Сучасні форми та системи оплати праці

Зміст

Введення

1. Теоретична частина

1.1 Сучасні форми та системи оплати праці

2. Розрахункова частина

2.1 Розрахунок кількості обладнання та його завантаження

2.2 Розрахунок вартості основних фондів

2.3 Визначення вартості під'ємно-трастпортного обладнання

2.4 Вартість інструмента й пристосувань "С_інстр" становить 10 - 15% від вартості усього обладнання.

3. Розрахунок необхідної кількості робочого персоналу

3.1 Чисельність виробничих робітників "Р_вироб" визначається по формулі

3.2 Кількість допоміжних робітників "Р_доп" визначається в розмірі 25 - 30% від чисельності виробничих робітників.

3.3 Чисельність керівників становить 4% від загальної кількості працівників.

3.4 Чисельність фахівців становить 3% від загальної кількості працівників

3.5 Чисельність службовців становить 2% від загальної кількості працівників

4. Розрахунок фонду оплати праці

4.1 Розрахунок відрядного фонду заробітної плати виробничих робітників

4.2 Розрахунок фонду оплати праці допоміжних робітників

4.3 Розрахунок фонду заробітної плати керівників, фахівців і службовців:

5. Розрахунок потреби й вартості матеріалів

6. Витрати на утримання і експлуатацію обладнання

7. Загальновиробничі витрати

8. Розрахунок витрат на програму й визначення відпускної ціни

9. Розрахунок техніко-економічних показників

10. Аналіз економічної ефективності

10.1 Економія умовно-річна “_Еу-р" визначається по формулі:

10.2 Термін окупності додаткових капіталовкладень визначається по формулі

10.3 Річний економічний ефект (економія наведених витрат)"Еріч" визначається по формулі

10.4 Розрахунковий коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень

10.5 Умовне вивільнення робітників визначається по формулі

Заключення

Список використаної літератури

Введення

Планування є найбільш важливою функцією керування, що повинна забезпечити підприємству нормальне функціонування. У ринкових умовах тільки за допомогою планування підприємство може пристосовувати свої ресурсні можливості до вимог ринку і вибирати найбільш раціональний шлях свого розвитку.

У програму предмета включені основні теми що дозволяють одержати необхідні знання в питаннях організації виробничого процесу, стратегічного і тактичного планування на підприємстві, планування матеріальних і трудових ресурсів, планових розрахунків загальних витрат і собівартості, прибутку і рентабельності, особливості бізнесу-планування й основи формування стратегічних планів, а також найбільш актуальні питання процесу планування на сучасному етапі розвитку економіки України.

Мета курсової роботи - сприяти закріпленню, поглибленню й узагальненню знань, отриманих студентами, а також пристосуванню цих знань у рішенні питань в області організації і планування виробництва.

У курсовій роботі проводимо розрахунок вартості основних фондів, фондів оплати праці працюючих, потребі і вартості матеріалів, витрат на програму, відпускну ціну продукції, визначаємо техніко-економічні показники, показники економічної ефективності, а також висвітлюємо теоретичне питання "Сучасні форми та системи оплати праці"

1. Теоретична частина 1.1 Сучасні форми та системи оплати праці

Оплата праці (заробітна плата) - грошовий вираз вартості і ціни робочої сили, який виступає у формі будь-якого заробітку, виплаченого власником підприємства працівникові за виконану роботу.

Заробітна плата працівника незалежно від виду підприємства визначається його особистим трудовим вкладом, залежить від кінцевих результатів роботи підприємства, регулюється податками і максимальними розмірами не обмежується.

Як соціально-економічна категорія заробітна плата служить основним засобом задоволення особистих потреб працюючих, економічним важелем, що стимулює розвиток суспільного виробництва, ріст продуктивності праці, скорочення витрат на виробництво, засобом перерозподілу кадрів по галузях народного господарства.

Основними видами заробітної плати є номінальна і реальна заробітна плата. Перша з них означає суму грошей, яку отримують працівники за свою працю. Друга - засвідчує кількість товарів і послуг, які працівник може придбати за зароблену суму грошей. Реальна заробітна плата знаходиться в певному співвідношенні із номінальною.

Оплата праці складається з основної заробітної плати і додаткової оплати праці, які знаходяться, приблизно, у співвідношенні: 70% - основна заробітна плата, 30% - додаткова.

Основна заробітна плата працівника визначається тарифними ставками, посадовими окладами, відрядними розцінками, а також доплатами у розмірах, встановлених чинним законодавством. Її розмір залежить від результатів роботи самого працівника.

Величина додаткової заробітної плати визначається кінцевими результатами діяльності підприємства і виступає у формі премій, винагород, заохочувальних виплат, а також доплат у розмірах, що перевищують встановлені чинним законодавством.

Основними функціями заробітної плати є:

відтворювальна (заробітна плата забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації);

стимулююча (оплата праці спонукає працівників до ефективних дій на робочих місцях).

Ріст заробітної плати може бути абсолютним і відносним. Якщо заробітна плата - це та частина суспільного продукту, яку одержують працівники і непрацюючі члени їх сімей у грошовій формі для задоволення матеріальних і духовних потреб, то абсолютний ріст передбачає абсолютне збільшення цієї частини, а відносний - ріст тієї частини, яка припадає на кожного працюючого.

Державна політика оплати праці реалізується через механізм її регулювання, а саме через встановлення мінімального рівня заробітної плати, рівня оподаткування доходів працівників, міжгалузевих співвідношень в оплаті праці, умов і розмірів оплати праці в бюджетних організаціях та інш.

Основою організацію заробітної плати на підприємствах є тарифна система яка містить такі елементи:

1) тарифну сітку;

2) тарифні ставки;

3) тарифно-кваліфікаційні довідники;

4) схеми посадових окладів.

Тарифна сітка є сукупністю кваліфікаційних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів.

В Україні в 1993 році затверджено Єдину тарифну сітку оплати праці робітників, службовців, спеціалістів, керівників за загальними (наскрізними) професіями та посадами, що забезпечує єдині умови оплати праці цих категорій працівників незалежно від галузей виробництва. Тарифна сітка містить 15 тарифних розрядів з діапазоном тарифних коефіцієнтів від 1 до 4,1.

Розмір тарифної ставки першого розряду визначається на рівні встановленого державою мінімального розміру заробітної плати, нижче якого не може проводитись оплата за фактично виконану працівником норму праці.

Середній тарифний коефіцієнт визначається як середньозважена величина добутку чисельності погодинників певного розряду і відповідного тарифного коефіцієнта або добутку трудомісткості робіт по певному розряду і відповідного тарифного коефіцієнта для відрядників.

Тарифно-кваліфікаційні довідники містять систему цензів, яким повинні відповідати робітники певної професії і кваліфікації.

Система посадових окладів передбачає віднесення працівників до певної групи оплати праці на підставі відповідних характеристик.

Підприємства самостійно встановлюють форми, системи і розміри оплати праці, а державні тарифні ставки можуть служити орієнтиром в процесі організації оплати праці.

На підприємствах найчастіше використовують дві форми оплати праці: погодинну і відрядну.

Погодинна форма передбачає оплату праці в залежності від відпрацьованого часу і рівня кваліфікації. Ця форма має такі системи:

1. Пряма погодинна

2. Погодинно-преміальна система

3. Система посадових окладів є різновидом погодинно-преміальної системи. За цією системою оплачуються працівники, робота яких має стабільний характер.

Відрядна форма передбачає залежність суми заробітку від кількості виготовлених виробів або обсягу виконаних робіт за певний проміжок часу.

Відрядна форма має такі системи:

1. Пряма відрядна.

2. Відрядно-преміальна.

3. Відрядно-прогресивна.

Процент росту розцінку визначається зі шкали в залежності від проценту перевиконання вихідної бази. Така шкала розробляється і затверджується підприємствами самостійно.

4. Непряма відрядна. Використовується при оплаті праці допоміжних робітників і підсобників.

5. Колективна система оплати праці (бригадна).

При використанні цієї системи спочатку розраховується заробіток всієї бригади, як при прямій відрядній системі, використовуючи бригадний розцінок. Потім цей заробіток розподіляється між членами бригади одним із таких методів:

1) Метод година-коефіцієнтів. Використовується тоді, коли всі члени бригади працюють в однакових умовах.

Розподіл бригадного заробітку згаданим методом проводиться в такій послідовності:

а) визначають загальну кількість годино-коефіцієнтів

б) знаходять суму бригадного заробітку, що припадає на один годино-коефіцієнт

в) заробіток і-го робітника (члена бригади)

2) Метод коефіцієнту виконання норм. Використовується за умови, що члени бригади працюють в різних умовах.

Послідовність розподілу бригадного заробітку така:

а) визначають заробіток бригади у випадку стопроцентного виконання норм виробітку

б) знаходять коефіцієнт виконання норм

в) заробітну плату і-го робітника обчислюють:

6. Акордна система. Передбачає встановлення розцінку не за одиницю виконаної роботи, а відразу на весь обсяг робіт із встановленням строку його виконання.

В умовах становлення ринкових відносин на багатьох підприємствах знайшла використання безтарифна система оплати праці. Фактична заробітна плата кожного працівника підприємства є часткою у фонді оплати праці всього колективу або колективу окремого підрозділу і залежить від кваліфікаційного рівня працівника, коефіцієнта трудової участі і фактично відпрацьованого часу.

Кваліфікаційний рівень встановлюється всім членам трудового колективу в залежності від виконуваних функцій, рівня кваліфікації.

Розрахунок заробітної плати при використанні безтарифної системи проводиться в такій послідовності:

1. Визначається кількість балів, зароблена кожним і-им працівникам (або групою працівників одного рівня):

2. Визначається загальна сума балів, зароблена всіма працівниками підприємства або підрозділу:

3. Визначається доля d фонду оплати праці (ФОП), що припадає на один бал.

4. Обчислюється заробітна плата і-го працівника.

Контрактна система оплати праці ґрунтується на заключенні договору між роботодавцем і виконавцем, в якому обумовлюються режим та умови праці, права і обов'язки сторін, рівень оплати праці та інше. Договір може оплачувати час знаходження виконавця на підприємстві, фірмі (погодинна оплата праці) або конкретне виконане завдання (відрядна оплата).

Система участі у прибутках передбачає розподіл певної частини прибутку підприємства між його працівниками. Такий розподіл може проводитись у формі грошових виплат або розповсюдження акцій між працівниками підприємства. Впровадження такої системи викликане тим, що існуючі системи оплати праці не викликають у працівників реальної зацікавленості у значних загальних результатах роботи підприємства. А справедливий і зрозумілий для всіх розподіл частини прибутку між власником підприємства, адміністрацією, спеціалістами і робітниками створює умови для хорошого психологічного клімату в колективі і процвітання підприємства.

Виплати з прибутків залежать від рівня витрат на виробництво, цін, фінансового стану підприємства. Їх розміри визначаються окремою угодою між відповідними сторонами (при укладанні тарифних угод).

Системи участі у прибутках диференціюються на систему оцінки заслуг, систему преміальних виплат, систему колективного стимулювання, систему участі у прибутках в залежності від продуктивності та інш.

Загальний фонд оплати праці підприємства складається із фондів тарифної заробітної плати погодинників і відрядників і цілого ряду доплат, тому планування фонду оплати праці починають з розрахунку саме фондів тарифної оплати праці.

Просумувавши фонди тарифної заробітної плати погодинників і відрядників і доплати по преміальних системах, одержують фонд основної заробітної плати. Додавши до цього фонду інші види доплат, одержують годинний, денний, місячний і річний фонди оплати праці.

Оплата посібників з тимчасової непрацездатності здійснюється на підставі листів непрацездатності виходячи з середнього заробітку за два попередні місяці по хворобі.

Оплата за час виконання суспільних і державних обов'язків і деякі інші визначаються з розрахунку середнього заробітку останніх двох календарних місяців роботи; для тих, що пропрацювали на підприємстві менше двох місяців - з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. Заробітна плата за час відпустки розраховується виходячи з середнього заробітку.

Оплата днів відпустка здійснюється згідно розрахованому середньому денному заробітку. Середній денний заробіток визначається виходячи з дванадцяти останніх місяців роботи, передуючих відходу у відпустку. Отриманий сукупний заробіток ділиться на 12 місяців і отримують середньомісячний заробіток працівника. Середньомісячний заробіток ділиться на 25,4 (середньомісячна кількість робочих днів) в результаті отримують среднедневной заробіток працівника. Середньоденний заробіток умножається на кількість днів відпустки і виходить сума оплати щорічної відпустки.

2. Розрахункова частина 2.1 Розрахунок кількості обладнання та його завантаження

Необхідна кількість металоріжучих верстатів визначається за формулою:

 (1.1)

де  - трудомісткість машини по даній групі верстатів, нормо-година;

 - річна програма випуску, шт.;

 - коефіцієнт виконання норм;

 - дійсний річний фонд роботи верстата, годин.

Дійсний фонд роботи одного верстата визначається за формулою:

 (1.2)

де  - кількість робочих днів у ріку;

 - кількість робочих змін у добу;

 - тривалість зміни;

 - коефіцієнт втрат робочого часу на ремонт обладнання.

=3876 (годин)

;  (шт);

;  ₍шт);

;  (шт);

;  (шт);

;  (шт);

;  (шт);

;  (шт);

;  (шт);

.  (шт).

Прийняту кількість верстатів () одержуємо, округляючи  до цілого числа в більшу сторону.

Коефіцієнт завантаження обладнання визначається за формулою:

 (1.3)

де  - необхідна кількість верстатів;

С_пр - прийнята кількість верстатів, шт.

;

;

;

;

;

;

;

;

.

Коефіцієнт завантаження обладнання на дільниці в середньому визначається по формулі:

, (1.4)

;

Таблиця 1.1 - Розрахунок необхідної кількості верстатів і їхнього завантаження

Найменування обладнання	Трудомісткість		С
	На 1 виріб	На програму
1. Токарські	663	15249	3,28	4	0,82
2. Розточувальні	557	12811	2,75	3	0,92
3. Фрезерні	267	6141	1,32	2	0,66
4. Стругальні	98	2254	0,48	1	0,48
5. Карусельні	184	4232	0,91	1	0,91
6. Зуборізні	198	4554	0,98	1	0,98
7. Довбальні	68	1564	0,34	1	0,34
8. Шліфувальні	29	667	0,14	1	0,14
9. Свердлильні	207	4761	1,02	2	1,02
Разом:	2271	52233	11,22	16	0,70

Знаючи коефіцієнт завантаження верстатів побудуємо столбцову діаграму завантаження обладнання й порівнюючи середній рівень завантаження на дільниці з коефіцієнтом завантаження окремого обладнання, визначимо верстати з достатнім (вище середнього завантаження) і з недостатнім (нижче середнього завантаження) завантаженням.

 

Висновок: у процесі побудови цієї діаграми ми виявили, що верстати з достатнім завантаженням: токарні, розточувальні, карусельні, зуборізні, свердлінні; а верстати з недостатнім завантаженням: фрезерні, стругальні, довбальні, шліфувальні.

2.2 Розрахунок вартості основних фондів

Визначення вартості будівель:

Визначаємо верстатну площу дільниці по формулі:

S_{верстат}=, (2.1)

де f_ст = 30 м² - питома площа на один верстат.

 (м²);

Визначаємо складальну площу дільниці "S_скл". Вона становить 50% від верстатної площі.

 (м²);

Виробнича площа дільниці "S_вироб" включає верстатну й складальну площу.

 (м²);

Допоміжна площа "S_допом" становить 40% від виробничої.

 (м²);

Загальна площа дільниці "S_заг" включає виробничу площу й допоміжну.

 (м²);

Внутрішній об'єм "V_вн" (м³) визначається по формулі:

, (2.2)

де Н = 15 м - висота будівель;

 (м³);

Зовнішній об'єм будівель "V_зовн" (м³) визначається по формулі:

V_зовн =, (2.3)

де 1,1 - коефіцієнт, що враховує товщину стін.

 (м³)

Вартість будівель "С_буд" (грн) визначається з розрахунку 19 грн. за 1 м³ зовнішнього обсягу:

С_буд = V_зовн · 19 (2.4)

 (грн)

2.3 Визначення вартості під'ємно-трастпортного обладнання

На дільниці застосовуються електро-мостові крани: на верстатній дільниці - 1 кран; на складальній дільниці - 1 кран.

Кількість індивідуальних підйомників "П" (шт) визначається в розмірі 20% від прийнятої кількості верстатів:

П = 0,2 ∙ ∑С_пр (2.5)

У тому числі:

однотонні - 2 (шт);

півтонні - 1 (шт).

 (шт);

На дільниці приймаємо наступну кількість плит:

контрольних - 36 м² - 3 (шт);

розмічальних - 30 м^{2 -} 4 (шт);

стендових - 60 м² - 2 (шт).

Таблиця 2.1 - Зведена відомість вартості обладнання

Найменування обладнання	Кількість	Ціна за одиницю	Повна вартість обладнання (10 - 15%)		Установлена потужність квт
			Одиниці	Усього	Одиниці	Усього
Верстати:
1. Токарські	4	6420	7062	28248	12	48
2. Розточувальні	3	4320	47520	142560	75	225
3. Фрезерні	2	45040	49544	99088	34	64
4. Стругальні	1	33100	36410	36410	55	55
5. Карусельні	1	21600	23760	23760	30	30
6. Зуборізні	1	17400	19140	19140	15	15
7. Довбальні	1	11400	12540	12540	12	12
8. Шліфувальні	1	12784	14062,4	14062,4	10	10
9. Свердлильні	2	17344	19078,4	38156,8	6	12
Разом:	16	-	-	413965,2	-	471
ПТО:
Електро-мостові крани	2	14600	16060	32120	24	48
Підйомники: однотонні	2	754	829,4	1658,8	2	4
- півтонні	1	487	535,7	535,7	1,5	1,5
Разом:	5	-	-	34314,5	-	53,5
Плити: контрольні	3	7488	8236,8	24710,4	-	-
- розмічальні	4	5070	5577	22308	-	-
- стендові	2	9360	10296	20592	-	-
Разом:	9	-	-	67610,4	-	-
Усього	30	-	-	515890,1	-	524,5

Витрати на монтаж і транспортування становлять 10 - 15% від вартості одиниці обладнання, значить повна вартість одиниці обладнання знайдемо по формулі:

(Ц _од * 0,1) + Ц _{од (}2.4)

2.4 Вартість інструмента й пристосувань "С_інстр" становить 10 - 15% від вартості усього обладнання.

С_{інстр (}грн);

Вартість інвентарю "С_інвент" становить 1 - 1,5% від вартості обладнання.

С_{інвент (}грн).

Таблиця 2.2 - Відомість вартості основних фондів (капітальних витрат).

Найменування основних фондів	Вартість
Будівля	316008
Обладнання	515890,1
Інструмент і пристосування	51589,01
Інвентар	5158,9
Усього	888646,01

3. Розрахунок необхідної кількості робочого персоналу

Визначаємо чисельність виробничих робітників, допоміжних, керівників, службовців.

3.1 Чисельність виробничих робітників "Р_вироб" визначається по формулі

, (3.1)

де F_д = 1965 годин - дійсний фонд часу роботи одного працівника.

Кількість основних виробничих робітників:

 (чол);  (чол);

 (чол);  (чол);

 (чол);  (чол);

 (чол);  (чол);

 (чол);  (чол);

 (чол);  (чол).

Разом основних виробничих робітників: 26 чоловік.

Кількість інших виробничих робітників:

Р_розм = 2 (чол);

Р _{слюс-зб} = 8 (чол);

Р_мал = 1 (чол).

Разом інших виробничих робітників: 11 чоловік.

Таблиця 3.1 - Відомість необхідної кількості виробничих робітників

Найменування професії	Усього чол.	У тому числі по розрядам						Середній тарифний розряд
		1	2	3	4	5	6
1. Токарі	7		1	1	2	3		-
2. Розточувальники	6			2	2	1	1	-
3. Фрезерувальники	3				2	1		-
4. Стругальники	1						1	-
5. Карусельники	2				1		1	-
6. Зуборізники	2			1	1			-
7. Довбольники	1					1		-
8. Шліфувальники	1			1				-
9. Свердлильники	3			2	1			-
Разом основних виробничих робітників	26	-	1	7	9	6	3	4,12
1. Розмітники	2			1	1			3,5
2. Слюсарі-збиральники	8		2	1	1	3	1	4
3. Малярі	1			1	-			3
Разом інших виробничих робітників	11	-	-	-	-	-	-	-
Усього виробничих робітників	31	-	-	-	-	-	-	-

Середній тарифний розряд визначається як:

, (3.2)

де r_i - i-ий розряд;

p_ri - кількість чоловік відповідного i-го розряду, чол.;

Р - усього робітників, чол.

3.2 Кількість допоміжних робітників "Р_доп" визначається в розмірі 25 - 30% від чисельності виробничих робітників.

 (чол);

Таблиця 3.2 - Відомість необхідної кількості допоміжних робітників

Найменування професії	Усього чол.	У тому числі по розрядам						Середній тарифний розряд
		1	2	3	4	5	6
Крановики	2				1	1		4,2
Стропальники	2			1			1	4,5
Слюсарі-ремонтники	2			1		1		4,5
Слюсарі-електрики	2				1		1	4,5
Комірники	1	-	-	-	-	-	-	600
Робітники з прибирання виробничих приміщень	1	-	-	-	-	-	-	600
Усього	10							-

Оклад приймаємо рівний 600 грн.

Загальна кількість працівників визначається як сума основних і допоміжних працівників.

 (чол);

3.3 Чисельність керівників становить 4% від загальної кількості працівників

 (чол);

3.4 Чисельність фахівців становить 3% від загальної кількості працівників

 (чол);

3.5 Чисельність службовців становить 2% від загальної кількості працівників

 (чол).

Таблиця 3.3 - Відомість чисельності керівників, фахівців і службовців

Найменування посади	Кількість чоловік	Посадовий оклад	Сума посадових окладів
Майстер верстатної дільниці	1	800	800
Майстер складальної дільниці	1	800	800
Технолог	2	750	1500
Нормувальник	1	600	600
Табельник	-	-	-
Усього:	5	-	3700

4. Розрахунок фонду оплати праці 4.1 Розрахунок відрядного фонду заробітної плати виробничих робітників

4.1.1 Розрахунок годинної тарифної ставки середнього розряду виробничих робітників:

Таблиця 4.1 - Розрахунок годинної тарифної ставки середнього розряду виробничих робітників

Професія	Середній тарифний розряд	Розрахунок тарифної ставки	Годинна тарифна ставка
Верстатники	4,12		5,47
Слюсарі-збиральники	4	-	4,86
Малярі	3	-	4,44
Розмітники	3,5		4,77

Годинну тарифну ставку середнього розряду виробничих працівників знаходимо по формулі:

Ср = С_н + (С_в - С_н) ∙ К, (4.1)

де С_н - нижчий розряд; Св - вищий розряд; К - величина остатку у середньому розряді.

4.1.2 Відрядний фонд заробітної плати розраховується по формулі:

З_відр. = ; (4.2)

де С_{год. ср. -} годинна тарифна ставка середнього розряду.

Таблиця 4.2 - Розрахунок відрядного фонду заробітної плати виробничих робітників

Професія	Тарифна ставка середнього розряду	Трудомісткість · на програму	Відрядний фонд заробітної плати
Верстатники	5,47	52233	285714,51
Слюсарі-збиральники	4,86	16997	82605,42
Малярі	4,44	1334	5922,96
Розмітники	4,77	2714	12945,78
Усього:	-	-	387188,67

4.1.3 Фонд оплати праці "ФОП" складається з основної заробітної плати "З_осн" і додаткової "З_дод":

ФОП =  (4.3)

Основна заробітна плата складається з відрядної заробітної плати "З_сд" і доплат у розмірі 30 - 40% відрядної заробітної плати.

 (грн);

Додаткова заробітна плата "З_дод" становить 6% від основної заробітної плати "З_осн".

 (грн);

 (грн);

4.1.4 Середня заробітна плата "З_сер" виробничих робітників визначається по формулі:

З_сер =  (4.4)

 (грн);