Навигация
Характеристика основних напрямів оцінки майна та її інформаційне забезпечення
50157
знаков
12
таблиц
2
изображения
1.2 Характеристика основних напрямів оцінки майна та її інформаційне забезпечення
Мета економічного аналізу майна організації полягає у визначенні рівня забезпечення її окремими видами цих активів та пошуку резервів підвищення ефективності їх використання.
Активи організації - це засоби господарюючого суб’єкта, які потрібні для його функціонування у різних формах діяльності з метою одержання прибутку. [4]
За характером участі в господарському процесі з позиції особливостей її обороту активи організації поділяють на два основні види: оборотні та необоротні.Оборотні (поточні) активи обслуговують поточний господарські процес і повністю споживаються протягом одного операційного (виробничо-комерційного) циклу, необоротні - багаторазово беруть участь у процесі господарської діяльності організації. В практиці обліку до них відносять активи,термін корисної експлуатації яких, як очікується, становить понад один рік. До необоротних активів належать основні засоби, нематеріальні активи, незавершене будівництво, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи, інші необоротні активи. [3]
Мета економічного аналізу необоротних активів полягає у визначенні рівня забезпечення підприємства окремими видами цих активів та пошуку резервів підвищення ефективності їх використання. Для аналізу необоротних активів організації використовують планову, обліково-звітну і необлікову інформацію. Планова інформація міститься в перспективних і поточних фінансових планах. Основними звітними документами є статистична і фінансова звітність. До статистичної належать: форма № 1 - підприємництво "Звіт про основні показники діяльності підприємства"; форма № 1 - П "Квартальний (терміновий) звіт про виробництво промислової продукції (робіт, послуг)"; форм.Інформація про вартість окремих видів необоротних активів, їх спрацювання міститься в таких формах фінансової звітності : форма №1 “Баланс”,форма №4 “Звіт про рух грошових коштів”, форма №5 “Примітки до річної фінансової звітності”. [3]
Аналіз стану та використання необоротних активів розпочинають з дослідження динаміки, складу і структури їх загального обсягу та окремих видів. Зменшення загальної вартості необоротних активів за аналізований період може свідчити про скорочення організацією господарської діяльності, тому слід визначити його можливі причини. У процесі аналізу виявляють види необоротних активів, за рахунок яких відбулася зміна їх загального обсягу. Основу необоротних активів становлять операційні необоротні активи - активи, що безпосередньо використовуються організацією в процесі здійснення операційної діяльності (основні засоби і нематеріальні активи) та інвестиційні необоротні активи - довгострокові активи, що сформовані організацією в процесі здійснення реального і фінансового інвестування (незавершене будівництво, довгострокові фінансові інвестиції). [3]
Більш детальний аналіз необоротних активів розпочинають з оцінки стану та використання основних засобів. Основні засоби - це матеріальні активи, які організація утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Для оцінки основних засобів використовують показники первісної чи залишкової вартості основних засобів на певну дату чи середньорічної вартості за певний період. Аналіз динаміки загальної вартості основних засобів дає змогу оцінити тенденції зміни виробничого потенціалу, що знаходиться у розпорядженні організації, виявити причини, які їх зумовили. [3]
При аналізі основні засоби за функціональним призначенням поділяють на виробничі і невиробничі. Вартість виробничих основних засобів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, у міру їх використання, а поновлюються вони через капітальні інвестиції. Невиробничі ж основні засоби, перебуваючи на балансі організації, не беруть участі у виробничому процесі і не переносять своєї вартості на вироблений продукт, відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні організації (чистого прибутку). Виробничі основні засоби - це виробничі основні засоби основного виду економічної діяльності і виробничі основні засоби інших галузей. До перших відносять основні засоби, які за своїм призначенням відповідають основному виду економічної діяльності, до других - всі інші виробничі основні засоби (наприклад, основні засоби закладів торгівлі, громадського харчування, що входять до складу промислового організації). Для економічного аналізу важливе значення має поділ виробничих основних засобів основного виду економічної діяльності на їх активну і пасивну частини. Активна частина виробничих основних засобів основного виду економічної діяльності безпосередньо впливає на предмети праці, беручи участь у переміщенні та переробці сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів (наприклад, у промисловості - машини та обладнання, транспортні засоби). Пасивна частина виробничих основних засобів основного виду економічної діяльності не бере безпосередньої участі в процесі виробництва продукції, але створює необхідні для його здійснення умови (будинки, споруди, передавальні пристрої тощо). Зростання частки активної частини виробничих основних засобів є свідченням покращання структури основних засобів, підвищення рівня технічної оснащеності виробництва. [3]
Для забезпечення нормальних умов здійснення виробничого процесу та підвищення його ефективності основні засоби мають бути у відповідному технічному стані, який оцінюють на підставі таких показників, як коефіцієнт зносу (зношеності) та коефіцієнт придатності. Коефіцієнт зносу (к3) показує, яка частина вартості основних засобів перенесена на готову продукцію (списана на витрати діяльності в попередніх періодах), а коефіцієнт придатності (кп ) - показник, зворотний до коефіцієнта зносу, він показує, яка частина основних засобів придатна для експлуатації в процесі здійснення господарської діяльності (не перенесена на готову продукцію). [3]
До показників стану основних засобів часто відносять також абсолютні показники надходження і вибуття основних засобів за аналізований період а також коефіцієнти вибуття, оновлення й приросту основних засобів. Коефіцієнт вибуття основних засобів (кв) показує частку вартості основних засобів, які вибули за період, що аналізується, у загальній вартості основних засобів на початок цього періоду. Коефіцієнт оновлення основних засобів (ко) характеризує інтенсивність оновлення, показує частку вартості основних засобів або їх окремих груп, що надійшли (введені в дію) за відповідний період, у загальній їх вартості. Коефіцієнт приросту (кпр) характеризує приріст основних засобів або їх окремих груп за відповідний період. [3]
Аналіз ефективності використання основних засобів проводять за системою натуральних і вартісних показників, основними серед яких є фондовіддача і фондомісткість. Фондомісткість (коефіцієнт виробничої місткості основних засобів) (фм) - характеризує середню вартість виробничих основних засобів, що припадає на одиницю обсягу виробленої продукції (або обсягу її реалізації). Фондовіддача (коефіцієнт виробничої віддачі основних засобів) (фв) - показник, який характеризує обсяг виробленої продукції (або обсяг її реалізації) в розрахунку на грошову одиницю вартості виробничих основних засобів організації.
У межах традиційного ретроспективного аналізу для виявлення впливу на величину фондовіддачі окремих факторів найчастіше використовують жорстко детерміновані багатофакторні мультиплікативні моделі. Найпростішою є двофакторна модель аналізу, одержана введенням у формулу фондовіддачі такого важливого для підвищення ефективності виробничих основних засобів параметра, як середня за період, що аналізується, вартість активної частини виробничих основних засобів (ВОЗа). Застосування цієї моделі для аналізу ефективності використання основних засобів дає змогу відповісти на запитання : як зміни в структурі основних засобів (у співвідношенні активної і пасивної їх частини) вплинули на зміну фондовіддачі.
Також важливим в аналізі першого розділу балансу є оцінка стану та використання нематеріальних активів. Нематеріальний актив - це немонетарний актив (актив, відмінний від грошових коштів, їх еквівалентів та дебіторської заборгованості), який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується організацією з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам. Аналіз нематеріальних активів починають із визначення забезпечення ними організацію. Для цього необхідно з'ясувати, чи достатньо у неї об'єктів нематеріальних активів для вирішення завдань інноваційного розвитку, яка їх динаміка, склад, структура і якісний стан. У процесі аналізу динаміки нематеріальних активів оцінюють зміну їх загального обсягу та вартості окремих груп нематеріальних активів на кінець звітного періоду порівняно з його початком, визначають темпи їх зростання чи приросту. [3]
Аналіз ефективності використання нематеріальних активів здебільшого проводять шляхом зіставлення темпів приросту вартості нематеріальних активів за певний період часу з темпами приросту основних показників фінансових результатів діяльності організації та похідних від них показників фондовіддачі, продуктивності праці, рентабельності продукції з огляду на те, що саме в них знаходить своє відображення кінцевий економічний ефект використання нематеріальних активів. [3]
Наступним кроком оцінки майна організації є аналіз оборотних активів. Оборотні (поточні) активи обслуговують поточний господарські процес і повністю споживаються протягом одного операційного (виробничо-комерційного) циклу. До них відносять запаси, векселі одержані, дебіторську заборгованість, іншу поточну дебіторську заборгованість, грошові кошти та їх еквіваленти, інші оборотні активи. Мета економічного аналізу оборотних активів – вчасне виявлення і усунення недоліків керування цими активами і віднайдення резервів підвищення інтенсивності та ефективності його використання. [5]
Основними звітними документами є статистична і фінансова звітність. До статистичної належить: форма № 1 - підприємництво "Звіт про основні показники діяльності підприємства". Інформація про оборотні активи міститься в таких формах фінансової звітності : форма № 1
“ Баланс ”, форма № 2 “Звіт про фінансові результати ”, форма №4 “Звіт про рух грошових коштів ”, форма № 5 “Примітки до річної фінансової звітності ” .
Аналіз оборотних активів розпочинають з дослідження динаміки, складу і структури їх загального обсягу та окремих видів. На основі аналізу вивчають зміни, що відбулися в складі оборотних коштів у цілому, а після цього – в розрізі окремих статей. Пирчинами зміни оборотних активів можуть бути : прибуток, амортизаційні відрахування, приріст власних засобів, збільшення заборгованості за кредитами й позиками, збільшення зобов’язань з кредиторської заборгованості. [2]
Наступним етапом є аналіз складу та структури запасів у відсотках до майна організації. Збільшення їх частки може свідчити про розширення масштабів діяльності організації або про їхнє неефективне використання. Разом з тим , нестача запасів (сировини, матеріалів, палива) може призвести до перебоїв у процесі виробництва , до недовантаження виробничої потужності, падіння обсягів випуску продукції, зростання собівартості. Тому кожна організація повинна прагнути до того, щоб забезпечувати виробництво вчасно й у повному обсязі всіма необхідними ресурсами і щоб вони не залежувалися на складах. [5]
Аналіз інтенсивності використання запасів проводять шляхом розрахунку показників, які характеризують інтенсивність споживання запасів організації. Такими являються коефіцієнт оборотності, коефіцієнт закріплення і тривалість одного обороту. Коефіцієнт оборотності запасів (к03) вказує скільки разів у середньому поповнювалися запаси підприємства протягом звітного періоду. Тривалість (період) обороту запасів (Чоз) показує час, протягом якого запаси трансформуються в кошти. Зменшення значення (Чоз) на кінець звітного періоду порівняно з його значенням на початок вважається позитивним, якщо це не перешкоджає нормальному процесу виробництва, не загрожує дефіцитом матеріальних ресурсів. [3]
Наступним вагомим етапом аналізу оборотних активів є оцінка використання оцінка динаміки дебіторської заборгованості. Дебіторська заборгованість являє собою грошові кошти, які покупці винні за відвантажену продукцію, а також, згідно з українськими стандартами бухгалтерського обліку, векселі до отримання, розрахунки з персоналом, видані аванси, заборгованість засновників із внесків до статутного капіталу, податковий кредит. Наявність простроченої, особливо безнадійної заборгованості, що віднесена до резерву сумнівних боргів, як і необґрунтоване зростання дебіторської заборгованості негативно впливають на фінансовий стан підприємства, призводять до дефіциту фінансових ресурсів у господарській діяльності. [4]
Аналіз здійснюється за даними внутрішньої звітності підприємства і використовується для потреб управління. Але, як відомо, для зовнішніх користувачів інформації також дуже важливий стан дебіторської заборгованості організації, бо зростання її завжди свідчить про фінансову нестабільність. За даними бухгалтерської звітності (ф. 1, ф. 2) можна визначити низку показників, що характеризують стан дебіторської заборгованості. До цих показників належать: оборотність дебіторської заборгованості та період погашення дебіторської заборгованості. [2]
Розділ 2. Економічна оцінка майна ВАТ “Запоріжтрансформатор “
Похожие работы
... рішень, зв’язаних із регулюванням витрат і з питань інвестиційної діяльності підприємства. Отже, управлінський облік це формування інформації для управління витратами з метою підвищення ефективності функціонування підприємства. Причому, відповідно до Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», підприємства вправі самостійно обирати систему і форми ведення управлінського ...
... є позичку. За першим методом банки можуть видавати: - одноразові позички; 28 - гарантійні (резервні) позички. За другим методом банки можуть застосовувати: - кредитування через відкриття кредитної лінії; - кредитування з контокорентного рахунку; - овердрафтне кредитування [З]. У разі якщо видача кредиту здійснюється не одноразово, а в міру необхідності, при кожній видачі коштів у ...
... без загального розвитку економіки, без підйому виробництва, без зростання загальної заможності населення, він неспроможний розвиватися та вдосконалюватися. Одним із основних чинників ефективного розвитку ринку цінних паперів в Україні повинно бути формування прогресивної нормативної бази. Зазначимо, що прийняття Закону України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного ...
0 комментариев