Особистісно-орієнтований підхід до вивчення німецької мови в середніх навчальних закладах

Міністерство освіти та науки України

Миколаївський державний університет ім. В.О. Сухомлинського

Кафедра німецької філології

Курсова робота на тему:

Особистісно-орієнтований підхід до вивчення німецької мови в середніх навчальних закладах

Студента

Мушкея Дмитра

Миколаїв – 2010

Зміст

 

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика особистісно-орієнтованого підходу

1.1     Сутність особистісно-орієнтованого у навчанні іноземній мові

1.2       Місце особистісно-орієнтованого підходу у системі навчання іноземних мов

Розділ 2. Практичний зміст особистісно-орієнтованого підходу на уроках німецької мови

2.1 Шляхи реалізації особистісно-орієнтованого підходу

2.2 Особистісно-орієнтований підхід у використанні ігор на уроці німецької мови

Висновки

Список використаних літературних джерел

Вступ

 

Державна національна програма „Освіта” (Україна ХХІ століття), Національна доктрина розвитку освіти в Україні ХХІ століття, Закон України “Про дошкільну освіту”, Базовий компонент дошкільної освіти в Україні проголошують освітніми пріоритетами забезпечення гармонійного та різнобічного розвитку особистості, формування у неї цілісної картини світу, що спонукає до реалізації особистісно орієнтованого підходу в навчанні дошкільників. У цьому контексті актуальною стає проблема їхнього мовленнєвого розвитку.

Сучасні інтеграційні процеси, входження України в Європейський освітній простір, міжнародний обмін інформацією у різних галузях знань значною мірою впливають на підвищення статусу іноземної мови як важливого засобу комунікації та навчального предмета, що вимагає реформування мовної освіти на різних її ланках. Важливим результатом упровадження змін в системі мовної підготовки на сучасному етапі стало перенесення терміну навчання іноземної мови з підліткового на ранній (старший дошкільний і молодший шкільний) вік як сензитивний до оволодіння іншомовним спілкуванням. Цей аспект теоретично обґрунтований Ш.О. Амонашвілі, Н.Д. Гальсковою, А.Ф. Гергель, О.Й. Негневицькою, В.М. Плахотником, Т.К. Полонською, Є.Ю. Протасовою, C.В. Роман, А.М. Шахнаровичем, Т.М. Шкваріною та іншими. В освітній практиці донині навчання іноземної мови розпочинається у початковій школі з першого класу спеціалізованих шкіл та з другого класу загальноосвітніх середніх шкіл України, хоча простежується виразна тенденція до широкої популяризації іноземної мови в дошкільних навчальних закладах.

Суспільні перетворення в системі освіти, діяльність наукової громадськості впродовж останнього десятиліття в Україні спонукають до активізації проблеми щодо визначення шостого року життя (п’ятирічний вік) як сприятливого для навчання іноземної мови в дошкільному закладі й дослідження змісту, форм і методів особистісно орієнтованого навчання в умовах суспільного виховання.

Проблемі особистісно орієнтованого підходу в навчанні присвячено ряд психолого-педагогічних праць, у яких висвітлено окремі її аспекти: забезпечення сприятливих умов формування людини як унікальної особистості (Б.Г. Ананьєв, Г.О. Балл, І.Д. Бех, О.В. Киричук, О.Л. Кононко, М.В. Левківський, В.О. Сухомлинський та ін.); визначення психолого-педагогічних вимог до реалізації особистісного підходу в навчанні (К.О. Абульханова-Славська, В.В. Давидов, О.М. Пєхота, Л.М. Проколієнко та ін.); розробка форм особистісно орієнтованого підходу до навчання (В.І. Андреєв, О.В. Барабанщиков, Л.М. Деркач, І.О. Зимня, О.Я. Савченко, М.Ф. Феденко та ін.); забезпечення умов особистісно орієнтованого навчання та виховання (В.В. Рибалка, В.В. Суриков, І.С. Якиманська та ін.).

Проте у педагогіці й психології залишаються недостатньо дослідженими проблеми комплексного підходу до розробки змісту особистісно орієнтованого навчання іноземної мови в дошкільних закладах; визначення умов для реалізації творчого потенціалу особистості, формування і розвитку пізнавальних інтересів дітей, культивування специфічних для дошкільників видів діяльності та форм активності у процесі навчання. Соціально-педагогічна значущість проблеми, її недостатня теоретична і методична розробленість в контексті особистісно орієнтованої освітньої парадигми, а також неефективність особистісної перебудови навчально-виховного процесу в практиці сучасних дошкільних закладів спонукали до обрання теми дисертаційного дослідження “Особистісно орієнтований підхід у навчанні іноземної мови дітей шостого року життя”. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося відповідно до змісту Базового компонента дошкільної освіти в Україні, затвердженого спільною колегією Міністерства освіти України та Президії АПН України 28.10.1998 р. (протокол № 14/2 – 7, 1 – 7/9 – 106) та його програмно-методичним забезпеченням, програми „Столична освіта 2001–2005 роки. Проект „Дошкілля”. Дисертаційне дослідження є складовою частиною комплексної програми науково-дослідної роботи лабораторії навчання іноземних мов Інституту педагогіки АПН України з проблеми „Науково-методичне забезпечення системи навчання іноземної мови у загальноосвітній школі”, державний реєстраційний номер 0198U008011. Тема дослідження затверджена рішенням вченої ради Інституту педагогіки АПН України (протокол № 4 від 29.04.1999 року) та Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 5 від 14.06.1999 року).

Об’єкт дослідження — процес особистісно орієнтованого навчання іноземної мови в дошкільному навчальному закладі.

Предмет дослідження — зміст, форми та методи оволодіння іноземним мовленням дітьми шостого року життя.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити ефективність особистісно орієнтованої методики розвитку мовленнєвої діяльності дітей шостого року життя англійською мовою в дошкільному навчальному закладі.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що навчання іноземної мови дітей шостого року життя буде успішнішим, якщо формування у них елементарних навичок і вмінь англомовного усного мовлення забезпечуватиметься сукупністю таких умов:

врахуванням специфіки іншомовного матеріалу;

ефективним поєднанням різних організаційних форм навчання в умовах дошкільного закладу;

інтеграцією занять з іноземної мови у специфічно дитячі види діяльності (ігрова, фізкультурна, продуктивна, музична, ознайомлення з природою) та життєдіяльність в цілому;

створенням розвивального середовища на заняттях з іноземної мови шляхом збагачення їх змісту характерними для дошкільників видами діяльності за домінантної ролі мовленнєвої діяльності;

поєднанням методів особистісно орієнтованого навчання іноземної мови у межах комунікативного методу з оптимальними прийомами і засобами;

визначенням пріоритету в навчально-виховному процесі дошкільних закладів таких базових якостей особистості дошкільника, як ініціативність, самостійність, відповідальність і креативність.

Досягнення поставленої мети стає можливим внаслідок розв’язання таких завдань:

З’ясувати вікові можливості дітей шостого року життя, рівень їхнього мовленнєвого розвитку як передумови готовності до оволодіння іноземною мовою.

Дослідити зміст навчання іноземної мови в дошкільних навчальних закладах, уточнити його компоненти.

Розробити напрями інтеграції іноземної мови у дитячі види діяльності з урахуванням специфіки особистісно орієнтованого підходу до навчання.

Теоретично обґрунтувати процедуру створення розвивального середовища як форми організації особистісно орієнтованого навчання іноземної мови дітей в умовах суспільного виховання.

Уточнити і систематизувати методи і прийоми особистісно орієнтованого навчання іноземної мови вихованців дошкільних навчальних закладів.

Обґрунтувати і перевірити ефективність методики експериментального навчання як засобу розвитку в дошкільників мовленнєвої діяльності англійською мовою та їхніх особистісних якостей.

Методологічну основу дослідження становлять філософські положення про діалектичну єдність думки та мовної форми як двох аспектів процесу відображення об’єктивної дійсності, розуміння процесу навчання як взаємопов’язаної та взаємозумовленої діяльності вихователя і вихованців; філософські положення теорії пізнання, основні засади системного підходу як методологічного способу пізнання педагогічних фактів; принципи нової парадигми педагогічної науки; основні положення законодавчих та нормативних документів про освіту, зокрема Законів України „Про освіту”, „Про дошкільну освіту”, „Про охорону дитинства”, Базового компонента дошкільної освіти в Україні, Коментаря до Базового компонента дошкільної освіти в Україні, Національної доктрини розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті, Державної національної програми „Освіта” (Україна ХХІ століття).

Теоретичною основою дослідження є: основні положення особистісно орієнтованого підходу в навчанні (І.Д. Бех, В.В. Давидов, О.Л. Кононко, М.В. Левківський, О.М. Пєхота, Л.М. Проколієнко, О.Я. Савченко, І.С. Якиманська та ін.); дослідження психологів щодо вікових та індивідуальних особливостей дітей дошкільного віку, закономірностей їхнього розвитку (Є.А. Аркін, Л.І. Божович, Л.С. Виготський, Д.Б. Ельконін, О.В. Запорожець, В.К. Котирло, С.Є. Кулачківська, С.О. Ладивір, Г.О. Люблінська); теорія мовленнєвої діяльності (І.О. Зимня, О.О. Леонтьєв, О.Й. Негневицька, А.М. Шахнарович та ін.) і дослідження про особливості мовленнєвого розвитку дошкільників (А.М. Богуш, Н.В. Гавриш, А.М. Гончаренко, Т.О. Луценко, Т.О. Піроженко); теорія ігрової діяльності (Л.С. Виготський, Д.Б. Ельконін, О.В.Запорожець, О.Й. Негневицька, О.П. Поніматко, О.П. Усова); принципи навчання іноземних мов (І.Л. Бім, С.Ю. Ніколаєва, Ю.І. Пассов, В.М. Плахотник, В.Г. Редько, Г.В. Рогова та ін.); вчення про інтегративний підхід до організації педагогічного процесу з іноземної мови (І.Л. Бім, А.Ф. Гергель, І.О. Зимня, Т.К. Полонська, С.В. Роман, Т.М. Шкваріна та ін.); концептуальні засади створення розвивального середовища у дошкільному навчальному закладі (Н.І. Баглаєва, Е.В. Бєлкіна, Н.В. Гавриш, Н.Є. Глухова, А.М. Гончаренко, О.Л. Кононко, Т.О. Піроженко, Т.І. Поніманська, Г.І. Раратюк та ін.).

Методи дослідження. Для з’ясування поставлених завдань, досягнення мети, перевірки гіпотези застосовувалися загальнонаукові методи:

а) теоретичні: вивчення та аналіз філософської, педагогічної, лінгвістичної літератури; ретроспективний аналіз, порівняння, систематизація та узагальнення даних; теоретичне моделювання; праксиметричні (вивчення та узагальнення досвіду, аналіз документів). Вони застосовувалися з метою здійснення аналізу стану проблеми, вироблення концептуальних підходів, обґрунтування і визначення педагогічних умов розвитку мовленнєвої діяльності у старших дошкільників засобами іноземної мови;

б) емпіричні: цілеспрямоване та систематичне спостереження за навчальною діяльністю дошкільників; констатуючий та формуючий етапи педагогічного експерименту; педагогічне оцінювання рівня сформованості мовленнєвої діяльності дітей шостого року життя у процесі навчання іноземної мови; експериментальна перевірка методики формування і розвитку у старших дошкільників іншомовного мовлення.

Організація дослідження. Дослідження проводилося у три етапи впродовж 1999–2004 років.

На першому етапі (1999–2001 рр.) вивчався стан розробленості проблеми дослідження у психологічній, педагогічній та лінгводидактичній літературі; визначалися вигідні методологічні та теоретичні положення, об’єкт, предмет, гіпотеза, мета дослідження, комплекс методів, що забезпечував ефективність діагностики ступеня розвитку в дошкільників мовленнєвої діяльності іноземною мовою; визначалася програма дослідницької роботи.

На другому етапі (2001–2003 рр.) визначено напрями інтеграції іноземної мови у дитячі види діяльності; розроблено підходи до створення розвивального середовища для занять з іноземної мови у дошкільному закладі як однієї з форм організації навчання, орієнтованого на особистість; визначено комплекс методів і прийомів особистісно орієнтованого навчання; організовано і проведено педагогічний експеримент, систематизовано і проаналізовано експериментальні дані.

На третьому етапі (2003–2004 рр.) було проаналізовано й узагальнено результати формуючого етапу експерименту, визначено ефективність застосованих підходів до змісту й організації особистісно орієнтованого навчання іноземної мови дошкільників; сформульовано висновки, розроблено методичні рекомендації для педагогів, написано й оформлено текст дисертації.

Експериментальна база дослідження: дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі підготовчої школи „Плекальня” м. Києва, середньої загальноосвітньої школи №32 м.Кривого Рогу, дошкільних навчальних закладів „Подоляночка” м.Києва, № 22, 33, 232 м.Кривого Рогу, №24, 32, 74 м.Чернігова. Експериментальна група складала 150 дітей.

Наукова новизна дослідження. Вперше обґрунтовано й розкрито процедуру створення розвивального середовища як форми організації особистісно орієнтованого навчання іноземної мови в дошкільному навчальному закладі; розроблено напрями інтеграції іноземної мови в дитячі види діяльності; уточнено, обґрунтовано й систематизовано методи і прийоми навчання іноземної мови дітей шостого року життя, що ґрунтуються на засадах особистісно орієнтованої освітньої парадигми. Теоретичне значення дослідження визначається тим, що проблему особистісно орієнтованого навчання дошкільників доповнено розкриттям модернізованого змісту навчання мовленнєвої діяльності англійською мовою; новими педагогічними ідеями, пов’язаними з інтеграцією іноземної мови в життєдіяльність дітей шостого року життя; системою формування мовленнєвої діяльності засобами іноземної мови. Результати дослідження можуть слугувати базою для подальшого вдосконалення теорії навчання іноземної мови в дошкільних закладах. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що запропонований особистісно орієнтований підхід до навчання іноземної мови в дошкільних навчальних закладах може бути використаний педагогами, укладачами навчальних посібників, викладачами вищих навчальних закладів і закладів післядипломної педагогічної освіти під час викладання курсу методики навчання іноземної мови для студентів дошкільних факультетів, а також на курсах підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Рекомендації є корисними для вчителів початкової школи, педагогів-репетиторів.

Обґрунтованість і достовірність положень, висновків і рекомендацій обумовлена визначеністю теоретико-методологічних позицій; інтегруванням філософських та психолого-педагогічних підходів у розробку провідних ідей дослідження; єдністю теоретичних та емпіричних методів, адекватних предмету, об’єкту, меті і завданням; тривалістю та репрезентативністю вибірки досліджуваних залежностей; високою ефективністю впровадженої у педагогічну практику особистісно орієнтованої системи навчання.

Розділ 1. Загальна характеристика особистісно орієнтованого підходу