Угоду про надання приміщення для розміщення банку за підписом уповноваженої за установчим договором особи;

15. Угоду про надання приміщення для розміщення банку за підписом уповноваженої за установчим договором особи;

16. Копію рішення органів Антимонопольного комітету України.

Зазначені документи подаються мовою оригіналу з нотаріально завіреними перекладами українською мовою і повинні бути нотаріально завірені за місцем їх видачі і легалізовані в консульських установах України.

Регіональне управління Національного банку за місцем знаходження комерційного банку в двотижневий строк з дня отримання від банку повного пакета документів готує висновок про засновників такого банку та їх платоспроможність. Пакет всіх документів необхідних для реєстрації разом з статутом банку у 4-х примірниках і висновком регіонального управління НБУ, подаються до Національного банку України, зокрема, до Правління НБУ. Рішення про реєстрацію комерційного банку за участю іноземного капіталу, приймає Правління Національного банку України. На підставі цього рішення, банку за участю іноземного капіталу надається ліцензія на створення такого банку.

Національний банк може відмовити у державній реєстрації будь-якого комерційного банку у разі порушення порядку створення банку, невідповідності його статуту та інших установчих документів чинному законодавству України, незадовільного фінансового стану засновників, що загрожуватиме інтересам вкладників та кредиторів банку, а також у разі професійної непридатності рекомендованого керівництва банку, відсутності відповідної матеріально-технічної бази.

Рішення про відмову у реєстрації банку може бути оскаржене у судовому порядку.

На території України можуть відкриватись й відповідно проходити державну реєстрацію представництва іноземних банків.

Реєстрація представництв іноземних банків здійснюється Національним банком України. Для їх реєстрації подаються такі документи:

1. Клопотання про реєстрацію представництва за підписом уповноваженої особи, завіреним печаткою банку;

2. Витяг з банківського (торгівельного) реєстру про реєстрацію банку;

3. Положення про представництво в 4-х примірниках;

4. Довіреність керівникам представництва на здійснення представницьких функцій;

5. Свідоцтво про реєстрацію Представництва Міністерством зовнішньоекономічних зв"язків і торгівлі України;

6. Згода центрального банку на відкриття банком представництва на території України.

Зазначений перелік документів має бути оформлений у порядку, визначеному для документів щодо реєстрації комерційних банків за участю іноземного капіталу.

Для забезпечення діяльності предстваництво відкриває поточний рахунок в одному із банків. Банк, у якому відкрито поточний рахунок представництву, забов"язаний здійснювати контроль за дотриманням представництвом у своїй діяльності вимог чинного законодавства України та власного Положення.

 

Створення банків за участю іноземного капіталу

Перші представництва іноземних банків з'явилися в Україні на початку 1990-х. Активний прихід банків з іноземним капіталом відбувся у 1994 році — упродовж року в Україні розпочали свою діяльність 12 банків.

Початковий етап діяльності банків з іноземним капіталом в Україні характеризувався низкою обмежень, зокрема:

максимальний розмір частки Іноземного капіталу у загальному капіталі

банківського сектору не повинен перевищувати 15%;

максимальний розмір частки одного іноземного інвестора у банку обмежувався 35%;

створювати дочірні банки в Україні дозволялося лише "першокласним"

банкам-нерезидентам;

заборонялись інвестиції у банки з офшорних компаній;

регламентувався мінімальний розмір статутного фонду новоствореного

банку у разі істотної участі у ньому іноземного капіталу.

Тепер доступ іноземного капіталу на ринок банківських послуг дещо лібералізовано унаслідок скасування низки обмежень. Утім ця обставина не стала стимулом активізації приходу іноземних капіталів у банківський сектор України.

На 01.11.2007 року в Україні функціонувало 20 банків з іноземним капіталом, 7 з яких мали стовідсотковий іноземний капітал — АКБ "Райффазенбанк Україна" (Австрія), Сітібанк (Україна) (США), АБ "Крсді Свісс Фьорст Бостон (Україна)" (Швейцарія), "Креді Ліоне Україна" (Франція), "Банк Пекао Україна" (Польша), "ІНГ Банк Україна (Нідерланди), АКБ "ХФБ Банк Україна" (Австрія). Крім того, в Україні здійснюють діяльність банки, акціонерний капітал яких не є на всі 100% сформований нерезидентами, але вони є іноземними банківськими групами — AT "Кредит Банк (Україна) (Польща), "НРБ Україна", ЗАТ "Альфа-банк (Україна) та "Банк Петрокоммерц-Україна" (усі — Росія).

Частка іноземного капіталу в сукупному зареєстрованому статутному капіталі українських банків на 01.01.2004 року дорівнювала 11,4% (на 01.01.2003 року — 13,7%) (див. таблицю). На початку 2003 року частка банків з іноземним капіталом в обсязі сукупного кредитного портфеля банківської системи становила

Реальні обсяги іноземного капіталу у банківському секторі відхиляються від офіційних статистичних даних у більший бік, оскільки відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банком з іноземним капіталом вважається топ, у якому частка капіталу, що належить нерезиденту, перевищує 10%-17,3% (станом на 01.01.2007-го — 16,7%), у регулятивному капіталі — 18,8% (на 01.01.2007-го - 19,7%), у загальних активах - 16,2% (на 01.01.2007 року -15,5%). Банки з іноземним капіталом мають кращу якість кредитного портфеля, ніж українські банки: 2,2% від загального обсягу наданих кредитів (у цілому по системі — 4,5%). Загальний обсяг іноземного капіталу у банківському секторі України на початку 2008 року становив 0,83 млрд. грн.

Таблиця.

Основні показники участі іноземного капіталу у банківському секторі України у 2006—2009 роках

Показники Кількість діючих банків із них з іноземним капіталом у т.ч. зі 100-відсотковим іноземним капіталом Частка іноземного капіталу у статутних фондах банків, %

01.01.2006 153 22 7 13,3

01.01.2007 152 21 6 12,5

01.01.2008 315 720 13,7

01.01.2009 158 19 7 11,4

Основна сфера, де активно працюють банки з іноземним капіталом в Україні, — обслуговування великих корпоративних клієнтів, у тому числі українських підрозділів західних компаній, фінансування експортоорієнтованих клієнтів. "Мікрофінансовий банк" досить активно позиціонує себе на ринку кредитів підприємцям. АБ "Креді Свісс Фьорст Бостон (Україна)" отримав статус урядового агента з виконання приватизації обленерго. Банки, що належать російським фінансово-промисловим групам, основну активність зосередили на підтримці бізнесових інтересів своїх груп.

Що стосується особливостей регіональної мережі філій та відділень банків з іноземним капіталом, то вона зумовлена економічною привабливістю регіонів — це Київ, Дніпропетровськ, Донецьк, Харків, Запоріжжя. Саме в цих регіонах виробляється близько двох третин ВВП і функціонують великі підприємства.

Донедавна банки з іноземним капіталом не дуже цікавилися роздрібним банківським бізнесом (за винятком хіба що AT "Кредит Банк (Україна)", який має досить широку філійну мережу ще з часів Західноукраїнського комерційного банку (ЗУКБ) і значний обсяг вкладів фізичних осіб). Втім нещодавно одразу кілька банків з іноземним капіталом заявили про свій вихід на ринок роздрібних банківських послуг і навіть у сегмент операцій з населенням. І такі заяви, як свідчить практика, небезпідставні — банки активно розпочали реалізацію стратегії розширення регіональних філійних мереж.

Підбиваючи підсумки викладеного, треба сказати, шо вплив іноземного капіталу у банківському секторі України останнім часом посилюється, проте його не можна оцінити як значний. Основними причинами цього є недостатня привабливість банківського сектору як об'єкта для іноземних інвестицій, висока ризикованість здійснення банківських операцій, до того ж у відносинах українських банків з клієнтами і персоналом присутні тіньові схеми співпраці (з "чорного" списку FATF Україну вилучили лише наприкінці лютого 2004 року).

 

Шляхи розвитку банків з іноземним капіталом в Україні

Одним із головних векторів, задекларованих у Стратегії розвитку України на 2006 - 2012 роки є підвищення ролі України у світі та інтеграція в співтовариство розвинутих країн [1]. Практичними завданнями, рішення яких буде сприяти досягненню намічених цілей розвитку, є відкриття національної банківської системи для міжнародного фінансового капіталу. Тому питання, пов'язані з лібералізацією доступу на фінансовий ринок України іноземного банківського капіталу, на теперішній час набувають особливої актуальності, оскільки прихід іноземних банків матиме неоднозначний вплив на кредитний ринок України й банківську систему в цілому.

За даними НБУ, станом на 1 січня 2006 року в Державному реєстрі банків України налічується 165 діючих банків; з них 23 - з іноземним капіталом, у тому числі 9 банків з 100% іноземним капіталом [2]. На думку фахівців, присутність в українській банківській системі іноземного капіталу в даний момент становить близько 23% [3]. Для порівняння, у Росії цей показник станом на 01.01.2006.дорівнює 11,15% [4].

З огляду на це, питання доцільності розширення присутності іноземного банківського капіталу є надзвичайно актуальним і гостро дискусійним.

Рівень присутності нерезидентів у банківській сфері визначається режимом їхнього допуску, що має широку градацію від режиму, адекватного місцевим кредитним організаціям, до повного протекціонізму й корелює не тільки з економічними потребами в іноземному капіталі, але й з факторами, які носять політичний характер. Як показує практика, різні види обмежень відносно іноземних інвесторів широко застосовуються в країнах з ринками, що розвиваються, однак мали місце й у групі розвинених країн, які підлеглі, насамперед, національним економічним інтересам.

Ефективними інструментами системи допуску іноземного капіталу в банківську сферу на базі захисних мір, що обмежують національні кредитні інститути від конкуренції з боку більших і сильних іноземних партнерів, є:

- дозвільний порядок установи організацій за участю іноземного капіталу;

- лімітування участі нерезидентів шляхом встановлення максимального порога контролю над сукупним банківським капіталом або активами;

- визначення доступних організаційно - правових форм присутності іноземних банків у країні, які найбільш адекватні з погляду поточних потреб розвитку національної банківської системи.

Розширення можливих напрямків і масштабів діяльності транснаціональних структур ставить розвиток національних банківських систем у залежність як від зовнішніх загальноекономічних потрясінь, так і від фінансового становища окремих транснаціональних «гравців». Така диспозиція, особливо, якщо мова йде про країни з ринками, що розвиваються, виправдує наявність обмежувальних мір і вимагає наявності адекватної системи банківського нагляду з боку національних органів, включаючи моніторинг іноземних банків і банківських груп, розширення спектра питань взаємодії даних органів з відповідними владними структурами інших країн.

Чинне законодавство, що регулює допуск іноземних банків у вітчизняний банківський сектор номінально не обмежує можливі інституціональні форми присутності нерезидентів в Україні.

Разом з тим, фактично дотепер не існує законодавчо прописаного механізму відкриття філій іноземних банків. Вирішенню цієї проблеми, на нашу думку, суттєво сприятиме розробка проекту Стратегії розвитку банківської системи України на 2006 - 2010 роки, ключовими тезами якого стало підвищення вимог до капіталізації банків і вимог до їхньої відкритості для іноземних інвесторів [5]. Відповідно до даного проекту приплив іноземного капіталу є важливим чинником розвитку банківського сектора України, оскільки веде до збільшення можливостей для одержання українськими підприємствами кредитних коштів. У зв'язку з цим режим допуску іноземного капіталу на фінансовий ринок України повинен орієнтуватися на розвиток ринкових відносин і конкуренції в банківському секторі.

Разом з тим, необхідно комплексно розглядати переваги й недоліки входження іноземного капіталу до банківського сектору України та всебічно оцінювати їх співвідношення.

Для збереження принципу рівної конкуренції між вітчизняними банками та іноземними доцільно здійснити комплекс заходів, серед яких:

- встановлення жорстких критеріїв відносно надання дозволів на відкриття в Україні філій іноземних банків:

передбачення обмеження на здійснення філіями іноземних банків окремих видів діяльності (залучення вкладів фізичних осіб, операції на фондовому ринку);

встановлення обмеження на здійснення в Україні діяльності іноземних державних банків з метою запобігання загрози економічної безпеки держави;

встановлення норми участі іноземного капіталу в загальному капіталі банківської системи України (в Росії передбачається встановлення двадцятивідсоткової квоти для банків – нерезидентів на участь у банківському секторі до 2010 року[ 5])

лімітування входження іноземних банків за кредитним рейтингом за класифікацією міжнародновизнаних світових рейтингових агенцій;

встановлення норми участі українських працівників у керівних органах банків – нерезидентів;

розроблення відповідної нормативно – правової бази.

Отже, розширення присутності іноземного капіталу в банківському секторі України в рамках чітко проаналізованої й послідовно реалізованої стратегії його допуску, що базується на балансі національних інтересів та інтересів іноземних інвесторів, зможе підвищити конкурентоспроможність як банківської системи, так і економіки країни в цілому.

Висновок

Загалом питання розширення доступу іноземного банківського капіталу в Україну потребує адекватних рішень, що зачіпають стратегію розвитку національного банківського сектору. На сьогодні нагальною проблемою для українських банків є підвищення рівня конкурентоспроможності, капіталізації, зниження собівартості банківських послуг, розширення фінансового інструментарію. Україна постала перед важливим завданням: як і за рахунок чого зміцнити банки з тим, щоб посилити їхній вплив на економічний розвиток? Цілком зрозуміло, що з огляду на об'єктивні економічні реалії у питанні доцільності розширення присутності іноземного капіталу у банківському секторі необхідно керуватися стратегічними пріоритетами, практична реалізація яких дасть змогу забезпечити цілісність і стабільність банківської системи України.

Завдання щодо запобігання приходу спекулятивного капіталу у банківський сектор України треба вирішувати комплексно:

по-перше, політика на валютному ринку має бути виваженою, запровадженню лібералізаційних заходів стосовно здійснення строкових валютних операцій має передувати посилення пруденційного нагляду (особливо у питаннях управління фінансовими ризиками);

по-друге, мають бути встановлені чіткі критерії допуску філій іноземних банків (формалізовані вимоги до кредитного рейтингу країни походження материнського банку, обсягу активів і капіталу материнського банку тощо);

по-третє, необхідно підвищити ефективність системи банківського нагляду НБУ, особливо у частині її спроможності попереджувати появу криз у банківській системі.

Список літератури

1.         Ізюмська Л. Іноземний капітал у банках: за і проти // Поступ. —2006. — №103;

2.         Борщ Л.М. Інвестиції в Україні: стан, проблеми і перспективи. — К.: Т-во "Знання". КОО. — 2002. — С 101 — 102;

3.         Пересада О.А. Українські банки та банки з іноземним капіталом на ринку України: деякі порівняння / Економіка та підприємництво:. — К.: КНЕУ. — 2007. — С 146—151;

4.         Матвієнко В., Матвієнко П. Вилив іноземного капіталу на інвестиційний клімат в Україні // Вісник НБУ. — 2008. — №10. — С 37

5.         Довгострокова стратегія розвитку України та пріоритети діяльності Уряду на 2006 – 2007 роки// http://www.kmu.gov.ua/control/uk/

6.         Основні показники діяльності банків України на 1 січня 2006 року// Вісник НБУ. – 2006. - №2. – с.49

7.         Доля иностранного капитала в банковской системе Украины возрастет//Зеркало недели. – 2006. - №6(585). – с.8

8.         Копылова Н. Иностранцев пустят к российским банкам// http://www.bin.com.ua