Опір ґрунту знаряддям обробітку

2.4 Опір ґрунту знаряддям обробітку

В практиці використання знарядь обробітку ґрунту важливе значення має те, який опір чинить ґрунт знаряддям обробітку. Від цього залежать норми виробітку, витрати пального та зношування знарядь.

Слід сказати, що опір залежить від цілого ряду причин: механічного складу ґрунту, його вологості і стану поверхні тощо. Він визначається величиною питомого опору, що показує, яку силу в кг треба прикласти в перерахунку на 1см², щоб підрізати й перевернути шар землі. Він змінюється в межах від 0,3 до 0,9 кг/см².

Найменший опір обробітку чинять ґрунти піщаного і супіскового механічного складу (0,3 – 0,4 кг/см²⁾, в яких окремі піщинки нічим не зв’язані між собою. Великий опір (0,7 – 0,8 кг/см²⁾ мають безструктурні глинисті ґрунти, де вся маса механічних елементів наче склеєна колоїдними частинками. Структурні ґрунти чинять значно менший опір ніж безструктурні.

Опір зменшується до певної межі з підвищенням вологості ґрунту. Вода розклинює тверді частинки ґрунту, робить їх менш зв’язаними.

Найбільший опір (0,9 кг/см²⁾ чинять суглинкові та глинисті ґрунти, які містять у вбирному комплексі натрій. Натрій розпилює колоїди, робить їх клейкими.

Для виміру величини опору користуються спеціальним приладом – динамометром. Але практично, для визначення цього показника користуються міцністю ґрунту, тобто його опору роздавлюванню, що дуже легко визначити невеличким приладом – щільноміром.

РОЗДІЛ ІІІ. МЕТОДИЧНІ РОЗРОБКИ ДО ТЕМИ "ГРУНТООБРОБНІ МАШИНИ І ЗНАРЯДДЯ" ТА МАШИН ПО ВНЕСЕННЮ ДОБРИВ

Відповідно до програми з трудового навчання для IV – VIII класів систематичне вивчення с/г техніки та технології обробітку ґрунту розпочинається в VII класі (Програма середньої загальноосвітньої школи: Трудове навчання IV – VIII кл. Сільськогосподарська праця та технологія обробітку ґрунту, 2000 р).

Навчальний матеріал про с/г машини та технологію обробітку ґрунту викладено по класах, так щоб на знаннях учнів з основ наук ґрунтувалося усвідомлення провідних принципів, покладених в основу технологічних процесів обробітку ґрунту і техніки, яка застосовується в с/г виробництві.

Ґрунтообробні машини і знаряддя по обробітку ґрунту при вирощуванні с/г культур.

Мета: ознайомити учнів з технологією механізованого обробітку ґрунту, системою ґрунтообробних машин, принципом їх роботи.

Навчити визначати типи ґрунтообробних машин, робочі органи до них, режими використання їх з урахуванням виду роботи, характеру ґрунту і місцевості, виконувати нескладні регулювання робочих вузлів і механізмів, а також обробляти ґрунт відповідно до заданих умов.

З точки зору професійної направленості, виховувати інтерес до професії механізатора сільського господарства, формувати почуття бережливого ставлення до природних ресурсів, зокрема до ґрунту, рослинного світу, привчити раціонально і економно використовувати паливно-мастильні матеріали.

Методичні рекомендації. Відповідно до програми на вивчення ґрунтообробних машин відведено 6 навчальних годин, з яких 4,5 годин рекомендується використати на практичні роботи. Кожне заняття має бути сплановано так, щоб на повідомлення теоретичних знань йшла ¹/₃ відведеного часу, тобто приблизно 30 хв., а ²/₃ на практичні заняття. Виходячи з результатів проведеного дослідження й узагальнення досвіду роботи вчителів, можна рекомендувати на першому занятті розповісти про класифікацію с/г машин і більш детальніше зупинитись на роботі і будові лущильників, на другому – з’ясувати питання про будову та робочий процес плугів та види оранки, а на третьому – розглянути котки, борони, культиватори, які застосовуються для суцільного обробітку ґрунту. У процесі с/г праці учні практично ознайомилися з основними видами обробітку ґрунту: оранкою, боронуванням, культивацією, спостерігали за роботою машин. Тому спочатку доцільно провести коротку бесіду з учнями про ґрунт, його структуру, родючість, процеси які відбуваються в ґрунті та види обробітку ґрунту. Використовуючи при цьому навчальні таблиці, моделі, наочні посібники (діафільми, кінофільми), основні вузли машин тощо.

Розглядаючи процес лущення ґрунту, вчитель підводить учнів до сприймання навчального матеріалу про класифікацію, будову і принцип роботи лущильників.

Відомо, що ґрунт під впливом опадів ущільнюється. У ньому створюються капіляри, по яких волога з нижніх шарів піднімається до кореневої системи рослин, а значна частина її випаровується в повітря. Після того, як хлібостій скосили і зібрали, поверхня поля швидко висихає, тріскається, і волога випаровується інтенсивніше. Лущення, як поверхневий процес розпушення ґрунту, сприяє зменшенню інтенсивності випаровування вологи внаслідок порушення капілярів і тріщин. Крім того, руйнуються гнізда гризунів та підрізуються корені бур’янів. Щоб продемонструвати принцип роботи дискового лущильника, можна використати його модель або секції з трьох-п’яти дисків тракторного лущильника.

Розглядаючи процес оранки ґрунту, вчитель прагне, щоб учні усвідомили його сутність на основі попередніх знань з основ наук і трудового навчання. Далі вчитель пояснює, що зоране поле на зиму залишається не зайнятим, ґрунт промерзає, що сприяє зниженню шкідників і бур’янів. Потім потрібно з’ясувати, що глибока оранка на зяб здійснюється з обов’язковим перевертанням скиби ґрунту, що забезпечує приорювання рослинних решток, добрив, перемішування шарів і поступового поглиблення орного, родючого шару ґрунту.

Сутність процесу оранки вчитель формулює сам, розчленяючи його на окремі операції: підрізання і піднімання скиби ґрунту, зміщення її вбік і перевертання та розкришування. Порівнювати її можна з операціями, які виконуються при перекопуванні ґрунту лопатою вручну.

З’ясувавши сутність процесу обробітку ґрунту, розглядають класифікацію машин. Спочатку слід пригадати матеріал, який учні вивчали в попередніх класах, про поділ ґрунтообробних машин відповідно до виконуваного процесу. Так, для лущення застосовують лущильники, для оранки – плуги, для коткування – котки, боронування – борони, а для культивації – культиватори.

Вивчаючи процес боронування, спочатку розкривають сутність процесу даного виду обробітку ґрунту, агротехнічні вимоги до нього, називають типи борін, а потім ознайомлюють учнів із загальною будовою зубових, шлейфових борін. Далі вчитель звертає увагу учнів, що борони треба застосовувати тільки за призначенням. Наприклад, якщо треба вирівняти поверхню поля за сівалкою, то борони в агрегаті із сівалками або ж окремим агрегатом використовують лише легкі зубові, у яких зуби круглі або квадратні у поперечному перерізі. Ранньою весною на озимих посівах краще застосовувати середні зубові борони.

Вивчаючи котки, слід сказати, що їх застосовують для ущільнення і вирівнювання поверхні поля. Учитель повинен особливу увагу звернути на з’ясування процесу, який відбувається при коткуванні поля. Використовуючи знання учнів про капілярність, її роль у підтриманні інтенсивного надходження води з нижніх шарів ґрунту до кореневої системи рослин, вчитель розкриває значення своєчасного і якісного проведення цього виду обробітку ґрунту.

Відповідно до навчальної програми учні вивчатимуть культиватори для суцільного обробітку ґрунту. Спочатку вчитель пояснює суть культивації, потім – за якими ознаками поділяють культиватори, потім потрібно виділити робочі і допоміжні частини культиватора, їх призначення.

Пов’язуючи навчальний матеріал із знаннями учнів з біології, вчитель повинен розповісти про агротехнічні вимоги до суцільної передпосівної культивації ґрунту. Зокрема, з’ясувати, що правильне застосування робочих органів (стрілчастих або розпушувальних) визначається характером поверхні поля. На забур’яненому полі застосовують стрілчасті лапи, на чистому – розпушувальні. Щоб не залишилося не підрізаних бур’янів, труба лапи розмістити в два ряди так, щоб слід проходження кожної лапи перекривався. Глибина розпушення ґрунту повинна бути такою, як глибина сівби, щоб насіння розміщувалося на твердій основі.

В кінці заняття вчитель загострює увагу учнів до підготовки поля для проведення відповідних технологічних прийомів, де включає такі операції, як: засміченість рослинними рештками, різними механічними домішками, камінням, корчами тощо. Візуально визначають рельєф, розміри поля, щоб правильно вибрати напрям руху агрегату. Крім того, треба розмітити поле на загінки так, щоб було як найменше холостих переїздів агрегату і не багато відкритих борозен.

Машини для внесення добрив.

Мета: практично ознайомити учнів із способами механізованого внесення добрив у ґрунт та з машинами.

Дати поняття про шкідливий вплив на рослини неправильного дозування добрив і порушення строків внесення їх у ґрунт. Виховувати почуття відповідальності за збереження і економне витрачання добрив та захист навколишнього середовища від забруднення добривами.

Подаємо методичні рекомендації. Вивчення машин для внесення у ґрунт добрив вчитель розпочинає з повторення методом бесіди навчального матеріалу, який учні вивчали на уроках біології, хімії і с/г праці в V – VI класах. Зокрема, з’ясовують роль органічних і мінеральних добрив у поліпшенні структури ґрунту і підвищенні врожаїв с/г культур; типи добрив і вимога до внесення їх у ґрунт, способи виявлення потреби рослин у тих чи інших добрив.

Потім учитель повинен нагадати учням про три способи внесення добрив – суцільне поверхневе (до початку передпосівного обробітку ґрунту), місцеве (безпосередньо в рядки під час сівби чи садіння), підкореневе (в період росту і розвитку рослин). При цьому потрібно звернути увагу на те, що й машини поділяються залежно від способу внесення добрив: на розкидальні і підживлювальні; залежно від виду добрив – на машини для внесення органічних, мінеральних добрив.

Потім вчитель пояснює агротехнічні вимоги до машин, а саме: рівномірність розсівання добрив на поверхні поля, зручність регулювання на задану норму внесення добрив у ґрунт, забезпечення надійного захисту і зручності роботи механізатора. Тут дуже важливо, щоб вчитель наголосив на захист навколишнього середовища від забруднення мінеральними і органічними добривами. Зокрема, треба пояснити, якої шкоди може завдати надмірна норма добрив для культурних рослин, недбале ставлення до їх зберігання, особливо в місцях мешкання птахів, бджіл, свійських тварин.

Крім того, вчитель повинен ознайомити учнів з правилами особистої гігієн під час роботи з добривами та правилами безпечної роботи. Учні повинні обов’язково мати спецодяг, захисні окуляри, мити руки і обличчя з милом після роботи, бути уважними і обережними під час обслуговування машин та під час роботи з добривами.

Здійснюючи огляд машин, треба одягати рукавиці. Учням не рекомендується працювати з мінеральними добривами, а з отрутохімікатами – забороняється.

Даною темою передбачене вивчення машин, які застосовуються для суцільного внесення добрив у ґрунт. До них належать розкидачі органічних добрив, розкидачі рідких добрив та гноївки, тукові сівалки для розсіювання на поверхні поля мінеральних добрив.

Користуючись навчальними таблицями, діафільмом "Сільськогосподарські машини і їх використання" вчитель розкриває сутність виконавчого процесу, називає робочі органи і допоміжні частини, а потім розповідає про технологічний процес роботи, демонструючи фрагменти діафільму.

Закінчуючи заняття слід опитуванням учнів безпосередньо біля машин. При цьому треба звертати увагу на засвоєння учнями правил безпечної роботи, охорони навколишнього середовища, знань функціонального призначення робочих органів машин і способів їх регулювання, послідовності підготовки добрив до розкидання, а також вимог до зберігання машин і догляду за ними.

Подаємо приклад структури уроку на тему "Технологія внесення добрив у ґрунт".

Заняття 1. Загальні відомості про технологію внесення добрив у ґрунт.

Мета: ознайомити учнів з агротехнічними вимогами та механізованого внесення добрив та засобами механізації. Виховувати почуття відповідальності за збереження і економне витрачання добрив та захист навколишнього середовища від забруднення добривами.

Обладнання і посібники: наявність добрив, які вносять у господарствах регіону, навчальні плакати, моделі машин, діафільм "Машини для внесення добрив" тощо.

Приблизний хід уроку

1. Організаційна частина. Вчитель повідомляє тему уроку, коротко знайомить учнів з його змістом.

2. Повторення вивченого матеріалу. Пригадати види обробітку ґрунту і основні технологічні операції, які необхідні для вилощування сільськогосподарських культур, вчитель задає учням наступні запитання:

-       Перерахуйте види механізованого обробітку ґрунту під польові культури.

-       Які фактори впливають на ширину поворотної полоси?

При потребі учитель доповнює і підсумовує відповіді учнів.

3. Виклад і закріплення нового матеріалу. (Приблизний виклад матеріалу про технологію внесення добрив у ґрунт ми описали в розділі "Машини для внесення добрив").

4. Ознайомлення учнів з безпечними умовами праці та особистої гігієни.

5. Заключна частина. Щоб виявити рівень засвоєння нового матеріалу, слід використати спеціальні карточки-завдання.

Карточка1. Назвіть допустимі відхилення від заданої норми внесення мінеральних добрив центробіжних розкидувачів.

Варіанти відповідей:

1.         ± 15 %.

2.         ± 10 %.

3.         ± 5 %.

Карточка2. Назвіть основний спосіб руху розкидувачів.

Варіанти відповідей:

1.Човниковий.

2.Круговий.

3.Діагональний.

Карточка3. Чим регулюється норма внесення мінеральних добрив розкидача 1РМГ-4.

Варіанти відповідей:

1.Поступовою швидкістю руху агрегату.

2.Перекриттям суміжних проходів агрегату.

3.Відкриттям дозуючих заслінок у співвідношенні з величиною швидкості руху агрегату.

4.Переміщенням тупо подільників вперед.

Правильні відповіді: 1 (2); 2 (1); 3 (3).

6. Заключний інструктаж. Підводячи підсумки, потрібно проаналізувати роботу кожної ланки, розглянути допущені учнями помилки, повідомити їхні оцінки.

ВИСНОВОК

 

Виконана робота може бути використана як методичні поради по проведенню уроків з сільськогосподарської праці по темі: "Механізація обробітку ґрунту та внесення добрив", а також для проведення лабораторно-практичних робіт з курсу "Основи с/г виробництва" для студентів спеціальності трудове навчання.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

 

1.        Моцак В. З. Методика вивчення сільськогосподарських машин. К., 1985.

2.        Устименко Г. В., Кононков П. Ф. Основи агротехніки польових і овочевих культур. К., 1987.

3.        Снегур А. В., Мороз О. И. Методические рекомендации к урокам сельскохозяйственного труда (в помощь учителю сельской школы) К., РУМКТОП.1984

4.        Снігур А. В., Мороз О. І. Методичні рекомендації до уроків сільськогосподарської праці. К. РУМКТНП.1982.

5.        Ставровський О. Е. Заняття з сільськогосподарської праці в 4 – 7 класах. К., 1985.

6.        Основы сельского хозяйства (под. ред. Фоксева П. М.), Просвещение 1988.

7.        Основи агрономії (під. ред. Атрошенко М. Д.), К. 1991.

8.        Матеріали щодо проведення уроків с/г праці та створення матеріально-технічної бази сільських шкіл Дрогобицького району.

9.        Ващенко И. М. И др. Практикум по основам сельского хозяйства, М. Просвещение, 1986.

10.     Вейц В. В. Изучение основ сельского хозяйства в средней школе, М. Педагогика, 1991.

11.     Заняття із с/г праці в 4 – 7 класах. Літературний посібник для вчителів (за ред. Ставровського), К. 1994.

12.     Карпенко А. Н., Халанский В. М. Сельскохозяйственные машины, М. "Агропроиздат", 1989.

13.     Загальне землеробство (під. ред. Гордієнка В. П.), К.: Вища школа, – 1989.

14.     Рубін С. С. Загальне землеробство К.: Вища школа, – 1980.

15.     Основи с/г виробництва (під. ред. Польського Б. М.) К.: Вища школа, - 1980.

16.     Землеробство (під. ред. Гордієнка В. П.), К.: Вища школа, – 1981.

17.     Руденко І. С. Основи агрономії. К: Вища школа, - 1987.