3.1. Сучасне підприємництво: синтез дрібного і великого виробництва: зарубіжний досвід.

Мале підприємництво грає виключно важливу роль в економічному і соціальному житті промислово розвинених країн.

Однією з перших західноєвропейських країн, що звернула увагу на роль малого бізнесу, була Великобританія. Дослідження, проведені там, показали, що найбільш ефективні фірми з числом зайнятих 1–19 чоловік. Такі фірми складали 96% від загального числа дрібних фірм Великобританії (2,4 млн.). На початку 90-х років на частку малого бізнесу доводилося 21% загального товарообігу, в ньому було зайняте 36% всіх найманих працівників.[1] Зараз у Великобританії кожний восьмий дорослий зайнятий власним бізнесом.

В США функціонує більше 15 млн. малих підприємств, які виробляють біля 40% ВВП і 50% валового продукту приватного сектора і забезпечують зайнятість майже половини працездатного населення.[1] Малий бізнес освоює в США удвічі більше нововведень, ніж крупні корпорації.

В Німеччині налічується близько 2 млн. дрібних і середніх підприємств (більш 99% всіх підприємств країни), які виробляють до 50% ВВП. У сфері дрібного і середнього бізнесу зайнято 2/3 всього економічно активного населення. За останнє десятиріччя на малих підприємствах (з чисельністю менше 20 чоловік) число зайнятих зросло на 600 тис. чоловік, тоді як на більш крупних (з чисельністю 21–100 працюючих) – лише на 90 тис.[2]

В Японії на початок 90-х рр. малі і середні підприємства в галузях виробничої і невиробничої сфери складали 99,1%, а чисельність зайнятих на них – 79,2%. На частку подібних фірм доводиться 78% річної виручки в роздрібній торгівлі і 62,1% - в оптовій торгівлі.[1] Малі підприємства грають важливу роль в механізмі саморегулювання ринкової економіки розвинених країн. Це обумовлено їх тісними зв'язками з крупним бізнесом як по лінії субпоставок, так і по лінії розробки нововведень. Серійне виробництво і організація збуту нового продукту, що вимагає крупних капіталовкладень, відповідних виробничих потужностей і ресурсів, не під силу малому бізнесу, і вони передають їх для в упровадження крупним фірмам. Підраховано, що малий бізнес США дав біля 50% всіх нововведень і більшість новітніх технологій, які визначають обличчя сучасного науково-технічного прогресу. 48 з 61 крупних відкриттів XX в. були зроблені в малих і середніх фірмах. Малі підприємства вперше розробили і упровадили: персональний комп'ютер, копіювальну техніку, крекінг нафти, кулькову ручку. За даними Національної наукової фундації США з розрахунку на 1 долар, вкладений в науково-дослідні роботи, малі підприємства дали в чотири рази більше новинок, ніж середні, і в 24 рази більше, ніж крупні корпорації. На одного співробітника малого підприємства за статистикою доводиться в 2,5 рази більше інновацій, ніж на працівника крупного підприємства.[3]

В ринковій економіці розвинених країн підприємництво побудовано на принципі кооперації крупних і малих підприємств, причому крупні підприємства орієнтуються не на придушення малого бізнесу, а навпаки, на взаємовигідну співпрацю з ним. Тому крупні і малі підприємства взаимодоповнюють один одного, особливо у сфері спеціалізації окремих виробництв і в інноваційних розробках. Якщо велике виробництво орієнтується на масовий відносно однорідний попит, випуск великих партій стандартної продукції, то малі підприємства функціонують на невеликих сегментах ринку, у вибраних ними нішах з обмеженою номенклатурою виробів. Ринкові ніші є ринками готової продукції, перш за все високої технології, які утворюються в тих випадках, коли попит на певному ринку не може бути задоволений крупним виробництвом через малу місткість самого ринку або через те, що виробництво не може досягти такого розміру, при якому воно покрило б весь попит на даному ринку. Тенденції сучасного виробництва і міжнародної торгівлі сприяють виникненню подібних ніш.

Наростає диференціація і індивідуалізація попиту. У сфері особистого споживання все більшу роль грають специфічні потреби порівняно невеликих груп покупців. Задовольняти такий попит можуть тільки невеликі фірми, оскільки для компаній-гігантів при випуску багатосерійної або навіть замовленої продукції це може бути малорентабельним. Якщо йдеться про ринок нового продукту, що розширяється, мала фірма може перетворитися на Крупну. Якщо попит відносно стабільний, вона може контролювати свою нішу протягом достатньо довгого часу, як наприклад, у випадку з виробництвом медичного устаткування фірмами Данії.

Для крупних підприємств необхідні і вигідні: ємкий ринок із стабільним і тривалим попитом; продукція масового виробництва, що відповідає вимогам ринку; акумуляція значних фінансових коштів; дешева робоча сила. Малі підприємства мають нагоду швидше і краще пристосовуватися до вимог ринку і конкретних споживачів завдяки простоті управлінської структури, що забезпечує швидке ухвалення рішень, у тому числі і з коректування цілей. Крім того, собівартість продукції в малих підприємствах нижче, ніж в крупних, при більш високій якості продукції і послуг.

Малі підприємства і їх технічне оснащення багато в чому залежать від крупних виробничо-господарських комплексів. По відношенню до них малі підприємства виступають як постачальники комплектуючих виробів, що дозволяє їм використовувати спеціалізацію і кооперацію не тільки в області виробництва, але і у сфері збуту продукції і її технічного обслуговування. Дрібні і середні підприємства — субпідрядники крупних компаній працюють на основі подетальної, модульної або іншої спеціалізації, де вони досягають високих результатів за рахунок ефекту технологічного розподілу праці. Вони часто беруть на себе виконання однієї-двох операцій в складному технологічному процесі, який в комплексі здійснюється крупною компанією. В рамках технічної співпраці крупні фірми-замовники, що випускають дорогу готову продукцію на базі комплектуючих виробів, надають своїм субпоставщикам-виконавцям в оренду приміщення, первинні засоби виробництва, поставляють їм на пільгових умовах сировину і матеріали, забезпечують реалізацію більшої частини комплектуючої продукції на своїх складальних заводах, дають дозвіл на використовування своєї торгової марки.

Широке поширення в співпраці крупних і малих підприємств набула в сучасних умовах система контрактних відносин на основі франчайзингу. Її суть полягає в тому, що крупна фірма надає малій фірмі виняткове право використовувати свій технологічний досвід і знання, а також торгову марку. Крупна фірма звичайно надає також кредит на пільгових умовах, надає різного роду консультаційні послуги і здає в оренду устаткування. Франчайзинг сприяє освоєнню малими фірмами нових технологій, розширенню сфери малого бізнесу.

Особливістю малого бізнесу в розвинених країнах в сучасних умовах є його інтеграція у виробничі мережі крупних промислових структур. Організаційними формами такої інтеграції є лізинг, франчайзинг, довгострокові контракти, що фінансується, на поставки комплектуючих виробів під певні фінансові гарантії. Число дрібних і середніх підприємств, охоплених такою формою господарських відносин, склало в США в кінці 80-х років 50 тис. з об'ємом продажів 632 млрд долл. За оцінками оборот фірм на основі франчайзингу може зрости в 2005 р. до 1 трлн долл.[3]

Малі підприємства в процесі технологічного і фінансового зростання, звичайно переходять в розряд середніх підприємств. Саме субпідрядні зв'язки малих підприємств служать неодмінною умовою їх подальшого виходу на арену самостійної конкурентної діяльності. Малі підприємства, що не пройшли етап субпідрядної діяльності , навпаки, не змогли піднятися до високого рівня механізації і випуску продукції. Малі підприємства, будучи мобільними, легко переміщаються в перспективні ніші економіки. Вони відіграють важливу роль у вирішенні проблем зайнятості і безробіття. Малі підприємства грають важливу роль в регіональній політиці розвинених країн, сприяючи розвитку промислово відсталих регіонів. Вони організовуються з метою розробки місцевих ресурсів, освоєння яких крупними підприємствами є нерентабельним. Малі підприємства створюються з урахуванням місцевих традицій, з використанням новітніх технологій і розвиненої інформаційної мережі.


Информация о работе «Роль малого підприємництва в умовах ринкових відносин»
Раздел: Экономика
Количество знаков с пробелами: 54903
Количество таблиц: 3
Количество изображений: 5

Похожие работы

Скачать
69053
3
0

... контролю за самостійними підприємствами з боку великих компаній та відповідних монопольних утворень, які існували раніше і проявляються тепер. 1.2 Роль малого підприємництва в умовах ринкової економіки У цілому в секторі малого підприємництва працює понад 2 млн. чоловік, що становить майже 10% зайнятого населення України. Підприємства малого бізнесу створюються в різних галузях економіки. ...

Скачать
55038
1
0

... Леонід Мойсейович. На виробництві задіяно 65 чоловік, в тому числі виробничий та адміністративно-управлінський персонал. Статутний капітал підприємства становить 100 тис. грн. ІІ. Особливості роздержавлення і приватизації підприємств в умовах ринкових відносин   2.1 Сутність роздержавлення та приватизації сучасних підприємств. Поняття «роздержавлення» і «прива­тизація» власності взаємопов' ...

Скачать
136386
9
0

... іальних проблем, сприяння структурній перебудові економіки, стійка тенденція збільшення кількості малих підприємств, зменшення рівня “тіньового” обороту у сфері малого підприємництва, збільшення внеску малого підприємництва в економіку України, зміцнення економічної бази регіонів, позитивний вплив на вирішення проблем безробіття, насичення вітчизняного ринку товарами та послугами.   2. АНАЛІ ...

Скачать
155839
7
3

... і – 27%, в секторі побутових послуг – 23%, в сфері охорони здоров’я – 18%, в секторі ділових послуг – 13%, в транспорті і комунальних послугах – 10%.[19, c.8] Дослідження виділяють три моделі розвитку малого підприємництва: консервація масштабів діяльності із збереженням статус-кво; повільне розширення ділової активності; швидка експансія малих фірм і обернення їх в середні, а потім і в крупні ...

0 комментариев


Наверх