Навигация
Організація банківської справи
48452
знака
1
таблица
0
изображений
Вступ
В ринковій економіці банківська справа набуває надзвичайної ваги у суспільному житті. Банки різних рівнів своєю діяльністю глибоко проникають у всі сфери економіки, активно обслуговують і впливають на всі економічні та соціальні проблеми в країні. Банківська справа забезпечує ринкову систему механізмами та інструментами реалізації її здатності до саморегулювання, а державі надає можливість ефективно впливати на економіку задля реалізації всіх суспільних інтересів. Тому в ринкових умовах з банківською справою постійно стикаються, по суті, всі члени суспільства, будь-то звичайні фізичні особи, чи підприємства та великі господарські структури, чи урядові та законодавчі органи влади, і, звичайно, самі працівники банків.
Ще більш нагальною є потреба в банківських послугах підприємств, фірм, державних установ, громадських організацій. Всі вони потребують відкриття в банках різних рахунків для зберігання грошових коштів, для здійснення різноманітних платежів, для «доходного» розміщення своїх вільних коштів. Постійно потребують вони від банків послуг з обміну валюти, купівлі та продажу цінних паперів, надання позичок, консультацій та багато інших. Сучасні банки продають своїм клієнтам тисячі різноманітних послуг, за що їх на Заході часто справедливо називають універмагами.
Вказані обставини зумовлюють необхідність того, щоб всі члени суспільства з ринковою економікою були добре обізнані з банківською справою. Це стосується перш за все працівників банків, які займаються цією справою професійно. Проте й інші особи, що займаються економічними та фінансовими питаннями підприємств чи установ, в яких працюють, чи тільки фінансовими питаннями власної сім'ї, повинні добре володіти «азбукою» чи «таблицею множення» з банківської справи. Особливо це актуально для сучасного українського суспільства, яке йде по шляху ринкових реформ і створення сучасної банківської системи. Разом з тим «банківська грамотність» переважної більшості його членів, по суті, нульова.
В запропонованій науковій роботі розглядаються теоретичні основи організації банківської справи; види операцій, які використовують сучасні українські банки в своїй діяльності, а також останні тенденції розвитку банківської системи України.
Вивченню теоретичних аспектів банківської справи присвятили свої роботи такі вчені, як Васюренко О.В., Савлук М.І., Мороз А.М., Коряк А.М., Холодна Ю.Є., Крохмалюк Д., Садовникова Е.Ф., Кузнєцова А., Другов О., Рисін В.
Основна увага приділяється можливим шляхам розвитку банківської справи в Україні з огляду на інтеграційні процеси, які відбуваються в світовій фінансовій сфері, а також з урахуванням останніх дій НБУ, які звужують можливість конкуренції на внутрішньому банківському ринку.
1. Сутність банку і банківської системи
1.1 Базові поняття про банк та банківську систему. Структура банківської системи
Банки і банківська система - не звичайні економічні структури. їх вплив на економічні процеси надзвичайно великий і необхідна жорстка регламентація і контроль їх діяльності, щоб цей вплив мав виключно позитивний характер. Це робить актуальним правильне визначення ключових понять - банківська діяльність, банк, банківська система.
Банківська діяльність - набір посередницьких операцій на грошовому ринку, виконання яких дозволене законом тільки під особливим контролем держави спеціальним інститутам, які називаються банками. Іншим фінансовим посередникам займатися цією діяльністю заборонено. До банківської діяльності відноситься комплекс з трьох посередницьких операцій:
- залучення грошових внесків від клієнтів;
- надання клієнтам позик і створення нових платіжних засобів;
- здійснення розрахунків між клієнтами.
Банк - фінансовий посередник, який виконує комплекс базових операцій грошового ринку: мобілізацію платіжних засобів, надання їх в позики, здійснення розрахунків між економічними суб'єктами.
Виконуючи базові операції, банки беруть участь в створенні депозитів, і таким чином в зміні маси грошей в обігу. Це визначає особливу відповідальність кожного банку за стан економіки: будь-яка зміна маси грошей в обігу може призвести до порушення ринкової рівноваги. Тому необхідна особлива система контролю і регулювання діяльності банків, для того щоб поставити їх діяльність по створенню грошової маси в певні рамки, достатні для нормального розвитку економіки. Тому потрібно чітко визначити, що таке банк, і визначити правила банківської діяльності.
Банківська система - це законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, які займаються банківською діяльністю. Банківську систему не слід розуміти як механічне об'єднання банків: вона має наперед окреслені цілі, виконує свої специфічні функції, які не відповідають функціям окремо взятих банків в економіці. Банківська система будується по завчасно розробленій концепції, в рамках якої відводиться певне місце кожному виду банків і кожному окремому банку.
Необхідність формування банківської системи, як особливої структури, визначається двома групами причин:
- пов'язаних з необхідністю здійснення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності, узгодження комерційних інтересів окремих банків з суспільними інтересами - забезпеченням стабільності грошей і стабільної роботи всіх банків;
- пов'язаних з функціонуванням грошового ринку, забезпеченням збалансованості попиту і пропозиції на грошовому ринку і в кожному його секторі. Для цього банки повинні керуватися в своїй діяльності не тільки своїми комерційними інтересами, а і вимогами системи, в яку вони включені.
Всім банківським системам, які функціонують в ринковій економіці, властива дворівнева структура.
На першому рівні знаходиться центральний банк, який несе відповідальність за вирішення макроекономічних завдань в грошово-кредитній сфері: підтримка стабільності грошей і забезпечення стабільності функціонування всієї банківської системи. Хоча ці завдання розв'язуються за участю всіх банків, успіх може бути досягнутий тільки при координації дій кожного з них.
На другому рівні банківської системи знаходиться решта банків, які називаються комерційними. На відміну від центрального, комерційні банки покликані обслуговувати економічних суб'єктів - учасників грошового обміну: фірми, сімейні господарства, державні структури. Банки другого
рівня щодо один одного є економічно самостійними, рівноправними, такими, які конкурують між собою на грошовому ринку. Вони, по суті виступають юридично і економічно відособленими підприємствами, які будують свою діяльність на комерційних основах задля отримання прибутку.
Визначальні ознаки банківських систем країн з ринковою економікою:
1. Дворівнева система.
2. Наявність законодавчо встановленої системи обмежень, страхування, нагляду і контролю банківської діяльності.
3. Створення регульованого ЦБ єдиного для всіх банків механізму руху банківських резервів.
4. Наявність специфічної інфраструктури міжбанківського призначення (мережа міжбанківських розрахункових центрів, зв'язку, фондів страхування депозитів, навчання і ін.)
1.2 Функції банківської системи
Банківська система покликана виконувати такі функції:
- трансформаційну;
- створення платіжних засобів і регулювання грошової маси;
- забезпечення стабільності банківської діяльності і грошового ринку.
Трансформаційна функція обумовлена посередницькою місією банків. Мобілізовуючи вільні грошові кошти одних суб'єктів ринку і передаючи їх різними способами іншим суб'єктам, банки мають можливість трансформувати:
- строки грошових капіталів;
- їх розміри;
- фінансові ризики.
Функція створення грошей і регулювання грошової маси полягає в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, збільшуючи або зменшуючи її відповідно до змін попиту на гроші. Банківська система керує пропозицією грошей. Це ключова функція банківської системи. У її здійсненні беруть участь всі ланки банківської системи - ЦБ, всі банки другого рівня. Вона стосується всіх напрямів банківської діяльності, перш за все кредитної.
Основні висновки, що належать до даної функції, наступні:
1. Приріст маси грошей в обігу забезпечується не тільки кредитною емісією ЦБ, але і кредитною діяльністю КБ.
2. Банківська система створює грошей значно більше, ніж одержує ззовні - від центрального банку, не дивлячись на те, що позики надаються в межах вільних резервів.
3. Рівень грошово-кредитної мультиплікації залежить від норми обов'язкового резервування.
4. Грошовий мультиплікатор спрацьовує не тільки при додатковому введення грошей (резервів) в систему центральним банком через кредитну емісію, а й під час надходження готівки на рахунки клієнтів або продажу частини активів на міжбанківському ринку.
Стримують процес мультиплікації наступні чинники:
1. Використання клієнтами банків одержаних позик або платежів в готівковій формі. У наступному банку у такому разі скоротиться приріст резервів або взагалі його не буде, що зменшить коефіцієнт мультиплікації.
2. Нарощування банківських резервів в результаті підвищення норми резервування або скорочення видачі позик.
3. Зміна структури депозитів у бік зниження частки депозитів до запитання і збільшення частки строкових депозитів. Це уповільнює інтенсивність платежів між клієнтами різних банків і швидкість переміщення резервів між банками, що призводить до уповільнення процесу мультиплікації.
Такий у загальних рисах механізм виконання даної функції банківською системою.
Функція забезпечення стабільності банків і грошового ринку пов'язана з надзвичайно високим ризиком банківської діяльності. Банки, на відміну від інших економічних суб'єктів, несуть в собі підвищену загрозу дестабілізації власної діяльності, розбалансування всього грошового ринку, провокації економічної кризи. Як посередники грошового ринку, банки повинні брати на себе всю відповідальність перед інвесторами за економічні ризики своїх позичальників. Успіху в справі диверсифікації ризиків можна добитися тільки за умови, що дане завдання розв'язуватиметься зусиллями всієї банківської системи. Необхідне ухвалення низки законів, що регламентують діяльність всіх її ланок і створення ефективного механізму державного контролю за виконанням цих законів. Важливою умовою в забезпеченні стабільності є незалежність НБУ від інших суб'єктів влади в Україні.
Похожие работы
ю точкою формування банківської системи України були дезінтеграція радянської банківської системи та прийняття 16 липня 1990 року Верховною Радою Української РСР "Декларації про державний суверенітет України" та 3 серпня 1990 року Закону УРСР "Про економічну самостійність Української РСР", які законодавчо закріпили право України на організацію банківської справи і грошового обігу, створення власно ...
... Крім того, функціонували приватні банківські контори, які здійснювали значну кількість суто банківських операцій. Розвиток банківської системи в Україні під час Першої світової війни переживає серйозну кризу. Внаслідок падіння виробництва і загальної економічної розрухи господарський обіг знизився, банківські операції різко скорочуються, а грошовий обіг був украй розладжений. Незважаючи на це, ...
... : від 20% до 35%; строкових депозитів: від 15% до 25%; міжбанківських кредитів: не вище 5%. Розділ III. Удосконалення механізму організації ресурсної бази банків в Україні 3.1 Удосконалення методів організації ресурсної бази банків в Україні На даний час для підвищення прибутковості діяльності банку та зміцнення його позицій у висококонкурентному середовищі на перший план виходить ...
... . З метою ефективності здійснення депозитної політики комерційним банкам доцільно розробляти відповідний меморандум. На жаль, це питання не знайшло адекватного відображення як у теорії банківської справи, так і в практичній діяльності банків України. У західних банках розробці меморандуму депозитної політики, якою відають служби стратегічного планування, казначейства та маркетингу, приділяють ...
0 комментариев