Навигация
Обмеження та негативні фактори в формуванні конкурентоспроможності регіону
18185
знаков
0
таблиц
0
изображений
3. Обмеження та негативні фактори в формуванні конкурентоспроможності регіону
Механізм управління депресивними регіонами виступає складовим елементом механізму управління регіональним розвитком, що зумовлює його структуру, в той час як особливості об'єкта управління визначають специфіку вияву його дії.
Нинішня система регіонального управління в Україні дісталась у спадок від радянської доби. За своїм змістом вона практично не змінилася, і хоча її реформування почалося, ці зміни мають лише частковий, а не комплексний характер. Якщо класифікувати діючий механізм управління регіональним розвитком за системо формуючими елементами, то його можна віднести до моделей першого типу взаємодії між органами загальнодержавного і регіонального рівнів, тобто перші підпорядковують дії регіональних органів управління. Таким чином, вони виконують роль виконавців державної регіональної політики. Їх функції зводяться до визначення переліку економічних проблем, характерних для певного регіону, а також оцінки їх з метою визначення рівня пріоритетності в рамках цільового блоку державної регіональної політики, а також подальшого вирішення можливості включення цих програм, до відповідних (коротко-, середньострокових) державних програм соціального розвитку країни, розв'язання питань ресурсного забезпечення такого підходу полягає в тому, що регіональні проблеми розчиняло. Функціональна (підтримка підприємництва, регулювання проблематики у плані розв’язання регіональних проблем забезпечується через організації регіонального рівня, їх регіональні структури та через органи виконавчої влади, органи фактично підпорядковані зазначеним структурам. Правове поле у регіоні , регулює (Закон України "Про місцеві державні адміністрації"), він демонструє можливість (децентралізації функцій у системі державного управління - Закон України "Про місцеве самоврядування". В ньому виникає суперечність між завданнями, повноваженнями і відповідальністью за результати влади. Механізм централізованого управління регіональними утвореннями доповнює система фінансового забезпечення проведення державної політики, яка спирається на державний бюджет.
В результаті зазначених оцінок механізм управління регіональним розвитком, функціонує в Україні, передбачає обмежений комплекс методів щодо регулювання політики. Головним чином застосовуються методи, які можна віднести до економічного та змішаного класів: державні інвестиції у розвиток виробничої інфраструктури регіонів, державне і територіальне замовлення, можливість одержання підприємствам податкових пільг у вигляді інвестиційного податкового кредиту, прискорена амортизація, спеціальні економічні зони, кредити та субсидії підприємствам на створення нових робочих місць та перенавчання робочої сили. Більшість них методів, перш за все, внаслідок обмеженості фінансового забезпечення, або не використовуються, або їх вплив є недостатньо дійовим. Загальні причини такого становища - недосконалість механізму управління регіональним розвитком та перехідний характер економіки України, яка, до того ж, до останнього часу перебувала у фазах спаду й депресії. Для державної регіональної політики була характерною відсутність чіткої визначеності щодо об'єктів впливу та часових рамок її проведення.
Підвищення ефективності функціонування економіки на регіональному рівні потребує радикального реформування структури механізму управління регіональним розвитком. У першу чергу це передбачає чітке визначення суб'єктів управління регіональним розвитком та зміну моделі їх взаємодії. Як вітчизняний, так і зарубіжний досвід показують, що у зазначеному процесі повинні брати участь органи загальнодержавного і регіонального управління. Що ж до останніх, то це мають бути як органи виконавчої, так і представницької влади. Взаємодія між ними повинна мати паритетний характер і будуватися за типом третьої моделі. Це, у свою чергу, передбачає чітку класифікацію об'єктів регіонального управління, де основним критерієм має виступати наявність внутрішніх можливостей відтворення функціонування регіональної суспільної системи.
Базовим елементом механізму управління регіональним розвитком є його система організаційного забезпечення. Слід зазначити, що країни Східної Європи, які інтегруються у європейське середовище, застосовують відповідну модель, що діє в ЄС. З Урахуванням політичних, історичних і ментальних чинників цю модель доцільно впровадити в Україні. Слід зазначити, що із здобуттям незалежності посилився вплив інтегруючих чинників. А як показує історичний досвід, українці за своїм менталітетом буття належать до схильних до асоційованих демократичних суспільних форм.
Поряд до Мінекономіки було б доцільним створити міжрегіональний колегіальний орган до складу якого крім представників зазначеного департаменту слід включити представників Мінфіну, Міністерства праці та соціальної політики, а також обласних рад. У рамках цього органу мають розроблятися основні напрямивизначатися пріоритети державної регіональної політики. При цьому вони підтриматуватимуть інтереси органів місцевого самоврядування базового рівня під чає формування при обласних радах відповідного колегіального органу.
Що ж до фінансового забезпечення реалізації державної регіональної політики то з цією метою слід створити відповідний державний позабюджетний фонд, він формуватися за рахунок частини податків, які є джерелами наповнення бюджету. Критерій їх відбору-тісний взаємозв'язок з регіональним рівнем економічноїсфери, що виявляється через доходи та обсяги споживання населення. До цихподатків можна віднести, наприклад, податок на додану вартість.
Адекватно моделі взаємодії суб'єктів управління, організаційного і фінансова забезпечення має бути скоригована і правова база функціонування механізму управління регіонального розвитку. Чинне законодавство, яке розмежовує повноваження органів регіонального управління, слід доповнити правовим актом про принципи та методи, фінансове та організаційне забезпечення регіонального регулювання.
Особливості перехідного етапу економіки України визначають специфіку інструментів регіонального управління. Для депресивних регіонів на сучасному етапі було б доцільним зробити акцент на застосуванні з класу економічних, підгрупи прямих опосередкованих допоміжних методів, а також класу змішаних методів. Розв'язання проблеми депресивних регіонів є завданням комплексним - як у плані цілей, так; термінів їх досягнення. У зв'язку з цим, а також враховуючи, що зазначені методи спрямовано на стимулювання попиту на ринках економічних ресурсів, їх можна класифікувати на інструменти регулювання середньо- і довгострокової дії.
Досередньострокових можна віднести головним чином методи економічного класу, до довгострокових - змішаного класу.
Арсенал економічних методів державної регіональної політики, що використовується сьогодні в Україні, може бути, з урахуванням зарубіжного досвіду, доповнений:
по групі прямих допоміжних методів - інвестиційними субсидіями фірмам, які створюють свої філіали у депресивних регіонах; по групі опосередкованих допоміжних методів - страхуванням державою позичок, отриманих підприємствами і органами місцевого самоврядування, наданням у безплатне або за мінімальними ставками користування малому бізнесу виробничих споруд і земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності. Включення цих методів обґрунтовується тією обставиною, що використання їх не потребує додаткових фінансових ресурсів з боку суб'єктів управління або їх обсяг не може бути надто значним.
До методів довгострокової дії на підставі зазначеного критерію доцільно включити. з групи економічних опосередкованих допоміжних методів - формування регіональних цільових фондів з метою проведення диверсифікації господарських комплексів депресивних регіонів (можливості використання цього інструмента управління розширюють ся з прийняттям нового Земельного кодексу України), а також усі групи з класу змішаних методів. Слід зазначити, що з групи методів, які включено до спеціальних економічних зон, для України, враховуючи тип і нинішній стан її економіки, в тому числі стан соціальної інфраструктури в регіонах, доцільно робити акцент на зонах, і в першу чергу - зонах вільного підприємництва та територіях пріоритетного розвитку.
Зазначені пропозиції щодо вдосконалення механізму управління регіональним розвитком, утому числі депресивними регіонами, мають концептуальний характер тому потребують дальшого детального опрацювання і конкретизації. Це залучення ширшого кола відповідних фахівців та належне фінансове забезпечення проведення майбутніх досліджень. Така робота має бути проведена під наглядом Міністерства економіки України із залученням спеціалістів регіональних органів управління та наукових установ відповідного профілю.
Список літератури
1. Розміщення продуктивних сил: Навчальний посібник / За ред. В.В.Ковалевського, О. Л. Михайлюк, В. Ф. Семенова. — К.: Либідь, 1998, —С. 369—386.
2. Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. Є. П. Качана. К.: Вища школа, 1998.— С. 191—208.
Похожие работы
... дпочинку, турбази і дитячі табори. Функціонують курорти: Аркадія, Великий Фонтан, Кароліно-Бугаз – Затока, Куяльницький та ін. Всі вони в Одеському рекреаційному районі. 6. Проблеми та перспективи РПС Одеської області. Народногосподарський комплекс Одеської області переживає складний період, але враховуючи вищезгадані негативні тенденції області органи державної влади спільно з кер ...
... але деякі категорії (наприклад, військовослужбовці) до трудових ресурсів не зараховуються. Територіально розміщення населення тісно пов’язане з економічними й природними передумовами розміщення виробництва. Кращі ґрунтово-кліматичні умови сприяють більшій продуктивності сільського господарства, – тому на одиниці території може прохарчуватись більше населення. До самого початку XX ст. сільське ...
... зовувати інші заходи, які позитивно впливають на продуктивну силу людини. Виробництво додаткового продукту складає матеріальну основу суспільства. 1.3 Завдання і проблеми дисципліни „Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка” Головним завданням науки є обґрунтування оптимального розміщення продуктивних сил. Поняття "оптимальності" передбачає одержання якомога більшого ефекту від ...
... жовтні 2006 р. відбулися в два тури. У другому турі голосувало 41,2 % виборців. Г. Пирванов отримав 75,95 % голосів. Його опонентом був лідер Атаки В. Сідеров. 2. Соціально-економічний розвиток Болгарії у 1990 – 2005 рр. Після 1990 р. Болгарія пережила масштабну трансформацію економіки шляхом великої соціальної ціни. Від початку держава не змогла організувати ефективний перехід до ринкового ...
0 комментариев