Програма спостереження та аналізу уроку

2.3 Програма спостереження та аналізу уроку

В.О. Сухомлинський писав: “Урок — основна ділянка навчально-виховного процесу, на якій учитель щоденно здійснює освіту, виховання і всебічний розвиток учнів. Урок є тією головною сферою інтелектуального життя вихованців, у якій повсякденно відбувається духовне спілкування навченого життям наставника i його вихованцiв, якi вступають на першi щаблi життя” Кожен учитель повинен володiти вмiннями самоаналiзувати форми своєї основної дiяльностi, а також вiдвiдувати i аналiзувати уроки своїх досвiдчених колег з метою вивчення досвiду роботи i бiльш вдумливого ставлення до власної працi [22].

У практицi роботи керiвникiв шкiл, методистiв і вчителiв видiляють кiлька етапiв аналiзу урокiв (повний, короткий, комплексний, аспектний) та їх видiв (дидактичний, психологічний, виховний, методичний, органiзацiйний).

Підчас спостереження й аналiзу уроку необхiдно дотримуватися певної програми, яка дає змогу досягти системностi у вивченнi змiсту і протiкання процесу навчання на уроцi.

Програма спостереження і аналізу уроку:

1. Органiзацiйна структура уроку: початок уроку, привітання учнiв, пiдготовка обладнання до уроку (дошка, крейда, ручка, зошити, пiдручники, наочнi посiбники та iн.).

2. Санiтарно-гiгiєнiчнi умови проведення уроку: дотримання гiгiєнiчних вимог (повiтряного, теплового, свiлового режимiв), вiдповiднiсть меблiв вiку учнiв; психологiчна готовнiсть учнiв до уроку.

З. Тип i структура уроку: доцільність обраного типу уроку з погляду вивчення теми. Структура уроку, її компоненти. IIсихолого-педагогiчне забезпечення цiлiсностi і завершеностi уроку.

4. Особливостi реалiзацiї на уроцi вимог принципiв навчання.

5. Рацiоналънiсть і ефективнiсть використання на уроцi методiв навчання. Озброєння учнiв методами самостійної пiзнавальної дiяльностi; розвиток розумових потенцiальних здiбностей учнiв; використання iндивiдуалъних i колективних форм навчання.

6. Методи, прийоми та види аналiзу i оцiнки знань, умiнь та навичок учнiв; об’єктивнiсть оцiнки навчальної дiяльностi школярiв.

7. Особливостi розумової дiяльностi учнiв на уроцi: а) формування уваги учнiв; спiввiдношення мимовiльної і довiльної уваги; б) мiсце пам’ятi у розумовiй дiяльностi учнів; озброєння школярів методами і прийомами запамятоування; використанняприйомів для активізації різних видів памяті (образної, словесно-слухової, емоційної, механічної)та видів запам'ятовування; в) мислительна діяльність учнів на уроці: методи, прийоми і засоби активізації мислительної діяльності (створення проблемних ситуацій, організація самостійної пізнавальної діяльності).

8. Реалізація на уроці основних вимог до складових виховання: розумового, морального, фізичного, трудового естетичного.

9.Поведінка вчителя на уроці: вміння володіти класним колективом, організація учнів для навчальної роботи, забезпечення трудової дисципліни; конструктивні вміння; комунікативні вміння; володіння педагогічним тактом; володіння педагогічною технікою (зовнішність, вміння володіти своїм тілом – ходити сидіти, стояти, жести, міміка; культура педагогічного спілкування, темп роботи).

10. Результати уроку: висновки і пропозиції; досягнення мети; якість знань, умінь та навичок учнів; виховне освітнє значення уроку; рекомендації щодо удосконалення педагогічного процесу на уроці.

Відвідуючи урок, важливо досконало володіти методикою і технікою записів наслідків спостережень, попереднього аналізу навчально-виховного процесу з позицій пропонованої програми.

Аналізувати й оцінювати роботу вчителя на уроці не варто відразу після його відвідування. Потрібно ретельно, достатньою науковою аргументацією підготуватися до розмови з учителем: продумати хід і зміст уроку, дати психологічну, педагогічну та методичну оцінку діям вчителя, дати наукові рекомендації щодо поліпшення навчально-виховного процесу на уроці,.

Для проведення аналізу треба продумати час і місце врівноваженої розмови один на один, дотримуючись педагогічного такту та толерантності. Передусім варто сказати та дати психолого-педагогічне обґрунтування позитивним аспектам уроку. І лише потім проаналізувати труднощі і недоліки, які були на уроці, показати шляхи їх подолання.

У підсумку варто запропонувати учителеві науково обґрунтовані рекомендації щодо удосконалення навчально-виховного процесу на уроці, порекомендувати літературу, опрацювання якої сприяло б підвищенню професіоналізму учителя [14].

ВИСНОВКИ

На сьогодні, урок залишається основною формою навчання в усiх типах навчальних закладiв. Слiд зважати на те, що впродовж всієї iсторiї учителi та вченi-педагоги постiйно працювали над удосконаленням класно-урочної системи навчання. За останні десятиліття були висунуті певні вимоги до уроку, з’ясовано його структуру, форми. Багато діячів та науковців присвятили цій справі усе своє життя задля збагачення педагогічної науки ефективними прийомами та засобами впливу на учнів в системі урочного навчання. Урок – особлива специфічно організована система навчально-виховного впливу, яка має враховувати особистісні, індивідуальні якості учнів.

Урок є тією головною сферою інтелектуального життя вихованців, у якій повсякденно відбувається духовне спілкування навченого життям наставника i його вихованців, якi вступають на першi щаблi життя. Кожен учитель повинен володiти вмiннями самоаналiзувати форм своєї основної дiялъностi, а також вiдвiдувати i аналiзувати уроки своїх досвiдчених колег з метою вивчення досвiду роботи i бiльш вдумливого ставлення до власної працi.

В результаті проведеного дослідження було:

1.         Висвітлено поняття уроку в історії педагогічної думки.

2.         Охарактеризовано вимоги до сучасного уроку в школі.

3.         Визначено теоретичні аспекти побудови та структури уроку.

4.         Визначено специфіку педагогічного аналізу уроку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1.          Архипова С. П., Омеляненко В. Л. Педагогiчний аналiз уроку. — Черкаси: Вид-во ЧДУ, 1999.

2.          Амонашвили Ш А. Размышления о гуманной педагогике. — М., 1995.

3.          Бедерханова В. П. // Классный руководитель. — 2000. — № 2.

4.          Газман О. С. О деятельности классного воспитателя /Весник образования. -- 1991. — № 8.

5.          Газман О. С. От авторитарного образования к педагогике свободы. // Новые ценности образования : содержание урока. / Ред. Н. Б. Крілова. -- 2. — М., 1995.

6.          Газман О. С., Иванов А. В. Содержание деятельности и основные направления освобожденного классного руководителя (классного воспитателя) — М., 1992.

7.   Гарри Ричардсон. Образование для свободы. — М., 1997.

8.          Глассер У. Школа без неудачников — М., 1991.

9.          Десятов Т. М., Касярум Н. В., Прокопенко Л. І. Урок як основна форма навчального процесу. — Черкаси: Вид-во ЧДУ, 2000.

10.        Дидактика современной школы / Под ред. В.Л. Онищука. — К.: Рад. шк., 1987.

11.        Инновационное движение в Российском школьном образовании // Под ред. Э. Днепрова, А. Каспржака, Ан. Пинского. — М.: Парсифаль, 1997.

12.        Крупенин А. Л., Крохина И. М. Эффективный учитель. — Ростов-на-дону, 1995.

13.        Крылова Н. Как мы можем изменить культурные ценности образования // Народное образование. — 1998. — № 9.

14.        Кульневич С. В. Педагогика личности от концепций до технологий: Учебное пособие. — Ростов- на-дону: Творческий центр «Учитель», 2001.

15.        Культура современного урока / Под ред. Н. Е. Щурковой. — М., 1997.

16.        Матвеева Р. Ориентир классного воспитателя — саморазвитие школьника // На родное образование. — 2000. — 3.

17.        Михайлова II. Н. Педагогическое общение: как стать профессионалом. — М., 1994.

18.        Окольнича Л. Класний керiвник? Куратор? Тьютор? // Завуч.-- 2001.--№3.

19.        Онищук В. А. Урок в современной школе. — М.: Просвещение, 1986.

20.        Пiдласий Г.П. Як пiдготувати ефективний урок. — К.:Рад. шк., 1989.

21.        Педагогiка / За ред. А.М. Алексюка. — К.: Вища шк., 1985.

22.        Педагогiка / За ред. М.Д. Ярмаченка. — К.: Вища шк., 1986.

23.        Педагогiчний пошук / Упорядник I.М. Баженова. — К.:Рад. шк., 1989.

24.        Поляков С. д. Психопедагогика воспитания.-- М., 1996.

25.        Противоречия школьного воспитания: семь проблем, семь решений / Под ред. Н. Е. Щурковой. М.: Педагогическое общество, 1998.

26.        Семенцов В. В. Индивидуализация классно-урочного образования: Библиотека журнала «директор школы». — 1998. — №6.

27.        Сорока Г. I. Сучаснi виховнi системи та технологii. — Харкiв, 2002.

28.        Специальный выпуск журнала «Классный руководитель», —2000.- 1 3.

29.        Спиченкова Л. Фактор реформирования образования 1/ Народное образование — 2000. — №З

30.        Сухомлинський В.О. Розмова з молодим директором // Вибранi твори: В 5 т. — Т. 4. — Рад. шк., 1976.

31.        Сухомлинський В.О. Сто порад вчителевi // Вибранi твори: В 5 т. — Т. 2. — К.: Рад. шк., 1976.

32.        Фiцула М. М. Педагогiка. — К.: Академiя, 2000.

33.        Шевченко С. Д. Школьный урок: как научить каждого.— М.: Просвещение, 1991.. Подласый И. П. Педагогика. М.: Владос, 19

34.        Яковлев Ч. М., Методика и техника урока в школе. — М.: Просвещение, 1985.