Теорії імунітету д-ви: імунітету абсо­лютного та функціонального (обмеженого)

2 теорії імунітету д-ви: імунітету абсо­лютного та функціонального (обмеженого).

Т.абс. ім. д-ви- за цією т. має місце достатньо широке тлума­чення та застосування імунітету, яке полягає в тому, що заявлення позову до іноземної д-ви, забезпечення позову і звернення стягнення на майно іноз.д-ви може бути допущено тільки зі згоди компетентної держави. вказаний принцип трив. час домінував у м.-пр. практиці й теорії. Тепер коло держав, які застосовують його, значно звузилось. Зазначена теорія поширена в Болгарії, КНР, Польщі, Укр.

т. функціональ­ного (обмеженого) імунітету. Поширена у біль.д-в. д-ва, діючи як суверен, завжди корист.імунітетом. Якщо ж держава діє як приватна особа, то в цих випадках вона імунітетом не во­лодіє. На вказаній концепції грунтуються закони про імунітет держав, прийняті у США, ВБ, Сінгапурі, Канаді, Пакистані, Австралії, ПАР. Теорію обмеженого імунітету за­стосовують у своїй практиці суди Франції. Італії, Швейцарії, Греції, Данії, Норвегії, Фінляндії. На її засадах базується і Європейська конв. про державний імунітет 1972р. Конвенція розмежовує пуб.-пр. та пр.-пр. дії. Вона містить перелік випадків, у яких держава не користується імунітетом (спори з трудових контрактів, охорони патентів на товарні знаки, щодо нерухо­мості, відшкодування шкоди та ін.). Не застосовується імуні­тет щодо контрактів, які повинні бути виконані в країні суду, що розглядає справу; щодо виконання угод комерційного, фінансового, професійного характеру. Імунітет не визнається, якщо держава має комерційну установу в державі суду, який розглядає справу.Проте імунітет зберігатиметься, якщо правовідносинам з участю держави буде притаманна хоча б одна з умов: 1) дру­гою стороною у спорі є також держава; 2) сторони у письмовій формі спеціально домовилися про визнання імунітету; 3) некомерційний договір було укладено на території іноземної держави, і він підпорядковується нормам її адміністративного права.

54. Основні правові режими в МПП.

Правовий режим – це сукупність прав і обов’язків.

Види:

1.                                          Нац. пр. режим: передбачає, що іноземні фіз. і юр. особи користуються на території У. правами і несуть обов’язки на рівні з громадянами та ю/о У.,якщо інше не передбачено законом.

2.                                          Режим найбільшого сприяння – передбачає певні елементи публічного регулювання. Передбачає, що громадяни та юридичні особи певної країни користуються в Україні правами та обов’язками в обсязі не меншому, ніж громадяни та юридичні особи будь-якої третьої держави.

3.                                          Спеціальні види режимів:

-за територіальною ознакою - коли певний обсяг прав та обов’язків встановлюється на певній території країни;

-за особистою ознакою – коли певний обсяг прав та обов’язків встановлюється для певної категорії осіб.

55. Колізійні проблеми права власності та інших речевих прав.

Стаття 38. Загальні положення про право, що застосовується до права власності та інших речових прав

1. Право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.

2. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Стаття 39. Виникнення та припинення права власності та інших речових прав

1. Виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майноперебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

2. Право, яке застосовується до виникнення та припинення права власності та інших речових прав, що є предметом правочину, визначається відповідно до частини першої цієї статті, якщо інше не встановлено за згодою сторін. Вибір права сторонами правочину не зачіпає прав третіх осіб.

3. Виникнення права власності внаслідок набувальної давності визначається правом держави, у якій майно знаходилося на момент спливу строку набувальної давності.

Стаття 40. Пр. влас.та інші речові права, відомості про які підлягають внесенню до державних реєстрів

1. Пр.влас. та інші речові права, відомості про які підлягають внесенню до державних реєстрів, визначаються правом держави, у якій це майно зареєстровано.

Стаття 41. Право власності та інші речові права на рухоме майно, що перебуває в дорозі

1. Право власності та інші речові права на рухоме майно, що за правочином перебуває в дорозі, визначаються правом д-ви, з якої це майно відправлене, якщо інше не встановлено за згодою сторін.

Стаття 42. Захист пр.влас. та інших речових прав

1. Захист пр. влас.та інших речових прав здійснюється на вибір заявника відповідно до права д-ви,у якій майно знаходиться, або відповідно до права д-ви суду.

2. Захист пр. влас.та інших речових прав на нер. майно здійснюється відповідно до права держави, у якій це майно знаходиться.

3. Захист пр.влас.та інших речових прав, які підлягають держ. реєстр. в У.,

 здійснюється відповідно до права У.

56.Принцип «автономії волі» в договірних зобов'язаннях.

С т а т т я 5. Автономія волі

1. У випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

2. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

3. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини.

4. Вибір права щодо окремих частин правочину повинен бути явно вираженим.

5. Вибір права або зміна раніше обраного права можуть бути здійснені учасниками правовідносин у будь-який час, зокрема, при вчиненні правочину, на різних стадіях його виконання тощо. Вибір права або зміна раніше обраного права, які зроблені після вчинення правочину, мають зворотну дію і є дійсними з моменту вчинення правочину, але не можуть:

1) бути підставою для визнання правочину недійсним у зв’язку з недодержанням його форми;

2) обмежити чи порушити права, які набули треті особи до моменту вибору права або зміни раніше обраного права.

6. Вибір права не здійснюється, якщо відсутній іноземний елемент у правовідносинах.

С т а т т я 6. Обсяг застосування права іноземної держави

1. Застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини.

2. Застосування норми права іноземної держави не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права.

Lex voluntatis – автономія волі. у мпрп формула прикріп.; озн. застосування права тої д-ви, що виберуть самі сторони - учасники цивільних правовідносин. Використовується лише в договірних зобов.і є загальновизнаною. Як національне коліз. право, так і міжнародні договори виходять із того, що при рішенні всіх коліз. питань у сфері договірних зобов'язань вирішальної є воля сторін.

57. Колізійні проблеми договірних зобов'язань.

Стаття 43. Вибір права за згодою сторін договору

1. Сторони дог. можуть обрати пр., що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами У.

Стаття 44. Право, що застосовується до договору завідсутності згоди сторін про вибір права

 2. Однак правом, з яким договір найбільш тісно пов'язаний, вважається:

1) щодо дог. про нерухоме майно– пр. д-ви, у якій це майно знах., а якщо таке майно підлягає реєстрації- пр. д-ви, де здійснена реєстрація;

2) щодо дог. про спільну діяльність або виконання робіт – пр. д-и, у якій провадиться така діяль. або створюються передбачені договором результати;

3) щодо дог., укладеного на аукціоні, за конкурсом або на біржі- пр. д-ви, у якій проводяться аукціон, конкурс або знаходиться біржа.

3. У разі відсутності вибору права сторонами щодо договору споживання, у тому числі щодо його форми, застосовується пр.д-ви, у якій споживач має місце проживання або місцезнаходження.

Стаття 46. Пр., що застосовується до засновницького дог.ю/о з іноземною участю

1. До засновницького дог., що є установчим документом ю/о.з іноземною участю, застосовується пр. д-ви, у якій буде створена юр/о.

Стаття 47. Сфера дії права, що застосовується до договору

1. Пр., що застосовується до договору згідно з положеннями цього розділу, охоплює:

1) дійсність дог.;

2) тлумачення дог.;

3) права та обов'язки сторін;

4) виконання дог.;

5) наслідки невиконання або неналежного виконання дог.;

6) припинення дог.;

7) наслідки недійсності дог.;

8) відступлення права вимоги та переведення боргу згідно з дог..

2. Якщо при визначенні спос.та пор. виконання дог., а також заходів, які мають бути вжиті в разі невиконання або неналежного виконання дог., неможливе застосування пр., може бути застосоване пр.д-ви, у якій здійснюється виконання дог..

58. Колізійні проблеми трудових договорів.

Стаття 52. Право, що застосовується до трудових відносин

1. До трудових відносин застосовується пр.д-ви, у якій вик. робота, якщо інше не передбачено законом або між. договором У.

Стаття 53. Трудові відносини громадян У.які працюють за кордоном

1. Трудові відносини громадян України, які працюють за кордоном, регулюються правом України в разі, якщо:

1) громадяни У. працюють у закордонних дипломатичних установах У.;

2) громадяни У. уклали з роботодавцями – фіз. або ю.о. У. трудові договори про виконання роботи за кордоном, у тому числі в їх відокремлених підрозділах, якщо це не суперечить законодавству д-ви, на території якої виконується робота;

3) це передбачено законом або між.дог.У.

Стаття 54. Особ. регулювання трудових відносин іноземців та осіб без громадянства, які працюють в У.

1. Трудові відносини іноземців та осіб без громадянства, які працюють в У., не регулюються правом У. в разі, якщо:

1) іноземці та особи без громадянства працюють у складі дип.пред. іноз. д-ав або пред. МО в У,якщо інше не передб. між. дог.У.;

2) іноземці та особи без громадянства за межами У.уклали з іноземними роботодавцями - фіз.чи юр.о. трудові дог. про виконання роботи в У., якщо інше не передбачено дог. чи між.дог.У..

59. Колізійні проблеми недоговірних зобов’язань.

Стаття 48. Право, що застосовується до недоговірних зобов'язань

1. До зобов'язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49-51 цього Закону, застосовується пр. д-ви, у якій мала місце така дія.

Стаття 49.Пр., що заст. до зобов'язань про відшкодування шкоди

1. Пр.та об. за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкод.шк.

2. Пр.та об.за зобов., що виникають внаслідок завдання шкоди за кордоном, якщо сторони мають місце проживання або місцезнаходження в одній д-ві, визнач. пр. цієї д-ви.

3. Пр. іноз.д-ви не застосовується в У., якщо дія чи інша обставина,що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди, за законод. У. не є протиправною.

4. Сторони зобов'язання, що виникло внаслідок завдання шкоди, у будь-який час після його виникнення можуть обрати право держави суду.

Стаття 50. Право, що застосовується до відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг)

1. До вимоги про відшкодування шкоди на вибір потерпілого застосовується:

1) пр. д-ви, у якій знаходиться місце проживання або основне місце діяльності потерпілого;

2) пр. д-ви, у якій знаходиться місце проживання або місцезнах. вир-ка або особи, яка надала послугу;

3) пр.д-ви, у якій споживач придбав товар або в якій йому була надана послуга.

Стаття 51. Право, що застосовується до набуття, збереження майна без достатньої правової підстави

1. До зобов., що виникли внаслідок набуття, збереження майна без достатніх правових підстав, застосовується право держави, у якій такі дії мали місце.

Сторони зобов'язання у б.-я.час після його виникнення можуть домовитися про застосув. до нього пр.д-ви суду.

60.Колізійне регулюванн сімейних відносин та спадкових відносин.

Регулювання сім. від-н ускл.іноз. елементом та їхнє колізійне регулювання. Сюди входить декілька пунктів щодо яких є коліз.регулюв.:- питання шлюбу (порядок,перешкоди,припинння,визнання),- відносини осіб в шлюбі-майнові, немайнові,- походження дитини.

Для того щоб ос.могла отримати шл.,вона має отр.право на шлюб, що пов.з досягненням шл.віку,яке може бути надане судом. А ще наявність добровільної згоди, хочі деякі країни мають згоду батьків.Оскільки надання згоди мають недобровільний характер або недобросовісний,то воно може бути оспорене судом. Ст40 Сім. кодексу- згода ос.не вваж. вільною якщо в момент шлюбу о.пребувала в псих.розладі, алк.і нар.спьянінні. або під дією психічного чи фіз.насильства. Існують такі перешкоди:- наявність іншого неприпиненого шлюбу, переб.в певній ступені споріднення,-психічний стан,- якщо о.приховала неб.хвороби дя неї та нащадків. Порядок укладання шлюбу:- подача заяви-можна через представника,але не є обо.умовою дл укл.шлюбу,- відмова млже розгляд.через наявність дітей, судимостей, амор.поведінки. Недійсність:3 види:-шл. який є недійсним,- шл. як.визнаний судом недійсним,-шл.як.може бути визнатий судом недійсним. Припинення:-смерть або оголош.померлим одного з уч.шл.,-розірвання шлюбу. Розірвання може відб.в органах рагсу або суді, за заявою одного з подр.,-за сп.заявою. Підстави:-1 з подр.визнається недієздатним,-визн.1 з подр.бузвісти відсутнім,-за наявн.судимості на строк не менше 3 років.

Спадкування:перехід прав та об.від фіз.ос. яка померла до інших осіб. 2 види:- за законом, за заповітом. Спадкоєм. можуть бути фіз.ос.,які знаход.в родинних стосунках з спадкодав(до 6 ступеня спорідненості), а також ос.які проживали з спадкодав. До складу падщини входять всі права та об.спадкодавця, які належали йому на момент смерті і не прип.внаслідок смерті. Склад спадщини: 1.ос.немайнові права, 2.право на участь у товариствах та членствах,якщо інше не встанов.законом.3.право на відкодування шкоди завдане каліцтвом, або іншими ушкод.здоровья,4.Права та об.ос. як кредитора або боржника,які прип.з його смертю. Не мають рава спадкування:- ос.,які умисно позб.життя (зама на життя) спадкодав. або ін.спадкоємців,-ос.які умисно перещкоджали падкодавцеві укладати заповіт,- батьки ісля дітей після позбавленн батьківських прав, - ос.(повнолітні діти),які ухилялися від піклування та утримання або від надання допомоги спадкодавцю. Обовязкова частка спадщини: -малолітні та неповн.діти,- подружжя, - непрац.батьки. Є 5 черг спадкування: 1.дати,подружжя, батьки,2.рідні брати та сестри,баб.,дід, з боку матері і батька,3.дядько,тітка,4.ос.,які жии з спадкодав.однією сімьєю не менш 5 р.відч асу відкриття спадщини,5.родичі до 6 ступеня споідненості,утриманці,які не були членами сімьї. Зповіт- особисте розпоряджння фіз.особи на випадок її смерті. Право на заповіт має особа з повною цив.дієдатнісю. Складається в письмовій формі, можу бути таємним. Є також заповіт подружжя- після смерті одного, иайно переходить до ін.,а вже в разі см.2 майн переходить до осіб про яких домовилось подружжя.