Навигация
Суть та функції малого підприємництва
36028
знаков
0
таблиц
1
изображение
1.1 Суть та функції малого підприємництва
Суть малого підприємства завжди була предметом суперечок у розвинутих країнах. Використовуються наступні визначення малого підприємства (фірми):
Мала фірма – це фірма, якою керує власник і яка не має складної організації управління.
Мала фірма – це та фірма, у якої доступ до ринку капіталу обмежений і яка має незначну частку свого товару на ринку.
Мале підприємство – це фірма, якою керує незалежний власник, яка не посідає у своїй галузі домінуючого становища і відповідає певним критеріям за кількістю зайнятих і щорічним критеріям продажів.
Мале підприємство – це невелике виробництво.
Мале підприємство – це підприємство з невеликою кількістю штатних працівників.
Отже, при визначенні малого підприємства можуть використовуватись кількісні та якісні критерії. До якісних критеріїв відносять: висока організаційно-функціональна гнучкість, високий рівень конкуренції, простота організації на основі безцехової структури, поєднання в одній особі кількох виробничо-управлінських функцій, переважна орієнтація на місцеві джерела сировини і ринки збуту продукції, обмеженість грошових і матеріальних ресурсів, потреба у розумній підтримці державою і великим бізнесом. До кількісних критеріїв відносять: кількість працівників, оборот (обсяг) продаж, величину активів, кількість філій або підрозділів, частку фірми на ринку, сукупний капітал фірми. Європейський Союз запропонував наступні критерії: кількість персоналу не перевищує 500 чол., вартість фондів підприємства не перевищує 75 млн.ЕКЮ, велика фірма володіє не більше, ніж третиною його капіталу.
З врахуванням вищесказаного можна дати наступне визначення малому підприємству: це імманентний елемент системи економічних відносин в економіці ринкового типу, який забезпечує її інноваційну активність і підтримує конкурентне середовище.
Роль і місце малих підприємств в національній економіці найкраще виявляється в виконуваних ними функціях.
1. Вагомий внесок у формування конкурентного середовища. Малий бізнес сприяє становленню конкурентних відносин, оскільки є антимонопольним за своєю природою. Здатність малого бізнесу швидко реагувати на тенденції ринку й розробляти нові товари для задоволення потреб споживачів визнана великими компаніями.
2. Надає ринковій економіці гнучкості, оперативно реагуючи на зміни кон’юнктури ринку, особливо, в умовах швидкої індивідуалізації та диференціації споживчого попиту, зростання номенклатури товарів та послуг. Невеликий обсяг виробництва і обмежені ресурси змушують МП швидко пристосовуватись до нових умов, а великі компанії є менш повороткими в плані пристосування власної стратегії до нових тенденцій в економіці.
3. Прискорення реалізації новітніх технічних та комерційних ідей, наукоємкої продукції. Понад 60% новизни XX ст. створено незалежними винахідниками й невеликими компаніями. Основою таких досягнень є більш вільні організаційні умови на малих підприємствах, більше індивідуального підходу в розробках.
4. Створення нових робочих місць і поглинання надлишкової робочої сили під час циклічних спадів та циклічних зрушень економіки (вирішення проблеми зайнятості).
5. Пом’якшення соціальної напруги, демократизація ринкових відносин, передумова створення середнього класу. Малий бізнес виконує функцію послаблення притаманній ринковій економіці тенденції до соціальної диференціації та розширення соціальної бази реформ.
В залежності від того, який вид діяльності і яку стратегію поведінки вибирає підприємство на ринку, в економіці західних країн виділяють такі види МП: комунанти, патієнти, експлеренти.
МП-комунанти спеціалізуються на виготовленні окремих вузлів і деталей. Ці підприємства тісно взаємодіють з великими підприємствами через систему кооперативних зв’язків, системи субпідряду. При їх допомозі великі підприємства звільняються від невигідного допоміжного неефективного виробництва. МП даної групи знаходяться у великій залежності від крупних і ведуть жорстку конкурентну боротьбу між собою.
МП-патієнти спеціалізуються на випуску готової продукції, орієнтованої на локальні ринки збуту з обмеженим попитом, на місцеві джерела сировини і матеріалів. Вони досить незалежні від великих підприємств і можуть навіть конкурувати з ними за якістю продукції.
МП-експлеренти – це ризикові фірми або інноваційні підприємства, які займаються, в основному, науковими, конструкторськими розробками, комерційним освоєнням технічних відкриттів, виробництвом дослідних, пробних партій товарів.
Малі підприємства здійснюють свою діяльність у всіх сферах і галузях народного господарства, виконуючи один або кілька видів діяльності. Вони володіють самостійністю в здійсненні господарської діяльності, розпорядженні готовою продукцією, прибутком, який лишається після сплати податків та інших зобов’язань.
1.2 Конкурентоспроможність малих підприємств
Входження України в систему міжнародної конкуренції активізує проблему організації управління потенціалом одну з найважливіших проблем удосконалення механізму управління конкурентоспроможністю підприємства. Процеси, що відбуваються в економіці України значною мірою впливають зокрема на діяльність малих підприємств.
Однією з найважливіших задач поточного періоду є забезпечення стійкого процесу розвитку та стабільного економічного простору на основі застосування інноваційних методів підвищення конкурентоспроможності економіки держави. Доведено, що важливу роль у виконанні завдань підвищення конкурентоспроможності відіграє мале підприємництво.
Важливою умовою забезпечення конкурентоспроможності малих підприємств є ефективне використання ресурсів, кваліфікації та здібностей персоналу, досягнень сучасного менеджменту, інноваційних і фінансових можливостей підприємства, що являють собою його потенціал, який повинен бути конкурентоспроможним.
Питання формування конкурентоспроможного потенціалу малих підприємств, розробки та вибору напряму розвитку потенціалу поки ще не отримали вирішення.
Проблему управління конкурентним потенціалом малих підприємств розглядають в своїх працях такі науковці як: З. Варналій, А. Воронкова, Н. Краснокутська, І. Репіна та ін.
Законодавство України надало суб’єктам малого бізнесу чимало прав та свобод, але багато підприємств не змогли ефективно використати кошти і налагодити прибуткову для себе діяльність через відсутність якісної, конкурентоспроможної продукції та недостатній розвиток підприємницького мислення, а саме стратегічного. На сьогодні це є однією з найскладніших проблем. Навіть при наявності конкурентоспроможної продукції не дозволяє багатьом підприємцям реалізувати ці переваги внаслідок відсутності практики.
Важливим моментом в проведенні перетворень по підвищенню конкурентоспроможності підприємства являється вибір їх здійснення. В ряді вітчизняних та зарубіжних робіт пропонується виходити із так званого циклу конкурентної переваги фірми – КПФ (рис.1) [3, c.60-61].
З рис.1 видно, що на кожному етапі стан конкурентоспроможності підприємства різний. Але коли вона переходить в так звану зрілість, тобто стає незмінною, то рахується, що настав момент для проведення перетворень.
Рис. 1. Життєвий цикл конкурентної переваги підприємства
При такому підході може виникнути ситуація, при якій проведення перетворень нічого не дасть. Справа в тому, що в силу змін подій, які відбуваються в параметрах, що впливають на конкурентоспроможність підприємства в стадії загальної зрілості деякі з них будуть знаходитись в стані занепаду, і на їх зміни буде потрібно багато часу. Тому у відповідності з прийнятою стратегією розвитку підприємства необхідно відслідковувати зміни кожного фактора.
Фактори, які впливають на господарську діяльність підприємств малого бізнесу можна поділити на внутрішні та зовнішні.
Зовнішні фактори - це ті, на які підприємство впливати не може і в своєї політиці повинно сприймати їх як дещо незмінне. До них відносять:
1. Діяльність державних владних структур (фіскальна та кредитно-грошова політика, законодавство). Наприклад, в залежності від характеру податкової політики (розміри податкових ставок) підприємство буде отримувати високий прибуток чи, навпаки, зовсім його не отримувати.
2. Господарська кон’юнктура, яка включає кон'юнктуру ринків сировинних та матеріальних ресурсів, ринків трудових ресурсів, ринків засобів виробництва, ринків фінансових ресурсів.
3. Розвиток родинних та підтримуючих галузей. В даному випадку мова йде про розвиток нових технологій (ресурсозберігаючих, технологій глибокої переробки), нових матеріалів та джерел енергії. їх впровадження у виробництво підвищує науковий та виробничий потенціал підприємства.
4. Параметри попиту. Вони включають ріст попиту на товари, що виробляються суб’єктами малого підприємництва, його стабільність і дозволяють підприємству отримувати високий прибуток, а також закріпити своє положення на ринку. Нестабільний попит, зміна вимог покупця до якості продукції підприємства, зниження покупної можливості населення, навпаки, не створюють умов для забезпечення певного конкурентоспроможного потенціалу даних підприємств.
До внутрішніх факторів можна віднести:
1. Діяльність керівництва та апарату управління підприємства (організаційна та виробнича структури управління, професійний та кваліфікований рівень керуючих кадрів і т. д.).
2. Система технологічного оснащення. Обновлення устаткування та технологій, тобто заміна їх на більш прогресивні, забезпечує підвищення конкурентоспроможності підприємства, підсилює внутрішню гнучкість виробництва.
3. Сировина, матеріали і напівфабрикати. Якість сировини, комплектність її перероблення та величина відходів серйозно впливають на конкурентоспроможність підприємства. Зменшення виходу готової продукції із використовуємо сировини (це особливо характерно для харчової промисловості), не комплексна її переробка приводять до збільшення витрат виробництва, а значить, до зменшення прибутку, що, в свою чергу, не дозволяє розширити виробництво. В наслідок цього знижується конкурентоспроможність. І навпаки, покращення використання сировини, його комплексна переробка понижують витрати виробництва, а значить, підвищують конкурентоспроможність.
4. Збут продукції: його об'єм та витрати реалізації. Цей фактор серйозно впливає на підвищення конкурентоспроможності потенціалу підприємства: можна добитися непоганих результатів в виробництві, випускаючи продукцію вищої якості і відносно невисокої собівартості, але все буде зведене нанівець із-за непродуманої збутової політики. Тому підприємство намагається здійснити ефективний збут за рахунок продажі продукції, необхідної ринкові, стимулювання збільшення об'ємів продаж, завойовуючи нові ринки збуту. Все це робиться, з однієї сторони, на основі формування "свого" покупця, проведення ефективної цінової політики і т. п. , а з іншої - шляхом ефективного забезпечення сировиною, необхідними матеріалами та устаткуванням по доступним цінам [5, c.255].
В даній ситуації для кожного суб’єкта малого бізнесу необхідно формувати механізм конкурентоспроможного потенціалу і розробити нові заходи для його підвищення.
Виділимо основні причини гальмування розвитку малого підприємництва в Україні та її регіонах є:
– відсутність дійового механізму реалізації державної політики щодо підтримки малого підприємництва. Це питання ще не посіло належного місця і в діяльності місцевих органів державної виконавчої влади;
– неймовірно важкий тягар оподаткування, що примушує багатьох суб'єктів малого підприємництва збочити в тіньову економіку;
– відсутність належного нормативно-правового забезпечення розвитку малого бізнесу, як підприємництва в цілому;
– обмеженість або повна відсутність матеріальних фінансових ресурсів. Багато малих підприємств розпочали свою діяльність через відсутність достатньої суми стартового капіталу, власних виробничих площ та устаткування;
– недосконалість системи обліку та статистичної звітності малого підприємництва, обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення, недосконалість системи навчання та перепідготовки персоналу для підприємницької діяльності тощо [3, с.100].
На основі відомих наукових розробок була спроба максимально спростити структуру конкурентного потенціалу, зведенням до мінімуму найбільш важливих його складових, а тому при описі структури пропонується використовувати комплексний підхід, що поєднує переваги ресурсного і функціонального та дозволяє представити конкурентний потенціал як сукупність семи складових: управлінської, виробничої, трудової, маркетингової, фінансово-економічної, інноваційної, інформаційної [2,с.14-17]. Саме поєднання визначених складових в сукупності характеризує стан та можливості підприємства зі створення, зміцнення та розвитку своїх конкурентних переваг.
Конкурентоспроможність потенціалу малого підприємства визначається: обсягом та якістю наявних у нього ресурсів (чисельністю працівників, основними виробничими та невиробничими фондами, матеріальними запасами, фінансами та нематеріальними ресурсами - патентами, ліцензіями, інформацією, технологією); здібностями співробітників, їх освітніми, кваліфікаційними, психофізіологічними та мотиваційними якостями; здатністю менеджменту оптимально використовувати наявні ресурси; інноваційними можливостями; інформаційними можливостями; фінансовими можливостями.
Саме поєднання визначених складових в сукупності характеризує стан та можливості підприємства зі створення, зміцнення та розвитку своїх конкурентних переваг. Конкурентний потенціал малого підприємства це - систематизований комплекс взаємоузгоджених можливостей і ресурсів внутрішнього середовища малого підприємства, який забезпечує отримання переваг в умовах змінюваного зовнішнього середовища та обмежених ресурсів, сприяє досягненню поставлених цілей та при раціональному використанні забезпечує підприємству високий статус. Таким чином, конкурентний потенціал це, багатоелементна, ієрархічна, динамічна система.
Основою соціально-економічного розвитку регіонів є всебічний і послідовний розвиток малого підприємництва, що створює умови для підвищення рівня зайнятості населення, наповнення місцевих бюджетів, адже цей сектор економіки зорієнтований на задоволення попиту саме регіональних ринків. Це обумовлює необхідність продовження реалізації курсу ринкових реформ, невід’ємною частиною якого є всебічна підтримка розвитку малого підприємництва, яке опирається на ринкові методи господарювання.
Становлення і розвиток малого підприємництва постійно привертає увагу вчених. У розробку теоретичних, методичних і прикладних проблем малого підприємництва значний вклад внесли праці вчених А.Агеєва, А.Барановського, А.Блінова, В.Колота, В.Савченка, Чернікова, О.Щербини та багатьох інших.
Але враховуючи суперечливий і нестійкий характер розвитку малого підприємництва, закономірно загострюється потреба розширення і поглиблення досліджень різних аспектів його регіональної і галузевої специфіки. Актуальними залишаються проблеми розбудови інфраструктури ринку, важелів фінансово-кредитного забезпечення а також напрямів державної підтримки малого підприємництва.
Державна підтримка малого бізнесу – це насамперед створення державою організаційно-правових умов для розвитку підприємницьких структур. Державні програми підтримки малого бізнесу повинні враховувати стан бюджетної, кредитно-фінансової системи, рівень населення для ефективного та своєчасного прямого та непрямого впливу на розвиток підприємництва.
Похожие работы
... в Україні був би ще відчутнішим. За розрахунками , було б виробленя на 8% менше продукції. Особисті підсобні господарства сьогодні є стабілізуючою формою господарювання. У сучасних умовах вони гальмують спад виробництва сільськогосподарської продукції у всіх категоріях господарств і за умов безробіття стримують від різкого спаду рівень життя сільського населення, забезпечують додатковий заробіток ...
... , на існуючих підприємствах харчової і переробної промисловості, не стимулює виробників сільськогосподарської продукції до інтенсифікації виробництва. 3. Статистика капітальних інвестицій у Вінницьку область До капітальних інвестицій відносяться інвестиції в основний капітал (основні засоби), в інші необоротні матеріальні активи; витрати, пов’язані з поліпшенням об’єкта, що призводить до збі ...
... ї діяльності з урахуванням особливостей конкретних ринків, змін ринкової кон’юнктури, стрибків у науково-технічному розвитку та загального зростання експортного потенціалу регіону. Розділ 2. Передумови та фактори становлення експортного потенціалу України 2.1 Економіко-географічне положення Економіко-географічне положення України досить вигідне для активної участі у міжнародному територі ...
... ізації відтворювальних процесів в Україні. // Природа людини і динаміка соціально-економічних процесів: Зб. статей, вип.1,- Д.: Наука і освіта, - 1998. – С. 45. 49. Бачевська Ж. Проблеми правового регулювання інвестиційної діяльності.// Економіка, фінанси, право. - 1997. - №8. – С. 16-20. 50. Безуглий А.А. Вплив амортизаційної політики на прибуток і доходи бюджету // Фінанси України. - 2000. ...
0 комментариев