Моральне виховання підростаючого покоління

Вступ

Дана робота присвячена формуванню морального якостей особистості молодших школярів. Формування основ особистості пов'язане з вихованням моральних якостей, творчих особливостей і розкриття індивідуальності дитини. Наділивши школяра знаннями, але не виховавши в своєму учневі морально-багату особистість, ми робимо його слухняним виконавцем волі будь-якого лідера. Національна доктрина освіти одним з ключових завдань проголошує виховання молодого покоління у дусі високої моральності. Педагог, що займається моральним вихованням, ніколи не обійде наступних постулатів: він сам має бути прикладом моральної поведінки. Вибір учня повинен спиратися не лише на логіку і розрахунок, але і на його власні відчуття і емоції.

Людина за своєю природою не любить одноманітності, і тому монотонне, неемоційне мовлення вчителя початкових класів послаблює інтерес дитини до спілкування, до співпраці, що робить неможливим або малоефективним моральне виховання. Результативність роботи залежить і від здатності вчителя навчити дитину інтонаційно-образному сприйманню світу.

Значення і функція початкової школи в системі безперервної освіти визначається не лише взаємозв’язком її з іншими ланками освіти, але і неповторною цінністю цього періоду в розвитку особистості дитини.

Актуальність роботи обумовлена тим, що саме в цьому віці закладаються культурологічні основи морального виховання.

Таким чином, потрібно вирішити завдання морального виховання учнів молодшого шкільного віку, започаткувати у школярів позицію морального світосприйняття, розумово-вольовий компонент душі, піднести їх рівень культури в даному аспекті можливо лише при умові побудови відповідного цілеспрямованого процесу.

Моральне виховання учнів молодшого шкільного віку

Об’єкт дослідження – процес морального виховання учнів молодшого шкільного віку.

Предмет дослідження – формування морально якостей учнів молодшого шкільного віку в навчально-виховному процесі.

Мета дослідження – визначення сутності процесу морального виховання молодших школярів, виявлення недоліків у його організації та обґрунтування практичних заходів з їх усунення.

Дане дослідження виходить з гіпотези, що ефективність морального виховання учнів молодшого шкільного віку буде забезпечена при умові залучення їх до надбань культури шляхом художньо-педагогічного спілкування, як ефективного методу педагогічної діяльності.

Відповідно до мети і гіпотези дослідження необхідно було розв’язати такі завдання:

1. На підставі аналізу психолого-педагогічної літератури з теми дослідження розкрити сутність поняття "моральне виховання" та виявити критерії моральної вихованості молодших школярів.

2. Визначити критерії сформованості моральних якостей учнів молодшого шкільного віку.

3. Практично проілюструвати шляхи використання форм та методів морального виховання молодших школярів у сучасній школі.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що його висновки, основні твердження та методичні рекомендації можна використовувати у навчально-виховному процесі як засіб його удосконалення в плані морального виховання учнів молодшого шкільного віку. Методи дослідження:

1.   Порівняльно-типологічний;

2.   Порівняльно-історичний;

3.   Системний;

4.   Понятійно-категоріальний;

5.   Емпіричний.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що в ньому визначено та обґрунтовано методичні поради морального виховання для учнів молодшого шкільного віку.

Апробація дослідження. Дослідження було апробоване в Малошкарівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, хмельницької області, полонського району, з учнями третього класу (учні віком 8-9 років).

Структура роботи. Курсова робота складається з вступу, основної частини (теоретичний та практичний розділи), висновків та списку літератури який містить 12 джерел.

Розділ 1. Теоретичні аспекти морального виховання учнів молодшого шкільного віку

1.1 Поняття і необхідність морального виховання

У тлумачному словнику з філософії поняття моральності прирівняне до поняття мораль. «Мораль (латинське mores-мораль) - норми, принципи, правила поведінки людей, а так само людська поведінка (мотиви вчинків, результати діяльності), відчуття, думки, в яких виражається нормативна регуляція стосунків людей один з одним і суспільним цілим (колективом, класом, народом, суспільством).» (5, с. 191-192).

В.И. Даль тлумачив слово мораль як «моральне вчення, правила для волі, совісті людини».(3, с. 345) Він вважав: «Моральний — протилежний тілесному, плотському, духовний, душевний. Моральний побут людини важливіший за побут речей.» «Що відноситься до однієї половини духовного побуту, протилежний розумовому, але що зіставляє загальний з ним духовний початок, до розумового відноситься істина і брехня, до морального - добро і зло. Добродійний, доброзвичайний, згодний з совістю, із законами правди, з гідністю людини з боргом чесного і чистого серцем громадянина. Це людина моральна, чиста, бездоганної моральності. Всяке самовідторгнення є вчинок моральний». (3, с. 558).

Мислителі різних періодів трактували поняття моральності по-різному. Ще в древній Греції в праці Арістотеля про моральну людину говорилося: «Морально прекрасною називають людину досконалої гідності... Адже про моральну красу говорять з приводу чесноти: морально прекрасним звуть справедливого, мужнього, розсудливого і володіючого всіма чеснотами людини». А Ніцше вважав: «Бути моральним - означає підкорення спрадавна встановленому закону або звичаю. «Мораль - це зазнайство людини перед ПРИРОДОЮ». У науковій літературі вказується, що мораль з'явилася на початку розвитку суспільства. Визначальну роль в її виникненні зіграла трудова діяльність людини. Без взаємодопомоги, без певних обов'язків по відношенню до роду людина не змогла б вистояти в боротьбі з природою. Мораль виступає як регулювальник взаємин людей. Керуючись моральними нормами, особистість, тим самим, сприяє життєдіяльності суспільства. У свою чергу, суспільство, підтримуючи і поширюючи ту або іншу мораль формує особистість у відповідності зі своїм ідеалом.

А що ж говорити про дітей? Ще В.А. Сухомлинський говорив про те, що необхідно займатися моральним вихованням дитини, вчити «умінню відчувати людину».

Василь Андрійович говорив: «Ніхто не вчить маленькуої людини: «Будь байдужим до людей, ламай дерева, зневажай красу, найвище став своє особистісне». Вся справа в одній, в дуже важливій закономірності морального виховання. Якщо людину вчать добру вчать уміло, розумно, наполегливо, вимогливо, в результаті буде добро. Вчать злу (дуже рідко, але буває і так), в результаті буде зло. Не вчать ні добру, ні злу - все одно буде зло, тому що і людиною його треба зробити». (8, с. 112)

Сухомлинський вважав, що «непорушна основа морального переконання закладається в дитинстві і молодшому шкільному віці, коли добро і зло, честь і ганьба, справедливість і несправедливість доступні розумінню дитини лише за умови яскравої наочності, очевидності морального сенсу того, що він бачить, робить, спостерігає».(8, с. 114)

Школа є основною ланкою в системі виховання підростаючого покоління. На кожному етапі навчання дитини домінує своя сторона виховання. У вихованні молодших школярів, вважає Ю.К. Бабанський, такою стороною буде моральне виховання: діти оволодівають простими нормами моральності, навчаться слідувати їм в різних ситуаціях. Учбовий процес тісно пов'язаний з моральним вихованням. В умовах сучасної школи, коли зміст освіти збільшився в об'ємі і ускладнився по своїй внутрішній структурі, в моральному вихованні зростає роль учбового процесу. Змістовна сторона моральних понять обумовлена науковими знаннями, які учні отримують, вивчаючи навчальні предмети. Самі моральні знання мають не менше значення для загального розвитку молодших школярів, ніж знання з конкретних учбових предметів. (1, с. 124)

Н.И. Болдирєв відзначає, що специфічною особливістю морального виховання є те, що його не можна виокремити в якийсь спеціальний виховний процес. Формування моральної зовнішності протікає в процесі багатогранної діяльності дітей (іграх, навчанні), в тих різноманітних стосунках, в які вони вступають в різних ситуаціях зі своїми однолітками, з молодшими за себе дітьми і з дорослими. Проте, моральне виховання є цілеспрямованим процесом, що припускає певну систему змісту, форм, методів і прийомів педагогічних дій (2, с. 102).

Розглядаючи систему морального виховання, Н.Е. Ковальов, Б.Ф. Райський, Н.А. Сорокин розрізняють декілька аспектів:

По-перше, здійснення узгоджених виховних впливів вчителя і учнівського колективу у вирішенні певних педагогічних завдань, а всередині класу – єдність дій всіх учнів.

По-друге, використання прийомів формування учбової діяльності моральним вихованням.

По-третє, під системою морального виховання розуміється також взаємозв'язок і взаємовплив вихованців на момент моральних якостей дітей.

По-четверте, систему морального виховання слід вбачати і в послідовності розвитку тих або інших якостей особистості у міру зростання і розумового дозрівання дітей.

У формуванні особистості молодшого школяра, з погляду С.Л. Рубінштейна, особливе місце займає питання розвитку моральних якостей, складових поведінки. (10, с. 177)

У цьому віці дитина не лише пізнає суть моральних категорій, але і вчиться оцінювати їх знання у вчинках і діях навколишніх, власних вчинках.

На визначення ролі планування, як в учбовій діяльності, так і в моральній поведінці дітей молодшого шкільного віку було направлено увагу таких учених як Л.А. Матвєєва, Л.А. Регуш і багато інших.

У своїх дослідженнях вони звертаються до формування моральних мотивів поведінки, оцінки і самооцінки моральної поведінки.

Процес виховання в школі будується на принципі єдності свідомості і діяльності, виходячи з якого формування і розвиток стійких властивостей особистості можливе при її діяльній участі в діяльності.

«Практично будь-яка діяльність має моральне забарвлення», вважає О.Г. Дробніцкий, у тому числі і учбова, яка, на думку Л.І. Божовіч, «володіє великими виховними можливостями». Останній автор представляє учбову діяльність молодшого школяра ведучої. У цьому віці вона більшою мірою впливає на розвиток школяра, визначає поява багатьох новоутворень. У ній розвиваються не лише розумові здібності, але і моральна сфера особистості. (1, с. 117)

В результаті регламентованого характеру процесу, обов'язкового систематичного виконання учбових доручень у молодшого школяра складаються моральні знання, характерні для учбової діяльності, моральні стосунки. Учбова діяльність, будучи в молодшому шкільному віці ведучої, забезпечує засвоєння знань в певній системі, створює можливості для оволодіння прийомами способами вирішення різних розумових і моральних завдань.

Вчителеві належить пріоритетна роль у вихованні і навчанні школярів, в підготовці їх до життя і суспільної праці. Вчитель завжди є для учнів прикладом моральності і відданого відношення до праці. Проблеми моральності школярів на сьогоднішньому етапі розвитку суспільства особливо актуальні. За специфічну особливість процесу морального виховання слід вважати те, що він тривалий і безперервний, а результати його відстрочені в часі.

Істотною ознакою процесу морального виховання є його концентрична побудова: вирішення виховних завдань починається з елементарного рівня і закінчується вищим. Для досягнення цілей використовуються види діяльності, що ускладнюються. Цей принцип реалізується з урахуванням вікових особливостей учнів. (1, с. 386).

Процес морального виховання динамічний і творчий: вчителі постійно вносять до нього свої корективи, направлені на його вдосконалення. Всі чинники, що обумовлюють моральне становлення і розвиток особистості школяра, І.С. Марєнко розділяє на три групи: природні (біологічні), соціальні і педагогічні. У взаємодії з середовищем і цілеспрямованим впливом школяр соціалізується, набуває необхідного досвіду моральної поведінки.

На моральне формування особистості впливають багато соціальних умов і біологічні чинники, але вирішальну роль в цьому процесі грають педагогічні, як найбільш керовані, направлені на вироблення певного роду стосунків.

1.2 Цілі і завдання та види морального виховання

Про що говорити з дітьми, як будувати свої заняття з ними так, щоб розвивався не лише інтелект дитини, але і його уміння мислити і співпереживати.

Одне із завдань виховання - правильно організувати діяльність дитини. У діяльності формуються моральні якості, а виникаючі стосунки можуть впливати на зміну цілей і мотивів діяльності, що у свою чергу впливає на засвоєння моральних норм і цінностей організацій. Діяльність людини виступає і як критерій його морального розвитку.

Основні завдання морального виховання можна сформулювати таким чином:

1. формування моральної свідомості;

2. виховання і розвиток моральних відчуттів;

3. вироблення умінь і навичок моральної поведінки.

Розвиток моральної свідомості дитини відбувається через сприйняття і усвідомлення змісту дій, які поступають від батьків і педагогів, навколишніх людей через переробку цих дій у зв'язку з моральним досвідом індивіда, його поглядами і ціннісними орієнтаціями. У свідомості дитини зовнішньої дії набуває індивідуальне значення, таким чином, формує суб'єктивне відношення до нього. У зв'язку з цим, формуються мотиви поведінки, ухвалення рішення і моральний вибір дитини власних вчинків. Спрямованість шкільного виховання і реальні вчинки дітей можуть бути неадекватними, але сенс виховання полягає в тому, щоб досягти відповідності між вимогами належної поведінки і внутрішньої готовності до цього.

Необхідна ланка в процесі морального виховання - моральна освіта, мета якої - повідомити дитині сукупність знань про моральні принципи і норми суспільства, якими вона повинен оволодіти. Усвідомлення і переживання моральних принципів і норм прямо пов'язане з усвідомленням зразків моральної поведінки і сприяє формуванню моральних оцінок і вчинків.(4, с. 8)

Моральність - особлива форма суспільної свідомості і вид суспільних стосунків (моральні стосунки); один з основних способів регуляції дій людини в суспільстві за допомогою норм. На відміну від простого звичаю або традиції моральні норми отримують ідейне обґрунтування у вигляді ідеалів добра і зла, належного, справедливості і тому подібне. На відміну від права виконання вимог моралі санкціонується лише формами духовної дії (суспільної оцінки, схвалення або засудження). Разом із загальнолюдськими елементами мораль включає історичні норми, принципи, ідеали. Мораль вивчається спеціальною філософською дисципліною - етикою.

Питання про вирішальну роль морального виховання в розвитку і формуванні особистості усвідомлювалися і ставилися в педагогіці з давніх часів. Підкреслимо, що вони зв'язувалися головним чином з тим, що тільки моральне виховання забезпечує формування в особистості добродійного характеру і доброзичливих стосунків до людей. Ось що писав про це Я.А. Каменський. У своєму трактаті « повчання вдач» він приводив вислів давньоримського філософа Сенеки: «навчися спершу добрим ділам, а потім мудрості, бо без першої важко навчитися останньою». Там же цитував народний вислів: « хто встигає в науках, але відстає в добрих справах, той більше відстає, ніж встигає».(7, с. 46)

Таку ж велику роль моральному вихованню відводив видатний швейцарський педагог-демократ Генріх Песталоцці. Моральне виховання він вважав за головне завдання дитячої виховної установи. На його думку, тільки воно формує добродійний характер і співчутливе відношення до людей.(7, с. 52)

Осмислюючи суть моральності особистості, слід мати на увазі, що як синонім цього поняття часто вживається термін мораль.

Тим часом ці поняття необхідно розрізняти. Під мораллю в етиці зазвичай розуміють систему вироблених в суспільстві норм, правив і вимог, які пред'являються до особистості в різних сферах життя і діяльності. Моральність людини трактується як сукупність його свідомості, навиків і звичок, пов'язаних з дотриманням цих норм, правив і вимог. Вказані трактування дуже важливі для педагогіки. Формування моральності, або моральної вихованості є не що інше, як переказ моральних норм, правил і вимог до знань, вмінь та навичок особистості і неухильне їх дотримання.

Але що означають моральні норми, правила і вимоги до поведінки особистості? Вони є не що інше, як вираження певних вимог суспільства до поведінки і діяльності особистості в різних сферах суспільного і особистості життя, а також в спілкуванні і контактах з іншими людьми.

Мораль суспільства охоплює велике різноманіття цих стосунків. Якщо їх згрупувати, то можна чітко представити зміст виховної роботи з формування моральності учнів.

Для морального виховання необхідно добре орієнтуватися не лише в його змісті. Важливо детально осмислити, яку людину можна вважати моральною і в чому, виявляється справжня суть моральності взагалі. При відповіді на це питання, на перший погляд, напрошується висновок: моральною є та людина, яка в своїй поведінці і житті дотримується моральних норм і правил та виконує їх. Але можна виконувати їх під впливом зовнішнього примусу або прагнучи показати свою «моральність» на користь особистісної кар'єри або бажаючи досягти інших переваг в суспільстві. Подібна зовнішня «моральна пристойність» є не що інше, як лицемірство. При щонайменшій зміні обставин і життєвих умов така людина, як, хамелеон, швидко змінює своє моральне забарвлення і починає заперечувати те з чим раніше погоджувався.