Навигация
Експортер отримав через свій банк повідомлення про умови відкритого на його ім'я імпортером безвідкличного документарного акредитива
25819
знаков
0
таблиц
2
изображения
2. Експортер отримав через свій банк повідомлення про умови відкритого на його ім'я імпортером безвідкличного документарного акредитива.
Як банківський фахівець, дайте змістовні поради:
а/ що він має робити з цими умовами в першу чергу;
б/ про що він повинен пам'ятати при підготовці відповідних документів.
Безвідзивний акредитив —
1) акредитив, який не може бути анульований до завершення терміну, на який він виданий;
2) акредитив, який не може бути змінений або анульований без попередньої згоди з бону бенефіціара.
Відповідно до наявності (або відсутності) підтвердження за акредитивом з боку авізуючого або іншого банку без-відзивні акредитиви поділяють на підтверджені та непідтверджені.
Безвідзивний акредитив може бути авізований бенефіціарові через інший банк без будь-якої відповідальності з боку авізуючого банку. Водночас безвідзивний акредитив за дорученням банку-емітента може бути підтверджений іншим банком (безвідзивний підтверджений акредитив). Банк, який підтвердив акредитив, зобов'язаний перед бенефіціаром своєчасно здійснити обумовлені акредитивом платежі. Тому підтвердженим може бути тільки бєзвідзивний акредитив.
Підтверджений бєзвідзивний акредитив — акредитив, за яким банк-емітент доручає Іншому банкові (часто — авізуючому банку) взяти безпосередню участь в акредитивній операції шляхом надання власного зобов'язання до безвідзивного зобов'язання банку-емітента.
Підтверджуючий банк пов'язаний із банком-емітентом. Останній повинен здійснити рамбурс (оплату купленого товару) на банк, який підтверджує здійснення платежу.
Перевагою підтвердженого безвідзивного акредитива для експортера є те, що перед ним відповідає не тільки банк-емітент, а й банк, який підтвердив акредитив. Експортер отримує додаткові гарантії від деяких ризиків, яким не може запобігти банк-емітент (наприклад, ризиків, пов'язаних із забороною в країні імпортера виплати іноземної валюти за торговельним зобов'язанням).
Банки, які підтверджують акредитиви, як правило, страхують себе від зазначених ризиків, вимагаючи при підтвердженні від банку-емітента негайного перерахування коштів у рахунок покриття платежів за акредитивом, а це призводить до заморожування коштів імпортера на період від відкриття акредитива до виплати коштів за ним. Враховуючи це, українським імпортерам доцільно уникати підтверджених акредитивів. За нормальних умов торгівлі підтвердження акредитивів вимагається лише за відсутності абсолютної довіри банку-емітента.
Англійські банки та банки деяких інших держав практикують відкриття у себе безвідзивних акредитивів з одночасним їх підтвердженням. У даному разі експортер отримує додаткові гарантії, однак таке підтвердження не має нічого спільного з UCP та практикою більшості країн. Відповідно до UCP бєзвідзивний акредитив, підтверджений банком-емітентом, може розглядатися як звичайний бєзвідзивний акредитив. Тому, якщо український експортер хоче отримати додаткові гарантії за акредитивом, він повинен вказати в контракті, яким банком (своєї або третьої сторони) цей акредитив повинен бути підтверджений.
Якщо уповноважений банк не є кореспондентом банку-емітента, в платіжних умовах контракту доцільно вказати рамбурсуючий банк, який розташований у країні валюти платежу та є кореспондентом цього уповноваженого банку. При використанні рамбурсних інструкцій акредитив повинен містити інформацію про те, що рамбурс здійснюється згідно з «Уніфікованими правилами» для рамбурсів за документарними акредитивами, розробленими та затвердженими Міжнародною торговою палатою (публікація МТП №25). У деяких випадках українські банки можуть підтверджувати акредитиви банків-кореспондентів, які мають стабільне фінансове становище та з якими вже існує позитивний досвід співпраці у різних галузях банківських діяльності. Такі акредитиви можуть підтверджуватися у межах лімітів та правил, встановлених банком. Правила підтвердження акредитивів — це дотримання таких умов:
- за акредитива на експорт виконуючим банком повинен бути уповноважений український банк;
- рамбурсні інструкції повинні передбачати як найшвидше надання уповноваженому банку покриття. Тобто банк-емітент при відкритті акредитива мусить надати право дебетувати свій рахунок в українському банку, якщо такий є, або право рамбурсу на один із банків-кореспондентів (з яким український банк має позитивний досвід співробітництва), або повинен заздалегідь перерахувати валютне покриття;
- за акредитива на імпорт (для оперативнішого виконання акредитивної операції) українським банкам при отриманні підтвердження за конкретним акредитивом від іноземного банку-кореспондента необхідно керуватися законодавством конкретної країни, яке регулює здійснення експортно-імпортних операцій.
Так, згідно з практикою діяльності деяких іноземних банків (зокрема швейцарських та англійських) до надання їхнього підтвердження необхідно не тільки депонувати кошти за акредитивом у підтверджуючому іноземному банку, а й укласти заставну угоду. Ліберальнішим стосовно цього є валютне законодавство Німеччини. Взаємодіючи з найнадійнішими українськими банками, авторитетні німецькі банки «Дойчебанк» і «Комерцбанк» у деяких випадках надають своє підтвердження за відкритими українськими банками акредитивами навіть без грошового покриття.
Непідтверджений безвідзивний акредитив — акредитив, за якого авізуючий банк обмежується тільки авізуванням експортера щодо відкриття акредитива та платить лише у тому разі, коли банк-емітент перерахує йому відповідну суму.
За валютою платежу акредитиви поділяють на такі, що сплачуються:
- у національній валюті бенефіціара (експортера);
- у національній валюті імпортера;
- у третій валюті.
Якщо за акредитивом платіж передбачено в іншій валюті, ніж та, в якій відкрито акредитив, у його умовах повинен чітко зазначатися курс перерахунку з валюти акредитива у валюту платежу, який необхідно використовувати при здійсненні виплат з акредитива.
Список літератури
1. Арчакова, О. Деякі особливості національного регулювання валютного ризику [Текст] / О. Арчакова // Финансовые риски. - 2007. - N 2. - C.67-73
2. Банковское дело [Текст] : учебник / Финансовая академия при правительстве РФ ; ред. О. И. Лаврушин. - Изд. 4-е, стер. - М. : КНОРУС, 2006. - 768 с.
3. Бездітко, Ю. М. Валютне регулювання [Текст] : навчальний посібник / Ю. М. Бездітко, О. О. Мануйленко, Г. А. Стасюк. - Херсон : Олді-плюс, 2004. - 272 с.
4. Валютне регулювання [Текст] : навчальний посібник / Ю. М. Бездітко, О. О. Мануйленко, Г. А. Стасюк. - Херсон : Олді-плюс, 2004. - 272 с.
5. Віднійчук-Вірван, Л.А. Міжнародні розрахунки і валютні операції [Текст] : навчальний посібник / Л. А. Віднійчук-Вірван. - Львів : Магнолія 2006, 2007. - 214 с.
6. Єпіфанов, А.О. Операції комерційних банків [Текст] : навчальний посібник / А. О. Єпіфанов, Н. Г. Маслак, І. В. Сало. - Суми : ВТД "Університетська книга", 2007. - 523 с.
7. Михайлів, З.В. Міжнародні кредитно-розрахункові відносини та валютні операції [Текст] : навчальний посібник / З. В. Михайлів, З. П. Гаталяк, Н. І. Горбаль ; Мін-во освіти і науки України, Нац. ун-т "Львівська політехніка". - Львів : Львівська політехніка, 2004. - 244 с.
8. Про систему валютного регулювання і валютного контролю [Текст] : декрет / Україна. Кабінет Міністрів. - [Б. м. : б. и.], 1993. - Б. ц.
9. Резнікова, О. О. Удосконалення чинної системи валютного регулювання [Текст] / О. О. Резнікова // Фінанси України. - 2001. - N 7. - C.16-22
10. Руденко, Л.В. Міжнародні кредитно-розрахункові та валютні операції [Текст] : підручник / Л. В. Руденко. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К. : ЦУЛ, 2007. - 632 с.
11. Хомутенко, В.П. Фінанси зовнішньоекономічної діяльності [Text] : навчальний посібник / В. П. Хомутенко, В. В. Немченко, І. С. Луценко. - К. : ЦУЛ, 2009. - 474 с.
Похожие работы
... співвідношення відсотка за кредит і продажної ціни. Засоби встановлення цього співвідношення можуть змінюватися. Можна зробити висновок. Форфейтування служить юридично найпоширенішим засобом рефінансування зовнішньо-торговельного комерційного кредиту. Найважливіші переваги форфейтування для експортера пов'язані, у першу чергу, із повним перенесенням валютних, комерційних, політичних, переказних ...
... послуг в Україні, але подальший розвиток потребує спеціальної законодавчої бази, яка б відповідала міжнародній практиці. Висновок Отже, форфейтинг і факторинг є 2 основними видами нетрадиційних форм експортного фінансування, які останнім часом здобули і здобуватимуть широкого використання в умовах сучасної фінансової діяльності. Дані інструменти вже здобули широкого використання в ...
... відчуває недолік фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати та інше. РОЗДІЛ 3. КРЕДИТУВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ: МОЖЛИВОСТІ І ПЕРСПЕКТИВИ 3.1 Перспективи розвитку факторингових та форфейтингових операцій Роль кредитування в міжнародній практиці при налагодженні взаємовідносин суттєво зросла протягом останнього десятиріччя. ...
... – це вид фінансової діяльності, пов’язаний із придбанням прав вимоги щодо оплати фінансових зобов’язань, здебільшого дебіторських рахунків на поставлені товари або надані послуги. У міжнародних розрахунках використовуються факторинг, який може бути: двофакторним (взаємним), прямим імпортним, прямим експортним. Форфейтинг доповнює традиційні форми кредитування зовнішньої торгівлі. Форфейтинг – куп ...
0 комментариев