Нетрадиційні форми навчання школярів на уроках української мови та літератури

Нетрадиційні форми навчання школярів на уроках української мови та літератури

Сучасна школа повинна насамперед піклуватися про розвиток особистостей. Чи не тому ми часто бачимо світ у чорно-білих кольорах, що в ньому так мало людей, які мають свої думки, переконання?

Як на мене, література й мова вивчаються в школі не для того, щоб через багато років людина могла розповісти всі правила, назвати біографічні дані кожного письменника, знати тему та ідею художнього твору. Ставлю перед собою інше завдання – навчити дитину жити, думати, володіти усним та писемним мовленням.

Потрібно, щоб кожен учень усвідомив: мова не просто засіб спілкування, а генетичний код, і порушення цього коду породжує хаос у душі, розриває генетичний зв’язок між поколіннями. К. Ушинський писав: "Відберіть у народу все – і він усе може повернути, але відберіть мову, і він більше ніколи не створить її ".

Справді вчитель творить людську душу, розвиває почуття. Ще Аристотель вважав: якщо ми піклуємося лише про розумовий розвиток молодої людини, забуваючи про необхідність розвитку її почуттів, ми йдемо назад, а не в перед.

Будь-яка творчість передбачає любов, тому і діяльність учителя немислима без неї. Якщо учень і вчитель ідуть на урок з почуттям любові, добра, поваги, то відбудеться єднання душ, що сприятиме ефективному навчанню й вихованню. Саме з любові і поваги проростає коріння взаєморозуміння, взаємозбагачення, взаємодопомоги, взаємодовіри, взаємоконтролю.

Дитина – не папір , на якому потрібно щось намалювати, це папір з малюнком, який нанесла природа. Отже, потрібно лише створювати умови для навчання й виховання. "Не вчи камінь котитися, сама природа навчила його. Прийми лише перешкоду, і він сам покотиться", - справедливо писав Г. Сковорода.

Доброзичливе, щире, відкрите, емоційне, наукове спілкування – ось що таке для мене уроки мови й літератури. На них учень і вчитель обмінюються враженнями, сперечаються, висловлюють свої думки, пізнають щось нове. Найкорисніші уроки, які наповнені добрими емоціями і почуттям, на яких панує робоча атмосфера. Якщо ви зайшли до класу, а очі учнів мертві, ледь жевріють, спробуйте своїм поглядом, словом "запалити" їх, тому що без цього ваш урок пройде марно.

Тому перед вчителями-мовниками країни – важлива і складна державна задача, для вирішення якої потрібні знання, енергія, пошук нових шляхів. Кожен, хто пов’язаний з викладанням мови, знає, що засвоюється матеріал тим легше і краще, чим більше зацікавлений у ньому той, хто навчається, чим більше він захоплений навчанням.

Анатоль Франс якось зазначив:"Мистецтво навчання є мистецтво пробудження в юних душах допитливості і послідуючого її задоволення. Коли ж насильно забивають голову знаннями, вони тільки гнітять і засмічують розум". Необхідно, щоб урок словесності був високоефективним, щоб він залишав слід у душах підлітків. Тому досвід підказує, що у вивчення мови слід вносити нетрадиційні, нестандартні форми роботи, бо оновлення форм, змісту і методів навчання – це настійна вимога дня.

Нетрадиційний, нестандартний урок!... Ця форма класичних занять все наполегливіше утверджується в шкільній практиці. Багато вчителів вбачають у ній засіб подолання стереотипу уроку, зміни звичних способів спілкування, демократизації взаємовідносин між вчителями та учнями. Що ж дає нестандартний, нетрадиційний урок?

По-перше, активізацію розумової діяльності учнів. Стимулює мислити, думати, порівнювати, аналізувати, виправляючи свої помилки і помилки свого товариша.

По-друге, розвиток пізнавальних інтересів учнів до навчання. Їм цікаво вчитися, прагнучи знати якомога більше, щоб виступати в ролі вчителя, контролюючи чи перевіряючи товариша.

По-третє, розвиток зв’язного мовлення та творчих здібностей учнів. Вони вчаться правильно, грамотно і красиво говорити.

За новою навчально-виховною концепцією вивчення української мови учні мають не тільки засвоїти певну суму лінгвістичних понять та граматичних правил – вони повинні вільно володіти усною й писемною мовою, послуговуватися нею в різних ситуаціях.

Як же донести до кожного школяра багатство й красу рідного слова, виробити вміння невимушено вести бесіду, створювати тексти літературною мовою?

Ніякі новітні педагогічні технології не допоможуть словесникові це зробити, коли він за суб’єктом навчання не бачитиме живої людини, яка росте, пізнаючи навколишній світ і себе в ньому, не відчуває серцем душі цієї підростаючої особистості.

Особливо це стосується дітей 5-6-их класів. Дітей, які щойно перейшли до середньої ланки і великою мірою ще сприймають життя як гру. Їхні очі широко відкритті назустріч казковому, незвичайному. Вони охоче, з великим задоволенням виконують такі завдання, де є можливість їм виявити творчу індивідуальність. І тому уроки з елементами казки, гри в такому віці надзвичайно ефективні.

У своїй практичній діяльності часто використовую такі нетрадиційні форми, які захоплюють уяву школяра, активізують його розумову діяльність. Це може бути урок-казка, урок-подорож, урок-змагання, урок-гра, урок-КВК, або ж традиційний урок з нестандартними елементами. Прикладом такого уроку може бути урок у 5-ому класі з розділу "Будова слова. Орфографія" по темі "Префікси пре-, при-, прі-". Проводжу цей урок з використанням нетрадиційних елементів: а)"Казка про пре- і при-"; б) гра-загадка "Чому так?"; в) гра-змагання "Хто, швидше і правильніше " і закінчую урок творчим завданням: скласти і записати твір-мініатюру " Весно, весно! Яка ти чудесна", який може бути написаний учнями диференційовано: а)за допомогою опорних слів; б)словосполучень і початків речень; в)за даним планом; г)самостійно. Тобто будую уроки так, щоб вони були підпорядковані дидактичній меті: діти мають винести з уроку якомога більше знань, умінь і навичок і вміти їх застосувати у житті.

Уроки рідної мови та літератури вимагають від учнів напруженої інтелектуальної роботи. Тому дуже важливо використовувати такі методичні засоби, які сприяють виконанню основних завдань навчання, знімали б час від часу напруженість, давали емоційну розрядку. Прагнення стати переможцем – важливий стимул для активізації пізнавальної діяльності. Таким є урок – КВК.

Урок-КВК – це і радість колективного пошуку правильної, дотепної відповіді, і можливість для кожного самостійно здобути та проявити свої знання, кмітливість, гумор, артистизм. Краще всього таку форму навчання проводити під час узагальнення, закріплення чи повторення пройденого. Але я спробувала і провела урок у такій формі під час вивчення нової теми у 6-ому класі "Поняття про фразеологізми". І результат був неперевершений!

Всі учні були активними, виявляли велику зацікавленість, самонавчалися і робили висновки. Вони добре зрозуміли місце фразеології в системі мови, запам’ятали етимологію багатьох зворотів, уміли виділяти їх у тексті, пояснювати значення, правильно використовувати їх у мовленні та визначати синтаксичну роль. Цей урок ще раз довів, що гра - це також навчання, якщо гра правильно побудована.

Оволодіння мовою немислиме, перш за все, без накопичення певного словникового запасу, постійного його збагачення. А це – не просто запам’ятовування слів, але й усвідомлення їх багатозначності, вживання в реченні. І ось тут допомагає гра, творчість.

На одному із уроків по темі "Лексикологія", коли мова йде про синоніми, омоніми, антоніми, розповідаю п’ятикласникам казку "Витязь на роздоріжжі ".

Відважний витязь мандрував по країні Граматика. Одного разу він під’їхав до великого каменя, на якому прочитав напис: "Направо підеш – косу знайдеш. Наліво підеш – косу знайдеш. І прямо підеш – косу знайдеш". Здивувався витязь і вирішив дізнатися, що ж це за коса. Поїхав направо і баче: далеко в море заходить довга піщана полоска землі. Поїхав наліво, а там у траві блистить гостра коса, якою траву косять. Відправився витязь прямо і зустрів дівчину з довгою косою. Розгубився витязь. Посміялись діти над витязем і твердо запам’ятали, які слова називаються омонімами. А на уроці по темі "Синоніми" використовую матеріал, вміщений у журналі "Дивослово" №5 за 1998 рік. На цьому матеріалі діти переконуються у словниковому багатстві рідної мови, яка створюється її синонімічністю.

Нетрадиційні елементи гри застосовую і на уроках у 7-их класах, які доповнюю ще й диференціацією. Учні з бажанням і великим задоволенням виконують такі завдання, де може виявитися їх творча індивідуальність. Прикладом може бути вступний урок по темі "Прислівник як частина мови".

До нетрадиційних форм навчання належить і адаптивна система навчання, яка останнім часом широко висвітлюється на сторінках методичної преси. Ця форма роботи використовується не лише на етапі повідомлення нової інформації, а й під час самостійної роботи, самоконтролю, взаємоконтролю, дослідницької діяльності. При цьому виробляється в учнів уміння здобувати знання, узагальнювати і робити висновки.

Така система орієнтує учнів не на запам’ятовування прослуханого, а на розуміння та аналіз мовного матеріалу в ході уроку. При цьому діти вчаться здійснювати взаємоконтроль і самоконтроль, працюють над виробленням навичок оволодіння новими формами планування самостійної роботи, на кожному уроці кожен учень працює безперервно. У 6-ому класі на уроці, тема якого "Рід іменників (повторення). Іменники спільного роду" виконуємо, наприклад, таке завдання.

Переписати, узгодивши прикметники з іменниками, визначити рід іменників:

Після того, як учні завдання виконали, відкриваю контроль, написаний на дошці:

Учні здійснюють самоконтроль, тобто кожен сам перевіряє свою роботу, виставляє собі оцінку відповідно до норм. Я також здійснюю контроль – перевіряю разом з учнями деякі роботи (а вони при цьому можуть зауважити, чи збігається їхня власна оцінка з моєю оцінкою, трактують свою точку зору на оцінку). Українська класика, кращі твори української діаспори, сучасна література сприяють становленню і розвиткові таких рис особистості, як патріотизм, зацікавлена участь в усіх державних і громадських справах, творче відношення до праці. Виховання таких рис – важлива мета вивчення літератури. Залучаючи майбутніх учасників розбудови незалежної України до скарбниць української літератури, формую в них естетичні смаки, високу моральність, духовні потреби. Для мене важливо, щоб вихованці вміли правильно оцінити вчинки людей і свої власні, прагнули наслідувати позитивних героїв, бачити і розрізняти погане і прекрасне навколо. На уроках літератури намагаюсь, щоб школярі не тільки зрозуміли і запам’ятали виучуване, але й відчули його. Емоційність допомагає глибше пізнати світ, сильніше відчути любов до добра і ненависть до зла, захоплюватися благородством й боротися з тим, що заважає нам жити. На кожному уроці працюю над збагаченням словникового запасу, розвиваю творчу самостійність, інтерес до знань. Знаючи, що уроки літератури - це уроки моральності, патріотизму, проводжу в класах уроки-суди, уроки-семінари, уроки-концерти, уроки-подорожі, уроки-екскурсії, уроки-диспути та уроки-зустрічі. Для цього звертаюся до періодичних видань: журнал "Українська мова та література", "Дивослово", газети "Українська мова та література" видавництва "Шкільний світ". Нещодавно провела такий урок-зустріч з персонажами та автором повісті "Захар Беркут" І. Я. Франка у 7-ому класі. Така нетрадиційна форма уроку дала можливість залучити до уроку всіх учнів, захопити їх своєю неординарністю, красою західноукраїнського одягу, можливістю виявити і показати свої образотворчі вміння (було багато виконано малюнків до епізодів повісті ), вміння висловлювати свої думки, ставити питання та давати на них аргументовані відповіді. Учні перевтілювалися в героїв повісті і намагалися донести до присутніх на уроці той дух патріотизму, єдності, згуртованості, доброти, чесності, людяності та справедливості, який був притаманний нашим предкам у 13 столітті, та показати актуальність цього твору в наші дні, бо він змушує нас замислитись над багатьма проблемами сьогодення.

Цікаво проходять уроки літератури рідного краю, на які я намагаюся запрошувати місцевих аматорів слова. Традицією стали зустрічі з Ступаком Станіславом Івановичем, поетом, ветераном Великої Вітчизняної війни Верлокою Федором Йосиповичем, гумористом села. Ось які враження залишились в учнів після таких знайомств.

"Мені дуже сподобались вірші Станіслава Івановича. Я була у захваті від почутого. Ця зустріч залишиться надовго в моїй пам’яті".

Павленко Таня, учениця 6-Б класу.

"Мені запам’яталася зустріч з нашим односельчанином – гумористом, Федором Йосиповичем Верлокою. Його гумористичні байки, побрехеньки нікого не залишили байдужими, вони розкривали і висміювали недоліки нашого суспільства, засуджували негативні риси молоді, навіть стосувалися деяких з вихованців нашої школи".

Яропут Наталя, 7-А клас.

Застосування таких нетрадиційних форм навчання забезпечує на моїх уроках ефективність і результативність, сприяє формуванню активної особистості, дає можливість індивідуалізовано підходити до організації навчальної діяльності учнів з різним рівнем підготовленості, виявляти їх здібності та можливості, які на звичайних уроках не проявляються.

Отже, запровадження нетрадиційного підходу до вивчення української мови та літератури в загальноосвітній школі переслідує досягнення такого рівня володіння мовою, який забезпечить:

а) вміння грамотно вибудовувати усне й писемне мовлення;

б) вміння точно "малювати" картини дійсності і логічно висловлювати думки, користуючись відповідними типами, стилями, жанрами мовлення;

в) уміння правити власне мовлення і розвивати його індивідуальні риси.

Як супутні досягаються не менш важливі загальні цілі:

а) формується цілісний, системний тип сприймання, опрацювання і відновлення знань;

б) стимулюється загальний розвиток особистості;

в) створюються сприятливі умови для розвитку творчого начала, утвердження своєї самобутності кожною особистістю;

г) виробляється вміння працювати з інформацією самостійно.

Часто і справедливо повторюють вислів: "Особистість учня не посудина, яку потрібно наповнити знаннями, а факел, який слід запалити. Але вогонь легше всього займається від вогню". Захоплення вчителя предметом, любов до мови та літератури, глибока ерудиція, щира зацікавленість у долі кожного учня – ось що раніше і більше всього забезпечує успіх викладання.

Ці ж якості вчителя постійно змушують його думати про свої нові підходи до літератури і мови та про методичну майстерність.

Література

 

1.         Л. В. Скуратівський. Пізнавальні завдання української мови. Київ., 1987.-С. 127-133

2.         Н. Я. Грипас. Робота над текстом на уроках мови. Київ., 1988

3.         О. Глазова .,Т. Косян. Матеріали до уроків української мови для 5-7 класів на 1993-1994 н. р. УМЛШ.-1993, №10

4.         Н. Пастушенко. Нетрадиційне навчання і викладання української літератури. Київ. ж. "Дивослово" №2, 1998 рік

5.         М. Пензлик. Особливості технології уроку мови. Київ. ж. "Дивослово" №4, 1998 рік.

6.         Т. Семенкова. Нові форми проведення уроків з мови. Київ. ж. "Дивослово" №5, 1998 рік.

7.         Б. О. Житник. Актуалізація особистністно орієнтованого навчання. Харків., ТОРСІНГ, 2001 рік.

8.         Лінгвістичні ігри. Київ. ж. "Дивослово" №2, 1999 рік.

9.         О. С. Падалка, А. М. Нісімчук, О. Т. Шпак. Педагогічні технології. Київ. Вид-во "Українська енциклопедія" ім. М. П. Бажана, 1995 рік.

Додаток №1

Урок мови у 7-ому класі

Тема. Прислівник як частина мови.

Мета. Пригадати відоме семикласникам про прислівник. Поглибити й засвоїти матеріал про загальне значення цієї частини мови, морфологічні ознаки та синтаксичну роль.

Розвивати в учнів уміння розпізнавати прислівники в реченні, визначати їх значення та синтаксичну роль. Удосконалювати навички охайного й грамотного письма, уміння висловлюватись ( усно й письмово); збагачувати словниковий запас учнів.

Тип. Урок засвоєння нових знань.

Тема - девіз:

Не може бути у природи

невдалих днів,

дощів похмурих.

Відчути осінь –

насолода,

коли краса її

барвисто спалахнула.

Зміст роботи.

1. Вивчення нового матеріалу.

1.1. Повідомлення і тлумачення теми, мотивація мети й завдань уроку; запис теми девізу.

1.2. Евристична бесіда.

- Пригадаймо, на які питання відповідають прислівники.

- Яка найголовніша ознака прислівника? (Незмінність.)

- Яким членом речення виступає найчастіше ця частина мови? (Обставиною.)

- Закінчуючи вивчати дієприслівник, ми зазначили, що він має з прислівником спільні ознаки. Які ж саме? (Незмінність та синтаксичну роль.)

1.3. Аналіз мовного матеріалу.

Переписати словосполучення і зазначити, з якими частинами мови вжиті тут прислівники, на що вони вказують.

Учні відповідають, що прислівник – це незмінна частина мови, яка вказує на ознаку дії, предмета чи іншої ознаки і відповідно поєднується з дієсловом, дієприслівником, прикметником або іншим прислівником.

1.4. Робота з підручником. Читання вголос правил, уміщених у підручнику. Підготувати відповідь на запитання:"На які розряди поділяються прислівники та на які питання вони відповідають? )

1.5. Фізкультурна хвилинка.

2. Закріплення й усвідомлення вивченого та розвиток умінь і навичок застосовувати здобуті знання на практиці.

Завдання 1. Колективна робота з міні-текстом записаним на дошці. Переписати, розкриваючи дужки, ставлячи пропущені букви та розділові знаки.

Осінь раптово заволоділа своїми правами. Вона майстерно жовтить зел..нь бавлячись соковитими фарбами. Повіл..но опадають листочки віртуозно ро(з, с)фарбовані пензлем (не)відомого художника.

Учні проводять взаємоперевірку. Після цього пояснюються контрольні орфограми і пунктограми.

-           Це текст чи окремі речення? Обґрунтуйте свою думку. Доберіть назву

( напр." Прийшла володарка осінь")

-           Підкресліть у тексті прислівники як члени речення. Визначте (усно), на які питання вони відповідають та до якого розряду належать. Олівцем над кожним прислівником напишіть, до якого розряду він належить та на яку ознаку вказує.

-           Робота з тлумачним словником та словником іншомовних слів.

-           Вияснюється значення слів:

Віртуоз (італ.) – людина, яка досягла в роботі високої майстерності.

Пензель (вл. укр.) – прикріплений до ручки пучок шерсті, що використовується для нанесення фарби, клею на якусь поверхню.

-           Синтаксичний розбір останнього речення із записаного твору ( на дошці і в зошитах )

Завдання 2. Гра "Одним словом".( Можна проводити гру стоячи.) Грають три команди "Лелеки", "Журавлі", "Лебеді".

Кожна команда повинна передати одним словом-прислівником кожне з чотирьох словосполучень. Словосполучення читається один раз. За кожну правильну відповідь дається "осінній жовтий листок", який виготовили гуртківці. У кого більше назбирається листя, ті й виграли.

"Лелекам"

1. З почуттям подяки, з готовністю віддячити за послугу. (Вдячно.)

2. Ручним способом, без використання механізмів. (Вручну.)

3. Догори обличчям (Горілиць.)

4. Охоче, із задоволенням і любов’ю до якого-небудь заняття. ( Залюбки. )

"Журавлям"

1.         Зігнувши ноги в колінах і тримаючись на пальцях. (Навпочіпки.)

2.         Завзято, непохитно у здійснені своєї мети. (Наполегливо.)

3.         Без бажання, мляво, повільно (Нехотя.)

4.         У гніві, дуже розсердившись. (Спересердя.)

"Лебедям"

1.Піднявшись на кінчики пальців ніг. (Навшпиньки.)

2. Дійсно, відповідно до фактів. (Фактично.)

3. Не шкодуючи ділитися чим-небудь, охоче витрачаючи щось. (Щедро.)

4. Услід за тим, що віддаляється. (Навздогін.)

Завдання 3. ( Диференційоване, картки розраховані на різний рівень знань учнями матеріалу.)

Картка з індивідуальним завданням (для учня, який творчо й образно мислить). Використовується ілюстрація або світлина із зображенням чарівного осіннього пейзажу.

1.         Написати етюд за даною ілюстрацією, використовуючи прислівники.

2.         Прислівники підкреслити, дати твору заголовок.

Картка "Лотос" ( для групи сильних учнів )

1.         Дати ( усно) визначення синонімів.

2.         Вписати у порожні клітинки синоніми до поданих слів:

1)         інколи; 2) як-небудь; 3) неодмінно; 4) вниз; 5) голосно; 6) повік; 7) ввічливо.

Картка "Віночок" ( для групи учнів, які повільно, але вдумливо засвоюють матеріал).

1.         Дати ( усно) визначення антонімів.

2.         Вписати в порожні клітинки антоніми до поданих прислівників:

2)         мало; 2) раніше; 3) всерйоз; 4) дешево; 5) уночі; 6) вірно; 7) влітку.

3.         Скласти з одним з прислівників речення про осінь і записати його в зошит.

Картка "Клас" (для всіх інших учнів).

Вибірковий диктант.

З речень, які зачитує учень, виписати словосполучення з прислівниками.

В далечінь холодну без жалю за літом синьоока осінь їде навмання. (В. Сосюра). Паде

додолу листя з деревини, паде невпинно, чутно, сумовито. (І. Франко). Доріжки щільно вкриваються пухким листяним килимом. Раптом чарівний оркестр життєдайних осінніх звуків будить світлі фантазії. (З журн.)

Перевірка карток.

3.Заключна бесіда-узагальнення.

4. Пояснення домашнього завдання.

5. Виставлення оцінок.

6. Висновок. Дуже хотілося б, щоб вийшовши з уроку, ви не тільки запам’ятали, що прислівник незмінюваний, що найчастіше він виступає обставиною та на які розряди поділяється, а й зуміли б побачити чарівну картину осені.

Повіє вітер – листя вмить

зашепче щось, зашелестить,

дивується, що тихе літо

так швидко встигло пролетіти.

С. Жук.

Додаток №2

 

Урок літератури у 7 – ому класі

 

Тема. Підсумковий урок за історичною повістю І. Я. Франка "Захар Беркут"

Мета. Перевірити, чи глибоко зрозуміли учні зміст твору, чи вміють володіти матеріалом, як сприяли персонажів повісті, як проаналізували їх вчинки, чи вміють висловлювати свої думки, обґрунтовувати їх; розвивати самостійність мислення, вміння триматися перед аудиторією, обстоювати свої думки; виховувати патріотизм, позитивні, моральні якості.

Тип уроку. Узагальнення набутих знань.

Форма уроку. Урок-зустріч з автором та персонажами твору.

Обладнання: підручники, тексти твору, малюнки, картина, портрет І. Я. Франка та епіграф:

Бажав я для скованих волі,

Для скривджених кращої долі

і рівного права для всіх...

І. Я. Франко

Перед класом ставимо дві парти, за ними сидять відповідно перевдягнені в персонажів повісті учні. Перед ними таблички з іменами: Мирослава, Захар Беркут, Максим, Тугар Вовк.

За вчительським столом учень: Автор.

Вчитель починає і завершує урок. Ведуть заняття автор та персонажі.

Хід уроку.