Пасивні операції

2.2 Пасивні операції

Пасивні операції забезпечують формування ресурсів банку, необхідних йому зверх власного капіталу для забезпечення нормальної діяльності, забезпечення ліквідності та одержання запланованого доходу. Сформовані в результаті пасивних операцій кошти становлять переважну частину всіх ресурсів банків, що визначає важливу роль цих операцій в їх діяльності.

До пасивних операцій належать:

 Залучення коштів на депозитні рахунки - поточні (до запитання), строкові, ощадні та інші; Недепозитне залучення коштів: одержання позичок на міжбанківському ринку, позичок центрального банку, випуск банківських облігацій, векселів та інших зобов'язань.

Депозитне залучення коштів - приймання коштів юридичних та фізичних осіб на вклади всіх видів.

Міжбанківський ринок - сектор грошового ринку, на якому банки здійснюють операції між собою (кредитні, валютні тощо).

Основний вид пасивних операцій - залучення коштів на банківські рахунки всіх видів: поточні, розрахункові, строкові, ощадні, валютні тощо. Всі кошти, залучені на банківські рахунки, прийнято називати депозитами, а ці операції - депозитними. Депозити слугують важливим джерелом коштів, за рахунок яких банки формують переважну частину своїх доходних активів.

Не депозитні кошти найчастіше залучаються для підтримання ліквідності банків, тобто в надзвичайних ситуаціях, оскільки ці кошти більш дорогі та короткострокові, ніж депозитні.

Результати пасивних операцій відображаються в пасивній частині балансу банку.

 

2.3 Послуги

Характерною ознакою банківських послуг є те, що для їх надання банкам не потрібні додаткові ресурси. Свою діяльність з надання послуг банки здійснюють як правило в процесі виконання звичайних пасивних і активних операцій. Єдине, що для цього додатково потрібне, - це високий професійний потенціал працівників банків та високі банківські технології. Доходи від послуг банки одержують не у вигляді процентів, а в формі комісійних виплат. Банківські послуги - надзвичайно доходний, майже без ризиковий вид діяльності. Тому він швидко розвивається.

Сучасні банки західних країн можуть надавати сотні різноманітних послуг юридичним та фізичним особам. Всі їх можна згрупувати в декілька великих груп:

-   гарантійні послуги. Надаються у вигляді обіцянки банку своєму клієнту здійснити в майбутньому будь-які дії на його прохання. Такі обіцянки можуть бути спрямовані на виконання клієнтом своїх зобов'язань по торгових угодах (виставити акредитив, акцептувати вексель тощо) і по фінансових угодах (дати гарантію по банківській позичці, виставити акредитив стенд-бай тощо);

-   посередницькі послуги. Як посередники банки можуть виступати в багатьох видах операцій на грошовому ринку: в операціях з цінними паперами, у валютних операціях, кредитних операціях, розрахункових операціях тощо. За дорученням емітентів банки можуть розміщувати їх цінні папери на первинному фондовому ринку. На вторинному ринку банки можуть виступати як звичайні брокери по купівлі-продажу цінних паперів. Звичайні брокерські послуги банки широко надають суб'єктам валютного ринку, купуючи та продаючи валюту за її дорученнями. Посередницькі послуги в кредитних операціях банки можуть надавати у випадках, коли самостійно не можуть надати клієнту позичку й змушені залучати до задоволення його прохання інші банки;

-   консультаційні, інформаційні, аудиторські послуги, ведення обліку тощо;

-   трастові (довірчі) послуги. Як довірені особи своїх клієнтів, банки можуть надавати широке коло послуг - по управлінню майном, по зберіганню цінностей, з продажу і купівлі майна, цінних паперів тощо; по стягуванню доходів від цінних паперів та інших цінностей і майна.

Банки України тільки починають освоювати сферу послуг. Зараз широко надаються розрахунково-касові, трастові, консультаційні та інші послуги. Затримка розвитку банківських послуг відбувається як з вини банків (далеко не всі послуги вони можуть надавати), так і з вини їх клієнтів (не пред'являють попиту на них).

3. Стан та проблеми розвитку банківської системи в Україні

 

3.1 Проблеми інтеграції банківської системи України в світові фінансові структури

Залучення нашої країни до процесів глобалізації світової економічної і фінансової системи зумовлює перенесення більшості позитивних і негативних явищ зовнішнього світу в українські умови, що призведе до відповідних наслідків для розвитку фінансово-банківської системи.

Присутність банків з іноземним капіталом в банківській системі України відповідає інтересам розвитку національної фінансової системи, сприяє залученню іноземних інвестицій і розширенню ресурсної бази соціально-економічного розвитку. В той же час слід зазначити деякі фінансові ризики, пов'язані з швидким зростанням частки іноземного банківського капіталу. Вони можуть привести до втрати суверенітету у сфері грошово-кредитної політики, можливому посиленню нестабільності, несподіваним коливанням ліквідності банків, вірогідному відтоку фінансових ресурсів.

Все це зумовлює актуальність дослідження впливу іноземного капіталу на роботу банківської системи України, а саме - його позитивних сторін і можливих ризиків. При цьому слід врахувати той чинник, що власники іноземного капіталу, розпоряджаючись ним, перш за все керуються власними інтересами, а не пріоритетами розвитку банківської системи та економіки України. Тому вирішення питання про форми і масштаби присутності іноземного банківського капіталу на вітчизняному ринку банківських послуг повинне бути підпорядковане стратегічним цілям соціально-економічного розвитку, підвищення національної конкурентоспроможності, економічної безпеки, зміцнення грошово-кредитної системи України.

Як правило, на ранній стадії діяльність іноземних банків зводиться до обслуговування клієнтів з материнської країни. Тому основним мотиваційним чинником стає отримання ринкових переваг: могутні іноземні банки, пропонуючи складніші послуги, легко залучають найкращих клієнтів, чим ускладнюють конкуренцію для решти банків. Починаючи з кінця 90-х років, спостерігається також переорієнтація іноземних банків на роздрібний ринок.

Якщо надходження іноземного банківського капіталу регулюється і контролюється як слід, структура банківської системи удосконалюється, вітчизняні банки одержують більше стимулів для виходу на міжнародні фондові ринки, збільшується ефективність трансмісійного механізму грошово-кредитної політики, а процентні ставки за кредитами знижуються.

Таким чином, в Україні під впливом іноземного банківського капіталу можна очікувати створення якісно нового фінансово-економічного середовища, появи нових можливостей і нових проблем.

Основні проблеми, пов'язані з надходженням іноземного капіталу:

-  структурні ризики «залежного розвитку» і загострення через це всього комплексу економічних, соціальних і політичних проблем;

-  загрози «рушійної» глобалізації національної господарської системи і втрати економічного суверенітету;

-  загроза економічної безпеки країни внаслідок можливого безконтрольного відпливу капіталу і фінансових ресурсів.

Основні напрями оптимізації допуску іноземного банківського капіталу повинні системно відобразитися на розробці і реалізації національної стратегії розвитку банківської системи. І тому сьогодні одним з найбільш важливих завдань є розробка практичних рекомендацій по визначенню оптимальної частки іноземного капіталу в структурі капіталу українських банків, яка б, з одного боку, створювала здорове конкурентне середовище для вітчизняних банків і сприяла інтеграції фінансово-банківської системи в світовий фінансовий простір, а з іншого - не завдала б нищівного удару по її стабільності. Окрім цього, особливої уваги заслуговують питання контролю над прибутком і його вивозом за кордон, а також питання оподаткування отриманих доходів, інвестування та ін.

На сьогодні висловлюються різні, часом протилежні думки щодо необхідності присутності іноземного капіталу в статутному фонді банків і доцільності квотування його частки в структурі банківських активів. Необхідно законодавчо закріпити дійовий механізм квот, причому кількісних. Така практика існує в багатьох високо розвинутих країнах і нормально сприймається абсолютно всіма учасниками фінансових ринків. У Україні пропозиції по жорсткому нормуванню частки іноземного капіталу викликають необгрунтований неспокій з боку чиновників і деяких учених, які наполягають на тому, що введення будь-яких протекцій гальмуватиме лібералізаційні процеси і входження України в європейський і світовий фінансовий простір.

Аналіз теоретико-методологічних основ впливу іноземного капіталу на роботу банківської системи України показав, що в світовій практиці є приклади як позитивного (передача нових технологій, створення нових робочих місць, розвиток експортного потенціалу країни), так і негативного (односторонній розвиток економіки, створення сировинних придатків для країн-інвесторів, інтенсивне використання робочої сили при низькій оплаті праці) досвіду залучення іноземних інвестицій. За статистичними підрахунками, для стабільного економічного зростання частка іноземних інвестицій повинна складати 20-25% від валового внутрішнього продукту країни. Таким чином, Україна належить до низки країн, які мають значні потреби в іноземних інвестиціях. За інформацією Міністерства економіки, їй потрібно більше 40 млрд. доларів США. Зараз же інвестовано в 30 разів менше (1.33 млрд. доларів). Протягом 1992-2005 рр. в економіку України залучено тільки 5193,8 млн. доларів, або 12,98% від необхідної суми. [ 9, с.25]

За розрахунками вітчизняних економістів, залучення засобів тільки з внутрішніх джерел може призвести до того, що період відродження української економіки триватиме більш ніж 20 років. Тому зараз виникає необхідність щорічного залучення іноземного капіталу на суму не менше 2 млрд. доларів. Ці ресурси нададуть можливість реконструювати пріоритетні галузі промисловості за п'ять років. При цьому слід врахувати, що залучення іноземних інвестицій також потребує деяких витрат: при залученні 1 млн. доларів середні витрати складуть 30 тис. доларів.

Банки-резиденти надають кредити під високі процентні ставки, що зумовлює значні витрати коштів і часу на оформлення необхідних документів. Тому багато підприємств надають переваги кредитам банків-нерезидентів або банків з переважаючою часткою іноземного капіталу, які використовують сучасні методики кредитування. Довгостроковими кредитами в українських банках є кошти, надані в тимчасове користування строком на один рік плюс один день. Такий термін є недостатнім для реалізації інвестиційної діяльності і отримання від неї прибутку. В той самий час, наприклад, «ХФБ-банк Україна» надає довгострокові кредити на строк до шести років під заставу майна вартістю 175% від вартості кредиту, причому відсотки по таких кредитах значно нижче, ніж відсотки в банках-резидентах (ПВОК+2,25%). [ 9, с.25].

Причиною активнішої співпраці українських виробників з банками-нерезидентами і банками з переважаючою часткою іноземного капіталу є гнучка політика, зручні умови відстрочення платежів, легкість укладання договорів, можливість одержати додаткові кредити.

Проведений статистичний аналіз впливу іноземного капіталу (ІК) на функціонування банківської системи України дає підставу затверджувати:

1.   Зростання об'ємів статутного капіталу банків з ІК супроводжується збільшенням об'ємів статутного капіталу всіх діючих банків, істотним скороченням загальної кількості банків і банків з часткою ІК в статутному капіталі. Дещо збільшується кількість банків з 100-процентним ІК і банків, які мають ліцензію на банківську діяльність. Зростає вартість цінних паперів в портфелі банків на продаж і інвестиції. Дещо знижуються доходи і витрати банків, проте чистий прибуток при цьому зростає неістотно;

2.   Підвищення об'ємів статутного капіталу банків з ІК супроводжується збільшенням практично всіх показників кредитування економіки України. Виняток становлять показники: по секторах економіки - кредити некомерційним організаціям, які обслуговують домашні господарства (дещо знижуються); по видах економічної діяльності - кредити державному управлінню (які не залежать від даного чинника) і кредити в екстериторіальну діяльність (дещо знижуються);

3.   Депозитна діяльність банківської системи в основному пов'язана із збільшенням об'ємів статутного капіталу всіх діючих банків, проте збільшення об'ємів депозитів в іноземній валюті, зокрема, термінових, а також депозитів фізичних осіб до запитання в іноземній валюті обумовлено саме зростанням об'ємів статутного капіталу банків з ІК;

4.   На фінансовий результат діяльності банків збільшення частки ІК впливає неістотно (дещо знижуються доходи, витрати, проте збільшується чистий прибуток). В той же час збільшення статутного капіталу банків з ІК супроводжується зменшенням частки банків з ІК в загальній кількості банків. Збільшення частки статутного капіталу банків з 100-процентним ІК обумовлює також зниження вартості портфеля пайової участі банків;

5.   Збільшення частки банків з ІК супроводжується перерозподілом кредитів у бік кредитів в іноземній валюті. Із збільшенням частки банків з 100-процентним ІК збільшується частка кредитів в іноземній валюті для фізичних осіб і частка довгострокових кредитів. Одночасно зростає частка кредитів в національній валюті для суб'єктів господарювання. По секторах економіки унаслідок збільшення частки банків з 100-процентним ІК спостерігається збільшення частки кредитів у фінансовий сектор і в сектор домашніх господарств, а по цільових вкладеннях - долі інвестиційної діяльності. Що стосується видів економічної діяльності, те збільшення частки банків з ІК супроводжується зниженням частки кредитів в рибне господарство, оборонну промисловість, оптову і роздрібну торгівлю, транспорт, фінансову діяльність, освіту, охорону здоров'я, колективні і суспільні послуги і збільшенням об'ємів кредитування готельного і ресторанного бізнесу. Одночасно спостерігається скорочення частки кредитів в добувну промисловість і енергетику і збільшенням частки кредитів в операції з нерухомістю і державне управління.

6.   Збільшення частки банків з іноземним капіталом супроводжується збільшенням частки депозитів в іноземній валюті і частки термінових депозитів, окрім депозитів для фізичних осіб, на яких цей чинник не впливає.

 

3.2 Проблеми взаємовідносин Національного банку України та комерційних банків. Проблеми підтримки внутрішньої конкуренції

Нацбанк одержав безпрецедентні повноваження, що дозволяють йому «прикрити» майже будь-який банк. Загроза ухвалення жорстоких санкцій НБУ нависла, як мінімум, над 20-30 фінустановами.

18 вересня вступила в силу ухвала НБУ №324, якою вносяться зміни в Положення про застосування Нацбанком заходів щодо дій за порушення банківського законодавства. Цей двосторонній документ провів справжній переворот в системі банківського нагляду, зробивши банки, по суті, беззахисними перед можливим адміністративним втручанням.

Зокрема, НБУ отримав право вимагати від банків розробку і неухильне виконання програми фінансового оздоровлення або капіталізації, якщо частка негативно класифікованих активів (НКА - кредити, які відносяться до категорій «сумнівні» і «безнадійні», дебіторська заборгованість, прострочена більш, чим на 91 день; цінні папери, по яких сума очікуваного відшкодування складає менше 50% балансової вартості; прострочені на 31 день нараховані відсотки; залишки по кореспондентських рахунках в банках-банкрутах, офшорних банках і банках країн, що не мають суверенного рейтингу) в загальних активах фінустанови складає більше 20% відсотків. Раніше подібна міра дії застосовувалася відносно банку після досягнення НКА рівня 30%. Крім того, відтепер, якщо НКА перевищують 20% регулятор має право зажадати звільнення того або іншого співробітника банку, включаючи голову правління.

Якщо ж рівень НКА перевищить за 30%, НБУ відтепер буде зобов'язаний ввести в такій фінустанові тимчасову адміністрацію (що означає відчуження керівництва банку і його акціонерів від управління). І це при тому, що нерідко виникають ситуації, коли навіть у відносно надійних банках в якийсь період питома вага ЇЖА може перевищувати 30%. Наприклад, якщо великі кредитні проекти вимагають виплати відсотків в кінці терміну їх реалізації. Іноді позичальник зазнає тимчасові труднощі з погашенням кредиту і т.д.

Слід відзначити, що ухвала №324 взагалі ліквідовує право НБУ на введення тимчасової адміністрації в банку і трансформує його в прямий обов'язок. Звідси видно, що така інновація була прийнята у зв'язку з нескінченними судовими тяжбами регулятора з власниками деяких банків, які ведуть суперечку за правомірність втручання НБУ в свій бізнес.

Якщо до виконання нового документа підходити формально, то за станом частки НКА на сьогодні НБУ повинен в наступних банках відчужити керівництво і ввести своїх тимчасових керівників (табл. 1):

№п\п	Банк	Доля НКА (включая субстандартньїе крсдитьі) в общих активах; НКА >=25%		№п\п	Банк	Доля НК (включая субстандарі ьіе кредити) обшнх активах: НКА >=25°/
1	Києве кий универсальньїй банк	88.77		14	Олимпийская Украйна	37.52
2	Траст-Капитал	68.07		15	Морской	37.52
3	Европейский	65.16		16	Прайм-банк	36.94
4	ЕБРФ	58.19		17	ТАС-Инвсстбанк	36.36
5	Західінкомбанк	55.56		18	МТБ	36.33
6	Универсальньїй банк рашития и партнерства	50.24		19	ТАС-Бишесбанк	36.27
7	Демарк	50.01		20	Укргазпромбанк	36.20
8	Диалогбанк	47.36		21	Земельний капитал	34.54
9	Синтез	43.80		22	Причерноморьс	34.38
10	Альфа-Банк	42.09		23	Интеграл	33.52
11	Перспектива	40.86		24	УПБ	32.20
12	Европейский банк рачвития и сбсрсжсний	40.16		25	Псрвьш инвестиционньїй банк	32.18
13	Калион Банк	38.06		26	СКБ	31.71
	(Украйна)
27	ЧБРР	30,58		46	Металлург	23,41
28	ТАС-Комерцбанк	30,43		47	БРР	22,97
29	Столица	29,73		48	Місто Банк	22.97
ЗО	Полтава-банк	29,30		49	Факториал-Банк	22,92
31	Кредит-Днепр	29,26		50	Банк НРБ (Украйна)	22,92
32	Финростбанк	28,31		51	Клиринговьш дом	22,51
33	УФГ	28,12		52	Одесса-Банк	22.40
34	Универсальньш	26,41		53	Кредитпромбанк	22,23
35	Золотьіе ворота	26,38		54	УКТБ	21.51
36	Реал банк	25,74		55	Легбанк	21,29
37	Киевская Русь	25,12		56	Велєс	20,91
38	Трансбанк	24,97		57	Обьединенньш коммерческий банк	20,66
39	Приватинвест	24,86		58	Юнекс	20,61
40	Диамант	24,74		59	Финансьі и Кредит	20,39
41	Аркада	24,40		60	ПриватБанк	20,34
42	Радабанк	24,03		61	Зкспобанк	20,31
43	Таврика	23,67
44	Проминвестбанк	23,59			Всего по банковской системе	15,73
45	Укрпромбанк	23,51

Фінансові проблеми тепер стають зовсім не єдиним приводом для втручання НБУ в діяльність банку.

Підстави для обов'язкового введення тимчасової адміністрації в банку (після набрання чинності ухвали НБУ №324):

 Невиконання банком програми фінансового оздоровлення (або неподання проекту такої програми у встановлений термін на узгодження) або письмової угоди з НБУ;

Неусунення банком посадовця (на вимогу НБУ);

Перевищення питомої ваги НКА значення «30%» (на дату подачі звітності або на будь-яку дату, якщо цей факт встановлений в ході документальної перевірки);

Перевищення збитками поточного року 30% статутного фонду (окрім банків, що працюють менше року);

Систематичне порушення нормативу поточної ліквідності з відхиленням більш ніж на 20% від його нормативного значення (до вступу ухвали до дії - 40%);

Виникнення конфліктної або некерованої ситуації в керівництві банку або серед його учасників - власників істотної частки;

Порушення порядку і термінів формування обов'язкових резервів з одночасним порушенням хоч би одного економічного нормативу;

Невиконання банком протягом 15 і більше днів більше 20% своїх прострочених зобов'язань;

Також викликає здивування новий обов'язок регулятора відчужувати правління банку, в якому спалахнув «конфлікт між керівництвом або акціонерами». Очевидно це стане дуже зручним інструментом для рейдерських атак на фінустанови. Наприклад, миноритарії, оспорюючи в суді ті або інші рішення керівництва банку або зборів акціонерів, зможуть легко добитися введення в банку тимчасової адміністрації. При цьому залишається незрозуміло, хто і як вирішуватиме, чи є ситуація в банку конфліктна або некерована. На тлі корпоративних воєн за активи банківської системи такий пункт може бути застосований до достатньо великої кількості вітчизняних банків. Як приклад розглянемо банк «БІГ-енергія», деякі акціонери якого хотіли не тільки змінити голову правління, але і позбавити банк ліцензії. Або «Укрсоцбанк», в якому дотепер немає згоди між основним власником і міноритарними акціонерами. Але чи вистачить у НБУ тимчасових адміністраторів для всіх проблемних банків - в цьому полягає основне питання.

НБУ також розширив свої права в частині проведення виїзних перевірок банків. Разом з постановою №324 вступає в силу ще одна постанова - №323, якою внесені зміни в Положення про планування і порядок проведення інспекторських (документальних) перевірок банків. Згідно документу, НБУ закріплює за собою право на проведення позапланових перевірок тих банків, в яких змінювалося керівництво або власники, а також фінустанов, які придбали статус спеціалізованих.

Разом з тим питання щодо придбання банком статусу спеціалізованого чітко не описане, особливо це стосується ощадних банків. Згідно Закону про банки і банківську діяльність, банк одержує статус ощадного, якщо питома вага внесків фізичних осіб в його пасивах перевищує 50%. Проте законодавчо механізм отримання такого статусу не визначений - чи можна банку подавати відповідні документи або статус привласнюється автоматично. Крім того, у разі втрати корпоративних клієнтів, банк може стати ощадним, сам того не бажаючи.

Як і раніше, банки перевірятимуть поза чергою при істотному погіршенні фінансового стану, виявленні фактів проведення ризикових операцій, а також у разі подачі банком в НБУ спотвореної звітності.

Документ також передбачає, щорічні і квартальні плани інспекційних перевірок банків повинні затверджуватися першим заступником голови НБУ або заступником голови НБУ, що управляє службою банківського нагляду за уявленням департаменту банківського регулювання і нагляду. Раніше плани затверджувалися директором департаменту банківського регулювання та нагляду і узгоджувалися першим заступником або заступником голови НБУ.

Висновки

Проводячи аналіз запропонованої наукової роботи, слід зазначити, що не так важливо, чий капітал функціонує в банківській системі. Іноземний капітал - це шлях до підвищення капіталізації вітчизняної банківської системи. І контролювати доцільно не іноземний капітал як такий, а діяльність самих банків, перш за все вітчизняних. Підвищення їх капіталізації - ось завдання, рішення якого сприятиме успішному рішенню проблеми присутності іноземного капіталу в банківській системі України.

По-друге, в сучасних умовах, що склалися на українському банківському ринку у зв'язку з діями НБУ, доцільно було б на противагу цим діям сформувати таке конкурентне середовище на фінансовому ринку України, в якому могли б вести рівноправну боротьбу великі і середні банки. При цьому можлива спеціалізація регіональних банків на якихось певних операціях. Зокрема, робота тільки з приватними особами з приймання і переказу платежів, виконання функцій посередника при здійсненні фінансових інвестицій, оскільки регіональні відділення Ощадбанка не в змозі задовольнити великий попит на ці послуги. Окрім цього, можлива спеціалізація на споживчому кредиті, оскільки кредитні союзи, встановлюючи високі відсотки можуть виявитися неконкурентоспроможними на цьому ринку. А великі банки, працюючи в основному з юридичними обличчями, як історично і склалося, і надалі підвищуватимуть ефективність своїх операцій.

Список використаної літератури

1.    Васюренко О.В. Банківські операції: Навч.посібник. - 4 - те вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2004. - 324с- (Вища освіта XXI століття).

2.    Савлук М.І., Мороз А.М., Коряк А.М. Вступ до банківської справи. - К.: «Лібра», 1998. - 344с.

3.    Холодна Ю. Є. Банківські операції. Конспект лекцій для студентів спеціальності 6.050100 «Банківська справа» всіх форм навчання. - Харків: Вид. ХНЕУ, 2006. - 124с. (Укр.мов.)

4.    Холодна Ю. Є. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Навчальний посібник.- X.: ВД «Інжек», 2003. - 144с.

5.    Банківські операції: Підручник/ А.М.Мороз, МІ. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та інші; За ред. д-ра екон. наук, проф. А.М. Мороза. -К.:КНЕУ,2005.

6.    Парасій-Вергуненко І.М. аналіз банківської діяльності: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. - К.: КНЕУ, 2004.

7.    Комаха А. Стерилизация банков // Бизнес. - 18.09.2006. -№38(713).-с.56-59

8.    Крохмалюк Д. Банківська наука й аналіз економічних процесів в Україні // Вісник НБУ. - 2007. - №1. - С.36-40.

9.    Кузнєцова А., Другов О., Рисін В. Оцінка впливу іноземного капіталу на функціонування банківської системи // Вісник НБУ.-2007.-№1.-С.24-28.

10.  Садовникова Е.Ф. Анализ банковской конкурентоспособности в Украине на современном зтапе // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - №12(66). - С.70-77.

11.  Шелудько Н.М. Іноземний капітал у банківському секторі: проблеми і наслідки // Фінанси України. - 2006. - №7. - с.79-86.

Словник термінів

 

Банківська діяльність - набір посередницьких операцій на грошовому ринку, виконання яких дозволене законом тільки під особливим контролем держави спеціальним інститутам, які називаються банками.

Банк - фінансовий посередник, який виконує комплекс базових операцій грошового ринку: мобілізацію платіжних засобів, надання їх в позики, здійснення розрахунків між економічними суб'єктами.

Банківська система - це законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, які займаються банківською діяльністю.

Ощадні інститути - це група фінансових посередників, діяльність яких базується на залученні вкладів від населення.

Іпотечні банки - банки, що займаються довгостроковим кредитуванням житлового будівництва під заклад земельних ділянок (іпотеки), іншими довгостроковими позичками під заклад нерухомості.

Активні операції - це розміщення банками власних і залучених коштів з метою отримання доходу і забезпечення своєї ліквідності.

Пасивні операції - забезпечують формування ресурсів банку, необхідних йому зверх власного капіталу для забезпечення нормальної діяльності, забезпечення ліквідності та одержання запланованого доходу.

Депозитне залучення коштів - приймання коштів юридичних та фізичних осіб на вклади всіх видів.

Міжбанківський ринок - сектор грошового ринку, на якому банки здійснюють операції між собою (кредитні, валютні тощо).

Негативно класифіковані активи - кредити, які відносяться до категорій «сумнівні» і «безнадійні», дебіторська заборгованість, прострочена більш, чим на 91 день; цінні папери, по яких сума очікуваного відшкодування складає менше 50% балансової вартості; прострочені на 31 день нараховані відсотки; залишки по кореспондентських рахунках в банках, офшорних банках і банках країни, що не мають суверенного рейтингу.