Правові основи підприємницької діяльності

Зміст

Вступ

1. Теоретичні засади формування правових основи підприємницької діяльності в Україні

1.1 Правове забезпечення розвитку підприємництва на сучасному етапі

1.2 Суб’єкти та об’єкти підприємницької діяльності

1.3 Ліцензування підприємницької діяльності

2. Аналітичні аспекти правового регулювання підприємницької діяльності

2.1 Дослідження організаційно-правових форм підприємств в Україні

2.2 Зміст та структура установчих документів підприємства

2.3 Аналіз стану підприємництва в Україні на сучасному етапі

3. Проблеми та перспективи вдосконалення правого забезпечення підприємницької діяльності в Україні

Висновки

Використана література

Додаток А

Додаток Б

Вступ

Будь-яка підприємницька діяльність має не лише свої закони й правила, а й конкретно визначені правові рамки, в яких мусить підприємець. І тут ми доходимо до дуже актуальної теми: закон, правові норми та їх виконання в конкретній бізнес-діяльності.

Без закону суспільне життя, напевно таки, нагадувало б хаос. Уявіть собі – кожен робив би те, що йому заманеться в конкретну мить у конкретному місці. Настала б анархія, в якій немає місця для свободи і вільного розвитку особистості. В нашій країні встановлено певні права, обов'язки і відповідальність для людини, яка займається підприємницькою діяльністю.

Дослідження проблем функціонування суб'єктів підприємництва започаткувалося в Україні лише з початком ринкових перетворень та формування відповідної законодавчої бази.

Питанню розвитку підприємницької діяльності до теперішнього часу приділяється недостатня увага як у теоретичному, так і в практичному аспектах. Тому виникає об'єктивна необхідність у науковому обґрунтуванні процесу формування пріоритетів у розвитку підприємств регіону та розробці методичного забезпечення його ефективної реалізації.

Актуальність обраної теми курсової роботи обумовлюється тим, що і на сімнадцятому році незалежності України засади правові основи підприємницької діяльності в Україні ще повністю не визначені.

Об’єктом дослідження в роботі виступає підприємницька діяльність, її регулювання та розвиток.

Предметом дослідження виступають основні правові засади регулювання підприємницької діяльності в ринковій економіці України.

Метою написання роботи виступає дослідження сучасних правових основ підприємницької діяльності в Україні та перспектив вдосконалення державного регулювання підприємницької діяльності.

Виходячи з поставленої мети, в роботі слід вирішити наступні задачі:

1. Розкрити сутність правового забезпечення розвитку підприємництва на сучасному етапі;

2. Визначити суб’єкти та об’єкти підприємницької діяльності;

3. Охарактеризувати порядок ліцензування підприємницької діяльності;

4. Дослідити організаційно-правові форми підприємств в Україні;

5. Дати характеристику змісту та структури установчих документів підприємства;

6. Провести аналіз стану підприємництва в Україні на сучасному етапі;

7. Розкрити проблеми та перспективи вдосконалення правого забезпечення підприємницької діяльності в Україні.

Дослідження проводиться за допомогою порівняльних та аналітичних методів.

Джерельною базою роботи виступає законодавство України, праці Голубченко О., Гейця В.М., Михасюка С.М., Осовської Г.В., Предборського В.А., Чистова С.М.

1. Теоретичні засади формування правових основи підприємницької діяльності в Україні 1.1 Правове забезпечення розвитку підприємництва на сучасному етапі

Особливості розвитку українських підприємств на сучасному етапі формуються у відповідності зі змінами стратегічних орієнтирів на всіх рівнях господарювання. На регіональному рівні стратегічні орієнтири. незважаючи на складний і суперечливий характер взаємодії, цілком визначають відповідні умови для діяльності підприємств.

Практика підприємницької діяльності в країнах з перехідною економікою засвідчує необхідність самостійного правового забезпечення підприємництва. На етапі становлення ринкової економіки перед державою постають такі основні завдання:

-          формування нової системи відносин власності, які притаманні змішаній, багатоукладній економіці;

-          формування основних елементів ринкової інфраструктури;

-          сприяння становленню підприємництва.

Розвиток національного підприємництва значною мірою залежить від створення відповідної правової бази, яка стимулювала б підприємницьку активність та добросовісну конкуренцію.

Правова база підприємницької діяльності - це сукупність законів, нормативних та інструктивних документів, які визначають порядок створення підприємств, реєстрацію фізичних осіб-підприємців, їхні правові та організаційні форми, порядок організації виробництва, забезпечення його необхідними ресурсами, збут, систему оподаткування, відносини між державою та підприємцями, суб'єктів підприємницької діяльності між собою, а також дають підприємцям певні правові гарантії. [16]

Законодавство у сфері підприємництва має становити єдину систему як за взаємною узгодженістю норм, так і за цілісністю самого нормативно-правового регулювання підприємницької діяльності.

У розвинених країнах немає спеціальних законів про підприємництво. Свобода підприємницької діяльності в цих країнах закріплена у конституції, цивільному законодавстві та в інших нормативно-правових актах, що регламентують господарську діяльність.

В Україні, як і в інших країнах з перехідною економікою, необхідність прийняття спеціального закону з питань розвитку підприємництва зумовлена двома причинами: по-перше, необхідністю відмінити існуюче в законодавстві обмеження (до 1991 р. приватна підприємницька діяльність була заборонена); по-друге, необхідністю сформувати правове поле, яке стимулювало б розвиток підприємництва та його підтримку [12, c. 201].

Здійснення підприємницької діяльності регламентує Господарський Кодекс України. Слід зазначити, що неперевершене значення, з погляду нормативно-правового забезпечення, в умовах перехідної економіки має конституційне закріплення свободи підприємництва. Відповідно до Конституції України (ч. 1 ст. 42) [1] кожен громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

В умовах високомонополізованої економіки становлення та розвиток підприємництва як приватного сектору економіки набуває неабиякої актуальності.

Аналіз законодавчого забезпечення розвитку підприємництва в Україні дає змогу зробити такі загальні висновки:

-          законодавча база, що забезпечує розвиток та регулювання підприємництва в Україні, знаходиться на етапі формування;

-          недостатні правові гарантії усіх форм власності та захисту приватної власності як основної умови розвитку підприємницької діяльності;

-          відсутність єдиної державної політики підтримки підприємництва, зокрема малого, відповідної нормативно-правової бази та дійового механізму реалізації такої політики.

Основними недоліками правового забезпечення підприємництва в Україні є:

-          відсутність єдиної законодавчої стратегії щодо розвитку підприємництва; нестабільність і суперечливість чинної нормативно-правової бази розвитку підприємництва;

-          практично нефункціонуючий характер багатьох правових актів;

-          низька виконавська дисципліна щодо нормативно-правових документів;

-          наявність у законодавстві багатьох нечітких норм, які за бажання можна трактувати по-різному;

-          необґрунтованість законодавчих обмежень і вимог, що містяться в окремих нормативно-правових актах;

-          наявність правового нігілізму як антиподу правової культури.

1.2 Суб’єкти та об’єкти підприємницької діяльності

Суб’єкти та об’єкти підприємницької діяльності визначаються Господарським Кодексом України.

Поділяючи погляд, відповідно до якого в умовах сучасної ринкової економіки основу відносин між її суб'єктами становить пошук кожним із таких суб'єктів способів реалізації своєї справи, можна стверджувати, що бізнес (ділові стосунки) - система, яка охоплює всіх бізнесменів та інтегрує їх діяльність в одне ціле. В Україні бізнесом можуть займатися практично всі громадяни, за винятком категорії людей, яким законодавче ця діяльність заборонена Це працівники міліції, суду, прокуратури, державної безпеки, арбітражу, нотаріату, державної влади та управління, які повинні здійснювати контроль за роботою підприємств (наприклад, працівники фінансових органів, податкової інспекції). Заборонено займатися бізнесом і людям, у яких, за рішенням суду, не закінчився строк вироку, а також тим, які мають непогашену судимість [2].

Суб'єктами підприємницької діяльності можуть виступати громадяни, права яких не обмежені законом, юридичні особи, які володіють різними видами власності, а також громадяни іноземних держав і особи без громадянства - в межах повноважень, встановлених законодавством, а саме [2]:

1.         власне підприємці, тобто особи, які здійснюють ініціативну діяльність на свій ризик і під свою економічну і юридичну відповідальність (у минулому ця категорія підводилася під визначення капіталістів або простих товаровиробників), а також колективи підприємців і підприємницькі асоціації;

2.         індивідуальні та колективні споживачі продукції (робіт, послуг), що пропонуються підприємцями, а також союзи та асоціації споживачів;

3.         працівники, які здійснюють трудову діяльність за наймом на контрактній або іншій основі, а також їхні професійні спілки;

4.         державні структури у тих випадках, коли вони виступають безпосередніми учасниками угод (надання урядом замовлень підприємцям, визначення цін, складу і обсягу пільг при виконанні спеціальних робіт та ін.).

Державні структури можуть мати і непрямий вплив на суб'єктів ділових відносин, виступаючи гарантами здійснення законного бізнесу.

Отже, суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути: дрібний власник, робітник, службовець, кооператор, керуючий акціонерним товариством, орендатор, колективи об'єднань, спілок, підприємств, фірм тощо. Загальним для всіх є бажання стати підприємцем, ризикнути створити свою справу, бажання отримати вигоду, проявити ініціативу, наполегливість. [2]

Об’єктами підприємницької діяльності виступають всі відносини, що виникають між усіма учасниками ринкової економіки, включаючи у дію не тільки підприємців, а й споживачів, найманих працівників, державні структури. [2] Основними об’єктами підприємницької діяльності є підприємницькі відносини, розвиток яких означає раціоналізацію економіки, підвищення конкурентоспроможності, позбавлення від баласту ресурсів, що не використовуються або погано експлуатуються, більш повну реалізацію основного потенціалу суспільства - людини. Підприємництво як об’єкт бізнесу не може бути відокремлене від праці, від ведення господарства, від привласнення. Без праці підприємницької діяльності у не буває. Праця і підприємництво - процеси цілеспрямованої діяльності на виробництво матеріальних і духовних благ, але якщо для підприємництва праця основна умова його розвитку і джерело створення життєвих благ, то підприємництво - це засіб, що надає праці творчості, це змістовна, якісна сторона діяльності, яка характеризується самопримусом суб'єктів, що вибрали цю діяльність.

1.3 Ліцензування підприємницької діяльності

Ліцензування підприємницької діяльності за її видами є складовою частиною державного регулювання підприємництва в Україні, спрямоване на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів громадян.

Державне ліцензування підприємницької діяльності в Україні впроваджується відповідно до Конституції України щодо права кожного на здійснення підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Головним завданням ліцензування є захист економічних та інших інтересів держави, її громадян шляхом встановлення з боку держави певних умов і правил здійснення окремих видів підприємницької діяльності.

Необхідність розвитку вітчизняного виробництва в умовах переходу до ринкової економіки та розв'язання проблем інтеграції України в Європейське співтовариство вимагають посилення уваги з боку Кабінету Міністрів України до регулювання підприємництва і перебудови методології та організації заходів щодо ліцензування окремих видів підприємницької діяльності.

Діяльність у сфері ліцензування підприємництва базується на таких принципах:

-           захист конституційних прав і свобод людини та громадянина, законних інтересів, здоров'я громадян і безпеки держави;

-           рівність прав усіх суб'єктів підприємництва незалежно від їх організаційних форм та форм власності;

-           гласність та відкритість процесу ліцензування. [5]

Реалізація цих принципів забезпечується формуванням відповідної правової і нормативно-інструктивної бази та створенням єдиної інформаційної системи ліцензування підприємництва.

Регулюванню мають підлягати тільки ті види підприємницької діяльності, які безпосередньо впливають на здоров'я людини, навколишнє природне середовище, безпеку держави. Не вважається за доцільне ліцензувати підприємницьку діяльність, контроль за здійсненням якої проводять уповноважені на це органи (санітарно-епідеміологічні, пожежного нагляду, торговельна, технічна та державна податкова адміністрація (інспекція) тощо).

Державна експертиза проектів законодавчих та інших нормативних актів з питань ліцензування нових видів підприємницької діяльності провадиться обов'язково. Органи виконавчої влади, які ініціюють законодавчі пропозиції щодо ліцензування нових видів підприємницької діяльності, повинні надавати розгорнуту аргументацію щодо необхідності впровадження регулювання з боку держави цих видів діяльності шляхом ліцензування.

Право на зайняття окремими видами підприємницької діяльності, які ліцензуються, регулюється тільки законом і засвідчується державним документом - ліцензією.

Термін дії ліцензії на окремі види підприємницької діяльності визначається органом, що її видає, але не може бути меншим ніж три роки, якщо інше не передбачено законодавчими актами. [5]

Розмір плати за видачу ліцензій, а також порядок зарахування одержаних коштів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Для впорядкування відносин, які виникають під час провадження окремих видів підприємницької діяльності, що ліцензуються, створюється єдина система ліцензування, розвиток якої має здійснюватись у таких напрямах:

-           розроблення нормативної бази (у тому числі критеріїв доцільності ліцензування окремих видів підприємництва, перегляду діючих ліцензованих видів підприємницької діяльності щодо зменшення їх кількості тощо);

-           розроблення механізму видачі ліцензій;

-           розроблення та впровадження механізму санкцій у разі виявлення порушень умов і правил видачі ліцензій і здійснення ліцензованих видів діяльності;

-           забезпечення міжвідомчої координації реалізації державної політики з питань ліцензування підприємництва;

-           створення єдиної інфраструктури інформаційної системи ліцензування (у тому числі Єдиного ліцензійного реєстру);

-           моніторинг у правовій та фінансовій системах у частині, що безпосередньо впливає на розвиток і стимулювання тих видів підприємницької діяльності, які ліцензуються;

-           створення нової державної структури управління процесом ліцензування, зокрема у сферах діяльності природних монополій;

-           створення ефективної системи контролю за додержанням ліцензіатами умов провадження видів підприємницької діяльності, що ліцензуються;

-           підготовка фахівців у сфері ліцензування.

Формування державної політики з питань ліцензування та контроль за дотриманням вимог законодавства ліцензіатами та ліцензіарами здійснює Ліцензійна палата

Ліцензійна палата є органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики щодо ліцензування окремих видів підприємницької діяльності.

Ліцензування здійснюється на підставі Постанови КМ N 1698 від 14.11.2000 року «Про порядок ліцензування підприємницької діяльності» [5]. Для отримання ліцензії на кожний вид діяльності суб’єкт підприємницької діяльності подає до органу, що видає ліцензії, заяву за формою згідно з додатком А. До заяви необхідно додати копії свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності та установчих документів.

Ліцензія видається за формою додатка А і є документом суворої звітності. Бланки ліцензій виготовляються друкарським способом із забезпеченням їх захисту від підробки та несанкціонованого тиражування.

У ліцензії зазначаються [5]:

1.         найменування та ідентифікаційний код органу, що видав ліцензію;

2.         найменування і місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи;

3.         вид діяльності, на яку видається ліцензія;

4.         місце провадження діяльності;

5.         особливі умови та правила провадження даного виду діяльності;

6.         номер реєстрації ліцензії;

7.         дата видачі і термін дії ліцензії.

Ліцензія скріплюється підписом відповідальної за видачу ліцензій посадової особи і печаткою органу, що її видав.

2. Аналітичні аспекти правового регулювання підприємницької діяльності 2.1 Дослідження організаційно-правових форм підприємств в Україні

Згідно з Законом України "Про власність" від 7.02.1991р. [3], та Господарським кодексом від 16 січня 2003 року N 436-ІV [2] функціонують такі види підприємств:

1. Підприємства, що засновані на приватній власності (приватне підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи [2]).

Право приватної власності виникає на підставі отримання громадянином доходів від участі в суспільному виробництві, від індивідуальної праці, ведення підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Об'єктами приватної власності є [8, c. 332]:

- приватні підприємства, засновані на власності окремого громадянина України, з правом найму робочої сили;

- селянські (фермерські) господарства;

- підприємства, засновані на власності іноземних громадян.

Крім перерахованих видів підприємств, об'єктом приватної власності є також майно, що належить громадянам, зокрема тим, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, а саме: житлові будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна та робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, інші цінні папери, а також майно споживчого та виробничого призначення; твори науки, літератури, мистецтва, відкриття, винаходи, промислові зразки та інші результати інтелектуальної праці.