Навигация
1. Розвиток продуктивних сил Придніпровського регіону
Придніпровський економічний район складається з Дніпропетровської та Запорізької областей. Це другий район після Донецького за обсягом виробництва промислової продукції.
Клімат - помірно - континентальний. Залізні руди Криворізького басейну представлені 12 млрд. тонн. Залізна руда є у Оріхові, Павлограді, Чортоницьку, Жовтих водах.
Є родовища титану, рутило - ільменітових руд, цирконію, нікелю, кобальту. У Західному Донбасі залягає 8,6 млрд. тонн камяного вугілля. Придніпровський район має поклади бурого вугля, нафти, природного газу, бокситів.
Грунтово - кліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства , а родовища корисних копалин - розвитку промисловості. У Придніпров'ї поєднується розвиток важкої індустрії та харчової промисловості. Провідними галузями є наступні:
Залізорудна;
Марганцеворудна;
Чорна металургія;
Машинобудівна;
Хімічна.
Важливе значення має харчова, легка промисловість, електроенергетика, промисловість будівельних матеріалів.
Сільське господарство Придніпров'я виробляє 20% виробництва пшениці, 25% - кукурудзи, 35% - соняшнику, 14% - овочів, 14% - м'яса, 15% - молока, 20% - вовни від загальнодержавного.
У Придніпров'ї розвинені всі види транспорту. Через регіон зєднується Криворізький басейн з Донбасом, СНД, портами Чорного і Азовського морів.
Експортується продукція гірничорудної, металургійної промисловості, машинобудування, будівельних матеріалів, сільськогосподарська продукція, вугілля, нафтопродукти, боксити, ліс, текстиль у інші регіони, СНД, країни Європи, Азії, Африки.
Сформовані наступні промислові вузли:
Криворізький (залізорудна промисловість, гірничорудне машинобудування, легка і харчова промисловість);
Дніпродзержинський (металургія, хімічна, машинобудівна, харчова, легка промисловість);
Дніпропетровський (чорна металургія, машинобудування, хімічна промисловість, легка, меблева та будівельних матеріалів).
Іде процес формування ряду інших промислових вузлів. Екологічна ситуація у регіоні є однією з найгостріших у світовому порівнянні.
2. Депресивні регіони і механізми інвестування їхнього розвитку
Серед елементів структури механізму управління регіональним розвитком системоутворюючу функцію мають суб'єкти управління та характер їх взаємодії. Аналіз зарубіжного досвіду механізму управління регіональним розвитком в економічно розвинутих країнах дозволяє виділити три типи моделей:
- органи загальнодержавного управління підпорядковують органи регіонального управління у проведенні державної регіональної політики;
- органи загальнодержавного управління безпосередньо взаємодіють з усіма регіонами у вирішенні окремих проблем або з окремими регіонами у вирішенні конкретних проблем, у тому числі шляхом створення для цього певних адміністративно-економічних умов, що спонукають регіони до активнішої самостійної ролі;
- регіональна проблематика стає предметом рівноправної взаємодії органів управління загальнодержавного та регіонального рівнів, і її вирішення координується в межах усієї національної економіки. Відмінності у застосуванні цих моделей пов'язані з різними концептуальними загальнотеоретичними доктринами, що, у свою чергу, зумовлено особливостями історичного розвитку та менталітетом національних державоутворюючих спільнот, відмінностями державно-адміністративного устрою, макроекономічним типом національної економіки тощо.
У моделі першого типу функції проведення державної регіональної політики децентралізовані на загальнодержавному рівні між функціональними міністерствами (економіки, фінансів, праці) та відповідними галузевими структурами. Регіональні проблеми розв'язуються опосередковано - через реалізацію державних галузевих програм, джерелом фінансування яких є державний бюджет. Спеціальне норматив правове забезпечення, зумовлене специфікою об'єкта управління.
У моделі другого типу передбачається досить різноманітний набір організацій форм взаємодії органів загальнодержавного і регіонального управління, де пер відіграють провідну роль щодо визначення цілей, форми фінансового і право забезпечення та методів розв'язання проблем конкретних регіонів у рамках довгострокових разових цільових комплексних державних програм. Організаційне забезпечення реалізація регіональної політики здійснюється в рамках: створення інвестиційних напрямів регіонів шляхом формування вільних економічних зон; укладання планових контрактів між урядом та регіоном; територіальне розгалуженої системи центрів, питань регулювання зайнятості, підтримки малого підприємництва, вирішення інноваційної діяльності, соціального захисту населення тощо. У рамках спеціалізаційних форм передбачаються спеціальні (в тому числі локальні) і фінансового забезпечення проведення державної регіональної політики. Об'єкти регіонального управління поділяються на дві групи –політичні та депресивні. До депресивних відносять регіони, що перебувають у стані, проблемності використання внутрішніх та залучених за межами регіону економічних зв’язків забезпечується відтворення їх суспільного розвитку в середньо- і довгому періодах. Особливістю проблемних регіонів є структурні перекоси в розвитку (екологічні, демографічні проблеми тощо) або об'єктивна залежність розвитку від запасів та стану використання внутрішніх не відтворюваних економічних ресурсів.
Для моделі третього типу взаємодії загальнодержавних і регіональних органів влади є характерним повне охоплення економічного простору як у межах окремих регіональних так і міждержавних утворень. Організаційна складова механізму управління розвитком у цій моделі передбачає утворення особливого державного органу управління, який займається реалізацією державної регіональної політики та координацією заходів загальнодержавних міністерств (функціональних і галузевих) та виконавчих органів влади регіонів. Поряд з тим передбачається існування структури, в рамках якої спільно органами загальнодержавного і регіонального управління визначаються цілі, пріоритети, підходи щодо порядку та форми фінансового і правового забезпечення формування та проведення скоординованої і узгодженої державної регіональної політики. Специфіка зазначеної моделі передбачає розширення класифікації об'єктів управління: крім проблемних і депресивних регіонів виділяються ще регіони розвитку, які виступають провідниками прогресивних структурних змін в економіці країни, виконуючи роль полюсів економічного зростання.
Важливий елемент структури механізму управління регіональним розвитком -інструментарій управління, який в індустріальне розвинутих країнах досить різноманітний і значний. Методи регулювання, що використовуються в державній регіональній політиці, відрізняються, насамперед, у відповідності з особливостями об'єкта управління. Крім того, зазначений інструментарій можна класифікувати за способами, характером і спрямованістю впливу на об'єкт управління. Що ж до депресивних регіонів, то до них застосовуються економічні, адміністративні, інформаційні та змішані методи. За характером економічних методів їх можна віднести до допоміжних, а за спрямованістю - до прямих і опосередкованих.
Підгрупа прямих допоміжних методів включає: субсидії підприємствам на створення нових робочих місць, перенавчання робочої сили; гарантовані державні позички підприємствам, що розширюють виробництво (звільняються від сплати ренти або повернення позички); інвестиційні субсидії підприємствам, які створюють фірми у Регіонах; інвестиційні субсидії новоствореним малим підприємствам займатися інноваційною діяльністю. Серед зазначених методів чимала частка припадає на інвестиційні субсидії.
Розвиток допоміжних методів входять: державні інвестиції в інфраструктури господарських комплексів регіонів;
надання малому бізнесу в безплатне користування виробничих споруд;
У складі заохочувальних економічних методів використовують такі інструменти управління: надання державою органам місцевого самоврядування пільгових коштів на розвиток соціальної інфраструктури; преміювання підприємств, що розширюють виробництво; преміювання інвесторів; податкові кредити фірмам, які підвищують рівень зайнятості; податкові знижки фірмам на інвестиції, майно, заробітну плату, обсяги продажів; прискорена амортизація основних фондів підприємств; контракти для фірм за цільовими схемами.
До адміністративних методів належать: спрощення процедури утворення насамперед малого бізнесу; встановлення межі муніципальної заборгованості тощо.
Клас інформаційних методів за своєю спрямованістю є близьким до групи заохочувальних методів економічного класу і включає такі групи: довідкові (проведення покладних досліджень новоутвореними інноваційними фірмами щодо вакантних робочі місць та пропозиції робочої сили); навчальні (перенавчання безробітних, менеджері малого бізнесу та ін.); консультативні (надання управлінських послуг малим фірмам, допомога в розробці альтернативного плану розвитку великим підприємствам, що перебувають у скрутному економічному стані, розробка бізнес-планів для підприємців-початківців на отримання кредиту, рекомендації щодо вибору джерел фінансування).
До складу змішаних методів можна віднести: створення спеціальних економічних зон, організацію та забезпечення функціонування інвестиційних компаній, укладання між урядом і регіонами планових контрактів.
Похожие работы
... дпочинку, турбази і дитячі табори. Функціонують курорти: Аркадія, Великий Фонтан, Кароліно-Бугаз – Затока, Куяльницький та ін. Всі вони в Одеському рекреаційному районі. 6. Проблеми та перспективи РПС Одеської області. Народногосподарський комплекс Одеської області переживає складний період, але враховуючи вищезгадані негативні тенденції області органи державної влади спільно з кер ...
... але деякі категорії (наприклад, військовослужбовці) до трудових ресурсів не зараховуються. Територіально розміщення населення тісно пов’язане з економічними й природними передумовами розміщення виробництва. Кращі ґрунтово-кліматичні умови сприяють більшій продуктивності сільського господарства, – тому на одиниці території може прохарчуватись більше населення. До самого початку XX ст. сільське ...
... зовувати інші заходи, які позитивно впливають на продуктивну силу людини. Виробництво додаткового продукту складає матеріальну основу суспільства. 1.3 Завдання і проблеми дисципліни „Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка” Головним завданням науки є обґрунтування оптимального розміщення продуктивних сил. Поняття "оптимальності" передбачає одержання якомога більшого ефекту від ...
... жовтні 2006 р. відбулися в два тури. У другому турі голосувало 41,2 % виборців. Г. Пирванов отримав 75,95 % голосів. Його опонентом був лідер Атаки В. Сідеров. 2. Соціально-економічний розвиток Болгарії у 1990 – 2005 рр. Після 1990 р. Болгарія пережила масштабну трансформацію економіки шляхом великої соціальної ціни. Від початку держава не змогла організувати ефективний перехід до ринкового ...
0 комментариев