Рекомендації ВНЗ щодо застосування стандарту ISO 9001:2000

3.    Рекомендації ВНЗ щодо застосування стандарту ISO 9001:2000

Впровадження систем управління якістю на основі вимог [11] набули у світі широкого розповсюдження. За даними 12-го огляду ISO, наведеними у [14], станом на кінець 2002 року загальна кількість сертифікатів на системи управління якістю у світі досягла 561747. У порівнянні з груднем 2001 року зростання становило 29,77%. Найбільшу кількість сертифікатів видано у Китаї (179720, Італії (13103), Іспанії (10941), Японії (6579), Угорщині (2892), Чехії (2862). В Україні загальна кількість сертифікатів становила 893. порівняно з 269 сертифікатами , зареєстрованими на кінець 2001 року. Тобто відбулось суттєве зростання у 3,3 рази. Хоча загальна кількість залишається невеликою. Кількість зареєстрованих сертифікатів на системи якості у сфері вищої освіти на кінець 2002 року становила 4544, з них третина (1529) видана відповідно до вимог [11], інші – за версією 1994 року. Зважаючи на те, чинність цієї версії стандартів ISO серії 9000 закінчується 15 грудня 2003 року, для більшості організацій освіти, що впровадили системи якості, перехід на нову версію є досить актуальним. Ще більш важливим є розуміння вимог нової версії 2000 року для навчальних закладів України, жоден з яких не має сертифікованої системи управління якістю.

Світовий досвід впровадження систем управління якістю відповідно до вимог [11] переконливо свідчить про переваги, що отримує організація, в якій ефективно функціонує система якості. Для ВНЗ до таких преваг можна віднести такі, що зображено на рис. 7.

При цьому ВНЗ слід враховувати, що успішному впровадженню СУЯ і отриманню зазначених переваг можуть стати на заваді:

-     недостатня підтримка з боку керівництва ВНЗ;

-     неповна залученість і опір персоналу ВНЗ;

-     нестача фінансових та інших ресурсів;

-     необхідність перебудови внутрішньої культури ВНЗ, з орієнтацією на методологію TQM;

-     необхідність у проведенні значної роботи з розроблення і впровадження СУЯ, в тому числі створенні документації.

Для побудови ефективної СУЯ перш за все ВНЗ має визначити два основних моменти. По-перше, в чому полягає його діяльність, тобто, що є його продукцією або послугою. І, по-друге, хто є споживачами його продукції або послуги. Споживачами ВНЗ можна вважати відповідно [15] окремих, або усіх представників сторін, зазначених на рис. 8.

		Рис. 8

Продукцією ВНЗ відповідно до [15], виходячи з визначення продукції наданому у [10], можна вважати:

-     підвищення рівня кваліфікації, знань та умінь студента, формування у нього певних суспільних цінностей та життєвих позицій (в подальшому – рівень якості підготовки ВНЗ);

-     надання належних умов для навчання, програми навчання та інших ресурсів, послуг для суспільства, результатів досліджень та інших науково-дослідних робіт.

Розглянемо зміст [11] з точки зору можливості його застосування у ВНЗ. При цьому для полегшення посилань на стандарт збережемо відповідну нумерацію його розділів, пунктів і підпунктів, додавши до неї літеру С (стандарт).

0.1.С. Загальні положення. Для ініціалізації впровадження системи управління якістю ВНЗ має прийняти відповідне рішення на рівні вищого керівництва. Бажано, щоб таке стратегічне для подальшої діяльності ВНЗ рішення було задекларовано і доведено до персоналу на всіх рівнях ВНЗ, а також студентів, суспільства тощо. При цьому ВНЗ повинен мати чітке уявлення щодо можливостей і сфери застосування СУЯ. Так, вона не визначає зміст навчальних планів, програм, результатів досліджень, а лише забезпечує системний і систематичний підхід до управління ВНЗ, а також створення для цього належних умов. ВНЗ має розробляти власну СУЯ на основі принципів TQM, які містяться у [12].

Головна мета створення ВНЗ – заволення потреб споживачів та законодавчих і регуляторних норм у сфері вищої освіти.

0.2.С. Процесний підхід. У [11] надано модель СУЯ будь-якої організації на основі процесного підходу. На рис.9 наведено модель СУЯ ВНЗ, за основу якої взято зазначену вище, але з урахуванням специфіки діяльності навчального закладу.

Зрозуміло, що найбільш впливовим з 9 ключових процесів, наведених на рис. 9, на кінцевий результат діяльності ВНЗ є інтегрований процес “випуск продукції”, який складається з шістьох процесів. Саме вони великою мірою визначають якість підготовки випускника і, відповідно, ступінь його задавленості, а також задоволеності інших заінтересованих сторін. Відповідно до цієї моделі успішне функціонування ВНЗ можливе лише за умови чіткого визначення потреб споживачів, а потім оцінювання рівня їх задоволеності результатами навчання за рахунок встановлення надійного зворотного зв’язку і постійного поліпшення якості підготовки. Три інші процеси “відповідальність керівництва”, “управління ресурсами”, “вимірювання, аналіз і поліпшення” є допоміжними і забезпечують належну організаційну підтримку основного інтегрованого процесу “випуск продукції”.

Запропонована модель носить рекомендаційний характер. Кожен ВНЗ у праві самостійно визначити для себе і описати ключові процеси, з яких складається його діяльність, керуючись наведеним на рис. 10 алгоритмом.

Відповідно до процесної моделі вище керівництво ВНЗ має забезпечити ефективне функціонування процесів, надавши необхідні ресурси, до яких належать людські (професорсько - викладацький склад та інший персонал), приміщення, обладнання (лабораторії, комп’ютерна мережа, бібліотечний фонд), матеріали, підтримання нормального робочого середовища (освітлення, температура, дотримання санітарно-технічних норм тощо).

Поліпшення можуть відбуватись через удосконалення самих процесів, а також усієї системи в цілому. Головною ідеєю процесного підходу є ефективне управління кожним з 9 ключових процесів ВНЗ та їх взаємодією, якщо управління здійснюється через контроль параметрів, що їх характеризують. Методику оцінювання параметрів ключових процесів ВНЗ наведено у [5].

 

А це, в свою чергу, забезпечить високу якість кінцевого результату діяльності ВНЗ – відповідний рівень підготовки випускників, адекватний потребам усіх категорій споживачів.

Стандарти [11] і [12] створено як пару сумісних стандартів. Для ВНЗ, який впровадив систему управління якістю відповідно до вимог [11], для підтримання системи в ефективному стані і подальшого її удосконалення може бути використаний стандарт [12], оскільки рекомендації, що в ньому містяться, ширші і виходять за рамки вимог [11].

0.4.С. Сумісність з іншими системами управління. Структура о основні положення [11] відповідають стандарту ISO 14001, що створює добру основу для їх інтеграції в рамках загальної системи управління ВНЗ, Крім цього СУЯ може інтегруватись з іншими системами управління, зокрема системою управління безпекою праці і здоров’я персоналу відповідно до стандарту OHSAS 18001. Більш детально ці питання розглянуто у [6].

1.С. Сфера застосування

1.1.С. Загальні положення. Система управління якістю допомагає ВНЗ виконувати вимоги споживачів та регуляторні вимоги, зокрема, вимоги ліцензування та акредитації. СУЯ також застосовується для забезпечення процесу постійного поліпшення діяльності ВНЗ через підвищення ступеню задоволеності споживачів. Споживач може скласти уявлення про якість підготовки у ВНЗ на основі аналізу результатів вже певний час діючих навчальних програм або курсів, підручників, посібників, іншої методичної літератури, а також результатів наукових досліджень. Започаткуванню нових програм, звичайно, передує процедура ліцензування, а потім акредитації. Сфера застосування СУЯ визначається самим ВНЗ. Вона може охоплювати всю діяльність ВНЗ або окремі напрями, так само як усі його структурні одиниці, або лише деякі.

1.С. Застосування

Якщо ВНЗ передбачає провести сертифікацію або реєстрацію розробленої і впровадженої СУЯ за допомогою компетентного органу сертифікації на відповідність вимогам [11], то він зобов’язаний повністю їх виконати. Виключення можуть скласти лише певні вимоги з розділу 7 стандарту, виключення має бути ретельно проаналізовано і обґрунтовано ВНЗ та розміщено у настанові з якості ВНЗ, Виходячи з специфіки діяльності того чи іншого ВНЗ, ними можуть бути вимоги, наведені у табл. 2.

Таблиця 2

Можливі виключення із сфери застосування СУЯ ВНЗ
Пункт стандарту ISO 9001	Назва пункту	Пояснення
7.5.2	Затвердження процесів виробництва та надання послуг	ВНЗ не проводить науково-дослідних робіт, результати яких можна перевірити лише після їх впровадження
7.5.3	Ідентифікація і простежуваність	ВНЗ не виробляє продукцію, яка потребує ідентифікації та простежуваності
7.5.4	Власність замовника	ВНЗ не використовує власність замовника у своїй діяльності
7.5.6	Управління засобами моніторингу та вимірювальної техніки	ВНЗ не використовує зазначені засоби у своїй діяльності

2.С. Нормативні посилання

У тексті стандарту є посилання на стандарти ISO 10012-1, ISO 10012-2, нова редакція яких набула чинності у 2003 році, а також стандарти ISO 10011-1, ISO 10011-2, ISO 10011-3, які замінив стандарт ISO 19011 у жовтні 2002 року.

Крім того, усі терміни та визначення стандарту [10], на які посилання у [11], вважаються його складовою частиною.

3.С. Терміни та визначення

У стандарті застосовуються терміни та визначення, встановлені у [10]. Порівняно з версією 1994 року проведено заміну терміну “постачальник” на “організація”, тобто у стандарті під організацією розглядається ВНЗ, який спроваджує систему управління якістю. Також замінено термін “субпідрядник” на “термін “постачальник”, тобто організація, яка здійснює поставки до ВНЗ називається постачальник”. Вище (на початку розділу 3) було надано роз”яснення щодо продукції ВНЗ.

Крім того, усі терміни та визначення стандарту [10], на які посилання у [11], вважаються його складовою частиною.

4.С. Система управління якістю

4.1.С. ВНЗ повинен задокументувати, впровадити, підтримувати й постійно поліпшувати СУЯ, застосовуючи для цього процесний підхід за алгоритмом, наведеним на рис.10.

Якщо ВНЗ використовую у своїй діяльності розроблені на його замовлення іншою організацією програми, курси, або результати досліджень, наукових робіт, від повинен забезпечити контроль за усіма процесами в рамках діючої СУЯ.

4.2.С. Вимоги до документації

Обсяги документації СУЯ залежать від сфери застосування системи, розміру ВНЗ, складності процесів та їх взаємодії, а також компетентності персоналу ВНЗ. Стандарт вимагає мати документовану політику, цілі, настанову з якості, методики (шість), документи для контролю за процесами та протоколи. Стандарт дає ВНЗ вибір стосовно форми документів і способу їх представлення, виходячи з головних цілей, які він перед собою ставить. Повний комплект документації СУЯ ВНЗ може бути сформований на основі застосування методу структурування функції, описаному у [16]. Термін “документована методика”, або інший документ СУЯ означає, що зазначений документ оформлений на будь-якому носії підготовлений , впроваджений і підтримуються в актуалізованому вигляді. При цьому є необхідні ресурси для виконання необхідних робіт згідно з цим документом, в тому числі наявний компетентний персонал для його виконання.

4.2.2.С. Настанова з якості

Настанова з якості ВНЗ має чітко визначати сферу застосування СУЯ, детально описувати і обгрунтовувати виключення з неї. Як зазначалось вище, виключення можуть стосуватись лише розділу 7 стандарту. В настанові має бути детально розписано розподіл обов’язків і повноважень усіх співробітників ВНЗ, причетних до функціонування СУЯ. Також необхідно надати опис ключових процесів ВНЗ. Форма опису процесів є довільною і визначається самим навчальним закладом. Крім того, необхідно визначити наявні ресурси і їх розподіл для забезпечення підтримання СУЯ. В настанову бажано включити політику, цілі ВНЗ у сфері якості, а також методики, визначені стандартом, або зробити на них посилання, як на окремі діючі документи. Так само, можна посилатись на інші документи, які забезпечують або підтверджують належне функціонування СУЯ, такі як стандарти, що встановлюють освітньо-кваліфікаційні вимоги, плани і навчальні програми, графіки проведення занять, стратегічний план розвитку ВНЗ, описи різного роду важливих робіт, власні стандарти ВНЗ, документи щодо тестування та контролю знань студентів і випускників тощо.

4.2.3.С. Управління документацією

Стандарт вимагає наявності методики управління документацією ВНЗ. Методика повинна містити правила, яких має дотримуватись ВНЗ під час розроблення, розгляду, перегляду, внесення змін, узгодження і затвердження документів СУЯ, а також їх однозначної ідентифікації. При цьому методика має враховувати форму, в якій представлено документи (письмова, електронна, або будь-яка інша).

У методиці має бути наведено перелік усіх документів, які підлягають контролю з вказівкою щодо місця їх знаходження і відповідальних за підтримання документів в актуалізованому вигляді. Використання методики має унеможливити використання документів, що тратили чинність, їх своєчасне вилучення і відповідну ідентифікацію у разі необхідності збереження. Основні документи, які підлягають управлінню згідно з методикою, представлено на рис. 11.

Значно спрощує процедуру управління документацією впровадження сучасних інформаційних технологій, зокрема, автоматизованої системи управління документами. Опис подібної системи наведено у [6].

4.2.4.С. Управління протоколами

ВНЗ повинен мати документовану методику управління протоколами, яка встановлює правила їх ідентифікації, зберігання, захисту, доступу та терміну зберігання і вилучення. Головною відмінністю від попередньої є те, що у цій методиці не передбачається внесення змін до протоколів. Окрім визначених стандартом протоколів, на які розповсюджується методика, ВНЗ у праві застосовувати її для інших, на його погляд, важливих для забезпечення ефективності СУЯ. Це можуть бути результати перевірок органів освіти, результати опитувань студентів і роботодавців, рейтинги викладачів. факультетів, кафедр, дані про відвідуваність занять тощо. Використання ВНЗ автоматизованої комп’ютерної системи управління даними робить процес управління протоколами менш трудомістким і більш надійним. В свою чергу, у разі застосування подібної системи ВНЗ має передбачити у методиці запобіжні заходи щодо втрати або пошкодження інформації, що зберігається в електронному вигляді.

 

5.С. Відповідальність керівництва

5.1.С. Зобов’язання керівництва

Вище керівництво ВНЗ має не тільки очолити роботу з впровадження і підтримки СУЯ, але й постійно демонструвати на практиці свою прихильність до застосування сучасних методів менеджменту якості. Прикладами такого підходу з боку вищого керівництва є організація роботи ВНЗ на основі стратегічного планування. Виходячи з специфіки діяльності ВНЗ, необхідно організувати його оперативну роботу на основі дворічних планів. При цьому мати середньо терміновий стратегічний план розвитку на 5 років і довгостроковий – на 10-15 років. Бажано, щоб вище керівництво створило у ВНЗ координаційну раду з якості, а питання стану та поліпшення СУЯ регулярно розглядались на вченій раді ВНЗ, вчених радах факультетів, засіданнях кафедр. Через внутрішню комп’ютерну мережу ВНЗ та його друковані засоби інформації мають розповсюджуватись матеріали щодо якості підготовки студентів, відгуки споживачів (студентів, роботодавців, громадських організацій, представників органів влади і контролю) щодо ступеню їх задоволеності, пропозиції персоналу.

Про чому усі скарги і пропозиції споживачів мають розглядатись і аналізуватись безпосередньо вищим керівництвом ВНЗ. Така процедура має бути формалізована і здійснюватись регулярно.

Для підтримання СУЯ вище керівництво повинно виділити необхідні ресурси.

5.2.С. Орієнтація на замовника

Вище керівництво ВНЗ має забезпечити вивчення потреб і очікувань усіх заінтересованих в результатах діяльності ВНЗ сторін і оцінювання ступеню їх задоволеності. Результати мають бути проаналізовано з метою подальшого поліпшення. Тобто потрібно забезпечити постійний зворотній зв’язок з студентами, випускниками, роботодавцями, суспільством, а також враховувати думку персоналу ВНЗ. Формами такого зв’язку можуть бути опитування, анкетування, круглі столи за участю студентів, випускників, роботодавців, органів контролю, конференції, спеціальні дослідження.

5.3.С. Політика і цілі в сфері якості

Політика і цілі в сфері якості повинні стати невід’ємною складовою загальної політики ВНЗ. Вона має стати важливою частиною стратегічного плану розвитку ВНЗ. Доцільно залучити до формулювання політики представників усіх заінтересованих сторін. Політику бажано розглянути і схвалити на засіданні координаційної ради ВНЗ з якості, а потім регулярно розглядати стан її реалізації, а у разі потреби коригувати. Політика має бути доведено до усіх рівнів персоналу ВНЗ. Корисним є залучення усього персоналу до обговорення політики на рівні її формулювання і розгляду пропозицій співробітників, а потім обговорення вже затвердженої політики у структурних підрозділах ВНЗ з прив’язкою до конкретних завдань кожного співробітника.

Обов’язковими елементами сформульованої політики є орієнтація на споживача та постійне поліпшення.

5.4.С. Планування

Політика має бути трансформована у конкретні цілі ВНЗ у сфері якості, які мають увійти до стратегічних планів розвитку ВНЗ. Необхідно, щоб цілі були вимірними і сформульовані для всіх рівнів ВНЗ, факультетів, кафедр, інших структурних підрозділів. Можливі приклади вимірних цілей: рівень задоволеності студентів навчанням у ВНЗ за 10 - бальною шкалою не нижче 8,5 балів; рівень задоволеності персоналу факультету не менше 8 балів, кафедри – 8.5 балів; кількість наукових статей не менше 2 статей на рік на кожного викладача; кількість аспірантів на менше 20; кількість підготовлених науково-методичних документів на кафедрі за рік - 7; якість обслуговування у бібліотеці ВНЗ за 10 - бальною шкалою не нижче 8 балів; якість харчування у столовій ВНЗ – 8 тощо. З наведених прикладів зрозуміло, що дуже важливо оцінювати якісні показники роботи ВНЗ і його окремих підрозділів у кількісних показниках. Так само для кожного викладача може бути спланований рейтинг за оцінками студентів не нижчий ніж середній рейтинг викладацького складу по кафедрі, факультету, або ВНЗ.

5.4.7.С. Планування системи управління якістю

Вище керівництво ВНЗ повинно забезпечити розроблення і впровадження системи якості, а також поліпшення різних аспектів діяльності ВНЗ. Для ефективного управління процесом розроблення СУЯ доцільно застосовувати інструменти методології проектного менеджменту, як це описано у [17]. Для досягнення окремих цілей у сфері якості можна використовувати так звані плани (програми) з якості. Такий план (програма) включає вимірювані цілі з якості, відповідальних за виконання, терміни виконання, необхідні ресурси, методи контролю за виконанням та коригуючи дії. Наприклад, план поліпшення забезпеченості навчальною і методичною літературою з питань якості включатиме: довести забезпеченість підручниками за списком із розрахунку 1 на кожного студента спеціальності “Якість, стандартизація та сертифікація”, закупити 15 комплектів стандартів ISO серії 9000 версії 2000 року до початку нового навчального року; відповідальний – зав. бібліотекою; виділені кошти – 10 тис грн.; контроль - за проректором з навчальної роботи за 2 тижні до початку навчання; коригуючі заходи – заміна відсутніх підручників на аналогічні інших авторів.

5.5.С. Відповідальність, повноваження та інформування

5.5.1.С. Відповідальність та повноваження.

Вище керівництво ВНЗ має чітко визначити і розподілити відповідальність та повноваження кожного співробітника у створюваній СУЯ. Для цього кожен з ключових процесів ВНЗ повинен мати відповідального за його ефективне функціонування. Доцільно опис таких процесів супроводжувати матрицею (таблицею) відповідальності та повноважень, в якій також визначаються відповідальні за взаємодію і взаємозв’язок процесів.

5.5.2.С. Представник керівництва

Вище керівництво ВНЗ повинно призначити свого представника, наділивши його відповідними повноваженнями, за впровадження і підтримання СУЯ. Він має забезпечити організацію, координацію і контроль за виконанням усіх пов’язаних з СУЯ робіт, а також розповсюдження інформації стосовно споживачів на усіх рівнях ВНЗ. Доцільним є також створення у ВНЗ структурного підрозділу з підтримання системи якості в ефективному стані.

5.5.3.С. Внутрішнє інформування

Саме створення підрозділу з якості у структурі ВНЗ має забезпечити ефективний обмін і розповсюдження інформації щодо результативності СУЯ серед структурних підрозділів і співробітників на всіх рівнях організації. Наявність інформаційної системи підтримання СУЯ і внутрішньої комп’ютерної мережі зробить цей процес більш ефективним.

5.5.6.С. Аналізування з боку керівництва

5.6.1.С. Загальні положення

Вище керівництво ВНЗ має регулярно (бажано раз на півроку) проводити аналізування стану СУЯ з метою її подальшого поліпшення. Джерела інформації для аналізу наведено на рис 12.

Результатами аналізу мають стати звіти керівництва ВНЗ, які повинні містити встановлені недоліки та невідповідності СУЯ і перелік заходів для усунення причин, що їх викликали, а також перелік запобіжних заходів. Аналіз бажано проводити на засіданнях Координаційної Ради ВНЗ з якості, запрошуючи для обговорення відповідальних співробітників ВНЗ та представників студентів, роботодавців, органів контролю, громадськості.

6.С. Управління ресурсами

6.1.C. Забезпечення ресурсами

ВНЗ має виділити необхідні людські та матеріальні ресурси для впровадження і підтримання у робочому стані СУЯ. Обсяг ресурсів має забезпечити підвищення результативності СУЯ, спрямованої на задоволення споживачів. ресурси мають бути виділені відповідно до визначених цілей ВНЗ з якості.

 

6.2.С. Людські ресурси

6.2.1.С. Загальні положення

Персонал ВНЗ, робота якого впливає на якість підготовки студентів, повинен бути компетентним.

6.2.2.С. Компетентність, обізнаність та підготовка

У ВНЗ має регулярно, що найменше раз на два роки, проводитись аналіз відповідності компетентності персоналу тим завданням, які стоять перед навчальним закладом. Результати аналізу щодо необхідного рівня компетентності персоналу мають стати основою для розроблення відповідних програм підготовки працюючих співробітників та відбору нових. Вхідними даними аналізу можуть бути анкетування студентів, опитування колег, атестація, співбесіди, тестування. Програми підготовки мають бути цільовими і спрямованими на підвищення кваліфікації співробітників за напрямом його основної діяльності, у сфері менеджменту якості, в частині підвищення рівня викладання та спілкування тощо.

Стандарт вимагає виділення необхідних ресурсів, зокрема, фінансових і часових, для підготовки, навчання, а також самовдосконалення через участь у науковій роботі, семінарах, конференціях тощо.

Завершення підготовки потребує від ВНЗ перевірки її ефективності. Способами перевірки можуть бути результати подальшої роботи співробітника, оцінка студентів та колег, тестування або атестація.

ВНЗ має збирати інформація про рівень компетентності своїх співробітників, аналізувати її і здійснювати заходи щодо підвищення здатності персоналу задовольняти вимоги споживачів.

6.3.С. Інфрастурктура

ВНЗ повинен мати відповідні навчальні приміщення (класи, аудиторії, лабораторії), обладнання (комп’ютери, лабораторні прилади, пристрої, наукові прилади, засоби навчання, аудио- відео- засоби, бібліотеки та інші інформаційні центри) відповідно до встановлених Міністерством освіти і науки норм на одного студента та для забезпечення задоволеності студентів і високої якості їх підготовки. Також ВНЗ повинен мати допоміжні служби підтримання у належному стані інфраструктури, зокрема, охорони, прибирання, чергування, транспорту, гуртожитку, їдальні, медичного ослуговування, фізкультури, культурного розвитку тощо.

6.4.С. Виробниче середовище

ВНЗ має визначити перелік факторів зовнішнього середовища, які впливають на якість викладання, навчання, наукової роботи, самопідготовки тощо. До таких факторів можна віднести площу приміщень, температуру, рівень освітлення та стороннього шуму, можливості використання технічних засобів тощо.

ВНЗ має забезпечити контроль за цими факторами і дотримання існуючих норм. У разі потреби мають бути розроблені плани і здійснені відповідні заходи щодо покращення робочого середовища.

7.С. Випуск продукції

7.1.С. Планування випуску продукції

Як зазначалось вище, продукцією ВНЗ є підвищення рівня знань, умінь, навичок студента, формування життєвих позиції та цінностей та надання відповідних навчальних програм, ресурсів та умов для навчання. Для випуску такої специфічної продукції, ВНЗ, як правило, розробляє навчальні плани та програми відповідно встановлених державних освітньо-кваліфікаційних вимог вимог до певних спеціальностей.

Саме вони можуть стати доброю основою планування випуску продукції згідно з вимогами стандарту, оскільки в них вже визначено структура, зміст та потреба у часі навчального курсу, взаємозв’язок та узгодженість з іншими курсами, необхідна література, способи перевірки знань, контрольні та екзаменаційні завдання, вимоги до рівня навченості студентів після проходження навчання. Аналогічні вимоги містяться у п.7.1.1. стандарту. Для повної відповідності цим вимогам існуючі плани та програми необхідно доповнити вимірними цілями у сфері якості, розподілом повноважень і обов'язків, потребою у ресурсах (людських, зокрема, рівень кваліфікації викладачів, матеріальних, а саме прилади, обладнання), порядком внесення змін (за потреби). Такий доповнений документ вже може розглядати як план (програму) якості відповідно до вимог п.7.1. стандарту.

7.2.С. Процеси, що стосуються замовників