Організація і зміст експериментального дослідження

2.1 Організація і зміст експериментального дослідження

Теоретично дослідивши проблему формування навичок образотворчої діяльності у молодших школярів засобами дидактичних та розвивальних ігор, ми прийшли до висновку, що дана проблема потребує експериментальної перевірки. На першому етапі дослідження (2006/07 навчальний рік) на основі науково обґрунтованих даних ми розробили теоретичну модель використання дидактичних і розвивальних ігор для формування навичок образотворчої діяльності. Другий етап – експериментальне дослідження (2007/08 навчальний рік) повинен був підтвердити чи заперечити нашу теоретичну модель.

Експериментальне дослідження складалося за трьома етапами:

1)   констатуючий експеримент;

2)   формуючий експеримент;

3)   узагальнюючий етап.

Експериментальне дослідження проводилося у четвертих класах НВК «ДЗСЗШ» І ступеня м. Яворів Львівської області. Ним було охоплено 22 дітей експериментального та 24 учнів контрольного класів.

У процесі експериментального дослідження ми включали дидактичні ігри в систему уроків образотворчого мистецтва. Це передбачало попередній відбір ігор та ігрових ситуацій для активізації різних видів сприймання та обмірковування, де їх використання було найбільш своєчасне й ефективне порівняно з іншими методами. Наше дослідження дало можливість виділити оптимальні способи використання ігрової діяльності в системі уроків образотворчого мистецтва:

-    весь урок будується як сюжетно-рольова гра (деякі уроки образотворчого мистецтва, що мають на меті естетичне виховання учнів, засвоєння теоретичних даних, формування зображувальних навичок, уроки-мандрівки й екскурсії тощо);

-    гра використовується під час уроку як його структурний елемент;

-    ігрові ситуації створюються кілька разів під час уроку (за допомогою казкового персонажа, іграшки, незвичного способу постановки завдання, елементів змагальності тощо).

Головними умовами ефективності застосування дидактичних ігор були: органічне включення гри в навчальний процес; захоплюючий сюжет, наявність справді ігрових елементів, зокрема зачинів, римування; обов'язковість правил, які не можна порушувати; використання лічилок; емоційне ставлення самого вчителя до школярів (його слова й рухи цікаві, несподівані для дітей). Ми намагалися використовувати різноманітні ігри, оскільки якщо якусь гру використовують надто часто, виникає небезпека втрати інтересу дітей до неї, зникає новизна. У цьому разі ми не залишали незмінними ігрові дії, в зміст вносили щось нове: ускладнювали правила, змінювали предмети, включали елементи змагання, починали гру з несподіваної лічилки або ігрового зачину. Пояснення вчителя під час проведення гри – лаконічне і зрозуміле, пробуджувало інтерес.

Деякі вчителі вважають, що дидактичні ігри найдоцільніше проводити наприкінці уроку, оскільки в цей час діти найбільше стомлені. Проте виявилося, що це не завжди правильно, нерідко саме ігрова ситуація може бути найкращим початком уроку. В ігровій формі можна було ефективно ознайомити дітей з новим способом зображення, пожвавити процес тренувальних вправ. Діти із задоволенням виправляли помилки Незнайка, «розмовляли» з Чомучкою, училися в «лісовій школі» або діяли разом з казковим героєм, виконуючи тренувальні вправи. В іграх-вправах молодші школярі знаходили виходи з числових лабіринтів, розв'язували ребуси, складали загадки. Усе це не тільки пожвавлювало навчальний процес, запобігало втомі, а й реалізовувало дидактичні завдання уроку.

Виходячи з того, що формуючий експеримент проводився у 4 класі, ми враховували, що протягом останнього року навчання в початковій школі необхідно узагальнити вивчене, прагнучи до формування в учнів системи знань, визначених Державним стандартом початкової загальної освіти та навчальною програмою предмета, опанування яких необхідне для формування в свідомості учнів цілісної художньої картинки світу.

Від того, з якими знаннями та вміннями, з яким ставленням до мистецтва учні прийдуть до 5-го класу, залежать їхні подальші творчі досягнення, прагнення до спілкування з мистецтвом та самореалізації через художню діяльність. Знання основ образотворчої грамоти за навчальними проблемами "форма", "простір", "композиція", "колір", "техніки та матеріали", набуті в початкових класах, є фундаментом, на якому базується програма середньої школи. Невідповідність знань, умінь та навичок учнів початкової школи вимогам стандарту значно ускладнює роботу вчителя образотворчого мистецтва у 5—7-х класах, унеможливлюючи інколи засвоєння матеріалу програми на належному рівні, створює зайві перешкоди в адаптації учнів до наступного етапу навчання.

Розв'язанню багатьох питань наступності у вивченні законів образотворення нам допомогла стабільна програма, підручники з образотворчого мистецтва та методичні додатки до них. Програмою та змістовим наповненням підручника 4 класу увага вчителя акцентується на необхідності емоційного забарвлення уроку, досягнення емоційного впливу на учнів засобами інтеграції різних видів мистецтва: візуального, музичного, художнього слова та ін.

Ми усвідомлювали, що будь-які завдання уроку, засвоєння учнями навичок практичної художньої роботи можливі лише у зв'язку зі створенням художнього образу. Всяка художня діяльність, позбавлена свідомих пошуків засобів створення художнього образу і спрямована тільки на вирішення вузько дидактичних завдань зображення, перебуває поза художньо-естетичною сутністю уроків мистецтва і не відповідає головній меті освітньої галузі "Образотворче мистецтво".

Також ми враховували, що учні 4 класу, за умови належного засвоєння навчального матеріалу в 1—3-х класах, володіють вже достатньою сумою знань та практичних навичок, щоб бути вільними у вираженні власних почуттів шляхом створення певного художнього образу в оцінних судженнях та інтеграції творів візуального мистецтва.

Саме поняття "художній образ", його тлумачення (на елементарному рівні) були наріжним каменем програми предмета в 4-му класі. Вся дидактична сутність будь-якого уроку підпорядковувалася образній, ігровій передачі різних життєвих явищ (світу природи, тварин, людини, предметного світу). Наприклад, у підручнику дерева — живі істоти. У них "вузлуваті руки", "велетенські пальці", "кучеряві крони", верблюди — "степові поїзди", а черепаха порівнюється з вантажівкою; дощ вбачається „дядьком-велетнем, що сягає неба"; глеки; один подібний до дівочого стану, інший нагадує юнака-горянина, згадуються брати-горщики і т.п.

Учні з допомогою ігор одержували чітке уявлення про специфіку вирішення художнього образу в різних видах і жанрах образотворчого мистецтва, про особливості реалістичної, декоративної та асоціативної манери зображення.

У 4 класі суттєво розширюється коло уявлень дітей про візуальне (образотворче) мистецтво: поглиблюється інформація про вже відомі мистецтвознавчі поняття та вводяться нові, як, наприклад, анімаліст, анімалістичний жанр, колорит, динаміка, динамічний, статика, статичний, ікона, інтер'єр, кустарний, матриця та ін. Пояснення термінів та понять ми ретельно продумували, добираючи зрозумілі дітям прості ключові слова. Наприклад, різницю між реалістичною та декоративною манерою зображення пояснювали таким чином:

·  реалістичне зображення — це зображення, в якому художник намагається правдиво (як у житті) передати колір та форму предмета, а у пейзажі — ще й глибину простору;

·  у декоративному зображенні художник, беручи за основу реальну форму, свідомо вибирає і підкреслює її найбільш характерні ознаки, часом перебільшуючи їх та створюючи форму, яка здебільшого надається площинно, без світлотіні, а простір — без передачі глибини.

Зрозуміло, що спеціальні терміни, так само як і назви художніх творів та прізвища авторів, краще запам'ятовувалися у процесі ігор, що спонукали учнів до використання мистецтвознавчої термінології. Також заохочувалося використання записничка (словника, "скарбнички ідей" тощо).

Також у процесі використання ігор ми як додатковий матеріал застосовували велику кількість репродукцій живопису, графіки, фотографій архітектурних споруд та скульптур, творів народного мистецтва, прикладів дитячих робіт, на які вчитель орієнтувався під час організації сприймання творів мистецтва.

Щоб досягти максимальної результативності, вчителю необхідно було осмислити всю сукупність дидактичних завдань кожної теми (блоку уроків) під кутом зору основних навчальних проблем курсу ("Форма", "Простір", "Композиція", "Колір") і побачити взаємозв'язок тем (блоків уроків), виокремити для себе знання та практичні вміння учнів, які вони отримують з кожного уроку, теми (блоку уроків). Зусилля вчителя були спрямовані на те, щоб на кінець навчального року учні обов'язково засвоїли наступне:

· з навчальної проблеми "Форма" — шляхи видозмін форми (варіювання пропорцій, деталей і декору), перетворення статичного стану об'єкта в динамічний, основні пропорції людини, способи перетворення в зображенні реальних форм у декоративні;

· з навчальної проблеми "Простір" — шляхи передачі просторових планів відкритого простору на площині, засоби виділення першого плану (розміром, тоном, кольором, деталізацією), передачі зорового зближення паралельних горизонтальних ліній, направлених у глибину відкритого простору; засоби передачі джерела освітлення;

· з навчальної проблеми "Колір" — зміст понять хроматичні, ахроматичні кольори, колірна гармонія, колорит, контрастні та споріднені кольори; емоційно-образні (асоціативні) можливості кольорів; технічні: прийоми роботи з акварельними фарбами, кольоровими восковими, пастельними крейдами; умовність та специфіку декоративного кольору,

· з навчальної проблеми "Композиція" — прийоми та засоби організації композиції (свідомий вибір кольору паперу, його формату як площини враження, елементів композиції, рівня точки зору освітленості (на початковому рівні), засоби визначення композиційного центру та досягнення рівноваги композиції, передачі в композиції певного емоційного стану (спокій, радість, сум, тривога тощо).

У процесі формуючого експерименту ми враховували, що дидактичні і розвивальні ігри передбачають дотримання певних правил й ігрових ситуацій: загадування і відгадування, пошук і знаходження, рух і змагання, чекання і зацікавленість, несподіванка. Це стимулює правильне і швидке виконання завдань, поставлених вчителем, активізує творчі сили, фантазію молодших школярів. Крім правил та ігрових дій, така гра має навчальні завдання, педагогічну ціль, у протилежному випадку вона не стане дидактичною.

Але щоб дидактична гра зацікавила дітей, вчителю було необхідно визначити, що цікавить дітей, добре продумати її зміст, правила, виготовити атрибути, необхідну наочність. Багато значив умілий підсумковий аналіз гри з виділенням дидактичного результату. Результат гри обов'язково оцінювався не тільки вчителем, а й самими дітьми. Найголовніше те, що в грі вирішувалося певне дидактичне завдання, яке ставало своєрідним етапом у розвитку художніх здібностей, умінь і навичок школярів.

Проте ми намагалися не привчати дітей до того, щоб на кожному уроці вони чекали нових ігор. Необхідним виявився послідовний перехід від уроків, наповнених ігровими ситуаціями, до уроків, де гра була нагородою за роботу на уроці чи використовувалася для активізації уваги.

Введення дидактичних ігор та ігрових ситуацій давало змогу учням в більш доступній формі пізнавати красу навколишнього світу, розширювати й поглиблювати свої пізнавальні інтереси, оволодівати основами образотворчої грамоти, сприяло створенню атмосфери невимушеного творчого пошуку, емоційного комфорту.

Що стосується умов організації дидактичних ігор, то ми намагалися, щоб такі ігри повинні бути побудовані таким чином, щоб незавершеність сюжету забезпечувала легкий перехід від зацікавленості у грі до зацікавленості у виконанні навчальних завдань. Однією з умов була простота і об'ємність наочності дидактичної гри.

Звичайно, успіх гри також залежав і від підготовки самого вчителя. Ми знаємо, що вся діяльність має ціль, в тому числі й ігрова. А якщо це не тільки ігрова, а й дидактична, то й тим більше. Тому головне завдання вчителя полягало у визначенні цілей гри. Дидактична гра повинна нести певний об'єм знань або з її допомогою ці знання закріплюються. Так, наприклад, за допомогою ігор учні закріплювали графічні уміння, у них розвивався окомір і рухові навички, розвивалася спостережливість, учні закріплювали знання кольорів, розвивалася уява і фантазія.

Діти, особливо молодшого шкільного віку, люблять все яскраве, привабливе. Невідому раніше інформацію їм було легше сприйняти з допомогою нестандартних форм і методів навчання. У ході підготовки дидактичної гри вчитель готував необхідну наочність Але вона не відволікала учнів від основного завдання. Успіх гри також залежав від уміння вчителя зацікавити дітей. Дидактична гра не була корисною, якщо в ній немає висновку. По закінченні гри ми визначали переможців, до того ж це робив не тільки вчитель, а й всі учні класу.

Наведемо добірку ігор разом з етапами та вимогами до їх проведення, які використовувалися у процесі формуючого експерименту.

Тема. В гостях у казки. Принципи, прийоми та засоби організації композиції. Засоби визначення композиційного центру. Виконання ілюстрації до казки (гуаш).

Мета. Сформувати поняття про театральне мистецтво як синтетичне, про художників та майстрів, які беруть участь у створенні вистави. Показати особливості створення предметів відповідно до характеру сценічного персонажа, якому ці предмети належать.

Обладнання для вчителя: зразки декорацій, об’ємних виробів, зображення казкових героїв, зоровий ряд (рис. 3.1, 3.2).

Обладнання для учня: гуаш, пензлі, альбом, олівець, гумка.

Хід уроку

Мабуть, ви знаєте, що таке театр, можливо і бували у ньому.

У той час, коли поступово гасне світло, глядач поринає в особливий світ, який створюють своїм перевтіленням актори. А чи знаєте ви, хто ще, крім акторів, бере участь у створенні вистави? Щоб вона відбулася. необхідно побудувати спеціальне приміщення зі сценою і місцями для глядачів. Таке приміщення створює архітектор.

П'єси для театру пишуть письменники та драматурги. З акторами працює режисер, який відповідає за всю виставу в цілому. Музику для вистави пише композитор, а виконують її музиканти. А ще над виставою працюють хореографи, які відповідають за постановку танців, і різні художники.

Наприклад, художники-декоратори створюють декорації, які вводять глядача в атмосферу вистави. Інші художники працюють над костюмами героїв вистави, ще інші — створюють виразне освітлення. Художники-гримери допомагають артисту перевтілитись у героя вистави. Є також художники-бутафори, які виготовляють різні предмети для сцени: меблі, посуд, фрукти, овочі, квіти та ін.

Таким чином, театральне мистецтво об'єднує декілька видів мистецтв і тому називається синтетичним, що означає "поєднуючий".

На цьому уроці вам доведеться розв'язати завдання, що постає перед художником-бутафором, який створює різні предмети для вистави – наприклад, трон (рис. 3.1). Спробуйте уявити собі сидіння чи трон різних персонажів вистав (за своїм бажанням): Снігової королеви, морського царя, лісовика, водяника, Дюймовочки, інших. Таке сидіння може стояти на сцені або складатися з природних матеріалів (рис. 3.2).

Завдання так і називається: намалювати трон для казкового героя.

Намалюйте вигаданий вами трон.

Тема. Казка і фантазія в казковій творчості. Казкові звірі, істоти та образи фантазії в творчості народних майстрів України. Створення образу казкової істоти в техніці за вибором (гуаш або акварельні фарби).

Мета. Формувати навички зображення тварин. Розвивати уміння використовувати колір як засіб художньої виразності, відчувати гармонію споріднених або контрастних колірних тонів.

Обладнання для вчителя: демонстраційні матеріали, зоровий ряд (рис. 3).

Обладнання для учня: гуаш, пензель, загострена паличка; папір кольоровий.

Хід уроку

А ще є багато казок про тварин. Намалюймо сьогодні якогось цікавого персонажа з такої казки. Про одного з них йдеться у казці Івана Франка "Фарбований Лис". (Стисла розповідь змісту цієї казки).

А тепер подумайте, як намалювати цього незвичайного синього Лиса... Може, кати він йде у ліс, гордо піднявши угору хвіст? Чи коли він сів на пеньок, наче на трон, чи якось інакше?

Можна намалювати Лиса на світло-блакитному папері (начебто на тлі денного неба); а кожна — на золотаво-жовтому (колір надвечірнього неба). Але не зафарбовуйте Лиса тільки однією синьою фарбою. Це буде нецікаво. Адже синя фарба могла лягти на пухнасту шубку Лиса світлішими і темнішими плямами. При цьому не забувайте про загострену паличку. Продряпування нею по вологому шару фарби допоможе передати волосся на шкурці Лиса, яке позлипалось від олійної фарби. Отже, кожен з вас має подумати, як зробити цього незвичайного за Кольором персонажа казки по-казковому цікавим.

Тема. Казочка.

Мета. Формувати навички зображення птахів. Розвивати уявлення про композиційне заповнення усієї площини малюнка.

Обладнання для вчителя: зразки малюнків, таблиця.

Обладнання для учня: гуаш, пензель, кольоровий папір.

Хід уроку

Чимало казок є і про птахів. І деякі з них ви, звісно, знаєте.

Сьогодні малюватимемо про курочку Рябу. Послухайте Невеличку віршовану казочку, яка нагадає вам основні події, пов'язані з цією курочкою:

Жила собі курочка Ряба. Годували курочку дід та баба. І знесла їм курочка не просте яєчко, а знесла їм курочка золоте яєчко. І куди б не падало, і де б не котилось — то ніде й ніколи воно вже не билось . ...Тепер дід веселий, і не плаче баба. І живе ще й досі в них курочка Ряба.

А тепер малюймо у такій послідовності:

1.Колір паперу виберіть за бажанням. Головним персонажем казочки є курочка Ряба. Тому малюнок починайте саме з курочки та малюйте її великою (пальцем та пензлем).

 

Рис. 3.1. Послідовність зображення курочки.

Постарайтесь передати характерні ознаки зовнішнього вигляду курочки (бажано поговорити з дітьми про це), але не забувайте, що це — казкова курочка. Не має значення, де ви її намалюєте на аркуші — посередині чи трохи збоку.

2.Малюнком треба заповнити весь аркуш паперу. Тому на вільних місцях зображуйте деталі, які допоможуть зрозуміти, де знаходиться ваша курочка. Якщо у хаті, можна уявити таке: на підлозі лежать килимок чи доріжка, гніздечко, золоте яєчко; на стіні висить картина або фотокартка, обрамлена вишитим рушничком, чи якась інша прикраса, є й полиця з посудом; на підвіконні стоїть вазончик з квітами чи глечик (мабуть, із молоком)... Не забудьте про ще одного персонажа казки — необережну мишку, яка розбила перше знесене курочкою яєчко. А якщо ваша курочка вийшла погуляти у двір, тут можна уявити і хату, і і тварин, що мешкають у дворі тощо.

 

Тема. Ку-ку-рі-ку!

Мета. Формувати навички зображення птахів. Розвивати уявлення про композиційне заповнення усієї площини малюнка.

Обладнання для вчителя: зразки малюнків, таблиця.

Обладнання для учня: гуаш, пензель, кольоровий папір, папір білий збільшеного розміру.

Хід уроку

Вчитель нагадує зміст казки, де головним персонажем є Півник.

— Отже, сьогодні малюємо півня з цієї казки (рис. 3.2).

Придивимось до нього та зауважимо — чим відрізняється його зовнішній вигляд від курочки: дзьоб у нього міцніший, гребінь і сережки — більші, шия ширша, ніж у курочки; він має великий, гарний, пишний хвіст; на лапах у нього шпори, мов у гусара, а зверху — ніби штанці; оздоблення ошатне. Своїм зовнішнім виглядом він нагадує міцного, дужого, гордовитого красеня. Таким його і постарайтесь зобразити.

Рис. 3.2. Послідовність зображення курочки.

Малюйте одразу пензлем на білому, великому за розміром аркуші цупкого паперу. Подбайте, аби півня добре розмістити на аркуші: приблизно посередині, та щоб він був великого розміру — майже на всю висоту аркуша. А щоб це у вас вийшло краще, перед початком роботи покажіть розміщення і розмір півня пензлеві, не торкаючись паперу. Ніби малюючи у повітрі, опускайте руку з пензлем все нижче і нарешті малюйте красеня півня впевнено, в таких кольорах і з таким оздобленням пір'я, ..як забажаєте. Тло довкола півня не залишайте білим, а зробіть його зеленим.

Спробуйте, зробити так: щетинним пензлем не просто зафарбовуйте тло, а ніби "тупцюйте" торцем пензля зверху по паперу. "Тупцюйте" без прогалин. Що з цього вийде — побачите.

Тема. Диво-птиця.

Мета. Формувати навички зображення птахів. Розвивати уявлення про композиційне заповнення усієї площини малюнка.

Обладнання для вчителя: зразки малюнків, таблиця.

Обладнання для учня: гуаш, пензель, кольоровий папір збільшеного розміру.

Хід уроку

У нашій казці кольоровій

все дивовижне і чудове.

Ось перед вами диво-птиця,

чимось схожа на жар-птицю.

Яке пір'я в птиці,

ану лиш подивіться!

Г. Безпрозвана

 

Рис. 3.3. Послідовність зображення диво-птиці.

Птахи, яких ви бачите на цій сторінці, гарні і райдужні. Який радісний, піднесений настрій створює сполучення яскравих кольорів! А яке чудове візерунчасте оздоблення! І зазначте: як добре розташовані візерунки на кожній частині птаха та узгоджені між собою в цілому Гадаємо, і ви зможете намалювати гарного казкового диво-птаха. Але свого.

Малюйте великого птаха на чималому за розміром аркуші паперу. Колір паперу — за бажанням.

Спочатку малюйте пальцем або великим плоским пензлем. Дрібні форми та елементи малюйте потім круглим пензлем. Можна також використати паличку для продряпування.

Дидактична гра в процесі експериментального дослідження стала для учнів однією з найпопулярніших форм навчання. Це й не дивно. Адже з її допомогою учні отримували більший об’єм знань, умінь і навичок. До того ж гра проходила у простій, ненав’язливій формі, що сприяло швидкому її засвоєнню. Використання дидактичних і розвивальних ігор дало можливість урізноманітнити уроки образотворчого мистецтва, у простій формі дати дітям необхідні знання та розвинути відповідні образотворчі уміння і навички.