Навигация
Шляхи реалізації особистісно орієнтованого підходу
54595
знаков
0
таблиц
0
изображений
2.1 Шляхи реалізації особистісно орієнтованого підходу
Шляхи реалізації особистісно орієнтованого підходу в навчанні іноземної мови дошкільників розкрито через висвітлення напрямів інтеграції мовленнєвої діяльності з ігровою, фізкультурною, продуктивною, музичною та ознайомленням з природою. За таких умов домінантною стає мовленнєва дія, допоміжною — дія практична, яка супроводжує першу. Доцільність поєднання цих видів дій зумовлена нейродинамічними процесами, що сприяють усвідомленню і засвоєнню дошкільником іншомовного матеріалу. Для забезпечення повноцінного спілкування досліджуваних іноземною мовою у навчальному процесі використано немовленнєві дії, які були: легкими, автоматизованими, скоординованими з мовленнєвими діями за темпоритмом, об’єднувалися з мовленнєвими діями природним смисловим зв’язком. Проектуючи процес використання практичних дій, ми спиралися на сформовані у дітей шостого року життя навички ігрової поведінки і рухової діяльності, вміння виконувати завдання на заняттях з малювання, аплікації, ліплення, конструювання, визначені чинною програмою виховання „Малятко”.
Теоретичним підґрунтям для створення розвивального середовища стали дослідження, в яких доведено доцільність інтеграції іноземної мови з іншими предметами у закладах освіти (М.З. Біболєтова, І.Л. Бім, А.Ф. Гергель, І.О. Зимня, С.В. Роман та ін.). У дошкільників формувалася цілісна картина світу; виховувалося свідоме ставлення до себе як активної особистості. На етапі формування процес навчання іноземної мови дошкільників базувався на змісті занять і видів діяльності, передбачених Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні. Ідея забезпечення інтеграції у навчанні іноземної мови дітей дошкільного віку послужила поштовхом для перегляду способів організації педагогічного процесу в дошкільному навчальному закладі. Виявлено, що створення розвивального середовища в навчанні іноземної мови в дошкільному закладі зумовлене соціальними, психолого-педагогічними і методичними чинниками. Характеристику кожного подано нижче.
Соціальні чинники: посилення в теорії і практиці тенденції до пошуку нових підходів в організації ефективного навчання іноземної мови у дошкільному закладі; інтенсифікація інтегративних процесів у світовому освітньому просторі; здійснення підготовки фахівців за спеціальністю „Вихователь з правом навчання іноземної мови”, компетентних у використанні основ дитячої психології, дошкільної педагогіки, теорії та методики навчання іноземної мови.
Психолого-педагогічні чинники: сензитивність дошкільників до оволодіння іноземною мовою, з одного боку, з іншого,— потреба у визначенні шляхів подолання труднощів у педагогічному процесі, пов’язаних з психологічними особливостями дітей (мимовільна увага, короткочасна пам’ять тощо); доцільність урахування рекомендацій практичного психолога щодо використання іноземної мови в широкому життєвому контексті; необхідність формування у дошкільників мотивації до іншомовного спілкування у процесі навчання; раціональність і універсальність інтегративного підходу в організації педагогічного процесу; необхідність забезпечення гармонійного розвитку дошкільників; формування готовності дітей до шкільного життя. Методичні чинники: врахування інтегративної природи іноземної мови як навчального предмета; необхідність більш повного забезпечення етапу організації практики (порівняно з етапами організації презентації і тренування) у вживанні іншомовного матеріалу; потреба у пошуках резервного часу для формування у дошкільників мовленнєвих умінь. У роботі визначено, що розвивальне середовище в навчанні іноземної мови, зумовлене комплексом соціальних, психолого-педагогічних і методичних чинників, уособлює собою сукупність природних, предметних та соціальних умов, в яких формується англомовна мовленнєва діяльність; розвиваються лінгвістичні здібності вихованців; інтегрується іноземна мова у притаманні дошкільному віку дитячі види діяльності.
У результаті аналізу наявних наукових доробків (І.М. Верещагіна, В.Г. Куліш, С.Ю. Ніколаєва, Г.В. Рогова, Т.М. Шкваріна) і власного теоретико-експериментального пошуку здійснено добір і обґрунтовано методи навчання на основі синтезу ігрових, ситуаційних, практичних, наочних, словесних методів, а також методу опори на фізичні дії з методами ознайомлення, тренування, практики (співвідносними з відповідними етапами навчання) у межах комунікативного методу; визначено систему адекватних прийомів, об’єднаних елементами драматизації відповідно до названих етапів.
Організацію етапу практики у вживанні іншомовного матеріалу на заняттях з іноземної мови здійснювали впровадженням проектної методики як відображення дослідницької моделі навчання на основі варіювання ситуацій спілкування і використання нових освітніх технологій, що сприяє розвитку творчого мислення дітей, прогнозуванню можливих варіантів розв’язання комунікативних завдань, оперуванню способами і засобами їх реалізації. Значну увагу на зазначеному етапі надано обґрунтуванню ігрових прийомів навчання з використанням рухової активності, необхідність застосування яких пов’язана з віковими потребами дітей дошкільного віку. У ході формуючого етапу експерименту використано: ігрові вправи, що орієнтують на розуміння команд і правильне їх виконання як групу, так і особистість; фізкультхвилинки (з музичним супроводом і без нього); пісні та вірші з використанням рухів. Ми виходили з розуміння, що повноцінна реалізація етапу практики у вживанні іншомовного матеріалу вможливлюється дієвістю всього розвивального середовища у дошкільному закладі на заняттях з іноземної мови: з використанням ігрової і фізкультурної діяльності (дидактичні ігри — настільно-друковані, з предметами; рухливі ігри); продуктивної діяльності (спілкування у режимі „запитання-відповідь” на тему виконаної роботи з малювання, аплікації, ліплення, конструювання); музичної діяльності (англомовні пісні, музична інсценізація іншомовних текстів); у контексті змісту ознайомлення з навколишнім середовищем (бесіди про природу й довкілля).
З’ясовано можливості створення розвивального середовища в навчанні дошкільників іноземної мови в умовах трьох годин на тиждень, відведених на заняття в сучасних дошкільних закладах. Організацію занять здійснювали за двома варіантами з метою вибору оптимального. Відповідно до першого варіанту одне з трьох занять на тиждень було інтегрованим (2:1), відповідно до другого — два, а одне традиційне (1:2). Традиційним вважаємо заняття, організоване переважно на основі ігрової діяльності, інтегрованим — те, що ґрунтується на одному з представлених у роботі напрямів інтеграції. Встановлено, що вихованці, залучені до навчання за другим варіантом, засвоїли в середньому на 10% іншомовного матеріалу більше, ніж їхні однолітки, які навчалися за першим. Вищим був рівень ініціативності дітей в навчально-ігровій діяльності; самостійності їх у виконанні поставлених комунікативних завдань; усвідомленості змісту іншомовного матеріалу та відповідальності за виконувані мовленнєві і немовленнєві дії; прагнення відходити від зразка і виявляти творчість. Цей варіант навчання обрано нами для проведення контрольного етапу експерименту, тому було організовано контрольну та експериментальну групи.
Неварійованими в експерименті були однакова кількість дітей у групах з різним рівнем сформованості мовленнєвої діяльності рідною мовою (150), зміст іншомовного матеріалу за темами (12), однакова кількість занять з іноземної мови на тиждень (3). До величин, що варіювалися, віднесено форми навчання з відповідними методами. У контрольних групах домінували традиційні вправи та ігрові прийоми і недостатньо використовувалася інтеграція іноземної мови у дитячі види діяльності (малювання, аплікація, ліплення, конструювання, ознайомлення з природою), що разом з ігровою діяльністю складають основу життєдіяльності дітей в умовах дошкільного навчального закладу. В експериментальних групах впроваджувалася розвивальна особистісно орієнтована система навчання на основі інтегрованих занять.
Кількісні показники засвоєння іншомовного матеріалу контрольними й експериментальними групами (КГ і ЕГ) визначалися з дванадцяти тем, передбачених програмою педагогічного експерименту („Знайомство”, „Іграшки”, „Тварини”, „Рахунок”, „Кольори”, „Сім’я”, „Частини тіла”, „Одяг”, „Будинок та інтер’єр”, „Їжа і посуд”, „Пори року”, „Свята”). У табл. 1 наведено середні значення результатів вивчення всіх тем (емпіричні математичні сподівання кількості засвоєних мовленнєвих зразків).
Похожие работы
... для фахівців в області філософії, історії науки, религиоведения, соціології, соціальної психології, мистецтвознавства і інших наукових дисциплін. 2.3 Модернізація змісту астрономічної освіти на основі культурологічного підходу Модернізація освіти, що базується на інформаційно-комунікаційних технологіях, припускає формування нових моделей учбової діяльності, що використовують інформаційні і ...
... -виховному процесі позашкільних навчальних закладів. Теоретичне значення дослідження визначається вперше запропонованим коеволюційним підходом до осмислення теоретико-методологічних і методичних основ екологічної освіти і виховання учнів у позашкільних навчальних закладах; психолого-педагогічним обґрунтуванням особистісно орієнтованих методик й розкриттям їх структурних і функціональних компонент ...
... в Німеччині знань про Україну. Внесок німецьких суб’єктів культурного співробітництва виявився у позитивному впливі на посилення уваги до завдань розвитку "людського капіталу" в Україні. Виникнення певних проблем в українсько-німецькому співробітництві пояснюється перешкодами як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру. Об’єктивно вони зумовлені тривалістю трансформаційного періоду розвитку ...
... ів за допомогою поліцейського режиму. Це завдання від самого початку здавалось нелегким, в дійсності ж виявилось взагалі неможливим виконати його навіть частково. 2. Студентство та вищі навчальні заклади Росії кінця ХІХ – початку ХХ ст. Вища школа Росії періоду імперіалізму мала складну структуру в якій постійно мінялися кількісні і якісні показники. Її основу складали державні навчальні ...
0 комментариев