Малий бізнес у ринковій економіці
Способи організації бізнесу
Вибір виду підприємницької діяльності
Права і обов'язки державних органів контролю щодо підприємницьких структур
Правові основи організації, реєстрації та припинення діяльності підприємницьких структур
Ліцензування окремих видів підприємницької діяльності та відповідальність у сфері ліцензування
Бізнес-планування у сучасному підприємництві
Шляхи підвищення ефективності підприємницької діяльності
Фінансова санація і банкрутство підприємства
Методика дослідження стану бізнес-клімату в Україні
Етика та етикет у бізнесі
Навигация
Малий бізнес у ринковій економіці
Особливості підприємницької діяльності у ринковій економіці
161550
знаков
12
таблиц
0
изображений
2. Малий бізнес у ринковій економіці
Мале підприємство є самостійним суб'єктом господарювання, який може здійснювати усі види діяльності, не заборонені законодавством, на власний ризик з метою отримання доходу. При визначенні поняття "мале підприємство" потрібно враховувати не тільки кількісні показники, а й якісні, такі, як правова незалежність, єдність права власності та самостійне управління фірмою, безпосередній характер відносин між господарем і найманими працівниками, повна відповідальність за кінцеві результати діяльності, обмежений ринок збуту, сімейне віддання справі. Тобто, як бачимо, суб'єктами підприємництва можуть бути тільки економічно незалежні особи.
Таким чином, малі підприємства є організаційно-економічним видом підприємств, які відповідно до ст.2 Закону України "Про підприємства в Україні" визначають за показником чисельності працівників або річного валового доходу.
Малий бізнес - це провідний сектор ринкової економіки, є основою дрібнотоварного виробництва; визначає темпи економічного розвитку, структуру та якісну характеристику валового внутрішнього продукту, ступінь демократизації суспільства; здійснює структурну перебудову економіки, швидку окупність витрат, свободу ринкового вибору; забезпечує насичення ринку товарами та послугами, реалізацію інновацій, додаткові робочі місця; характеризується високою мобільністю, раціональними формами управління; формує соціальний прошарок підприємців-власників - основу середнього класу; сприяє послабленню монополізму, розвитку конкуренції.
І на малих, і на великих підприємствах підприємець виконує певні функції, специфічні саме для даного виду діяльності.
- Ресурсна функція полягає у тому, що підприємець бере на себе ініціативу поєднання землі, сировинних ресурсів, капіталу, праці, грошей, інформації у процесі виробництва товару чи послуг, організовує виробництво, розподіляє засоби виробництва і трудову діяльність.
- Управлінська функція підприємця - це прийняття управлінських рішень на всіх етапах виробничої та збутової діяльності, здійснення планування, організації, контролю, мотивації виробництва.
- Інноваційна функція - це здійснення інновацій (нововведень), тобто новаторство, освоєння нової продукції, нових технологій і нових форм організації праці, пошук нових каналів збуту, нових засобів задоволення потреб споживачів та ін.
- Функція ризику передбачає необхідність прийняття таких рішень, які спрямовані на досягнення успіху, але не гарантують його через мінливість та невизначеність економічної ситуації.
В Україні до малих підприємств відносять підприємства з чисельністю працюючих від 15 до 200 осіб залежно від галузі. У промисловості і будівництві такими є підприємства з чисельністю 200 осіб, у науці і сфері обслуговування - до 100 осіб, у невиробничій сфері - до 25 осіб, у роздрібній торгівлі - до 15 осіб.
Для визначення категорій підприємств використовують два головні критерії: середньооблікову чисельність і валовий річний дохід.
Середньооблікова чисельність працівників за звітний період для окремих підприємств повинна становити:
- для мікропідприємств - до 10 осіб;
- для малих підприємств - до 50 осіб;
- для середніх підприємств - до 250 осіб;
- для великих підприємств - понад 250 осіб.
Обсяг виручки (валового доходу від реалізації продукції, робіт і послуг) за рік повинен становити:
- для мікропідприємств - 500 тис. грн.;
- для малих підприємств - 1 млн. грн.;
- для середніх підприємств - 5 млн. грн.;
- для великих підприємств - понад 5 млн. грн.
Наведені показники застосовуються для визначення, до якої групи належить підприємство через календарний рік з дати реєстрації підприємства.
Указом Президента України "Про державну підтримку малого підприємництва" суб'єктами малого підприємництва визначаються зареєстровані фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без отримання статусу юридичної особи, а також юридичні особи - суб'єкти підприємництва будь-якої організаційної форми власності, у яких середньооблікова чисельність за звітний період на перевищує 50 осіб і валовий дохід - 1 млн. грн.
До суб'єктів малого підприємництва не належать довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи, а також суб'єкти, частка яких в уставному фонді понад 25%.
Функції малого підприємництва:
- створення ефективного недержавного сектору економіки, зорієнтованої на попит, стимулювання ділової активності і народження нової соціальної верстви підприємців-власників;
- сприяння демонополізації, приватизації і роздержавленню економіки;
- вивільнення державного сектору від виробництва нерентабельної продукції і сприяння підвищенню ефективності великих підприємств;
- створення нових робочих місць і подолання прихованого безробіття;
- сприяє процесу демократизації суспільства;
- орієнтація малого підприємництва на місцевий ринок і індивідуальний споживчий попит;
- долає дефіцит і сприяє макроекономічній стабілізації під час стагнації.
Однією із головних причин розвитку підприємництва у розвинених країнах є те, що велике виробництво не протиставляється малому. Усі форми підприємництва тут співіснують, дотримуючись принципу кооперування, причому великі підприємства не пригнічують малі підприємства, а взаємно доповнюють одне одного.
Головними чинниками, які пояснюють нестійкість малого підприємництва, є обмеженість фінансових ресурсів, нестабільність кон'юнктури ринку, нестабільність доходів, слабке сегментування власної частки ринку, ризики банкрутства, вузьке коло споживачів, велика інтенсивність конкуренції та ін.
На початку здійснення економічної реформи відбувалося швидке зростання сектору недержавної економіки. Воно супроводжувалося значним зростанням чисельності суб'єктів малих підприємств. Становлення малого підприємництва в Україні відбувається у динамічних, часто змінюваних умовах.
Найбільш інтенсивно відбувався розвиток підприємництва у 1992 р. після прийняття законів України "Про підприємництво" і "Про підприємства в Україні". Сприяли цьому і пільги в оподаткуванні, що, з іншого боку, спонукало до зменшення чисельності кооперативів.
У 1999 р. у порівнянні з 1991 р. кількість малих підприємств збільшилася у 10 разів, а фермерських господарств - у 17. Але у 1992-1993 рр. тенденція змінюється і проявляються тенденції у процесі становлення і розвитку малих підприємств. Це пояснюється змінами державної податкової політики, погіршенням загальноекономічної ситуації у країні, відсутністю допомоги з боку держави малим підприємствам та іншими факторами.
У цілому прогноз економічного розвитку малого підприємництва можна назвати несприятливим, що пояснюється скороченням чисельності працівників і зменшенням темпів зростання суб'єктів малого підприємництва. Головною умовою подолання негативних тенденцій має стати виважена державна політика з урахуванням галузевих та регіональних особливостей розвитку цього сектору економіки.
Актуальною проблемою, яка пов'язана з економічною і соціальною безпекою України, є існування і розвиток тіньової економіки. Тіньова економіка впливає на усі сторони економічного і політичного життя у країні. Частка тіньової економіки в Україні у 1995 р. становила більш ніж 40% валового внутрішнього продукту. Цей показник є критичним і несе з собою як економічну, так і політичну загрозу.
Тіньова економіка є економічною діяльністю фізичних і юридичних осіб, яка не враховується, не контролюється і не оподатковується державою і спрямована на отримання прибутку шляхом порушення чинного законодавства. Усі її види можна поділити на такі напрями:
- легальне виробництво товарів і послуг ("неформальна економіка");
- порушення у межах дозволеної економічної діяльності ("підпільна економіка");
- заборонені чинним законодавством види діяльності: рекет, корупція, кримінальний промисел ("незаконна економіка").
Порушення державних вимог і обмежень визначаються такими причинами:
- недосконалість і суперечливість законодавчої бази, яка регламентує підприємницьку діяльність;
- низька ефективність системи державного управління і некомпетентність програм, які вона реалізує;
- економічна вигода від порушень і обмежень;
- силовий державний і недержавний примус;
- наявність попиту на аморальні і соціально негативні товари (наркотики, зброя, проституція) .
Наймасовішим видом тіньової економіки є ухилення від сплати податків і обов'язкових платежів, способами таких ухилень є:
- нелегальне виробництво товарів;
- неврахований обіг товарів і послуг;
- незаконне отримання і використання податкових пільг;
- приховування реальних обсягів прибутків і доходів;
- прихований дохід (для фізичних осіб);
- штучне банкрутство і штучна неплатоспроможність;
- приховування або фальсифікація звітної документації і інформації про господарську діяльність;
- зміна резидентства суб'єкта економічної діяльності.
Для боротьби із тіньовою економікою потрібно здійснити такі заходи:
- створити відповідну законодавчу базу, у якій передбачити амністію тіньовому капіталу, а також зосередити правоохоронні органи на локалізацію організованої злочинності і кримінальних промислів;
- врахувати соціально - психологічні фактори (проведення правових, організаційних і економічних заходів протидії тіньовій економіці).
Розвиток підприємництва, легалізація його тіньового сектору не можуть вирішитися швидко. Зміни будуть визначатися залежно від успіхів реформування і трансформації економіки в Україні.
Похожие работы
... у зрівняльному розподілі і споживанні, а в рівності можливостей усіх. Не менш важливою умовою розвитку підприємництва є існування юридичної нормативної основи, його правова захищеність. Необхідно зазначити, що проблеми вибору пріоритетів підприємницької діяльності були в центрі уваги багатьох вітчизняних наукових шкіл, передусім Інституту регіональних досліджень НАН України, Науково-дослідного ...
... ощадний рахунок - рахунок "Кошти за довірчими операціями фізичних осіб з житловими ощадними вкладами", відкритий в балансі банку для залучення коштів громадян і суб'єктів підприємницької діяльності на довгострокові житлові ощадні вклади з наступним їх спрямуванням на довгострокове кредитування будівництва житла для населення та здійснення соціальних виплат. - Іменний рахунок вкладника - рахунок ...
... і. Структура заходів Програми Структура заходів Програми має наступні підрозділи: 1. Вдосконалення нормативно-правової бази у сфері підприємницької діяльності. 2. Фінансово - кредитна та інвестиційна підтримка. 3. Ресурсне та інформаційне забезпечення підприємництва. 4. Розвиток інфраструктури підтримки підприємництва. 3.3 Ресурсне та інформаційне забезпечення підприємництва за допомогою ...
... ємницької діяльності, державну реєстрацію якого скасовано, передається органом державної реєстрації до місцевої державної архівної установи в установленому порядку. 2.2 Ліцензування підприємницької діяльності Важливу роль у адміністративно-правовому регулюванні підприємництва відіграє ліцензування підприємницької діяльності. У Концепції розвитку державної системи ліцензування підприємницької ...
0 комментариев