Забезпечення функціонування євро

5.3. Забезпечення функціонування євро.

5.3.1. Європейський Валютний Інститут

 

Циркулювання єдиної валюти на території декількох країн, безсумнівно, повинне якимсь родом контролюватися. У рамках однієї країни й однієї валюти (нехай навіть резервної) особливих складностей не виникає. У США основним, що наглядає за цією сферою органом, є Федеральна Резервна Система. Така ж система центральних банків існує й у Європі. Але у випадку з євро питання сильно ускладнилося. Не можна доручати якомусь національному банкові (або декільком національним банкам) емісію європейської валюти. Занадто великі повноваження виявляються в одних руках. Сильно обмежувати повноваження головного керівного органа також не можна, інакше його робота буде попросту неефективною.

Коли після Маастрихта в Європі стали чітко вимальовуватися перспективи майбутнього ЄВС, з новою силою встало питання про Європейський Центральний Банк (ЄЦБ) – саме до такого рішення прийшли країни ЄС щодо центрального фінансового органа союзу. Природно, такий банк повинний бути незалежних і побудованим на принципах Ради Європи й інших загальноєвропейських організацій. Для підготовки фундаменту ЄЦБ, визначення принципів його функціонування, дозволу виникаючих питань при розробці проекту переходу на єдину валюту в 1994 році в німецькому місті Франкфурте-на-Майні був створений Європейський Валютний Інститут.

Європейський Валютний Інститут, ЄВІ (European Monetary Institute (EMI)), створений у відповідності зі статтею 109f (3) Угоди про Європейське Співтовариство, призначений для визначення організаційної і функціональної структури Європейської Системи Центральних Банків, ЄСЦБ (European System of Central Banks (ESCB)), що складає з Європейського Центрального Банку, ЄЦБ (European Central Bank (ECB)) і національних Центробанків держав-членів Співтовариства. ЄСЦБ  призначена для реалізації третьої стадії проекту Економічного і Валютного Союзу, ЄВС (Economic and Monetary Union (EMU)).

Чим же займався даний Інститут? По зведеннях, опублікованим на сервері Європейського Центрального Банку (www.ecb.int), у задачі ЄВІ входило наступне:

·              підготовка інструментів і процедур здійснення єдиної валютної політики на території держав, у які передбачається перевести на режим євро з 1999 року;

·              аналіз варіантів проведення єдиної валютної політики;

·              упорядкування збору, підготовки і поширення в майбутньому євро-просторі статистичної інформації, що стосується фінансів, банківської справи, платіжних балансів і іншої фінансової інформації;

·              розробка і розвиток структури, що забезпечує здійснення обмінних операцій з валютами країн-учасниць євро-простору;

·              розвиток технічної інфраструктури проведення міжнародних платежів (система TARGET). Метою даної системи є обслуговування міжнародних розрахунків країн-учасниць таким чином, щоб ця процедура проходила так само безперешкодно, як і усередині країни;

·              розробка наявних євро: дизайн і технічний опис. Дане питання вирішувалося на конкурсній основі.

Це були першочергові задачі ЄВІ. Крім цього, Інститут цікавили наступні проблеми:

·              розробка погоджених правил і стандартів у бухгалтерії з метою підготовки зведених балансів в ЄСЦБ ;

·              інформаційне і технічне забезпечення функціонування ЄСЦБ ;

·              можливі шляхи забезпечення стабільності функціонування кредитних інститутів і фінансової системи в області співробітництва з владою окремих країн.

ЄВІ також допомагав у підготовці законодавства всього Співтовариства і національних законодавств до третьої стадії переходу на єдину валюту. Зокрема, це стосувалося валютного і фінансового законодавств, включаючи статути національних Центробанків.

За регламентом (відповідно до Угоди), а також по запитах Європейської Ради, ЄВІ надавав необхідні звіти про свою діяльність. За чотири з половиною року існування ЄВІ було проведено 45 засідань Ради ЄВІ за участю представників європейських центральних банків. Усі напрацьовані документи були передані в Європейський Центральний Банк. Незважаючи на складність поставленої задачі, вважається, що ЄВІ з нею справився і більшість європейців досить спокійно відносяться до введення євро на початку 1999 року.

5.3.2.Європейський Центральний Банк і система національних Центробанків

Отже, у червні 1998 року ЄВІ надав останній звіт за 1997 рік, у якому говорилося про пророблену роботу в плані підготовки фундаменту для становлення Європейського Центрального Банку. А незадовго до цього, у травні, 15 (!) лідерів країн-учасниць ЄС зібралися в Брюсселю на самміт, результатом якого повинне було з'явитися рішення про зняття “валютних границь” між 11 країнами і твердження глави ЄЦБ. В останнім питанні розгорнулося тверде протистояння Франції і Німеччини, як найбільш сильних в економічному плані країн з 11 відібраних.

Рішення організувати банк у Франкфурте-на-Майне, у Німеччині, як вважають багато експертів, було платою Німеччини за участь її в ЄВС, тобто відмовлення від своєї сильної валюти. Без участі німецької марки євро навряд чи зайняло б досить міцну позицію на міжнародному валютному ринку. У такому випадку Франція залишилася б наодинці з недостатньою масою валют інших 9 країн-учасниць. А отут ще Італія, що взяли в число 11-ти країн лише “за красиві очі”: вона донедавна не задовольняла відразу декільком вимогам для вступу в ЄВС. Загалом, без Німеччини (при помірності Великобританії) євро довелося б туго.

До речі, про Великобританію. Знову ж, ряд експертів сходяться в думці, що вичікувальна позиція Мрячного Альбіону у випадку успішного дебюту євро виявиться помилкової, тому що фінансовий центр Європи неминуче перекочує з Лондона у Франкфурт, оскільки саме там буде зосереджена виконавча влада євро-простору, його мозок. Якби Великобританія взяла участь у першому етапі ходіння євро, цілком імовірно, що ЄЦБ був би організований на її території. Утім, це не означає, що Великобританія, Греція, Данія і Швеція не приймають участі в створенні капіталу ЄЦБ (див. нижче).

Так чи інакше, але залишалося ще питання про президента цього нового банку. І лідери Франції і Німеччини їхали на травневий самміт (де, до речі, головував “нейтральний” прем'єр Великобританії Тоні Блэр) кожний зі своїми пропозиціями.

Довгий час у європейців був на цю посаду одна кандидатура, запропонована Німеччиною, — 62-літній голова розташованого у Франкфурті Європейського Валютного Інституту Вим Дуйзенберг. До середини 1997 року він протягом 16 років очолював центральний банк Голландії. На цій посаді він зарекомендував себе з найкращої сторони, багато в чому завдяки його зусиллям Нідерланди вступили в період стабільності й економічного росту. Крім того, франкфуртський Інститут вважається прообразом Європейського Центрального Банку, тому цілком логічно було б, щоб Дуйзенберг і перейшов у нову якість у новій установі.

Однак, півроку назад президент Франції Жак Ширак запропонував, щоб місце головного європейського банкіра зайняв голова центрального банку його країни 55-літній Жан-Клод Трише. Аргументи його також не можна було сходові відмести. Посилаючись на німецький родовід Дуйзенберга і на місце розташування головної фінансової установи Європи в серце фінансової столиці ФРН, він наполягав, щоб вплив Німеччини на формування європейської монетарної політики було якимсь чином компенсовано.

Переговори в перший же день зайшли в тупик. Це можна вважати першою великою розбіжністю членів ЄС. Уступати не хотів ніхто. Гельмут Коль, у якого у вересні намічалися вибори (які той, до речі, програв – даремно намагався), дуже хотів повернутися з Брюсселя з перемогою. Він аргументував свою позицію тим, що зміна кандидатури президента ЦБ викликає сумніву в політичній незаангажованості цього проекту.

Однак другий день самміту приніс полегшення. Компроміс був знайдений. Вим Дуйзенберг призначається на посаду президента ЄЦБ, але знаходиться на ньому не весь 8-літній термін, як це регламентує Статут, а тільки 4 роки, після чого його переміняє Жан-Клод Трише, що заступає вже на весь термін. Відносно рідка зміна президентів, на думку європейців, повинна забезпечити незалежність глав Банку від політичних пертурбацій.

Прем'єр Блэр відразу ж після досягнення угоди (о першій годині попівночі) вийшов до журналістів і оголосив, що усе пройшло відповідно до первісного плану: начебто Дуйзенберг і не збирався залишатися на повний термін. У такий вирішальний момент дуже важливо було продемонструвати взаєморозуміння між усіма країнами, що поєднують валюти. Варто помітити, що супротивники євро дуже чіпко схопилися за цей хибкий компроміс і вважають це недобрим знаком.

Керуюча структура ЄЦБ зафіксована в Статуті, що додається до Угоди про ЄВС. У ній виділяються три головних органи:

Керуючий Рада ЄЦБ

Стаття 10.1 Статуту ЄСЦБ : “у відповідності зі статтею 109а (1) даної Угоди, Керуючий Рад повинний включати членів Ради Директорів ЄЦБ і голів національних центральних банків”

Рада Директорів ЄЦБ

Стаття 11.1 Статуту ЄСЦБ : “у відповідності зі статтею 109а (2) (а) дані Угоди, Рада Директорів повинний включати Президента, Віце-президента і чотирьох інших членів”

Генеральна Рада ЄЦБ

Стаття 45.2 Статуту ЄСЦБ : “Генерального Рад повинний включати Президента і Віце-президента ЄЦБ і голів національних центральних банків. Інші члени Ради Директорів можуть брати участь у ньому без права голосу.”

Національні центральні банки країн-учасниць євро-простори не скасовуються, а їхні дії координуються Європейським Центральним Банком. Разом ці два інститути складають Європейську Систему Центральних Банків, ЄСЦБ .