Правове регулювання ринку праці в Україні

3.2. Правове регулювання ринку праці в Україні

Правові відносини у сфері зайнятості населення врегульовуються Законами України „Про зайнятість населення”, „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та низкою інших законів.

З метою приведення наявного нормативно – правового забезпечення у сфері регулювання зайнятості до вимог Програми діяльності Кабінету Міністрів України „Назустріч людям” та вимог ринку праці підготовлено ( опрацьовуються ) такі документи:

·      Проект Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про зайнятість населення””;

·      Проект Закону України „Про професійний розвиток персоналу на виробництві”;

·      Проект Закону України „Про Державну програму зайнятості населення на 2006-2009 роки”.

Ці документи розроблено ( розробляються ) з метою забезпечення регулювання ринку праці за допомогою правового, організаційного та економічного механізмів, чим створюються умови для зайнятості населення та соціального захисту від безробіття й передбачаються заходи щодо створення нових робочих місць не менше як для 5 млн. незайнятих громадян.

3.3. Діяльність Державної служби зайнятості

У серпні 2003 року Державна служба зайнятості України стала 92 – м членом Світової Асоціації громадських служб зайнятості. Безперечно, вступ до такої поважної Асоціації сприятиме і вже сприяє підвищенню її громадського іміджу , а з часом дасть змогу досягти нових успіхів у наданні послуг працедавцям, сприянні зайнятості населення й підвищення рівня його соціального захисту від безробіття. Щоправда, досягти цього можна за умови зростання як внутрішнього організаційного, так і творчого потенціалу, урізноманітнення форм і методів роботи.

Нещодавно підбито підсумки роботи Львівської обласної служби зайнятості. Безперечно. Є досягнення, є і проблеми. Так, скажімо, якщо на початку 2000р. на одне вільне робоче місце претендувало 102 особи, то нині – 12. За цей проміжок часу удвічі збільшився рівень працевлаштування; майже у шість разів зросла потреба підприємств, установ і організацій у працівниках. Значно зменшились обсяги родинного та довготривалого безробіття. Цими змінами завдячуємо не лише економічному розвиткові Львівщини, а й значною мірою тій діяльності, яку здійснює служба зайнятості на теренах області.

Але коли мова йде про труднощі економічного розвитку, про ті непрості умови, в яких доводиться працювати, про кризові явища, то не потрібно забувати, що протистояти негативним тенденціям, крім сумлінної праці, може науковий підхід до вирішення наболілих проблем, адекватна і виважена реакція на виклики ринку. Тому використовувати науково – методичні засади в роботі служби зайнятості вкрай необхідно й саме це приносить неабияку користь для підвищення ефективності співпраці центрів зайнятості та їх соціальних партнерів.

Вагомого результату у стабілізації ситуації на ринку праці вдалося досягти завдяки реалізації міжнародних проектів. Так, одним із компонентів таких проектів було створення на базі Львівського міського центру зайнятості Ресурсно – інформаційного центру ( РІЦ), аналогів якому в Україні немає. Ця організація діє уже впродовж трьох років, надаючи послуги працедавцям та населенню.

Нові та нестандартні підходи до роботи викликали інтерес з боку громадян та працедавців. Про це свідчать і цифри. За три роки роботи до РІЦу звернулося близько 17000 осіб, з них понад 6500 молоді у віці до 28 років, практично 7000 осіб відвідало РІЦ вдруге. Усього клієнтам РІЦу надано майже 24000 послуг. Працевлаштовано понад 1000 осіб. В базі даних налічується майже 2000 резюме, 1800 анкет претендентів на працевлаштування.

Усі послуги центрів зайнятості зорієнтовані на задоволення потреб клієнтів. Нині головну увагу зосереджено на активізації конструктивної співпраці з працедавцями. Адже задовольняючи їхні потреби надається реальна допомога безробітним. З плином часу ці партнерські взаємини набуватимуть нових форм, будуть ще більш плідними та ефективними.

Таким чином, одним з першочергових питань у сфері реалізації важливих державних завдань соціальної сфери є питання активної політики зайнятості та забезпечення громадянам гарантій щодо соціального захисту від безробіття. Отже проблематика, над якою працює служба зайнятості, - сприяння працевлаштуванню та задоволення потреб працедавців, - посідає одне з чільних місць. І саме внесок Державної служби зайнятості, який полягає у поліпшені якісних параметрів життя громадян, є одним з найголовніших.

4. Проблеми функціонування ринку праці в умовах реформування економіки України

На сучасному етапі розвитку соціально-економічних відносин в усьому світі спостерігається загострення проблем зайнятості населення. Так за даними Міжнародної організації праці, у світі близько третини робочої сили (1 млрд. осіб) залишається безробітними або неповно зайнятими. Тільки в країнах Європейського союзу їх нараховується 15,8 млн. осіб, або 9,2% економічно активного населення.

Найгостріше зазначена проблема виявляється в країнах, де формуються ринкові відносини. Основними чинниками, від яких безпосередньо залежать обсяги й рівень зайнятості, є основні макроекономічні показники, що визначають загальні обсяги й темпи зростання виробництва окремих галузей і сфер економіки, продуктивності праці тощо.

Водночас існують досить обґрунтовані, але протилежні погляди щодо наявності чіткого зв’язку між економічним зростанням і зайнятістю та можливістю забезпечити економічне зростання без збільшення робочих місць. Остання точка зору ґрунтується на тому, що зростання (особливо на базі нових інвестицій, пов’язане з використанням і поширенням нових технологій) веде до підвищення продуктивності праці і не сприяє збільшенню рівня зайнятості.

Фахівці дійшли висновку, що в промисловості існує позитивний зв’язок між сукупним приростом валової доданої вартості і збільшенням зайнятості, оскільки є певна тенденція до її збільшення. Проте в деяких галузях спостерігаються тенденції до зростання обсягів виробництва за одночасного зниження зайнятості. Крім цього під час аналізу співвідношення виробництво/зайнятість дані про зайнятість свідчать, що ігнорується загальна тенденція до скорочення робочого часу в розрахунку на одного працівника. Ігнорування зазначеної тенденції може призвести до переоцінки еластичності зайнятості та обсягів виробництва, що відбувається останніми роками.

В Україні за період реформ скорочення виробництва та зменшення попиту на робочу силу негативно позначилися на зайнятості населення, передусім у таких галузях, як промисловість, будівництво, сільське господарство, які традиційно визначали структуру ринку праці України. Однак, за розрахунками, не спостерігається сталої математичної залежності між динамікою реального ВВП та зайнятістю населення . Так, протягом 1991-2003 рр. Обсяги реального ВВП скоротилися на54,1%( з 164,8 млрд. крб. у 1990 р. до 75,6 млрд. крб. у 2003 р.( у порівнянних цінах1990 р.)); чисельність зайнятих в економіці зменшилася на 15,4% ( з 25,4 млн. осіб у 1990 р. до 21,5 млн. осіб у 2003 р.).

Наведені данні свідчать про те, що зміна реального ВВП в Україні не корелюються зі скороченням зайнятості, як це відбувається в країнах з ринковою економікою ( зокрема відповідно до закону Артура Оукена ).Тобто, на сучасному етапі реформування економіки в Україні визначити дію окремих законів ринкової економіки повною мірою неможливо.

Ситуація, що склалася стосовно співвідношення темпів змін реального ВВП і обсягів зайнятості, пояснюється дією таких факторів:

·                    низьким рівнем і значними темпами зниження продуктивності праці. Такий важливий показник продуктивності праці, як обсяг валового внутрішнього продукту на одного зайнятого, скоротився за останні 12 років на 45,8%.

·                    Наявністю значних диспропорцій між попитом і пропозицією робочої сили ( навантаження на 1 робоче місце на 1 січня 2000 р. становило 24 особи, у тому числі для фахівців – 34 особи, робітників найпростіших професій – 54 особи, на 1 січня 2004 р.-7 осіб, з них фахівців -8, робітників найпростіших професій-24).

Погіршується демографічна ситуація в країні – за останні 13 років кількість населення зменшилася приблизно на 3 млн. осіб, що поряд з іншими чинниками істотно вплинуло й на ринок праці. Згідно з розподілом населення за економічною активністю простежуються зміни на ринку праці України.

Сучасний стан ринку праці в Україні характеризується наявністю комплексу проблем. Серед них найважливіші такі:

·              співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили;

·              складна ситуація щодо працевлаштування окремих соціально-демографічних груп населення (жінки, молодь, сільське населення, інваліди);

·              необхідність підвищити рівень професійної освіти, професійного навчання працівників, що забезпечує їхню конкурентоспроможність відповідно до сучасних умов розвитку економіки і структурних зрушень, що відбуваються ринках товарів (послуг);

·              значна середня тривалість безробіття;

·              наявність вимушеної неповної зайнятості.

З погляду забезпечення соціальної стабільності особливе занепокоєння викликає значна середня тривалість незайнятості, яка в середньому в Україні у 2004р. дорівнювала 22 місяці. Близько 60% відсотків безробітних громадян України перебували в цьому стані понад рік. Проте відомо, що після більш як 9 – ти місяців перебування у стані безробіття знижується активність пошуку роботи, зменшується бажання працювати, втрачаються трудові навички, переоцінюються трудові цінності. Довготривале безробіття породжує бідність і подальше розшарування населення за рівнем доходів, маргіналізацію населення та багато інших наслідків.

Ще однією негативною рисою ринку праці України, яка є прямим наслідком перехідного періоду від адміністративно – командної до ринкової економіки, є вимушена неповна зайнятість, або приховане безробіття. Його існування зумовлене надлишком робочої сили стосовно такої, що необхідна для виробництва продукції, яка користується попитом на ринку. Незважаючи на позитивну тенденцію скорочення прихованого безробіття протягом останніх років, його масштаби залишаються значними. У 2004р. 3,2% працівників ( 377,3 тис. осіб) перебували у вимушених відпустках без збереження або з частковим збереженням заробітної плати; 11,3% ( 1326,4 тис. осіб ) працювали в режимі неповного робочого дня ( тижня).

У цілому в країні внаслідок роботи в режимі вимушеної неповної робочої зайнятості у 2004р. втрачено понад 571,8 млн. людино – годин. І, незважаючи на те, що обсяги цих втрат скоротилися порівняно з 2003р. на 26,5%, вони залишаються занадто великими. Негативна оцінка прихованого безробіття визначається такими обставинами. По – перше, воно створює умови для подальшого зростання загального рівня безробіття. По – друге, приховане безробіття є фактором зниження кваліфікації робочої сили й негативно впливає на рівень доходів працюючих у цьому режимі і відповідно життєвий рівень населення, призводить до зневіреності в можливості знайти підходящу роботу, на відміну від розвинутих країн, де робота неповний час використовується за згодою працівників і відповідає їхнім потребам. Нарешті, приховане безробіття сприяє тонізації економіки, формує сприятливе середовище для криміналізації суспільства.

Не менш вагомою проблемою є те, що в Україні не створено єдиної системи прогнозування попиту на ринку праці, унаслідок чого спостерігається професійно-кваліфікаційний дисбаланс на ринку праці. Як державні, так і приватні вищі навчальні заклади продовжують на платній основі готувати спеціалістів, виходячи з потреб сьогодення й готуючи в такий спосіб „майбутніх безробітних”. Так, триває тенденція випереджального збільшення масштабів підготовки економістів та юристів, що обумовлена насамперед інерцією високої престижності навчання за спеціальностями, які гарантували в недавньому минулому високі і стабільні доходи. Ринок освітніх послуг адекватно відреагував на таку ситуацію: зростаюча пропозиція на національному ринку праці економістів і юристів неминуче позначається на можливості працевлаштування фахівців за цими спеціальностями. Водночас виникла необхідність забезпечення економіки висококваліфікованими фахівцями з інженерних спеціальностей. Але обсяги випуску таких фахівців вищих навчальних закладів майже не змінилися, а їх питома вага у складі випускників вищих навчальних закладів знизилася з 28,1% у 2000 р. до 23,9% у 2002 р.

І як наслідок цього, важливим індикатором ситуації на ринку праці є навантаження на одне вільне робоче місце. Незважаючи на позитивну динаміку, його рівень досить залишається високим, що свідчить про наявність значних диспропорцій між попитом і пропозицією робочої сили. Станом на 1 січня 2004 р. на кожне вільне робоче місце в середньому в Україні припадало 7 осіб, що шукали роботу, тобто пропозиція робочої сили в 7 раз перевищила попит на неї. Особливо високою залишається напруга на ринку праці в західних регіонах країни, зокрема в Тернопільській, Рівненський, Івано-Франківській, Чернівецькій, Волинській областях, де навантаження на одне вільне робоче місце коливається в межах від 16 до 25 осіб, тобто перевищує середній рівень в Україні у 2-4 рази. Проте в містах Київ і Севастополь майже не спостерігається диспропорцій між попитом і пропозицією робочої сили.

Важливою проблемою залишається порівняно складна ситуація із зайнятістю окремих

соціально – демографічних груп населення. За середнього в Україні рівень зайнятості у 2005 р. 56,6% рівень зайнятості жінок дорівнює 52,8%, молоді -45,4%. Молодіжний сегмент ринку праці характеризується тим, що рівень безробіття молоді у 2003 р. більш як у 1,5 рази перевищував середній у країні. Це означає, що значна частина молоді не в змозі адаптуватися до ринкових умов і виявляється неконкурентноспроможною на ринку праці. Для цієї категорії молоді підвищується ризик щодо успішного працевлаштування, знижується загальна ймовірність знайти будь –яку роботу. Трудності працевлаштування спонукають молодь займатися нерегламентованою, а то й тіньовою діяльністю, що, як відомо, призводить до ще більших негативних наслідків.

Становище жінок на ринку праці визначається такими негативними чинниками , як: прискорені масштаби їхнього вивільнення з виробництва, набагато вище навантаження на одну вакансію порівняно з чоловіками; ускладнення процесу працевлаштування; обмежені можливості кар’єрного росту. Через це поліпшення становища жінок на ринку праці є важливою проблемою, яка потребує формування й реалізації активної соціальної політики в цій сфері, що може забезпечити жінкам рівні можливості з чоловіками для реалізації власного потенціалу й розвитку особистості.

Важливою проблемою, що ускладнює ситуацію на ринку праці України, є поширення неофіційної та тіньової зайнятості, що становить зараз майже половину загального обсягу виробництва в країні. З одного боку, діяльність тіньового сектору є важливою для значної частини українців, оскільки забезпечує їх робочими місцями. Проте, оскільки підприємства, що працюють у цьому секторі, не сплачують податки, це збільшує податкове навантаження на офіційний сектор, знижує ефективність його функціонування і, отже, звужує можливості його розвитку, стримує процеси створення робочих місць, підвищення заробітної плати робітникам. Зниження бази оподаткування внаслідок зростання масштабів тіньового сектору призводить до збільшення дефіциту бюджету, зменшення соціальних витрат і негативно позначається на життєвому рівні населення. З огляду на це важливим завданням державної політики є сприяння переходу діяльності тіньового сектору в офіційну економіку, що крім іншого запобігає поширенню корупції, яка призводить до неефективного функціонування державного механізму, звуження перспектив забезпечення реального економічного зростання як передумови продуктивної зайнятості.

Результати аналізу свідчать про те, що різке падіння обсягів виробництва в Україні за роки реформ не корелюється зі скороченням зайнятості, як це відбувається у країнах з ринковою економікою, що пояснюється дією низки факторів, зокрема наявністю вимушеного прихованого безробіття; значними диспропорціями між попитом і пропозицією робочої сили; низьким рівнем продуктивності праці тощо.

Висновок

Процесс становлення ринку праці в Україні супроводжується посиленням його сегментації. В соціально-економічній структурі працездатного населення відбуваються суттєві зрушення, які трансформують практично однорідну всезагальну зайнятість дореформенного періоду в сегментований ринок праці. Кожний сегмент як зайнятого, так і не зайнятого населення відрізняється специфікою свого соціального статусу, економічною поведінкою, гарантіями зайнятості, рівнем та стабільністю доходів, конкурентоспроможністю та захищеністю ринку праці. В посиленні сегментації ринку праці на сучасному етапі беруть участь різні фактори, зокрема структурні зміни в економіці, поява альтернативних форм господарювання і власності, спад виробництва і зниження життєвих стандартів українців. Наслідком дій цих факторів стало значне розшарування населення, загострення проблеми безробіття, зубожіння певних соціальних верств.

Розробляючи державну стратегію регулювання ринку праці та забезпечення ефективного використання робочої сили, необхідно враховувати взаємозалежності між основними макроекономічними показниками та такими, що визначають умови відтворення й використання робочої сили.

Державна стратегія забезпечення ефективного використання робочої сили охоплює значну кількість компонентів, серед яких найважливішими є підвищення життєвого рівня і зайнятості населення, а саме:

·         створення ефективних робочих місць у державному і приватному секторах економіки;

·         забезпечення ефективного відтворення робочої сили шляхом гарантії основних соціальних показників нормативів на рівні, не нижчому за прожитковий мінімум;

·         проведення політики стимулювання й підтримки зайнятості;

·         зростання платоспроможного попиту;

·         відновлення відтворювальної та стимулюючої функції заробітної плати;

·         зменшення диференціації населення за рівнем життя;

·         здійснення стратегії боротьби з бідністю тощо.

Розроблення державної стратегії ефективного використання робочої сили й механізмів її реалізації є важливим важелем та рушійною силою подальшого соціально – економічного розвитку України.

Список літератури

 

1.               М. Солдатенко. Професійні кадри – запорука ефективного виробництва. . // Україна: аспект праці. Науково-економічний та суспільно-політичний журнал. - Київ . 2004 р.№8

2.               Ю.Туранський. Перспективи діяльності Державної служби зайнятості в контексті євро інтеграційних процесів в Україні. // Україна: аспект праці. Науково-економічний та суспільно-політичний журнал. - Київ . 2004 р.№8

3.               М.Гуць. Оцінка стану ринку праці в умовах реформування економіки України. // Україна: аспект праці. Науково-економічний та суспільно-політичний журнал. - Київ . 2005 р.№2.

4.               О. Гулевич. Нормативний аналіз державного регулювання ринку праці. // Україна: аспект праці. Науково-економічний та суспільно-політичний журнал. - Київ . 2005 р.№3

5.               Т. Петрова. Державна політика зайнятості населення: проблеми та напрями актуалізації.// Україна: аспект праці. Науково-економічний та суспільно-політичний журнал. - Київ . 2005 р.№5

6.               С.М. Панчишин. Макроекономіка. Навчальний посібник. – К: „Либідь”, 2001р.