Навигация
4.4. Відкриті економічні зони
Головним у реалізації сучасної зовнішньоекономічної стратегії Китаю стало утворення відкритих економічних зон для іноземних інвесторів. Усі вони розташовані у південно-східній частині країни. Шеньчженський ВЕР розташований у південній частині провінції Гуандун, межує з Цзюлунським районом Гонконгу, загальна площа 327,5 км2. Чжухайський ВЕР — на півдні провінції Гуадунь, на західному березі у дельті Чжуцзян, межує з Макао, загальна площа 121 км2. Сямен-ський ВЕР — на островах Сяменьдао та Гуланьюй (провінція Фуцзянь), загальна площа 131 км2. Хайнаньський ВЕР розташований на півдні країни, включає всю територію острова Хайнань (площа 34 тис. км2). Він найбільший серед усіх ВЕР. ВЕР є зоною, яка орієнтована на зовнішній ринок. Тут розвивається головним чином обробна промисловість, що виробляє експортну продукцію, об'єднані в єдиний комплекс наукові дослідження, виробництво та торгівля. На її території запроваджена специфічна система економічного управління. Після утворення таких п'яти районів завдяки пільгам держави економіка у них розвивалась значно швидшими темпами, ніж в інших регіонах країни. Сформувалось масштабне, орієнтоване на зовні
шній ринок господарство, товари, які виробляються для експорту, перевищили 50% валової продукції наприклад, у Шеньчженському ВЕР 1994 р. експорт досяг майже 8 млрд дол. За цим показником Шеньчжень посідає перше місце серед усіх великих та середніх міст країни;
— 14 відкритих приморських міст: Далянь, Ціньдао, Ціньхуандо, Тяньцзінь, Яньтай, Ляньюган, Наньтун, Шанхай, Нінбо, Веньчжоу, Фучоу, Гуанчжоу, Цзаньцзян, Бей-хай і відкриті приморські міста у своєму розвиткові орієнтуються на зовнішній ринок, а утворені на їхній території зони техніко-економічного освоєння вже стали «гарячими точками» інвестицій іноземних інвесторів, Наприкінці 1993 р. в усіх зонах техніко-економічного освоєння, які належать 14 відкритим приморським містам, було затверджено понад 4200 об'єктів з іноземними інвестиціями, реально вкладені кошти склали 26,6 млрд доларів США. В усіх приморських зонах країни — передусім у сімох відкритих приморських економічних зонах — також спостерігається пожвавлення у сфері іноземних інвестицій. Кошти, які вклали в ці зони іноземні інвестори, останнім часом склали майже 80% від загальної суми іноземних інвестицій по країні в цілому.
Новий район Пудун площею у 350 км2 розташований на східному березі річки Хуаннуцзян, навпроти старої частини м. Шанхаю. Утворення нового району Пудун розраховане на перетворення Шанхаю в один із центрів світової економіки, фінансів та торгівлі, а також є складовою частиною стратегічних установок Китаю в галузі економічного будів-ництва. Уряд Китаю надає новому районові Пудун більш широкі пільги порівняно з ВЕР. Наприклад, держава дозволила іноземним інвесторам утворювати в Пудуні фінансові організації, магазини, супермаркети та інші підприємства «третьої індустрії», а також відкрити в Шанхаї фондову біржу та випустити акції. За статистикою, у 1993 р. активи Шанхайських кредитних установ на іноземному та змішаному капіталі досягли 586 млн доларів, сума виданих позичок в іноземній валюті зросла порівняно з 1991 р. на 127,4, а депозити в інвалюті — на 134,3%, на їхню частку припадає чверть (811 млн дол.) розрахункових операцій по експорту у Шанхайському регіоні.
Після утворення нового району Пудун у червні 1992 р. за рішенням Держради шість міст по берегах Янцзи (Уху, Цзуцзян, Юеян, Ухань, Хуанши та Чунцін), а також Хефей, Наньчан, Чанша, Ченду, що є адміністративними центрами провінцій, стали відкриватися для зовнішнього світу. Нині відкрита зона вздовж Янцзи простяглася від Пудуну аж до Чунціна (пров. Сичуань), охоплює 28 великих та середніх міст, вісім районів, більше 1000 селищ, що входять до м. Шанхаю, провінцій Цзянсу, Чжецзян, Аньхой, Цзянсі, Хуань, Хубей та Сичуань. Відкриття зовнішньому світові Пудуна та районів по Янцзи дасть іноземному капіталові дуже сприятливі можливості інвестицій у Китай та широкий доступ до внутрішнього ринку країни.
У Китаї 13 безмитних Китайська безмитна зона — це особлива, ізольована територія, що нагадує «зону безмитної торгівлі» деяких країн світу. У такій зоні розвивається головним чином обробна промисловість, що виробляє екс портну продукцію, та зовнішня торгівля, діє особлива митна політика, запроваджено особливі правила митного управління та нагляду, Починаючи від 1990 р., за дозволом китайського уряду утворено 13 таких зон. 1. Вайгаоцяоська безмитна зона (Шанхай). її площа 3,38 км2. Вона є най більш відкритою в країні. 2. Зона порту Тяньцзиня займає 5 км2. Вона — найбільша безмитна зона у Північному Китаї. 3. Далянська зона розташована у Північній частині Далянської зони техніко-економічного освоєння, її площа 1,25 км2. 4. Шатоуцзяоська безмитна зона (Шеньчжень) розташована у селищі Шатоуцзяо м. Шеньчжень, площа 1,35 км2. 5. Футянська безмитна зона (Шеньчжень) площею в 1,35 км2. 6. Гуанчжоуська безмитна зона площею в 1,4 км2 — у північно-східній частині Гуанчжоуської зони техніко-економічного освоєння. 7. Чжанцяганська безмитна зона пролягла вздовж нижньої течії р. Янцзи у східній частині території Чжанцзяганського річкового порту, про ектна площа 4,1 км2. Вона — єдина в країні безмитна зона в річковому порту. 8. Хайкоутська безмитна зона розташована у межах Цзинпанської зони обробної промисловості м. Хайкоу, загальна площа 1,93 км2. 9. Циндаоська безмит на зонана західному березі затоки Цзяочжоувань, поблизу м. Циндао, проектна площа 2,5 км2. 10. Нинбоська безмитна зона площею в 2,3 км2, розташована у північній частині Бейлуньганського морського порту м. Нінбо. 11. Фучжоуська безмитна зона — на території Мавейської зони техніко-економічного освоєння м. Фучжоу, площа 1,8 км2. 12. Єянюйська безмитна зона м. Сямень, розташована у Сяменському ВЕР, площа першої черги будівництва — 0,6 км2. 13. Шаньтоуська безмитна зона площею у 2,3 км2 — у Шаньтоуському ВЕР.
Безмитні зони Китаю на першому етапі свого існування успішно розвиваються. В даний час у Вайганоцяо, Тяньц-зинському морському порту та Шатоуцзяо вже зареєстрова
но майже 3000 підприємств, вкладені в ці зони кошти склали відповідно 19,87 млрд, 16,1 млрд та 250 млн дол.
Із березня 1992 р. Китай відкрив зовнішньому світові 13 прикордонних міст: Хуньчунь (провінція Цзилінь), Суйфе-ньхе, Хейхе (пров. Хейлунцзян), Маньчжурій, Ерлянь-Хото (Внутрішня Монголія), Тачен, Боле, Інін (Сіньцзян-Уйгур-ський авт. р-н), Хекоу, Ваньдін, Жуйлі (пров. Юньнань), Пінсян та Дунеш (Гуансі-Чжуанський авт. р-н). Відповідно до постанов Держради, усі 13 відкритих прикордонних міст) мають право утворювати на своїй території зони прикордонного економічного співробітництва, де застосовується також пільгова політика, розроблена для приморських зон техніко-економічного освоєння.
Висновок
Підсумовуючи все вище сказане хочу підкреслити наступне.
Китай є найбільшою країною світу за численністю населення і третьою за розмірами території. В останню чверть століття Китай показав надзвичайно високі темпи розвитку й стрімко наблизився до найпотужніших в економічному відношенні країн. Зростає його геополітична вага. Є підстави вважати, що вже в найближчі десятиліття Китай перетвориться на один з визначних факторів у розвитку світової економіки.
За розмірами ВВП, розрахованими за поточним курсом, Китай посідає сьоме місце у світі (991 млрд. дол. в 1999 р.); в розрахунку ж за паритетом купівельної спроможності валют (ПКС) він вже вийшов на друге місце після США (4 500 млрд. дол. у 2000 р.), на цілий трильйон доларів обігнавши Японію. За цією методикою розрахунку частка Китаю в світовому валовому продукті становила в 2000 р. 10% (США— 21%, Японія — 7%). За обсягом промислового виробництва Китай також посідає друге місце у світі після США, його частка становить 11,5%, а за обсягом сільськогосподарської продукції він випереджає всі країни світу - 24% (Індія - 11% , США - 7%)'.
Китай займає перше місце у світі за видобутком вугілля, виробництвом чорних металів, цементу, велосипедів, зерна (в тому числі рису), бавовни, м'яса, мінеральних добрив, бавовняних тканин, одягу, взуття, за поголів'ям свиней, виловом риби. Друге місце він посідає за виробництвом електроенергії, хімічних волокон, вовняних тканин. Третє — за виробництвом шовкових тканин, сої, вантажообротом залізничного транспорту. Китай також знаходиться серед лідерів за виробництвом металорізальних верстатів, устаткування для гірничошахтної та металургійної промисловості, локомотивів та вагонів, цукру, чаю.
Водночас Китай відрізняється поки що дуже низькими економічними показниками в розрахунку на душу населення. Розмір ВВП на душу населення становить лише 3571 дол. Виробітки ВВП на одного зайнятого"(за ПКС) — 10,2 тис. дол. (США — 83,3 тис, Японія — 57,4 тис, Росія — 19,5 тис), що є свідченням низької продуктивності праці.
За межею бідності проживає 10% населення Китаю або 126 млн. чол. Понад половину населення має душовий доход не більше 2 доларів на день.
Інтерес до Китаю з боку бізнесменів провідних країн активізується великою потенційною ємністю китайського ринку; за оцінкою фахівців, вона становить 300 млрд. доларів. Китай вже сьогодні притягує значну кількість прямих зарубіжних інвестицій.
Китай є сильною країною у військовому відношенні, має ядерну зброю, володіє потужним військово-промисловим комплексом. При цьому він не приєднався до жодного військового блоку, здійснює цілком самостійну зовнішню і внутрішню політику. Політичний авторитет Китаю досить високий і дедалі зростає. З 60-х років компартія й уряд Китаю намагаються сформувати й зміцнити образ держави як лідера "третього світу", тобто країн, що розвиваються. Проте зрозуміло, що Китай не належить до цієї групи країн ні в соціально-економічному відношенні (це країна з перехідною економікою), ні в політичному (бо це країна з комуністичним режимом). Втім, за класифікацією деяких міжнародних організацій Китай відносять саме до цієї групи; критерієм тут виступає низький показник ВВП на душу населення.
Авторитет Китаю серед країн, що розвиваються, в 60-х — 80-х роках ґрунтувався саме на його самостійності як потужної держави й умисному дистанціюванню від двох "наддержав" світу. Поширення політичного впливу Китаю на регіон Південно-Східної Азії сприяє також значна кількість етнічних китайців, що мешкають тут, так званих "хуацяо".
Уряд Китайської Народної Республіки офіційно вважає Тайвань своєю територію; формально це визнано майже всіма державами (в тому числі США) і міжнародним організаціями. Фактично ж Тайвань є самостійною державою зі своїм урядом й особливостями соціально-економічного устрою.
Особливий статусу складі Китаю має Сянган (Гонконг). До 1997 р. він був британською колонією, після чого був офіційно переданий до китайської юрисдикції. Сянгану надано високий ступінь самоврядування: право здійснювати адміністративне управління, законодавчу й судову діяльність, самостійну імміграційну й податкову політику. До 2047 р. Сянгану гарантується незмінність його соціально-економічного устрою. Це має важливе значення, оскільки економіка Сянгану розвивається на чисто капіталістичних засадах на відміну від соціалістичної економіки Китаю. Збереження особливого статусу Сянгану вигідне китайському уряду через надзвичайно глибоку зануреність цього невеличкого анклаву у світовий ринок. Як побачимо далі, Китай ще навіть до 1997 р. вдало використовував цей фактор у своїх інтересах.
Список використаної літератури
1. Погорлецкий А. И. Экономика зарубежных стран. — М., 2000. — С. 388.
2. Социально-зкономическая география зарубежного мира / Под ред. В. В. Вольского. — М., 2001. — С. 510.
3. Качан Є. П. " Економічна і соціальна географія зарубіжних країн. 1997р.
4. Тарасюк В. П. "Економічна географія східних країн" 1996р.
5. Пелепченко Р.Р. "Географія Китаю" 1998р.
6. Стрицюк А.П. "Китай" К. 1999р.
7. За матеріалами "Китай: факти і цифри. 2001" видавництва "Сіньсін
8. У Сяоцю. «Китай привык опирать только на собственные силы». Газета «Республика», №242 от 02.10.1998 г.
9. Тажельдинов К. «Экономика Китая. Современные аспекты», «Альдыз», 1997 г.
10. Юксаков В. «Лидеры мировой экономики». «Знание», М., 1998 г.
11. «Тайна китайского экономического чуда». Бюллетень по проблемам экономической и социальной политики от 25.01.1999 г.
12. Борисов В., Фарамазян Р., “Военная экономика: реструктуризация продолжается”. // Мировая экономика и международные отношения. - 1999г. - №8.
13. Толкачев С., Лазинцев Ю., “Международная интеграция российского ВПК”. // ж. Мировая экономика и международные отношения. - 1997г. - №3.
14. Толкачев С.А., “Российские и западные оборонные компании на рынках высокотехнологичной продукции”. // США: экономика, политика, идеология. - 1998г. - №9.
15. Шкуропат А.В. Международные экономические отношения).М, 1994.
16. Экономика зарубежных стран: капиталистические и развивающиеся страны. М.: Высшая школа, 1999.
17. Мировая экономика. / Под ред. В.К.Ломакина. М.: издательский центр “Анкил”, 2002г.
18. Буглай В.Б., Ливенцев Н.Н. Международные экономические отношения. М.: Финансы и статистика. 1996.
ДОДАТКИ
Китайська Народна Республіка: коротка характеристика
| Площа території | 9,6 млн. кв.км. |
| Населення (2001 р.). | 1273 млн. чол. |
| Столиця.. ВВП (за ПКС, 2000 р.). 4500 млрд. дол. | Пекін |
| ВВП надушу населення (за ПКС, 2000 р.) | 3571 дол. |
| ВВП (за поточним курсом, 1999 р.) | 991млрд.дол. |
| ВВП на душу населення (за поточним курсом, 1999 р.) | 787 дол. |
| Експорт (2000 р.) | 232 млрд. дол |
| Імпорт (2000 р.) | 197 млрд. дол |
| Численність робочої сили (1998 р.) | 700 млн. чол. |
| Рівень безробіття (2000 р.) | 10% |
| Зовнішній борг (2000 р.)...... | 162 млрд. дол |
| Національна валюта. | юань |
| Курс юаня до долара. | 8,3 :1 |
[1] Мировая экономика. Экономика зарубежных стран / Под ред. В. П. Колесова и М.Н. Осьмовой. — С. 344.
[2] Мировая зкономика. Зкономика зарубежньїх стран / Под ред. В. П. Колесова и М.Н. Осьмовой. — С. 345.
[3] Розбіжності у темпах ВВП порівняно з попередньою таблицею пов'язані з різними методами розрахунку
Похожие работы
... прямування з виробництва, продукт цілком або поступово зникає в споживанні. Тим самим забезпечується відтворення самого життя людини і його діяльності. 2. Взаємовплив та взаємозалежність продуктивних сил і виробничих відносин. Економiка як народне господарство має двi сторони свого вираження: по-перше, як матерiально-натуральне наповнення, по друге, як сукупнiсть виробничих вiдносин, що ...
... 4,7 2,9 Охорона здоров'я і соціальне забезпечення 2,9 2,9 2,9 3,1 3,0 Інше 3,2 2,9 2,9 2,8 2,1 *) за 9 місяців Джерело: Департамент статистики Литви 2. Передумови розвитку та розміщення продуктивних сил Литви З аграрної країни до середини 1970-х Литовська РСР перетворилася в індустріально-аграрну республ ...
... Сан-Франциско, Лос-Анджелес і Сіетл на Тихоокеанському узбережжі, Чикаго, Даллас – Форт-Уерт і Атланта всередині країни (картосхема стор. 8). Нематеріальна діяльність. Важливу роль в розміщенні продуктивних сил США відіграє сфера нематеріального виробництва. Як вже було сказано, головними його підрозділами є торгівля, фінанси і послуги. За кількістю зайнятих у кожному підрозділі переважають « ...
... і населення області переважна більшість українців, чисельність яких складала 1381,1 тис. від загальної чисельності населення. IV. Спеціалізація господарства За структурою господарства Полтавська область належить до iндустрiально-аграрних. У сукупнiй валовiй продукцiї промисловостi i сiльського господарства частка промисловостi становить близько 60%. Серед областей України Полтавщина видiляє ...
0 комментариев