Складові здоров'я

1.1.  Складові здоров'я .

 

Здоров'я – поняття багато планове .Це не лише відсутність хвороб , але й високий рівень пристосування , благополуччя, комфортне психологічне самопочуття, толерантні соціальні відносини. На сучасному етапі виділяють такі складові здоров'я людини: духовне, соціальне, психологічне, інтелектуальне, емоційне, фізичне й особисте. Всі аспекти здоров'я людини однаково важливі й розглядаються у взаємозв 'язку.

Фізичне здоров'я людини – це такий стан організму ,коли показники основних систем перебувають в межі фізіологічної норми і адекватно змінюються під час взаємодії людини з довкіллям .

Інтелектуальне здоров'я охоплює норму структурно - функціонального базису інтелекту, який виявляється в нормальному рішенні різноманітних завдань вербально – логічної і логічно-алгоритмічної взаємодії з оточуючим середовищем .

Емоційне здоров'я – це уміння управляти своїми переживаннями .

Психічне здоров'я визначається за показниками:

-       як ви ставитись до себе;

-       як ви ставитись до друзів;

-       як ви ставитись до потреб життя.

Соціальне здоров'я – повага до духовних цінностей своєї сім'ї , свого народу, всього людства.

Здоров'я особистості - це самовдосконалення і саморозвиток, самооцінка і свобода, здатність бути особистістю.

З метою виявлення і удосконалення рівня сформованості кожної складової здоров'я рекомендовано провести анкетування, тестування яке складається з таки розділів:

- «Я не хворію» (формування фізичного здоров'я);

- «Я думаю» (формування інтелектуального здоров'я);

- «Я радію» (формування емоційного здоров'я);

- «Я не конфліктую» (формування психічного здоров'я);

- «Я серед людей » (формування соціального здоров'я);

- «Я міркую виду пошук » (формування духовного здоров'я);

- «Я людина» (формування особистого здоров'я).

Процес виховання свідомого ставлення учнів до власного здоров'я, здоров'я інших людей здійснюється шляхом передачі знань і формування умінь і навичок зміцнення та збереження здоров'я, виконання практичних дій здорового способу життя .

 

1.2. Навчання здоровому способу життя

Навчання здоровому образу життя повинно бути системним і повинна сприяти гармонійному розвитку психофізичних здібностей учнів. Воно не зводиться до періодичного спрямування на освідомлення здорового способу життя як цінності шкільного колективу. Така робота передбачає:

по-перше, вивчення уявлень молоді про здоровий спосіб життя і розробки методів оцінювання здоров'я індивіда;

по-друге, формування свідомості і культури здорового способу життя;

по-третє, розробку методик навчання молоді здоровому способу життя .

Далі, упровадження соціальних програм культивування здорового способу життя і збереження здоров'я; і нарешті, розробку і упровадження моніторингу здорового способу життя молоді. Таким чином, складаються певні етапи у навчанні учнів здоровому способу життя .

У зв'язку з цим педагоги разом з учнями та їх батьками ставлять перед собою таку мету:

- прагнути істотного поліпшення ситуації для збереження і зміцнення психічного , фізичного і соціального здоров'я учнів;

- створити умови для його поліпшення, використовуючи традиції школи і досвід українських і зарубіжних шкіл;

- прагнути того щоб кожен учень розвивав свої природні здібності, знайшов своє місце у житті .

Головною метою є формування у педагогів учнів та їх батьків свідомого ставлення до особистого здоров'я, навколишнього середовища і здоров'я інших людей . У цьому напрямку можуть бути проведенні такі оздоровчі заходи:

- Дні здоров'я кожен місяць . Найбільш всього запам'ятовується дітям День здоров’я, присвячений туризму. Цього дня проводиться спортивні змагання між класами, готуються туристичні сніданки, проводиться конкурс «Туристичної пісні» і все це на свіжому повітрі .

День здоров’я на тему «Ні шкідливим звичкам», проводити тренінги, бесіди ; запрошувати лікаря нарколога для розмови з учнями .

- спортивні змагання, ігри, фізкультурні свята, ранкові лікувальні –гігієнічні гімнастики, фізкультхвилинки, на кожному уроці. Постійно: - рухливі перерви (молодші класи), екскурсії ,походи;

- зустріч з лікарями різного профілю;

- виступ агітбригад , випуски сан бюлетенів ,плакатів;

- робота наркологічного посту;

- основи з охорони і зміцнення здоров’я учнів отримують на уроках ОБЖ, біології, фізкультури , медично-санітарної підготовки, факультативних занять «Діалог», «Рівний-рівному».

1.3. Найпопулярніші форми роботи щодо формування здорового способу життя.

 

Визначено, що найпопулярнішими формами роботи щодо формування здорового способу життя в молодіжному середовище стали інноваційні методики, такі як інтерактивні театри, молодіжні лекторські групи, спікерські бюро .

Інтерактивні театри – це нова інноваційна методика, що використовувалася для профілактики не здорової поведінки серед молоді. Суть інтерактивності полягає в тому, що актори зображають певну проблемну ситуацію в молодіжному середовище (нерозуміння серед підлітків, тиск з боку друзів, сварка з батьками тощо). Більшість сюжетів, що розігруються акторами інтерактивного театру, висвітлюють негативні явища у молодіжному середовище (наркоманію, паління, вживання алкоголю). Конфліктний сюжет розігрується на сцені , але у його вирішенні беруть участь не лише актори, а й глядачі. У будь-який момент глядач може змінити актора й розіграти свій спосіб вирішення проблеми.Завдання театру – змоделювати життєву ситуацію і залучити глядачів до спільного пошуку вирішення проблеми.

Діяльність театру має бути спрямована на висвітлення типових проблем, що турбують дитячу та молодіжну аудиторію. Формами вивчення окреслених проблем є довірливе спілкування з дітьми та молоддю, опитування, анкетування, що дозволяє визначити тематику виступу театру. Із практики проведення такої роботи найбільш актуальними є теми, які стосуються вживання алкоголю, поширення наркоманії та тютюнопаління у молодіжному середовище; проблеми, які виникають між ровесниками; проблеми у стосунках між батьками та дітьми.

Сценарії, як правило, пишуться на прикладах, як мали місце у реальному житті. Центральною темою є маніпулювання (численні способи спонукати молодих людей палити, вживати проти свого бажання алкоголь чи наркотики), а також прийоми, що дозволяють протистояти тиску або ухилитися від небезпечних дій. Сцени, що їх представляють актори, відображують найгірші сценарії розвитку подій вдома, в школі та на роботи і розігруються двічі. З перше аудиторія стежить за тим, як розгортаються події, а в процесі повторного показу будь-хто з глядачів може зупинити перебіг п'єси і запропонувати свій варіант виходу із ситуації.

Виступи інтерактивного театру можуть проходити під час масових свят, зборів-походів дитячих та юнацьких організацій , при організації вуличної соціальної роботи, підчас молодіжних акцій, акцій у навчальних закладах, клубах тощо. Як показує практика роботи, театральне мистецтво можна використовувати не лише для роботи з молодіжною аудиторією, а для налаштування співпраці з державними службовцями, представниками громади, спеціалістами різних структур тощо. За результатами роботи молоді глядачі зазначають неабиякий позитивний вплив театральних сцен на молодь, адже театр допомагає подивитися на власне життя начебто зі сторони. За даними опитувань після вистав, актуальність тематики відмітили близька 80% глядачів, а близько 5% впізнали у розіграних ситуаціях власну історію. Організаторами і керівниками соціального проекту з організації роботи інтерактивного театру можуть виступати лідери дитячих та молодіжних громадських організації, соціальні працівники, педагоги організатори.

Молодіжні лекторські групи: однією із форм залучення молоді до пропаганди здорового способу життя є робота лекторських груп за методикою «рівний-рівному», що покращує сприйняття інформації у молодіжному середовищі. В більшості молоді лектори – молоді люди волонтери центрів соціальних служб для молоді, учнів навчальних закладів.

Молоді лектори, організатори проведення лекцій повинні не лише зацікавити слухачів предметом обговорення, а переконати молодь в необхідності відповідального ставлення до власного здоров’я, необхідності зміни поведінки на більш прийнятну, безпечну. На даному етапі важливим досягненням є заохочення певної категорії молоді до участі в програмах щодо дотримання здорового образу життя.

Навчання проводиться у формі бесід з поєднанням лекції та тренінгу (переважно ігрового). Молоді люди отримують знання профілактичної тематики: з проблем інфікування ВІЛ/СНІДом чи хворобами, що передаються статевим шляхом, по наслідки вживання алкоголю, наркотиків, тютюнопаління. Вході підготовки передбачаються заняття спрямовані на розвиток тренерських та лекторських навичок.

Окрім загальної підготовки лекторської групи , враховуючи специфіку такої діяльності слід передбачити проведення поглибленої підготовки лекторів до виступів перед молодіжною аудиторією за окремою тематикою. Після закінчення заняття проводиться його детальне обговорення з метою корегування програми виступу.

Лекційна робота проводиться у загальноосвітніх школах , технікумах, школах – інтернатах, клубах за місцем проживання, дитячих лікарнях, дитячих та молодіжних громадських організаціях. Часто підчас проведення лекційних занять використовуються відео сюжети на відповідні тематики, роздаються інформаційні матеріали. Під час проведення лекційної роботи в учбових закладах відбувається залучення молоді до реалізації соціальних програм, розповсюджується інформація про роботу «телефону довіри». Також практикується велична соціальна робота в межах програми – проведення бесід у дворах на ігрових майданчиках, де збіраються молодь та підлітки. Як правило, молодіжна лекторська група (2-4 особи ) 1-2 рази на тиждень виступає з визначеною тематикою перед своїми однолітками. Показником результативності діяльності лекторської групи є запрошення її учасників у навчальні заклади для подальшої співпраці, повторних виступів.

На профілактичну роботу серед молоді спрямована організація роботи спікерських груп. Спікерські групи – це група молодих людей та спеціалістів, що займаються профілактичною діяльністю серед молоді за методикою «рівний-рівному», мають навички та досвід лекційно - тренінгової роботи; об’єднані спільною метою та програмою; володіють необхідними методичними матеріалами. Серед спікерів є люди, які на власному досвіді пізнали всю складність проблем, що їх вони намагаються розв’язати. Ці люди відверто говорять про себе та своє життя . На приклад , якщо темою розмови є ВІЛ/ НІД, то залучаються особи, які можуть розповісти про те, як вони інфікувалися, як живуть з цією хворобою і як вони зараз себе почувають. Слухачі більше можуть повірити таким людям ніж лікарям.

Робота спікерських груп спланована так, щоб молодь навчилась передавати профілактичні знання, набуті на заняттях, одноліткам за методикою «рівний-рівному». Крім того, становиться завдання не тільки навчати волонтерів проведенню профілактичної роботи молодіжному середовищі, а й розвинути у «спікерів здібності розуміти себе, свої потреби; розвинути вміння протистояти негативному впливу оточуючих, навчити жити здоровим повноцінним життям.

До роботи з волонтерами залучаються провідні спеціалісти : лікарі,педагоги, представники державних і недержавних організацій, які займаються профілактичною роботою. Підготовка спікерів має передбачати розвиток знань та навичок для вирішення особистих проблем; розвиток знань та навичок поведінки в кризових ситуаціях; вміння налагоджувати і підтримувати контакти з оточуючими; вміння проводити бесіди, обговорювати поставлені проблеми; отримання знань із негативних наслідків вживання наркотиків ,алкоголю, тютюну тощо; формування поняття про здоровий спосіб життя.

Слід пам’ятати, що будь-яка робота щодо пропаганди здорового способу життя та робота щодо профілактики наркоманії та захворювань на ВІЛ-СНІД направлені на рішення важливої задачі,основна мета якої це збереження майбутнього нації.

II Розділ Загроза майбутньому.