 17,045 (грн./грн.) По узагальнюючим показникам можна зробити висновок, що ОВФ використовуються досить ефективно, особливо їх активна частина. Розділ 3. Заходи по підвищенню ефективності використання ОВФ підприємства в часі. Методичні рекомендації по економічному обгрунтуванню заходів по поліпшенню використання ОВФ на підприємстві в часі. ...
0 комментариев