Позакласна робота на уроках з математики в початковій школі

План

Вступ

 

1.           Особливості організації позакласної роботи з математики

2.           Види позакласної роботи з математики

2.1.   Цікава математики у хвилини відпочинку й на групових заняттях після уроків

2.2.   Математична газета і математичний куточок в газеті

2.3.   Математичні куточки в класах

2.4.   Гурткова робота з математики

2.5.   Клубна форма позакласної роботи з математики

2.6.   Математика на екскурсіях

2.7.   Математичні вікторини, олімпіади

 

 

Висновки

Література

Вступ Позакласна робота з математики складає невід’ємну частину навчально-виховного процесу навчання математики, складного процесу впливу на свідомість та поведінку молодших школярів, поглиблення та розширення їхніх знань та навичок таких факторів, як зміст самого навчального предмету – математики, всієї діяльності вчителя у поєднання з різнобічною діяльністю учнів.

Значення позакласної роботи з математики з молодшими школярами полягає в наступному [29]:

1.        Різноманітні види цієї роботи в їхній сукупності сприяють розвитку пізнавальної діяльності учнів: сприйняття, уявлень, уваги, пам’яті, мислення, мови, уяви. “Жоден наставник не повинний забувати, - казав К.Д.Ушинський, - що його найголовніший обов’язок полягає в привчанні вихованців до розумової праці і що цей обов’язок більш важливий, ніж передача самого предмету”.

2.        Вона допомагає формуванню творчих здібностей учнів, елементи яких проявляються в процесі вибору найбільш раціональний способів розв'язання задач, в математичній та логічній вигадливості, під час проведення на позакласних заняттях відповідних ігор, в конструюванні різноманітних геометричних фігур, в організації колективу своїх товаришів, щоб з найбільшою ефективністю виконати якусь роботу або провести пізнавальну гру і т.д.

3.        Деякі види позакласної роботи дозволяють дітям більш глибоко зрозуміти роль математики в житті: під час відбору числових даних на екскурсії на виробництво, в полі під час збору урожаю, на тваринницьку ферму і т.д., під час складання задач на основі зібраного числового матеріалу, при безпосередньому вимірювання площі ділянок під сільсько-господарськими культурами, під час спостерігання за зважуванням зібраного урожаю, обліку надою молока.

4.        Позакласна робота з математики сприяє вихованню колективізму та товариськості (у зв'язку з спільною роботою з випуску стінгазет, організації командних змагань на заняттях, в процесі клубної роботи і т.д.), накопиченню спостережень за працею та відношенню до неї дорослих і у зв'язку з цим вихованню любові до праці.

5.        Різноманітні види позакласної роботи сприяють вихованню у дітей культури почуттів, адже діти в своїх вчинках зазвичай керуються перш за все не логічними міркуваннями, а почуттями. При цьому мова йде головним чином про виховання таких почуттів, багато з яких пов’язані з розумовою діяльністю, - так званих інтелектуальних почуттів (почуття справедливості, честі, обов’язку, відповідальності та задоволення чи незадоволення, радості або скорботи, гордості або засмучення та ін.).

6.        Головне ж значення різноманітних видів позакласної роботи полягає в тому, що вона допомагає посилити цікавість учнів до математики, сприяє розвитку математичних здібностей молодших школярів.

Для реалізації вищенаведених принципів та положень необхідно реалізувати певний комплекс навчально-виховних заходів, здійснити певні форми організації уроку та позаурочного часу. Це треба робити з найбільшим урахуванням індивідуальних особливостей дитини, її рівня підготовки та здібностей.

Метою ж позакласної роботи є підвищення інтересу до математики, покращення якості навчання та виховання учнів.

1.  Особливості організації позакласної роботи з математики

Порівняно з класно-урочною формою позакласна робота з математики має ряд особливостей:

1.    За своїм змістом вона суворо не регламентована державною навчальною програмою. Однак на позакласних заняттях математичний матеріал пропонується у відповідності з знаннями та вміннями учнів. Це означає, що при відборі завдань з математики для позакласних занять безпосередній зв'язок з поточним програмним матеріалом бажаний, але не обов’язковий. Треба виходити тільки з загального рівня знань та вмінь учнів з математики. Це означає також, що самі завдання з математики за формою не обов’язково повинні бути точно такими ж, які зустрічаються на уроках (розв'язання прикладів, задач тощо).

2.    Якщо уроки в усіх відношеннях плануються на 45 хвилин, то позакласні заняття залежно від змісту й форми проведення можуть бути розраховані і на 2-3 хвилини, і на цілу годину.

3.    Якщо класно-урочна форма вимагає постійного складу учнів, об’єднаних в колектив за віковою ознакою, з урахуванням мікрорайону проживання, то для позакласної роботи з математики діти з даної школи можуть об’єднуватись в групи, навчаючись або в одному й тому ж класі, або в різних класах; при цьому групи утворюються на добровільних засадах. Склад учнів, навіть за наявності однієї й тієї ж форми позакласної роботи, може змінюватись (наприклад, склад редколегії математичної газети).

4.    Позакласна робота характеризується різноманітністю форм і видів: групові заняття, гуртки, математичні куточки, вікторини й олімпіади, клуби, екскурсії і т.д.

5.    Особливістю позакласної роботи з математики є цікавість пропонованого матеріалу або за змістом, або за формою, більш вільне виявлення своїх почуттів молодшими школярами під час роботи, більш широке використання ігрових форм проведення занять та елементів змагання на них.

Однак позакласна робота з класно-урочною має загальні риси.

1.  Методологічною основою навчання в тому й іншому випадку є врахування індивідуальних особливостей учнів, гуманізація навчання та диференційований підхід.

2.  В обох видах роботи в процесі навчання молодших школярів дотримуються одні й ті ж дидактичні принципи: науковість, свідомість та активність учнів, наочність, індивідуальний підхід.

3.  Обидва види роботи як дві частини єдиного навчально-виховного процесу не лише сприяють формуванню знань, вмінь, навичок та любові до математики, але й вихованню моральних якостей.

Що може змусити молодшого школяра замислитись, почати розмірковувати над тим чи іншим математичним завданням, питанням, задачею, коли ці завдання не обов’язкові для нього? В будь-якому випадку не примус. Примус зовні може лише пригнічувати, а не збуджувати розумову діяльність дитини. Не завжди можуть активізувати думку учня і словесні прохання та переконання.

Основним джерелом спонукання молодшого школяра до розумової праці на позакласних заняттях може служити інтерес [6]. Тому учитель повинен шукати й знаходити засоби й можливості збудження цікавості дітей до тих математичних, логічних завдань, які він пропонує в процесі позакласної роботи. Викликаний у дітей інтерес до окремих завдань, до математики взагалі послужить добрим стимулом для їх участі у випуску математичної газети, створення математичного куточка, активної участі у математичних вікторинах, екскурсіях і т.д. Відбувається зворотній вплив: участь у цікавих математичних екскурсіях, вікторинах, у випуску газет, в заняттях, на яких пропонуються цікаві вправи, можуть викликати цікавість і до самої математики.

Щоб викликати цікавість до позакласної роботи, перш за все до позакласних занять з математики, треба намагатись не лише привернути увагу дітей до якихось її елементів, але й викликати у дітей здивування. У дітей здивування виникає тоді, коли вони бачать, що ситуація, яка склалася, не співпадає з очікуваною. Якщо при цьому здивування пов’язане з виникненням деякого задоволення, то воно й перетворюється на приємне здивування. За непродуманої ситуації може бути й навпаки: виникнути неприємне здивування. Тому важливо на початковій стадії організації позакласної роботи з математики створювати ситуації для приємного здивування. Треба враховувати, що здивування викликає у дітей більш гостру, зосереджену увагу. Здивування повинно межувати з зацікавленням дітей, з прагненням їх побачити на математичному фоні щось нове, дізнатися про щось досі невідоме. Здивування у поєднанні з зацікавленням допоможе збудити активну розумову діяльність учнів.

Викликати первинну увагу дітей до позакласного заняття з математики, наприклад, можна різними засобами: особливим, яскравим оформленням класного приміщення, в якому відображено було б дивовижне поєднання знайомого дітям світу казок з таємничим світом математики, незвичайними вступними словами вчителя, який створює ситуацію, у яку включені улюблені дітьми герої сучасних казок і оповідань. Здивування й цікавість викликають у дітей і незвичайно сформульовані питання, задачі, загадки, шаради, ребуси, нескладні логічні вправи [10].

Підтримуючи викликаний інтерес різноманітними прийомами, треба його поступово виховувати: спочатку як інтерес до своєї безпосередньої діяльності під час позакласних занять, потім щоб він переростав у інтерес до математики як науки, в інтерес до процесу самої розумової діяльності, до нових знань в області математики. Цей процес складний, тривалий, і його результати залежать головним чином від педагогічної майстерності учителя. В цьому процесі не існує готових рецептів. Однак є деякі загальні положення, яких слід дотримуватись у процесі виховання інтересу до математики.

Під час організації позакласної роботи з математики треба добиватися максимальної діяльності кожного учня – організаторської, трудової, особливо розумової для виконання різноманітних завдань. Треба, щоб кожен уявляв себе або дійсно був активним учасником тої ситуації, яку організував учитель. (Це стосується і ситуації, яка описана у задачі, у грі, у виготовленні наочних посібників, випуску стінної газети, плакатів, створенні математичного куточка і т.д.)

Матеріал, який пропонується учителем або окремими учнями, повинен бути зрозумілим кожному учню, інакше він не викличе цікавості, оскільки буде позбавлений для учнів змісту. Для підтримання цікавості в усьому новому повинні бути певні елементи старого, відомого дітям.

Для полегшення переходу від відомого до невідомого в процесі позакласних занять з математики корисно використовувати різноманітні види наочності: повну предметну наочність, неповну предметну наочність, символічну і уявлення по пам’яті, - виходячи з того рівня розвитку у свідомості учня, на якому знаходяться відповідні математичні поняття. Особливо доцільно та вчасно треба використовувати дитячу уяву. Вона в них яскрава, значно сильніша за інтелект. Тому не дивно, що чарівні казки і для молодших школярів ще непомітно вплітаються у дійсність і служать прекрасним засобом не лише розваги, але й виховання та розвитку.

Стійкий інтерес до позакласної роботи з математики та до самої математики підтримується тим, що ця робота проводиться систематично, а не час від часу. На самих заняттях постійно повинні виникати маленькі та доступні для розуміння дітей питання, загадки, створюватися атмосфера, яка пробуджує активну думку учнів. Учитель завжди може виявити силу цікавості до математики, що виникає. Вона полягає у тій наполегливості, яку проявляють учні в процесі вирішення математичних задач, виконання різноманітних завдань, пов’язаних з вирішенням математичних проблем.

У позакласній роботі з молодшими школярами важливе місце займають ігри. Це головним чином дидактичні ігри, тобто ігри, зміст яких сприяє або розвитку окремих розумових операцій, або опануванню обчислювальних прийомів, навичок в швидкості лічби і т.д. цілеспрямоване включення гри в той чи інший вид позакласної роботи підвищує цікавість дітей до цієї роботи, посилює ефект самого навчання. Створення ігрової ситуації призводить до того, що діти, захоплені грою, непомітно для себе й без особливого напруження набувають певні знання, вміння та навички.

Оскільки в молодшому шкільному віці у дітей ще сильна потреба в грі, то зневажливе відношення до ігрових прийомів у навчально-виховній роботі порушує один з найважливіших принципів педагогіки – врахування вікових особливостей дітей [18]. Гра робить окремі елементи позакласної роботи з математики емоційно насиченими, вносить бадьорий настрій в дитячий колектив, допомагає естетично сприймати ситуацію, пов’язану з математикою: святкове оформлення класу, яскраву оригінальність газети, красу стародавньої казки, яка включає задачу, драматизацію математичного завдання, нарешті стрункість думки під час розв'язання логічної задачі.

Однак, незважаючи на всю важливість і значення гри в процесі позакласної роботи з математики, вона не є самоціллю, а засобом для розвитку інтересу для математики. Математичний бік змісту гри завжди повинен чітко висуватись на передній план. Лише тоді вона буде виконувати свою роль в математичному розвитку дітей і виховання інтересу їх до математики.

Під час організації математичних і логічних ігор необхідно дотримуватись наступних положень [15, 29]:

1.  Правила гри повинні бути простими, точно сформульованими, доступними для розуміння молодших школярів. Якщо матеріал по силам лише окремим учням, а інші або не розуміють правила, або слабко розбираються у змісті математичного або логічного боку гри, то вона не викличе цікавості дітей і буде проводитись лише формально.

2.  Гра не буде сприяти виконанню педагогічних цілей, якщо вона викличе занадто бурхливу реакцію у дітей, але не дає достатнього змісту для безпосередньої розумової діяльності, не розвиває математичну увагу.

3.  Гра не дасть належного ефекту, якщо дидактичний матеріал до неї для дітей виготовляти складно або використовувати його під час гри не зовсім зручно.

4.  Під час проведення гри, пов’язаної з змаганням команд, повинен бути забезпечений контроль за його результатами з боку всього колективу присутніх учнів або авторитетних осіб. Облік результатів змагання повинний бути відкритим, ясним та справедливими. Помилки в обліку, незрозумілості в самій організації обліку призводять до несправедливих висновків про переможців, а відповідно, і до незадоволення учасників гри.

5.  Для дітей ігри будуть цікавими тоді, коли кожний з них стане активним їх учасником. Тривале очікування своєї черги для включення в гру понижує цікавість дітей до цієї гри.

6.  Якщо на позакласних заняттях проводиться кілька ігор, то легкі й більш складні за математичним змістом повинні чергуватися; при цьому найбільш легку й більш живу слід пропонувати наприкінці заняття.

7.  Якщо на кількох заняттях проводяться ігри, пов’язані з схожими розумовими діями, то за змістом математичного матеріалу потрібно дотримуватись принципів – від простого до складного, від конкретного до абстрактного. Цього положення особливо послідовно й суворо треба дотримуватися під час проведення логічних ігор.

8.  Рухливі ігри повинні чергуватися зі спокійними.

9.  Ігровий характер проведення позакласної роботи з математики повинен мати певну міру. Перевищення цієї міри може призвести до того, що діти будуть в усьому бачити лише гру.

10.        На позакласних заняттях з математики ігри мають пізнавальне значення, тому в них на перший план висувається розумова задача, для вирішення якої в розумовій діяльності повинні використовуватись порівняння, аналіз і синтез, судження та висновки. В цих іграх діти повинні висловлювати судження та висновки. Тоді вони будуть сприяти не лише формуванню логічного мислення молодших школярів, але й правильного, чіткого, лаконічного мовлення. В дидактичних іграх діти повинні словесно, з урахуванням правильної термінології вказувати в необхідних випадках ознаки, поняття, взаємозв’язки та відношення між поняттями.

11.        В процесі гри повинна бути виконана певна закінчена дія, вирішено конкретне завдання. Гру не слід обривати незавершеною. Лише за цих умов вона залишить слід у свідомості дітей.

У процес позакласної роботи корисно включати не лише звичайні математичні ігри, але й логічні. Логічні ігри є саме такими, в яких шляхом ланцюжка нескладних висновків можна передбачити необхідний результат, відповідь. В цьому їхня привабливість.

Думка про те, що в школі необхідно вести роботу з формування й розвитку логічного мислення починаючи з молодших класів, в психолого-педагогічних науках загальновизнана. Логічні вправи являють собою один з засобів, за допомогою яких відбувається формування у дітей правильного мислення. Коли ми говоримо про логічне мислення, то маємо на увазі мислення, яке за змістом знаходиться в повній відповідності із об’єктивною реальністю.

Логічні вправи дозволяють на доступному дітям математичному матеріалі, з опертям на життєвий досвід будувати правильні судження без попереднього теоретичного опанування самих законів і правил логіки. Правильність судження дітей забезпечується тим, що на варті її стоїть вчитель – організатор і керівник позакласних занять. Під його керівництвом, шляхом вправ школярі практично знайомляться з застосуванням законів і правил логіки, з застосуванням логічних прийомів [18].

На позакласних заняттях в процесі логічних вправ діти практично вчаться порівнювати математичні об’єкти, виконувати найпростіші види аналізу і синтезу, встановлювати зв’язки між родовими та видовими поняттями.

Математика як наука являє собою систему понять, які знаходяться між собою у певних зв’язках і відношеннях. Кожне поняття – це знання найбільш загальних і в той же час істотних ознак об’єкту, а також зв’язків та відношень між ними.

В математиці, як відомо, велике значення надається засвоєнню школярами відношень рівності та нерівності, відношень порядку та їх властивостей. Логічні вправи, пов’язані з найпростішими висновками, дозволяють дітям глибше засвоїти самі відношення та їх властивості.

Найчастіше логічні вправи, пропоновані дітям, не вимагають обчислень, а лише змушують дітей виконувати правильні судження та наводити нескладні доведення. Самі ж вправи мають розважальний характер, тому вони сприяють виникненню у дітей інтересу до розумової діяльності. А це одне з кардинальних завдань навчально-виховного процесу в школі.

Внаслідок того, що логічні вправи являють собою вправи в розумовій діяльності, а мислення молодших школярів в основному конкретне, образне, то на позакласних заняттях у зв'язку з цими вправами необхідно застосовувати наочність.

Залежно від особливостей вправ в якості наочності застосовуються малюнки, креслення, короткі умови задач, записи термінів і т.д. Народні казки завжди служили й служать захопливим матеріалом для роздумів. В загадках зазвичай вказуються певні ознаки предмету, за якими відгадують і сам предмет. Загадки – це своєрідні логічні задачі на виявлення предмету за деякими його ознаками. Ознаки можуть бути різними. Вони характеризують як якісну, так і кількісну сторони предмету. Для позакласних занять з математики можна також використовувати загадки, в яких головним чином за ознаками знаходиться сам предмет.