Навигация
Впровадження в практику викладання методів і засобів активізації студентів до фізичної культури та спорту
41688
знаков
0
таблиц
1
изображение
1. Впровадження в практику викладання методів і засобів активізації студентів до фізичної культури та спорту.
2. Розширення сфери фізкультурної діяльності студентів за рахунок позааудиторних форм роботи.
3. Забезпечення тісного взаємозв’язку фізичного виховання з професійною орієнтацією особистості майбутнього педагога, де фізкультурна діяльність – один із способів реалізації професійних планів і намірів, життєвого призначення, умова успішного виконання соціальних і професійних функцій.
Перша умова сприяє зацікавленню студентів фізичною культурою та спортом, збудженню фізкультурного інтересу, актуалізації потреби у фізичному самовдосконаленні.
Друга умова спрямована на збудження внутрішніх механізмів активності до фізкультурної діяльності для прояву своїх прагнень, намагань, вияву вольових якостей у позааудиторній роботі.
Третя умова розширює простір для виявлення активності, творчості в майбутній педагогічній діяльності.
Подальша робота була спрямована на послідовне обґрунтування й детальний аналіз кожної із зазначених педагогічних умов. Для реалізації педагогічної умови – “Впровадження в практику викладання методів і засобів активізації студентів до фізичної культури та спорту“ – у роботі з експериментальними групами використовувалися такі стимулювальні впливи: створення ситуації успіху для кожного студента; заохочення і покарання; створення позитивного емоційного фону на занятті; диференційований підхід до розвитку рухових умінь студентів; оцінка; гласність досягнень; використання різноманітних засобів, прийомів і методів організації студентів на академічних заняттях; застосування ігрового та змагального методів на етапі вдосконалення вивчених рухів; виконання фізіологічних дослідів і педагогічних спостережень, пояснення фізіологічної суті та значення вправ, що виконуються.
Для реалізації другої педагогічної умови – “Розширення сфери фізкультурної діяльності студентів за рахунок позааудиторних форм роботи” – проводилася: робота з формування вмінь та навичок самостійно займатися
Наступна педагогічна умова – “Забезпечення тісного взаємозв’язку фізичного виховання з професійною орієнтацією особистості майбутнього спеціаліста, де фізкультурна діяльність – один із способів реалізації професійних планів і намірів, життєвого призначення, умова успішного виконання соціальних і професійних функцій” – реалізовувалась розкриттям перед студентами значення як відповідного предмету в цілому, так і окремих його завдань для майбутньої професійної діяльності. До числа останніх віднесено, як найбільш актуальні, два завдання: розкриття перед студентами значення використання фізичних вправ у формуванні елементів педагогічної майстерності та з метою профілактики професійних захворювань.
Формувальний експеримент проводився з метою перевірки ефективності запропонованої системи заходів стимулювання активності студентів до фізкультурної діяльності. Її ефективність визначалася шляхом порівняння результатів експериментальної та контрольної груп й оцінювання статистичної достовірності різниці сформованості активності до фізкультурної діяльності на початку та в кінці дослідження за допомогою методів математичної статистики.
Експериментальні дані, що характеризують рівень сформованості активності студентів до фізкультурної діяльності представлені в табл. 1. Отримані перед початком формувального експерименту результати щодо сформованості активності до фізкультурної діяльності в студентів експериментальної та контрольної груп практично не відрізнялися. Так, в експериментальній групі з високим рівнем активності було виявлено 9 студентів, що складає 6,2%, з достатнім рівнем – 40 осіб (27,4%), середнім – 42 (28,8%), низьким – 55 (37,6%). У контрольній групі ці показники були близькими: з високим рівнем – 11 студентів (7,2%), з достатнім – 41 (27,1%), середнім – 42 (27,6%), низьким – 58 (38,1%).
У кінці експериментального дослідження кількість студентів, у котрих було виявлено низький рівень активності, зменшилася в експериментальній – до 7 осіб (4,8%), у контрольній – до 47 (31,1%).
Позитивними були кількісні та якісні зміни в студентів з достатнім і середнім рівнем сформованості активності. Якщо на початку дослідження таких студентів було в експериментальній групі відповідно 40 (27,4%) і 42 (28,8%), а в контрольній – 41 (27,1%) і 42 (27,6%), то в кінці в експериментальній – 58 (39,7%) з достатнім і 37 (25,4%) з середнім рівнем, а в контрольній – 45 (29,6%) та 46 (30,3%) осіб відповідно. Наведені цифрові дані свідчать, що значної різниці в кількісних показниках по даним рівням не виявлено. Але якщо простежити якісні зміни серед студентів експериментальної та контрольної груп, варто зауважити, що отримані показники складені значною мірою за рахунок “переходу” в експериментальних групах студентів з низьким рівнем активності до груп з більш високим рівнем сформованості даної якості. Наочно отримані дані представленні у вигляді діаграми (рис. 2).
Таким чином, результати проведеного дослідження є підставою для таких висновків:
1. Вивчення педагогічної теорії та практики фізичного виховання у вищих педагогічних навчальних закладах свідчить, що у вирішенні завдань стимулювання активності студентів до фізкультурної діяльності існує низка проблем методологічного та практичного характеру. Протиріччя між декларативним і реальним ставленням до фізичної культури відбивається на стані здоров’я, фізичному розвитку й підготовленості студентів, їхніх ціннісних орієнтаціях, ставленні до власного фізичного та психічного благополуччя, майбутній професійній діяльності.
2. Стимулювання активності до фізкультурної діяльності вимагає врахування у навчально-виховному процесі таких напрямів впливу: особистісного (формування адекватної самооцінки, позитивної Я-концепції, розвиток гуманістичної спрямованості студента), професійного (оволодіння елементами професійної техніки), профілактичного (оволодіння прийомами і засобами попередження професійних захворювань), активізуючого (підвищення працездатності), релаксуючого (засвоєння прийомів релаксації, подолання психофізіологічних бар’єрів), соціального (засвоєння навичок міжособистісної взаємодії, вмінь співпраці в колективах).
3. У процесі дослідно-експериментальної роботи доведено, що стимулюванню активності студентів до фізкультурної діяльності сприяє дотримання наступних педагогічних умов, пов’язаних сутнісними зв’язками:
– впровадження у практику викладання методів і засобів активізації студентів до фізичної культури та спорту;
– розширення сфери фізкультурної діяльності студентів за рахунок позааудиторних форм роботи;
– забезпечення тісного взаємозв’язку фізичного виховання з професійною орієнтацією особистості майбутнього педагога, де фізкультурна діяльність – один із способів реалізації професійних планів і намірів, життєвого призначення, умова успішного виконання соціальних і професійних функцій.
4. Доведено, що стимулюванню активності студентів вищих педагогічних навчальних закладів до фізкультурної діяльності сприяє взаємопов’язана система академічних занять та позааудиторних форм діяльності, а саме: ранкова гігієнічна гімнастика, фізкультхвилинки під час самостійних занять, прогулянки, заняття у групах загальної фізичної підготовки, секційні заняття з різних видів спорту, спортивні змагання, спортивно-розважальні свята, туризм, самостійна робота з розвитку фізичних якостей.
5. Для визначення рівня сформованості активності студентів до фізкультурної діяльності у дослідженні встановлено такі критерії: ставлення до навчальної дисципліни “Фізичне виховання”; сформованість мотивів фізкультурної діяльності; систематичність самостійних занять фізичними вправами; динаміка фізичного розвитку студентів протягом формувального експерименту.
На основі встановлених критеріїв у дослідженні визначено наступні рівні активності студентів до фізкультурної діяльності: низький (негативно-конфронтаційний); середній (адаптивно-репродуктивний); достатній (активно-репродуктивний); високий (активно-творчий).
6. Реалізація обґрунтованих педагогічних умов та системи дієвих заходів надали змогу досягти позитивної динаміки змін у сформованості активності до фізкультурної діяльності. У студентів експериментальної групи зафіксовано істотне підвищення рівня сформованості досліджувальної якості значною мірою за рахунок “переходу” студентів з низьких до груп з більш високим рівнем даної якості. По всім визначеним критеріям активності до фізкультурної діяльності студенти контрольної групи залишились на рівні близькому до початкового.
7. Основою методичних рекомендацій щодо стимулювання активності студентів до фізкультурної діяльності є:
– використання інтегральної оцінки визначення ефективності фізичного виховання і дотримання принципу стимулювання діяльності на основі особистих досягнень. Відповідно до даного принципу темпи приросту основних показників фізичної підготовленості студентів необхідно планувати лише на основі їх індивідуальних результатів;
– впровадження у навчально-виховну роботу наступних методів і засобів активізації фізкультурної діяльності: створення ситуації успіху, позитивного емоційного фону на заняттях; урізноманітнення засобів, спеціальних методів фізичного виховання та форм організації академічних занять; стимулювання студентів заохоченням, покаранням, довірою, гласністю досягнень, оцінкою; виконання фізіологічних дослідів і педагогічних спостережень;
– формування у студентів умінь, необхідних для організації самостійної фізкультурної діяльності, а саме: постановка мети, планування, розвиток основних фізичних якостей, контроль за функціональним станом організму під час занять фізичними вправами та після них;
– поєднання теоретичної та практичної підготовки студентів, яка моделює професійно-педагогічну діяльність майбутніх учителів;
– розширення сфери позааудиторної фізкультурної діяльності, основні напрямки удосконалення якої включають: методичне забезпечення фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи студентів; підготовку фізкультурного активу, який здійснює керівництво даним процесом; системне планування фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової діяльності у гуртожитку, на факультеті, в університеті; участь студентів в організації та проведенні спортивних змагань, свят, туристичних походів тощо;
– розкриття перед студентами значення навчальної дисципліни “Фізичне виховання” в цілому й окремих її завдань для майбутньої професійної діяльності, а саме: розширення знань студентів про функції фізичних вправ у формуванні елементів педагогічної майстерності та у профілактиці професійних захворювань.
8. У стимулюванні активності студентів до фізкультурної діяльності визначальне місце відіграє особистість викладача фізичного виховання. Багатство його професійної культури та педагогічної майстерності має забезпечувати такі способи і прийоми педагогічного впливу, які збагачують емоційний досвід студентів, розвивають уяву, підвищують інтерес, формують у них особистісне ставлення до практики фізичного виховання.
Таким чином, отримані результати свідчать про ефективність впливу обґрунтованих нами педагогічних умов та системи заходів на процес стимулювання активності студентів до фізкультурної діяльності..
Проведене дисертаційне дослідження не претендує на вичерпне розкриття всіх поставлених завдань. Вони багатоаспектні, їх глибоке висвітлення вимагає подальшого вивчення. Так, потребують дослідження проблеми стимулювання активності до фізкультурної діяльності з врахуванням гендерних, соціально-демографічних, регіональних чинників; екстраполяція отриманих даних на інші галузі професійної підготовки майбутнього фахівця.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ З ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Статті в наукових фахових виданнях:
1. Балан М.М., Плачинда Т.С. Використання біологічних ритмів, активного відпочинку, раціонального харчування для поліпшення здоров’я та розумової працездатності студентів // Наукові записки. – Серія: Педагогічні науки. – Вип.49. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка. – 2004. – С. 148–151.
2. Плачинда Т.С. Проблеми ставлення студентської молоді до занять фізичною культурою // Наукові записки. – Серія: Педагогічні науки. – Вип. 54. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В.Винниченка. – 2004.– С. 142–146.
3. Плачинда Т.С. Формування позитивного ставлення студентської молоді до занять фізичною культурою // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. за ред. Єрмакова С.С. – Харків-Донецьк: ХДАДМ (ХХПІ). – 2005. – №10. – С. 47-50.
4. Плачинда Т.С. Формування мотивації до фізкультурної діяльності у студентської молоді як умова позитивного ставлення до занять фізичною культурою // Слобожанський науково-спортивний вісник. – Вип. 8. – Харків: ХДАФК. – 2005. – С. 308-312.
5. Плачинда Т.С., Лещенко Г.А. Мотиваційні фактори стресу у спортивній діяльності // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. – Вип. 35. Серія: педагогічні науки. – Чернігів: ЧОПУ. – 2006. – № 35. – С. 308 – 312.
6. Плачинда Т.С. Ставлення студентів до фізичної культури та спорту в процесі їх фізичного виховання // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи: Зб. наук. пр. Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. – Умань: РВЦ “Софія”. – 2007. – № 23. – С. 40-45.
Методичні рекомендації
7. Плачинда Т.С. Основи бадмінтону: Навчально-методичний посібник. –Кіровоград: РВВ КДПУ імені Володимира Винниченка, 2006. – 52 с.
8. Лещенко Г.А., Плачинда Т.С. Фізкультурно-оздоровча робота з студентами спеціального навчального відділення у вищій школі: Навчально-методичний посібник. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2007. – 141с.
Матеріали науково-практичних конференцій
9. Плачинда Т.С. Валеологічні основи організації навчального процесу студентів // Валеологічна освіта в навчальних закладах України: стан, напрямки й перспективи: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка. – 2004.– С. 86-90.
10. Плачинда Т.С. Фізична культура як умова зміцнення функціонального стану здоров’я студентської молоді // Перспективи реформування предмету “Фізичне виховання” у вищих навчальних закладах України III-IV рівнів акредитації: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Полтава. – 2004. – С. 61-62.
11. Плачинда Т.С. Про стан сформованості навичок здорового способу життя у студентської молоді // Валеологічна освіта в навчальних закладах України: стан, напрямки й перспективи: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка. – 2005. – С. 107-110.
12. Плачинда Т.С. Фізичне виховання студентів вищих навчальних закладів // Валеологічна освіта в навчальних закладах України: стан, напрямки й перспективи: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка. – 2006. – С. 50-53.
13. Плачинда Т.С. Роль стимулів у фізкультурній активності молоді // Валеологічна освіта в навчальних закладах України: стан, напрямки й перспективи: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка. – 2007. – С. 98-101.
Похожие работы
... порядку; 13) брати участь у діяльності міжнародних організацій; 14) отримувати за результатами акредитації додаткові права та пільги, передбачені для закладів відповідного рівня. 1.2 Актуальні освітянські проблеми сьогодення та напрямки реформування і перспективи вдосконалення вищої школи Процес реформування вищої освіти в нашій країні відбувається в складних соціально-економічних умовах ...
... інформаційної системи (соціуму). ШІС - це сукупність об'єктів та взаємодій, спрямованих на збереження системної програми. Саме ШІС став Тім середовищем, де інформаційні взаємодії між людьми як системами сприяли моделюванню речовини та організації нової системи - Розумного. Еволюція ШІС та людини, а отже й матерії відбувалася завдяки постійним винаходам нових засобів інформаційних взаємодій - від ...
... . Проведення формуючого експерименту (з фіксацією констатуючого і підсумкового зрізів) дало можливість довести ефективність запропонованих нами змісту, форм і методів взаємодії родини і школи у фізичному вихованні молодших школярів. На третьому підсумковому етапі – аналізувалися та узагальнювались одержані в процесі дослідно-експериментальної роботи результати досліджень, які знайшли своє вті ...
... й на їх базі створено управління видатків, обслуговування кошторисів розпорядників коштів та інших клієнтів, моніторингу та контролю платежів (Додаток Б). Для вивчення впливу бюджету на розвиток соціальної сфери регіону доцільно навести характеристику Управління видатків, обслуговування кошторисів розпорядників коштів та інших клієнтів, моніторингу та контролю платежів Головного управління ...
0 комментариев