Навчити цікаво та ефективно – основнa проблема сучасної школи

Реферат на тему:

«Навчити цікаво та ефективно – основнa проблема сучасної школи»

Зміст

Вступ

Частина І

1. Конкретизація навчальних цілей – ключ до подолання педагогічних стереотипів у підготовці та проведенні сучасного уроку

1.1 Правила формування навчальних цілей

1.2 Таксономія навчальних цілей в різних доменах

2. Конспекти уроків

2.1 Конспект уроку математики з теми „Задачі на визначення часу за відомими швидкістю та відстанню. Дії з іменованими числами”

2.2 Конспект уроку читання з теми „Всеволод Нестайко „Живжик”

2.3 Конспект уроку курсу „Я і Україна (природознавство)” з теми „Водойми на території України: Моря. Охорона морів”

2.4 Конспект уроку української мови з теми „Вправи на доцільне використання у мовленні прикметників. Спостереження за виражальними можливостями прикметників-антонімів” (4 клас)

2.5 Конспект уроку образотворчого мистецтва з теми „Мистецтво петриківського розпису. Декоративна стилізація рослинних форм”

Частина ІІ

3. Тест з математики з теми „Додавання і віднімання багатоцифрових чисел”

Вступ

ХХ століття – час історичних підсумків та народження нових ідей. Життя швидкоплинне і швидкозмінне. Вчителі навчають сьогоднішніх учнів – завтрашні покоління дорослих. Отже, якісне навчання – „це навчання, орієнтоване на завтра”.

Широко використовуються нестандартні уроки, які найбільш повно враховують вікові особливості, інтересі, нахили, здібності кожного учня. В ньому поєдналися елементи традиційних уроків – сприймання нового матеріалу, засвоєння, осмислення, узагальнення – але у незвичайних формах.

Саме такі уроки містять в собі елементи майбутніх технологій, які при групуванні їх у певну систему, що ґрунтується на глибокому знанні потреб, інтересів та здібностей учнів, можуть стати дійсно інноваційними.

Широке використання нетрадиційних методик, які застосовують на уроках, спонукає учнів до самостійної праці, до творчого мислення, пошуку. Визначаючи методику їх проведення, потрібно враховувати змістові особливості різних предметів, суттєві відмінності розвитку 6 – 9 річних дітей, умови, в яких працюють діти. Саме це особливо впливає на навчальні результати, творчий розвиток особистості.

Тому, чим повніше, надійніше і послідовніше на уроці вдається пов’язати змістовий, мотиваційний компоненти навчальної діяльності, тим сильніше система уроків впливатиме на виховання і творчий розвиток школяра. Щоб засвоєнні знання переходили в гнучкі уміння, раціональні способи, щоб навчальний результат уроку поєднувався з розвитком пізнавальних здібностей учнів, їх умінням вчитися, потрібно здійснювати різнобічний розвиток учнів: удосконалювати досвід творчої діяльності; зміцнювати світоглядні уявлення і поняття; формувати загально навчальні вміння і навички; цілеспрямовано розвивати процеси сприймання.

Нестандартні уроки відрізняються від звичних комбінованих уроків і метою, в якій переважає орієнтація та розвиток творчих здібностей, інтересів, нахилів учнів, їхніх специфічних умінь, на отримання певних знань, умінь. Для нестандартних уроків характерні: колективні способи роботи; активізація пізнавальної діяльності; партнерський стиль взаємовідносин; цікавість до навчального матеріалу; творча складова; нестандартні підходи до оцінювання.

Нетрадиційні уроки сприяють готовності дитини до життя, що включає такі якості: уміння приймати рішення та робити вибір; завжди працювати якісно; проявляти ініціативу; вміти працювати з іншими людьми.

Найпоширеніші нестандартні уроки: уроки фантазії і мислення; урок-інтелектуальна розвага; урок-екскурсія; урок-гра; урок-конкурс; урок-подорож; урок-інтерв’ю; урок-вікторина; урок-семінар; урок„круглий стіл”; урок-дискусія.

1. Конкретизація навчальних цілей – ключ до подолання педагогічних стереотипів у підготовці та проведенні сучасного уроку

Перетворення в українському суспільстві докорінно змінили орієнтацію в галузі освіти. Нова освітня філософія визначала головну стратегію педагогічної діяльності: спрямування навчально-виховного процесу на формування духовного світу особистості, розкриття потенційних можливостей та здібностей учнів.

Розв’язання цих актуальних проблем можливе лише на основі широкого запровадження нових педагогічних технологій, спрямованих на всебічний розвиток дитини.

А що може бути краще для становлення особистості, ніж відчуття успіху і задоволення від результатів своєї праці?!

Учителі, як правило, застосовують спрощені методи навчальних досягнень відповідно оцінюються різні сторони відповідей.

При контролі не встановлюються конкретні цілі, яких треба досягти у процесі навчання.

Різним є трактування передбачування результатів навчання: для одних вчителів об’єктом контролю є фактичний матеріал, який засвоїли учні; для інших – здатність застосовувати знання на практиці; для ще інших – здатність переносити знання на вирішення нових завдань.

Уникнути цих розбіжностей допоможе оволодіння учителями науковими підходами до формування і конкретизації навчальних цілей. Сучасному вчителеві потрібно навчитися формулювати цілі настільки точно і чітко, щоб можна було однозначно зробити висновок про ступень їх реалізації та побудувати такий дидактичний процес, який гарантував би їх досягнення упродовж заданого часу. Для цього можна створити максимально чітку, зрозумілу й конкретну мету для опису цілей навчання.

1.1 Правила формування навчальних цілей

1. Формулювати навчальні цілі через результати навчання, виражені у діях учнів, причому таких діях, які учитель або інший експерт може надійно впізнати й оцінити.

2. Формулювати цілі максимально конкретно і діагностично, тобто настільки точно і чітко, щоб можна було однозначно зробити висновок про ступінь їх реалізації і сконструювати такий дидактичний процес, який гарантував би їх досягнення впродовж заданого часу.

3. Правильно вибирати дієслово для опису дії учня. Допустимим є використання наказової форми дієслова.

4. Вказати на умови, за яких учень буде демонструвати здатність виконувати завдання.

5. Визначити критерії або стандарти оцінювання навчальних цілей досягнень учнів.

6. цілі повинні бути унітарними, тобто кожне положення повинне відноситися до одного процесу.

1.2 Таксономія навчальних цілей в різних доменах

Когнітивний домен або пізнавальна сфера (Bloom – 1956)

Особистісна або емоційна (ефективна) сфера (Krathwoll – 1964)

Психомоторний (сфера) (Simpson – 1966, Kibler – 1970, Harrow – 1972)

Когнітивний домен або пізнавальна сфера

Пізнавальна сфера містить цілі, що описують знання та інтелектуальні здібності учнів. Класифікація пізнавальної сфери включає шість класів цілей, що розміщені відповідно до складності завдань: - знання; розуміння; застосування; аналіз; синтез; оцінювання (порівняльна оцінка).

Особистісна або емоційна (ефективна) сфера

Містить цілі формування емоційно-особистісного ставлення до явищ навколишнього світу, починаючи з простого сприймання, інтересу, готовності реагувати, до засвоєння цінностей орієнтації і стосунків, їхнього активного вияву. Тут визначають п’ять основних класів: - сприймання; реагування; засвоєння ціннісної орієнтації; організація ціннісних орієнтацій; поширення ціннісних орієнтацій або їхнього комплексу на діяльність.

Психомоторна сфера:

Містить цілі пов’язані з формуванням тих чи тих видів рухової маніпуляції діяльності, нервово-м’язової координації.

Психомоторну сферу поділяють на п’ять класів відповідно до рівнів розвитку психомоторних здібностей: імітація; маніпуляція; впевнене (без інструкції) виконання дії, контрольованого свідомістю; вміння узгоджено виконувати сукупність дій їх усвідомленим контролем; вміння виконувати сукупність дій автоматично з повним засвоєнням знань.