Навигация
ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ ДІП УКРАЇНИ
32873
знака
0
таблиц
0
изображений
3. ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ ДІП УКРАЇНИ
3.1 Принципи і пріоритети інноваційної політики України
Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність" і доповнення до інших законодавчих актів, що повинні забезпечити введення цього закону в життя, дають гарантії функціонування науки як сфери діяльності. Закон визначає правові, організаційні і фінансові основи розвитку науково-технічної сфери, створює умови для наукової і науково-технічної діяльності, забезпечення потреб суспільства і держави в технологічних розробках.
Закон закладає основи переходу від базового до переважно цільового фінансування науки, чітко розмежовує функції Президента, Кабінету Міністрів, парламенту й інших структур у забезпеченні життєдіяльності науки.
На законодавчому рівні закріплена норма фінансування наукової і науково-технічної діяльності цивільного призначення.
Науково-технічна політика визначає основні цілі, форми і методи діяльності держави в науково-технічній сфері. Держава покликана створювати сучасну інфраструктуру науки і готувати науково-технічні кадри, надавати державне фінансування і пріоритетне матеріально-технічне забезпечення фундаментальних досліджень, довгострокових державних науково-технічних програм, підтримку пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки. Держава також веде статистику в науково-технічній сфері, забезпечує створення ринку науково-технічної продукції, оцінює науково-технічний рівень досліджень, нових технологій і техніки, здійснює експертизу науково-технічних проектів, налагоджує науково-технічне співробітництво з іншими державами.
Головні принципи державної науково-технічної політики Україні:
1. Демократизація і децентралізація керування в сфері науки і техніки;
2. Облік вимог екологічної безпеки ;
3. Підтримка (першочергова) науково-технічних робіт, що забезпечують дозвіл найважливіших проблем розвитку України шляхом добору науково-технічних пріоритетів;
4. Збалансованість розвитку фундаментальних і прикладних досліджень;
5. Підтримка конкуренції і підприємництва в науково-технічній сфері;
6. Створення і розвиток ринку науково-технічної продукції;
7. Участь науково-технічної громадськості у формуванні і реалізації державної науково-технічної політики.
Функції по реалізації державної науково-технічної політики виконують органи державного керування і недержавні структури, що у сукупності можна розділити на п'ять рівнів:
І рівень - Верховна Рада України;
ІІ рівень - Кабінет Міністрів України;
ІІІ рівень - міністерства, відомства й інші центральні органи керування;
ІV рівень - місцеві органи державної влади і керування ;
V рівень - організації, установи і підприємства, що є спільником у здійсненні науково-технічної політики.
Науково-технічну діяльність загальнодержавного значення фінансують з бюджету і державних позабюджетних фондів. Для фінансування і матеріально-технічної підтримки мір щодо забезпечення розвитку і використання досягнень науки і техніки в Україні формується Державний інноваційний фонд. Інші види науково-технічної діяльності здійснюють фінансування з власних і притягнутих засобів усіх суб'єктів науково-технічної сфери.
Пряме державне регулювання науково-технічної діяльності здійснюють за допомогою таких форм і методів: визначення державних пріоритетів розвитку науки і техніки, формування і реалізація національних, державних і міждержавних науково-технічних програм, формування і розміщення державного замовлення, бюджетне фінансування визначених видів науково-технічної діяльності, проведення державної науково-технічної експертизи, створення системи науково-технічної інформації, ведення патентно-ліцензійної діяльності, проведення метрології, стандартизації і сертифікації продукції в науково-технічній сфері, формування і заохочення науково-технічних кадрів.
З метою створення економічно сприятливих умов для науково-технічної діяльності держава застосовує фінансово-кредитні і податкові важелі:
1. Створення інноваційних фондів, сприяння організації і діяльності комерційних інноваційних банків, систем страхування науково-технічної діяльності;
2. Введення пільгового оподатковування і кредитування, застосування прискореної амортизації основних фондів підприємств, що виконують роботи з пріоритетних напрямків науково-технічного прогресу чи є спільником у формуванні інноваційних фондів.
Головним засобом реалізації загальнодержавних (національних) науково-технічних програм є державні (міжвідомчі ), галузеві (багатогалузеві ) і регіональні (територіальні ) програми.
Державні наукові і науково-технічні програми формує Міністерство України по справах науки і технологій на підставі цільових проектів і розробок, відібраних на конкурсних основах.
Обсяги фінансування загальнодержавних (національних) науково-технічних програм щорічно визначає Верховна Рада України під час прийняття Закону України про Державний бюджет України.
Положення про державні наукові і науково-технічні програми затверджує Кабінет Міністрів України.
3.2 Інструменти здійснення державного впливу в інноваційній сфері
Україна належить до держав з високим науковим потенціалом. Це передусім визнані у світі наукові школи, вагомі, а нерідко й унікальні досягнення в багатьох сферах - розробці нових матеріалів, біотехнології, радіоелектроніці, фізиці низьких температур, ядерній фізиці, електрозварюванні, інформатиці, телекомунікаціях та зв'язку. Держава, її політичне керівництво, органи законодавчої та виконавчої влади повинні створити такі умови, які забезпечували б не лише примноження цього потенціалу, а насамперед максимальну його віддачу. Держава має стати безпосереднім провідником інноваційного розвитку, замовником та організатором досліджень і розробок на найсучасніших напрямах науково-технічного прогресу.
Треба кардинально поліпшити фінансування науки шляхом як збільшення бюджетних видатків, так і залучення позабюджетних асигнувань. Першочергової державної підтримки потребує фундаментальна наука, що є основою створення власних високих технологій і важливим чинником оновлення наукового потенціалу. Необхідно зміцнити правові засади діяльності Національної академії наук України, посилити її роль у координації фундаментальних наукових досліджень, виробленні та проведенні державної політики в цій сфері.
На сучасному етапі актуалізується проблема зміцнення матеріально-технічної бази наукових установ, оснащення їх комп'ютерною технікою, новітнім обладнанням та приладами, створення належно оснащених регіональних та міжгалузевих центрів спільного користування. Необхідно підвищувати рівень комерціалізації результатів наукових досліджень, зменшувати інноваційні ризики високотехнологічних підприємств та венчурного капіталу за допомогою спеціальних фондів, увести в практику державне замовлення на впровадження у виробництво пріоритетних інновацій.
Невідкладним завданням є інституційне забезпечення державної науково-технічної та інноваційної політики, що передбачає:
- удосконалення чинної та розроблення нової нормативно-законодавчої бази науково-технічної і дослідної діяльності, фінансової й організаційної підтримки науки;
- створення сучасної патентно-інформаційної бази з довідково - пошуковим апаратом, використання світових досягнень інформатики в патентній технології;
- вироблення державної політики приватизації установ науково-технологічної сфери;
- удосконалення систем стандартизації та сертифікації, а також системи державної статистики науково-технічного прогресу, наближення її до європейських стандартів;
- застосування системи стимулювання, зокрема через податкові преференції кооперації науки і виробництва, а також механізмів регіональної підтримки науково-технічної діяльності, інноваційного перерозподілу робочої сили;
- розвиток і поглиблення міжнародного співробітництва в інноваційній сфері, її інформаційному та консалтинговому забезпеченні, трансферті технологій, насамперед з країнами ЄС та Росією.
Потребує вдосконалення та розширення правова база інноваційної діяльності; міжнародної науково-технологічної кооперації; регулювання ринку інновацій; оцінки інтелектуальної власності, експорту й імпорту продукції, виробленої з її застосуванням; податкового, кредитного та страхового стимулювання інноваційних підприємств і організацій.
Слід ужити всіх необхідних заходів для збереження кадрового потенціалу науково-технічної сфери, заохочення молоді до участі в науковій та науково-технологічній діяльності, зокрема шляхом поповнення наукових організацій фахівцями, підготовленими за державним замовленням. Треба запровадити спеціальні гранти для молодих учених, створити спеціалізовані ради для захисту кандидатських і докторських дисертацій з новітніх спеціальностей, ширше практикувати підготовку кадрів вищої кваліфікації в зарубіжних навчальних закладах.
На часі також зміцнення інженерної системи, яка зберігає свій потенціал і є базовим ресурсом української економіки під час її переходу в інноваційну фазу розвитку. Це потребує підвищення престижності інженерної праці та рівня її оплати, відновлення на сучасних засадах системи перепідготовки та підвищення кваліфікації інженерних кадрів.
Визначальні складові інноваційного розвитку - інтеграція науки та виробництва, об'єднання промислового, банківського та торговельного капіталу в потужні структури, здатні продукувати високотехнологічні, конкурентоспроможні товари та послуги. Відповідно організаційною основою реалізації інноваційної політики має стати створення фінансово-промислових груп, зокрема транснаціональних, а також горизонтальних та вертикальних холдингових компаній, науково-технічних центрів, технополісів, технопарків. У перспективі вони стануть стрижнем науково-технологічного та інноваційного процесу. Окремі з таких структур можуть формуватися і розвиватися через механізми вільних економічних зон.
Водночас Уряд має невідкладно визначити та здійснити конкретні заходи, спрямовані на підтримку венчурних фірм та малих підприємств інноваційної спрямованості.
ВИСНОВКИ
Україна володіє значним інтелектуальним та науково-технологічним потенціалом. Тому основним завдання ДІП в Україні є навчитися ефективно використовувати наявний потенціал для найшвидшого розвитку суспільства Вкладаючи кошти в інновації, суспільство закладає основи довгострокової стратегії формування внутрішнього ринку товарів споживчого та виробничого призначення.
Отже, я вважаю за необхідність в інноваційній політиці України, задля виходу на рівень вискорозвинутих держав, притримуватися таких принципів: всебiчна пiдтримка науково-дослiдних, дослiдно-технологiчних та дослiдно-конструкторських, венчурних, впроваджувальних та iнших iнновацiйних організацій, удосконалення правової бази та посилення стимулiв розвитку мережi технологiчних iнкубаторiв, технопаркiв, технополiсiв та iнших ефективних форм поєднання наукової дiяльностi з промисловим виробництвом i капiталом, застосування системи стимулювання, зокрема через податковi знижки, кооперацiї науки i виробництва, iнновацiйно орiєнтованого перерозподiлу робочої сили, створення багатофункцiональної системи наукового забезпечення розвитку промисловостi, в тому числi галузевих i регiональних науково-технiчних центрiв, науково-технiчних служб, налагодження тiсної взаємодiї наукових органiзацiй сфери промисловостi з науковими установами Нацiональної академiї наук України, Мiнiстерства освiти i науки України, посилення наукового забезпечення циклу “наука — технiка — виробництво — збут” тощо.
Перед урядом України, який здійснює економічні трансформації, стоїть завдання здійснення перебудови всього комплексу економічних відносин відповідно до потреб ринкової економіки, потреб запровадження інноваційного типу розвитку та побудови основ постіндустріального суспільства. Для досягнення цього нелегкого завдання, на мою думку, доцільно скористуватися досвідом країн, що вже пройшли шлях побудови моделі інноваційного розвитку і таким чином стали лідерами на міжнародній арені.
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
1. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. / С.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін. – К.: КНЕУ, 2005. – 440 с.
2. Державне регулювання економіки / За ред. І.Р. Михасюка. – Львівський національний університет ім. Франка. Підручник. – К.: Атака, Ельга – Н, 2000. – 592 с.
3. http://www.nas.gov.ua/scinn/ Науково – практичний журнал «Наука та інновації».
4. http://www.in.gov.ua/ Державне агентство України з інвестицій та інновацій.
5. http://www.day.kiev.ua/26729/ Инновационная политика для Украины /ДЕНЬ/
Похожие работы
... , що забезпечують сприятливе для інновацій соціально-економічне середовище; заходи, що ініціюють безпосередньо інноваційні процеси та регулюють їх. Проте на сьогодні механізми вироблення й реалізації державної інноваційної політики в Україні перебувають ще в стадії становлення. Регуляторна економічна й соціальна роль держави в сучасному суспільстві опосередковує функції державних органів щодо ...
... ринок. Водночас, населення продовжує нарощувати заощадження у банківській системі, надаючи перевагу гривневим вкладенням, та будувати житло. [8] 2. Державна інноваційна політика 2.1. Державне регулювання інноваційної діяльності в Україні Державне регулювання інноваційної діяльності в Україні здійснюється відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про концепцію науково-технологі ...
... предоста-вления финансовой помощи и проведения соответствующей кре-дитной политики .ведения соответству^, * |ющей амортиэацион- ' политики Рис 2.1. Основні форми державного регулювання інвестиційної діяльності [15] Відомо, що в розвинених країнах існує добре відпрацьована законодавча система захисту інтересів приватних інвесторів, що, в ...
... наукових розробок планети і налагоджений процес дослідного виробництва найсучасніших, технічно складних і дорогих промислових виробів та систем, що стане новою спеціалізацією країни в міжнародному поділі праці. Інноваційна політика ґрунтується передусім на пріоритетах загальної економічної політики і має динамічний характер. Увесь період становлення та розвитку системи державного регулювання і ...
0 комментариев