Поняття про правила навчання

2.1. Поняття про правила навчання

У навчальному процесі, як і в будь-якому іншому, діють закономірності й закони, врахування яких робить ці процеси ефективними. Наприклад, у дорожньому русі керуються правилами й приписами, дотримання яких гарантує безпеку руху. Аналогічно відбувається і в навчальному процесі.

Відомі дидактик М. Данілов і М. Скаткін вважають, що принципи навчання визначають зміст, методи і організацію навчання й разом з правилами навчання є для педагогів надійним керівництвом до дії.

В дидактиці іноді межі між цими поняттями розмиваються. Про це свідчить вживання таких термінів, як провила-вимоги, вимоги-рекомендації, поради-рекомендації, вимоги-поради тощо [4, с. 149].

Щоб відрізнити правила від інших термінів, зауважимо, що правила не допускають свободи дії. Правил необхідно дотримуватись при виконанні якоїсь дії. При відмові дотримуватися правил виконувані дії будуть протизаконним, а тому не результативними в соціально значимому аспекті.

Правило – це лаконічно сформульоване судження-умова, дотримання якої обов’язково приведе до реалізації ідей чи положень, закладених в суті принципу навчання.

Наприклад, принцип доступності навчання може бути реалізованим за умови, коли вчитель буде дотримуватися таких дидактичних правил: «від близького до далекого», «від відомого до невідомого», «від простого до складного», «від загального до окремого». Це «золоті» правила навчання, сформульовані Я. Коменським.

Правила необхідно відрізняти від закону. Закони чи закономірності навчання діють об’єктивно, незалежно від волі й свідомості вчителів, а правила навчання, що формуються на основі пізнання об’єктивних закономірностей, мають характер умовних приписів, що їх встановлюють вчені-педагоги або практики.

Якщо правила стосуються, наприклад, уроку, то можна сформулювати вимоги (наказового чи рекомендаційного змісту) до сучасного уроку. Знання таких вимог виконує спонукальну та орієнтацій ну функцію.

Найбільш розробленими в загальній дидактиці чи окремих методиках є поради і рекомендації. Їх знаходимо в працях В. Сухомлинського, Ш. Амонашвілі, С. Лисекової, В. Шаталова, М. Гузика та інших педагогів [13].

Ці досвідчені педагоги діляться своїм досвідом, розкривають секрети свого успіху, дають цінні поради й рекомендації як результат власних тривалих спостережень, глибоких узагальнень з питань організації навчання.

Окремі ціні поради можуть стати вимогами або й правилами навчання й увійти до фонду «золотих» правил навчання (за Я. Коменським).

Дане судження-умова не допускає свободи дій вчителя. Учитель не має права ігнорувати цю обов’язкову умову, реалізація якої відбиває у своєму змісті принципи доступності, систематичності й послідовності навчання. Ця умова випливає із правила навчання про те, що при засвоєнні слід йти «від відомого до невідомого».

Тому наведене судження-умова, як і багато інших, є фундаментальною дидактичною вимогою, а не порадою чи рекомендацією. Вчитель вільний у виборі, наприклад, рекомендацій проводити перевірку знань засвоєння матеріалу на початку чи в кінці уроку, або й зовсім зняти цей етап, якщо тема уроку є складною, великою за обсягом і її засвоєння потребує більше часу.

 

2.2.Шляхи реалізації принципів навчання

Реалізація кожного дидактичного принципу здійснюється за допомогою розроблених практикою й дидактикою дидактичних вимог, якими обов’язково керується педагог.

Їх дотримання гарантує реалізацію принципів, у змісті яких діють закони й закономірності дидактики (кремі), педагогіки (особливі) і діалектики (загальні, або універсальні).

Такими є ієрархія їх виникнення й опису, а також зв’язки між виділеними категоріями: закони, закономірності, принципи і вимоги.

З метою реалізації вимог принципу науковості варто використовувати такі правила.

1.Повідомляйте учням лише науково достовірні знання.

2.Показуйте шляхи і засоби наукових пошуків.

3.Систематично інформуйте учнів пр. нові наукові надбання у різних галузях наук.

4.Розкривайте перед учнями технологію і техніку наукових досліджень.

5.Знайомте вихованців із науковою термінологією, пояснюючи етимологічну сутність нових дефініцій.

6.Залучайте учнів до системи доступних наукових досліджень.

7.Борітся проти фетишизації в науці.

8.Розкривайте генезис наукових знань.

9.Вказуйте на перспективи і необхідність розвитку певних галузей науки.

10.Використовуючи систему наукових знань, дбайте про формування наукового світогляду вихованців [13, с.120].

Реалізуючи вимоги принципу систематичності та послідовності, треба дотримуватись певних правил, частина яких була сформульована ще Я. А. Коменським, К. Д. Ушинським та іншими педагогами.

1.Вивчайте з учнями навчальний матеріал від близького до далекого, від легкого до важкого, від простого до складного, від відомого до невідомого.

2.Памятайте, що система у змісті вимагає такої ж системи у вивченні.

3.Перед вивченням нового навчального матеріалу актуалізуйте опорні знання.

4.У процесі вивчення нового навчального матеріалу пропонуйте учням схеми, опорні сигнали, алгоритми, комп’ютерні програми.

5.Розділяйте зміст навчального матеріалу на логічно завершені частини, встановлюючи зв'язок між ними.

6.Повторюйте раніше вивчене, вводьте його у нові системні зв’язки.

7.Плануйте засвоєння учнями провідних ідей, не перевантажуючи їх несуттєвими фактами.

8.Учіть учнів дотримуватися системи у самостійній роботі, озброюючи їх доступними алгоритмами.

9.Прагніть до відтворення раніше вивчених знань у певній системі.

10.Навчайте учнів систематизувати знання у своїх записках, озброюйте їх технікою такої роботи.

Аби учіння було свідомим, учні повинні володіти методами і прийомами навчальної роботи [13, с.121].

Для успішної реалізації вимог принципу свідомості навчання слід дотримуватися таких основних правил.

1.Забезпечуйте розуміння учнями потреби в конкретних знаннях, перспективу їх застосування.

2.Формуйте в учнів пізнавальні мотиви навчання.

3.Домагайтесь розуміння учнями сутності основних понять, явищ, логічних зв’язків між ними.

4.Залучайте кожну особистість до активної пізнавальної діяльності, всіляко заохочуючи щонайменші успіхи.

5.Учіть учнів знаходити й виокремлювати в навчальному матеріалі головне, суттєве.

6.Створюйте умови для повсякденного застосування отриманих знань на практиці.

7.Якомога частіше створюйте ситуації для рушійної сили як на рівні оволодіння новими знаннями, так і для розв’язання практичних завдань.

8.Учіть учнів аргументувати власні судження.

9.Зважайте на індивідуальні можливості учнів, їх пізнавальні інтереси.

10.Широко використовуйте різноманітні новітні технології і засоби оволодіння знаннями: опорні схеми, моделювання, дидактичні ігри, алгоритми, навчальні ситуації тощо [13, с.122].

Для виконання принципу активності можуть стати у пригоді певні правила.

1.Постійно дбайте про дотримання вимог природо відповідності у навчанні.

2.Формуйте пізнавальні мотиви навчання.

3.Залучайте учнів до різних видів самостійного опрацювання навчального матеріалу.

4.Озброюйте учнів раціональними методами самостійної пізнавальної роботи.

5.Заохочуйте навчальну роботу учнів.

6.Перед виконанням кожної навчальної дії, операції визначайте мету завдання.

7.Змінюйте види навчальної діяльності.

8.Систематично аналізуйте навчальну роботу учнів, спрямовуйте її на розв’язання головних завдань.

9.Вчіть учнів розумових операцій.

10.Навіюйте учням віру й впевненість у своїх пізнавальних можливостях [13, с.123].

Щоб принцип наочності навчання знаходив своє впровадження у конкретний процес, треба дотримуватися ряду правил.

1.Пам'ятайте, що наочність не мета, а лише засіб досягнення певної мети.

2.Не забувайте народну мудрість: «Краще раз побачити, ніж сто разів почути».

3.Використовуйте засоби наочності для створення проблемних ситуацій.

4.Учіть учнів спостерігати, встановлювати логічні зв’язки між предметами,явищами.

5.Використовуючи наочні посібники у процесі пояснення нового матеріалу, показуйте їх поступово, вводячи до логічної структури навчального матеріалу.

6.У процесі використання наочних посібників пропонуйте учням спочатку розглянути в цілому, потім – за структурою з виділенням головного і другорядного, на кінець – знову в цілому.

7.Не використовуйте на уроці надто багато наочних посібників: це веде до розсіювання уваги учнів.

8.Під час використання наочних посібників актуалізуйте чуттєвий досвід учнів, спирайтеся на сформовані в їхній уяві картини й образи, що виникли раніше.

9.Враховуйте вікові можливості учнів: від предметної наочності в молодших класах поступово переходьте до символічної в середніх та старших.

10.Опановуйте техніку і технологію використання технічних засобів навчання.

11.Старанно і завчасно готуйте пристрої для використання у класі різних видів наочності [13, 124].

Правила забезпечення ґрунтовності знань такі.

1.Памятайте, що людина має природну здатність забувати. Щоб знання стали ґрунтовними, постійно дбайте про їх підкріплення.

2.нові знання систематично використовуйте у різноманітних навчальних ситуаціях.

3.Грунтовність знань, формування їх на основі умінь і навичок – результат самостійної розумової праці кожного учня. Створюйте оптимальні умови для праці кожного вихованця, помічайте перші успіхи, заохочуйте.

4.Озброюйте учнів методами і прийомами самостійної навчальної роботи.

5.Спонукайте до міцного засвоєння того навчального матеріалу, який є ґрунтом для наступних кроків у пізнавальній діяльності.

6.Зважайте на потенційні розумові можливості кожного учня і на цій основі визначайте види й обсяг навчального матеріалу для запам’ятовування.

7.Якомога частіше залучайте учнів до різних видів навчальної діяльності.

8.Озбоюйте учнів технікою розумової праці.

9.Створюйте на уроці вдалі ситуації, які сприяють формуванню позитивних емоцій вихованців. Постійно підтримуйте мажорний тон: це сприяє кращому запам’ятанню навчального матеріалу.

10.Систематично й об’єктивно оцінюйте результати навчальної праці учнів.

11.Домагайтесь від учнів достатнього рівня ґрунтовності знань, умінь і навичок шляхом організації самостійної праці і лише потім спонукайте до їх відтворення [13, с.125]

Правила реалізації вимог принципу зв’язку навчання з життям такі.

1.Нагадуйте учням, що найважливіша життєва необхідність людини – оволодіти певною сумою знань, умінь та навичок – є і передумовою успішності життєдіяльності.

2.Приступаючи до вивчення конкретного матеріалу, переконайте учнів у життєвій важливості цих знань.

3.Спирайтесь на попередній життєвий досвід школярів.

4.Переконуйте школярів, що поштовхом до наукових відкриттів є життєві потреби.

5.Знайомте учнів з новими технологіями продуктивної праці, розв’язанням нових проблем на основі наукових надбань.

6.У процесі вивчення нового навчального матеріалу звертайтесь до прикладів навколишнього природного і виробничого середовищ.

7.Залучайте учнів до розв’язання проблемно-пошукових задач на виробничу тематику.

8.Поєднуйте розумову діяльність з практичною, яка якнайкраще сприяє засвоєнню знань, формуванню умінь і навичок.

9.Широко використовуйте різноманітні види екскурсій на природу, на виробництво. Пояснюйте дії наукових законів у різних сферах природи, виробництва, соціальних процесах.

10.Заохочуйте і високо оцінюйте вміння учнів розкрити механізм дії певних законів у виробничих процесах, життєдіяльності людства [13, с. 126].

Існують певні правила реалізації вимог принципу доступності і врахування індивідуальних особливостей.

1.Наполегливо вивчайте типові особливості фізичного і психічного розвитку учнів певних вікових груп.

2.Всебічно вивчайте і намагайтесь знати індивідуальні особливості анатомо-фізіологічного і соціально-психічного розвитку кожного учня.

3.Зважайте на думку Я. А. Коменського: усе, що підлягає вивченню, має бути розподілено відповідно до віку так, щоб пропонувалося для вивчення лише те, що доступне для сприймання і розуміння.

4.Зміст навчального матеріалу і засоби навчання мають випереджати розвиток учнів, бути розрахованими на найближчу зону розвитку конкретного учня.

5.Враховуйте рівень навченості учнів, володіння методами навчальної діяльності.

6.Створюйте ситуацію достатньої фізичної і психічної напруженості кожного учня у процесі оволодіння знаннями.

7.Дотримуйтесь правила засвоєння знань за допомогою «маленьких кроків» з поступовим переходом до «великих кроків».

8.Не поспішайте у вивченні нового навчального матеріалу. Лише переконавшись, що учні усвідомили попередню частину знань, переходьте на вищу сходинку.

9.Турбуйтесь про культуру педагогічного мовлення з погляду виразності, логічності, дотримання логічних і психологічних пауз, темпу, ритму відносно до віку вихованців.

10.Намагайтесь не повідомляти істину, а організовувати учнів для її самостійного відкриття.

11.Готуйте для учнів диференційовані й індивідуальні навчальні завдання.

12.Постійно схвалюйте і заохочуйте навчальну працю учнів; особливу увагу приділяйте тим, хто відчуває труднощі у навчанні[13, с.128].

Учитель на кожному уроці має виступати своєрідним камертоном мажорного тону навчальної діяльності учнів. Для принципу емоційності навчання визначені певні правила.

1.Готуючись до уроку, продумуйте засоби і прийоми піднесення позитивних емоцій учнів.

2.Заходьте до класу з посмішкою. За основу спілкування оберіть демократичний стиль.

3.Постійно виявляйте свою повагу й інтерес до учнів.

4.Не вдавайтесь на уроці до крику, грубощів у спілкуванні з учнями.

5.У вирішенні конфліктних ситуацій використовуйте гумор, прийом заміни (включення в іншу активну діяльність).

6.Умійте жартувати, підтримувати здоровий гумор учнів.

7.Частіше вдавайтесь до «психологічного прогладжування» учнів за їх успіхи у навчанні. Пам’ятайте: «Боги і діти живуть там, де їх хвалять».

8.Не дорікайте учням за їх помилки у навчанні і поведінці. Оцінюйте вчинки, дії, а не особистість[13, с.129].

ВИСНОВКИ

 

Принципи навчання – це основні вимоги, вихідні положення, які лежать в основі проектучої і реалізуючої вчителем діяльності: намагатися будувати навчання таким чином, щоб воно було доступним, наочним, науковим, наочним; не забувати про вік дітей, їхні психологічні особливості тощо.

Дидактичні принципи – це основа процесу навчання. Вони є основою для двох взаємопов’язаних процесів: викладання й учіння.

Коли йдеться про навчання, доцільно вживати термін «принципи навчання», або «дидактичні принципи». Коли ж йдеться про теоретичну систему знання, тобто про дидактику як науку, яка займається побудовою дидактичних теорій, досліджує їх цілісно чи покомпонентно, то доцільно вживати термін і поняття «принципи дидактики».

Принципи навчання, або дидактичні принципи, реалізують закони і закономірності навчання, з них випливають, а принципи дидактики, або наукові принципи, як вихідні положення описуються на етапі розробки теоретико-методологічних засад дослідження або виводяться з нього я к результат.

У практичній роботі процес навчання організовується таким чином, щоб він був ефективним і якісним. Реалізації закономірностей і законів навчання сприяє знання принципів навчання, якими вчителі керуються все своє професійне життя.

Але мало знати принципи навчання, їхню сутність і дію на певні компоненти процесу навчання. Треба бути глибоко й всебічно обізнаним в галузі їхньої практичної реалізації, володіти традиційними й інноваційними засобами реалізації принципів навчання, досвід використання яких набувається у процесі практичної роботи постійної пошукової діяльності.

Кожний принцип навчання містить у собі певне положення чи ідею, яка має бути реалізованою у процесі навчання. Існують засоби, за допомогою яких вчитель, керуючись принципом, реалізує на практиці закладену в ньому ідею. До засобів впровадження таких ідей слід віднести зміст виучуваного матеріалу, форми організації навчальної діяльності учнів, методи й засоби навчання, самому особистість вчителя, віко-психологічні особливості учнів тощо.

При цьому слід пам’ятати, що із суті кожного принципу навчання випливає певна сукупність вимог, врахування яких на уроці чи в системі уроків, інших форм організації процесу навчання забезпечує оптимальний хід навчання, нормальний перебіг процесу засвоєння знань, умінь і навичок, розвитку психічний процесів, виховання особистості учнів. Як певний орієнтир їх визначення можна на прикладі окремих принципів подати вимоги, дотримання яких створює оптимальні умови для ефективного й якісного перебігу навчально-виховного процесу.

Конкретні вимоги, що реалізують принципи навчання, є ознаки, наявність і врахування яких створює передумови для ефективного функціонування навчального процесу.

Цими принципами мають керуватися й вчителі в процесі організації навчальної діяльності і учні в умовах самоучіння, організованого як вчителем, так і самими дітьми.

Список використаної літератури

 

1. Амонашвили Ш. А. Размышления о гуманной педагогике.-М., 1996.-113 с.

2. Бараков С. П. Принципы обучения. - М.,1975.

3. Бегей В. Сутність демократизму в загальноосвітній школі // Рідна школа.-1995.-№6.-С.25.

4. Бондар В. І. Дидактика.-К.: Либідь, 2005.-264 с.

5. Буренко В. М. Принципи навчання // Завуч.-2002.-№ 19, липень.-С.23.

6. Голуб Б. А. Основы общей дидактики. - М., 1999.-96 с.

7. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник.-К., 1997.

8. Дидактика современной школы / Под ред.. В. А. Онищука.-К.: Вища шк., 1987.

9. Дидактика средней школы / Под ред. М. Н. Скаткина. - М., 1982.

10. Дроб'язко П. І. Українська національна школа: вимоги і сучасність.-К., 1997.-184 с.

11. Зязюн І. Гуманістична стратегія теорії і практики навчального процесу // Рідна школа.-2000.-№8.-С.8-13.

12. Ильясов Д. Ф. Проективрование педагогических теорий // Педагогика.-2004.-№9.-13-21.

13. Кузьмінський А. І., Омеляненко В. Л. Педагогіка: Підручник.-К.: Знання, 2007.-447 с.

14. Кукушин В. С. Дидактика.-М.; Ростов-на –Дону, 2003.

15. Мойсеюк Н. Є. Педагогіка.-К., 1999.

16. Нові технології навчання: Науково-методичний збірник /Редкол. В. О. Зайчук та ін.. – К., 1997.-Вип. 19.-296 с.

17. Оконь В. Введение в общую дидактику.-М.: Высш. шк., 1990.

18. Остапчук О. Методологія інноваційних процесів-крок до розуміння сутності // Рідна школа.-2004.-№ 11.-С.3-6.

19. Педагогіка / За ред.. А. М. Алексюка.-К.: Вища шк., 1985.

20. Педагогіка / За ред. М. Я. Ярмаченка.-К.: Вища шк., 1986.

21. Перминова Л. М. Логико-дидактический подход к обучению // Педагогика.-2004.-№1.-С. 18-26.

22. Подласый И. П. Исследование закономірностей дидактического процесса.-К.,1991.

23. Подласый И. П. Педагогика. Новый курс.-М.: Владос, 1999.

24. Ситаров В. А. Дидактика.-М.,2002.

25. Філософський словник /За ред.. В. І. Шинкарука.-К., 1973.

26. Фіцула М. М. Педагогіка.-К.: Академія, 2000.

27. Шушара Т. Активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів – вимога сьогодення // Рідна школа.-2003.-№2.-С.11-14.

28. Ягупов В. В. Педагогіка.-К., 2002.