Експериментальна перевірка ефективності розвитку мовлення школярів при вивченні теми «Прислівник»

2.3 Експериментальна перевірка ефективності розвитку мовлення школярів при вивченні теми «Прислівник»

Дослідження особливостей розвитку мовлення школярів при вивченні теми «Прислівник» в початкових класах мало теоретико-експериментальний характер і проводилося у два етапи. На першому (теоретичному) етапі (2007–2008 навчальний рік) була визначена галузь і проблема дослідження, вивчалася педагогічна і методична література, досвід роботи вчителів початкових класів, формулювалися гіпотеза і завдання. Другий (експериментальний) етап дослідження (2008–2009 навчальний рік) був спрямований на визначення ефективності запропонованої системи роботи через впровадження у процес навчання рідної мови комунікативно орієнтованих вправ і завдань з даної теми.

Експериментальне дослідження проводилось у три етапи.

На констатуючому етапі проводилось анкетування вчителів, опитування учнів, вимірювання рівнів сформованості умінь вживати прислівники у власному мовленні у молодших школярів та їх порівняння в контрольному та експериментальному класах, формулювалися завдання для реалізації поставленої мети.

Під час формуючого етапу експерименту у процес навчання рідної мови впроваджувалися комунікативно орієнтовані вправи, пов’язані з опрацюванням прислівника, проводилось експериментальне дослідження на базі Домаморицької ЗОШ №1 І-ІІ ступенів Тернопільського району.

На підсумковому етапі узагальнювалися результати експериментального дослідження, проводилося опитування учнів, здійснювався кількісний та якісний аналіз результатів дослідження, формулювалися висновки.

Експериментальним дослідженням були охоплені учні 4-х класів: 21 учень експериментального і 19 учнів контрольного.

При визначенні й формуванні системи експериментальних завдань ми враховували, що теоретичних відомостей учні початкових класів отримують мало (це програмовий матеріал наступних класів), а прислівник вивчають на основі практичних вправ з української мови. Також у процесі проведення експериментального дослідження ми враховували, що вивчення прислівника у початковій школі насамперед спрямоване на збагачення активного і пасивного словника учнів, розвиток зв'язного мовлення, вироблення навичок свідомого оволодіння новими словами, уточнення значення і сфери вживання відомих слів-прислівників. Щоб успішно розв'язати ці завдання, вчитель повинен сам добре знати словникову систему мови і ті процеси, які в ній відбуваються.

У процесі вивчення прислівників ми перевіряли сформованість в учнів експериментального і контрольного класів таких умінь:

1)         розрізняти серед поданих слів прислівники, знати їх основну граматичну ознаку – незмінюваність;

2)         ставити до прислівників питання;

3)         зв'язувати прислівники з дієсловами в словосполучення;

4)         вводити прислівники у речення;

5)         поширювати речення найуживанішими прислівниками;

6)         добирати до поданого прислівника синоніми й антонім;

7)         будувати речення з однорідними прислівниками;

8)         пояснювати значення прислівників у тексті;

9)         вибирати з-поміж поданих прислівник, який найбільше відповідає змісту речення, тексту.

Метою узагальнювального етапу експерименту було виявлення ефективності використання пропонованих вправ комунікативного характеру. Якість сформованих умінь в учнів експериментального класу порівнювалася із відповідними вміннями учнів контрольного класу. Виявлення ефективності дослідження пов’язувалося із діагностикою відповідного рівня мовно-мовленнєвих навичок та лексичних умінь, сформованих із допомогою пропонованих вправ, завдань та видів роботи. Відповідно до даних типів умінь ми побудували систему контрольних завдань, спрямованих на визначення особливостей реалізації принципу наступності при вивченні частин мови у початкових класах (див. додаток).

За сформованістю даних умінь визначено три рівні умінь школярів виконувати вправи на матеріалі прислівника:

1. Високий – учень правильно вживає прислівники в усному і писемному мовленні, не допускає тавтології, усвідомлює та використовує функції прислівника у мовленні, здійснює аналітико-синтетичну діяльність під час роботи з прислівником, самостійно і точно вживає засвоєні слова у власному мовленні, розуміє смисл слів, не припускається помилок у їх вживанні, а якщо й припускається, то тут же самостійно їх виправляє.

2. Середній – на відміну від учня з високим рівнем розвитку даних умінь, припускається двох-трьох помилок при опрацюванні прислівника у невеликому тексті і виправляє допущені помилки самостійно, після деяких роздумів, або після вказівки вчителя. Не досить самостійно і часто використовує прислівники у власному мовленні, його знання потребують доповнення і уточнення.

3. Низький – учень при використанні засвоєних прислівників у невеликому тексті помиляється більше трьох разів, не в змозі самостійно виправити свої помилки, а також неправильно усвідомлює функції прислівника у мові і мовленні. Знання учня з проблем частин мови потребують активізації та збагачення. Учень не здатний виправити помилки навіть з допомогою педагога.

Як показали результати експерименту, відповідні уміння, сформовані на основі використання комунікативно орієнтованих вправ при вивченні прислівника, краще розвинені в учнів експериментального класу, ніж в контрольного. Дані результати представлені у таблиці 1.

Таблиця 1

Сформованість умінь усвідомлювати функції прислівника як частини мови в учнів контрольного та експериментального класів

№ п/п	УМІННЯ	Експериментальний клас	Контрольний клас
1	розрізняти серед поданих слів прислівники, знати їх основну граматичну ознаку – незмінюваність	79%	78%
2	ставити до прислівників питання	83%	79%
3	зв'язувати прислівники з дієсловами в словосполучення	87%	76%
4	вводити прислівники у речення	86%	81%
5	поширювати речення найуживанішими прислівниками	84%	77%
6	добирати до поданого прислівника синоніми й антонім	89%	82%
7	будувати речення з однорідними прислівниками	91%	84%
8	пояснювати значення прислівників у тексті	89%	80%
9	вибирати з-поміж поданих прислівник, який найбільше відповідає змісту речення, тексту	86%	74%

Робота, яка проводилася нами в експериментальному класі, позитивно вплинула на підвищення якості мовленнєвих умінь молодших школярів. Учні експериментального класу значно краще виконали запропоновані завдання, аніж учні контрольного. Одержані результати сформованості умінь усвідомлювати комунікативні функції прислівника на узагальнювальному етапі та їх порівняння із констатуючим етапом експерименту подані на діаграмі.

Діаграма

Сформованість умінь використовувати прислівники у мовленні в експериментальному та контрольному класах

 

Ми отримали результати, які підтвердили ефективність нашого припущення. Із 21 учня експериментального класу 7 школярів продемонстрували високий рівень аналізованих умінь, 11 – середній і 3 – низький. У контрольному класі (19 учнів) високий рівень визначення даних умінь мали 3 учні, середній – 10 і низький – 6 школярів. Порівняно з початком експерименту (вересень 2008 р.), показники сформованості даних умінь зросли в обох класах (первинний рівень – 12% і 11%), але в експериментальному класі він виявився значно вищим (відповідно 87% і 78%) завдяки використанню різноманітних типів вправ, спрямованих на усвідомлення комунікативних функцій прислівника.

Таким чином, цілеспрямоване і систематичне використання пропонованих вправ і завдань, пов’язаних з опрацюванням прислівника, здатне забезпечити розвиток мовлення у молодших школярів.

Висновки

У початковій школі провідним принципом навчання виступає розвиток мовлення молодших школярів. При цьому розвиток мовлення пронизує і об’єднує усі сторони мовленнєвої діяльності учнів. Основним напрямком розвитку мовлення є формування його зв’язності. Зв’язне мовлення – це процес, діяльність мовця, послідовний усний чи письмовий виклад думок, знань. Наслідком такої діяльності стає текст – сукупність взаємопов'язаних самостійних речень, об'єднаних спільною темою й головною думкою висловлювання за допомогою лексичних, граматичних й інтонаційних засобів. Також терміном «зв'язне мовлення» називають розділ методичної науки, який ставить своїм завданням навчати дітей розуміти і будувати висловлювання з огляду на мету, умови спілкування, дотримуючись норм літературної мови. Застосування терміну «зв'язне мовлення» актуалізує потребу навчати школярів зв'язно висловлювати думки.

Відповідно до програми з рідної мови, розвиток зв'язного мовлення пов’язаний із формуванням у молодших школярів уміння логічно і граматично правильно, з елементами виразності усно передавати почуте, побачене, пережите, прочитане. Щоб сформувати у дітей певні елементарні рівні монологічного та діалогічного мовлення, передбачається проводити значну роботу спочатку над умінням дітей відповідати на запитання і ставити їх перед однокласниками, учителем, правильно, емоційно сприймати мовлення дорослих і однолітків. Слід також навчати дітей використовувати в діалогічному мовленні виразні засоби: жести, міміку, інтонації запитання, відповіді, захоплення, подиву, прохання, суму, страху чи задоволення.

Систематичність в розвитку мовлення забезпечується відповідними умовами, зокрема: послідовністю вправ, їх перспективністю, різноманітністю вправ (і розумінням конкретної, вузької мети кожного типу вправ), а також умінням підкорити різноманітні види вправ загальній меті. Відповідно робота з розвитку мовлення молодших школярів включає в себе такі основні напрямки: вимовний (фонетико-орфоепічний), лексичний, морфологічний, синтаксичний і рівень зв'язного мовлення – тексту. На уроках розвитку зв'язного мовлення необхідна попередня робота по з'ясуванню змісту тексту, аналізу запропонованого зразка, розбору словосполучень і речень, які входять в текст, конструювання словосполучень і речень.

Важливим засобом розвитку зв’язного мовлення у початкових класах є вивчення теми „Прислівник”. Програма з рідної мови для початкових класів передбачає вивчення прислівника як частини мови у 4 класі. Учні ознайомлюються з такими основними ознаками прислівника: поняття про прислівник як частину мови (значення, питання, роль у реченні, зв’язок з дієсловами); прислівники, близькі і протилежні за значенням, поширення речень (тексту) прислівниками, побудова речень з однорідними членами, вираженими прислівниками; спостереження за роллю прислівників у тексті; вибір з поданих прислівників тих, які найбільше відповідають меті та типу висловлювання; вживання прислівників під час побудови текстів. В результаті вивчення прислівника в учнів повинні сформуватися практичні уміння розрізняти серед поданих слів прислівники, ставити до них питання; будувати сполучення слів з прислівниками.

Завдання вчителя під час формування поняття «прислівник» полягає в тому, щоб досягти практичного усвідомлення прислівника як лексико-граматичної групи слів; навчити розпізнавати прислівники серед відомих дітям частин мови; сформувати вміння вживати цю групу слів у практиці усного й писемного мовлення; домогтися, щоб учні практично оволоділи навичками правопису найпоширеніших груп прислівників, передбачених програмою. Під час формування граматичного поняття прислівника слід учити школярів абстрагуватися від лексичного значення конкретних слів, узагальнювати те спільне, що властиве певній мовній категорії. Кінцевою метою є формування уміння застосовувати набуті граматичні знання безпосередньо з метою спілкування. Для цього проводиться робота з розвитку мовлення, спрямована на формування в учнів умінь вживати прислівники в усному і писемному мовленні.

Робота над розвитком мовлення в молодших класах при вивченні прислівника спрямовується головним чином на усвідомлення учнями значеннєвих відтінків, переносних значень, емоційного забарвлення, зображувальної ролі слова, що дає змогу не тільки збагатити, а й уточнити та активізувати словник молодших школярів. Процес збагачення словника молодших школярів прислівниками ми умовно поділили на три етапи: пропедевтичний (збагачення словника прислівниками); аналітико-синтетичний (конструк-тивний) — включення слів у вправи та мовленнєві ситуації; комунікативний (вживання прислівників у власних висловлюваннях).

 Для успішної реалізації навчальних завдань у процесі вивчення теми «Прислівник» потрібно запроваджувати наявні активні методи навчання, що стимулюють позитивну мотивацію роботи та забезпечують розумову і мовленнєву активність. Оптимальними з цього погляду є навчальні вправи чотирьох типів: на збагачення й активізацію словникового запасу; на засвоєння граматичної категорії прислівника; на визначення синтаксичної ролі прислівника; вправи і завдання трансформаційного характеру.

Експериментальне дослідження проводилось у три етапи. На констатуючому етапі проводилось анкетування вчителів, опитування учнів, вимірювання рівнів сформованості умінь вживати прислівники у власному мовленні у молодших школярів та їх порівняння в контрольному та експериментальному класах, формулювалися завдання для реалізації поставленої мети. Під час формуючого етапу експерименту у процес навчання рідної мови впроваджувалися комунікативно орієнтовані вправи, пов’язані з опрацюванням прислівника, проводилось експериментальне дослідження. На підсумковому етапі узагальнювалися результати експериментального дослідження, проводилося опитування учнів, здійснювався кількісний та якісний аналіз результатів дослідження, формулювалися висновки.

У процесі вивчення прислівників ми перевіряли сформованість в учнів експериментального і контрольного класів таких умінь: розрізняти серед поданих слів прислівники, знати їх основну граматичну ознаку; ставити до прислівників питання; зв'язувати прислівники з дієсловами в словосполучення; вводити прислівники у речення; поширювати речення найуживанішими прислівниками; добирати до поданого прислівника синоніми й антонім; будувати речення з однорідними прислівниками; пояснювати значення прислівників у тексті; вибирати з-поміж поданих прислівник, який найбільше відповідає змісту речення, тексту. За сформованістю даних умінь визначено три рівні умінь школярів виконувати вправи на матеріалі прислівника: високий, середній і низький.

Як показали результати експерименту, відповідні уміння, сформовані на основі використання комунікативно орієнтованих вправ при вивченні прислівника, краще розвинені в учнів експериментального класу, ніж в контрольного. Таким чином, цілеспрямоване і систематичне використання пропонованих вправ і завдань, пов’язаних з опрацюванням прислівника, здатне забезпечити розвиток мовлення у молодших школярів.

Список використаної літератури

1.       Бадер В.І. Удосконалення мовленнєвого розвитку молодших школярів // Педагогіка і психологія. – 1998. – №4. – С. 31-36.

2.       Безпояско О.К. та ін. Граматика української мови: Морфологія: Підручник. – К.: Либідь, 1993.

3.       Біденко В. Творча робота школярів на уроках мови // Початкова школа. — 1997. - № 7. - С. 48-51.

4.       Білецька М.А. Українська мова в 2 класі чотирирічної початкової школи. – К.: Основи, 1997. – 127 с.

5.       Богун М.І. Методика навчання української мови у дошкільних закладах. – К.: Вища школа, 1993. – 328 с.

6.       Бондаренко Г. Уроки читання і мови як засіб розумового виховання молодших школярів // Початкова школа – 1999.– № 5 – с. 51-53

7.       Варемус К.І. Пізнавальні завдання для учнів початкових класів // Початкова школа – 1999.– № 8.– с. 53-56

8.       Варзацька Л.О. Активізація мовленнєвої діяльності учнів // Початкова школа. – 1991. – №2. – С. 28-31.

9.       Варзацька Л.О. У пошуках концепції початкового курсу рідної мови // Початкова школа. - 1990. - № 9. - С. 12-15.

10.     Вашуленко М. Навчання української мови в 2 класі // Початкова школа. – 2003. – №1. – С. 42–46.

11.     Вашуленко М. С. Державний освітній стандарт з української мови (початкова ланка) // Початкова школа. — 1997. - № 2. - С.2-5.

12.     Вашуленко М.С. До вивчення української мови у 3 класі // Початкова школа. - 1988. - № 6. - С. 9-14.

13.     Вашуленко М.С. Орфоепія і орфографія в 1-3 класах. – К.: Рад. школа, 1982. – 104 с.

14.     Вивчення української мови у 2-3 класах: Збірник статтей / Упор. О.І.Мельничайко. – К.: Рад.школа. - 1984. – 104с.

15.     Вихованець І.Р. Теоретична морфологія української мови. – К.: Пульсари, 2004. – 398 с.

16.     Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. – К.: Либідь, 1989. – 236 с.

17.     Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. – К.: Просвіта, 2001. - 416 с.

18.     Волох О.Т. та ін. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. Синтаксис. – 2-е видання, перероблене і доповнене: Підручник / Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов С.І. – К.: Вища школа, 1989.

19.     Воскресенська Н.О. та ін. Українська мова у 4 класі чотирирічної початкової школи. – К.: Основи, 1994. – 368 с.

20.     Выготский Л.С. Избранные педагогические исследования. – М.: АПН РСФСР, 1956. – 380 с.

21.     Гільбух Ю.З., Пенькова О.І. Психологічні аспекти словникового розви-тку молодших школярів // Початкова школа. – 1979. – №12. – С. 66-69.

22.     Гольдберг А.М. Особливості оволодіння учнями молодших класів лексикою рідної мови. – К.: Рад. школа, 1959. – 240 с.

23.     Горбунцова Т.Ю.Цікаві вправи та ігри на уроках української мови у початкових класах. – К.: Рад. школа, 1996. – 120с.

24.     Грищенко А. Частини мови у структурі словосполучення і речення // Українська мова і література в школі. – 1986. – №7. – С. 39–45.

25.     Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ ст.). – К.: Райдуга, 1994. – 61 с.

26.     Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кващук А.Г. Сучасна українська мова. – К.: Радянська школа, 1964. – 336 с.

27.     Дорошенко С.І. Розвиток мовлення молодших школярів. – К.: Освіта, 1987. – 124 с.

28.     Дорошенко С.І. та ін. Методика викладання української мови: Навч. пос. – К.: Вища школа, 1992. – 380 с.

29.     Ільїна З.І. Вивчення розділу “Частини мови” у 4 класі // Вивчення української мови у 2-3 класі. – К., 1984. – С. 72-83.

30.     Канакина В.П. Особенности лексики младших школьников // Началь-ная школа. – 1997. – №6. – С. 72-77.

31.     Кацюк Л.В. Усвідомлення поняття „прислівник” // Початкова школа. – 1993. – №2. – С. 25-29.

32.     Коляда О. Комплексні завдання для самостійних робіт з української мови // Початкова школа. - 1997. - № 2. - С. 14-16.

33.     Коренева Н. Работа над звуковой культурой речи // Начальная школа. – 1987. – №4. – С. 22-27.

34.     Кротевич Є.В., Родзевич Н.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Освіта, 1957. – 360 с.

35.     Кучеренко І.К. Теоретичні питання граматики української мови: Морфологія, Ч. 2. / Ред. Л.П. Головняк. – К.: Видавництво Київського університету, 1964. – 157 с.

36.     Ладоня І.О. Українська мова: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1993. – 143 с.

37.     Ладыженская Т.А. Система работы по развитию связной устной речи учащихся. – М.: Педагогика, 1975. – 140 с.

38.     Леонтьев А.А. Язык, речь и речевая деятельность. – М.: Просвещение, 1969. – 264 с.

39.     Львов М.Р. Методика обучения русскому языку в начальных классах. – М.: Просвещение, 1987. – 342 с.

40.     Маркова А.К. Психология усвоения языка как средства общения. – М.: Педагогика, 1984. – 185 с.

41.     Медушевський А.П. Викладання фонетики і морфології української мови у восьмирічній школі: Посібник. – К.: Рад. школа, 1962. -. 135–141, 206–227.

42.     Мельничайко В.Я. Удосконалення змісту і методів навчання рідної мови. – К.: Рад. школа, 1982. – 216 с.

43.     Михайлова Л.В. Прислівник: Урок з української мови в 4 класі // Початкове навчання та виховання. – 2005. – №6. – С. 2–3.

44.     Мовчун Л. Прислівник та його ознаки: Конспект уроку // Початкова школа. – 1999. – №4. – С. 43-44.

45.     Морфологічна побудова сучасної української мови / М.А. Жовтобрюх, І.Р. Вихованець, А.П. Гриценко. – К.: Наукова думка, 1975. – 208 с.

46.     Наумчук М.М. Дидактичний матеріал з української мови в 4 класі. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. – 80 с.

47.     Наумчук М.М. Сучасний урок української мови в початковій школі (Методика і технологія навчання). – Тернопіль: Астон, 2002. – 352 с.

48.     Пентилюк М. Основні аспекти навчання рідної мови // Початкова школа. – 1997. - №4. – С. 10-12.

49.     Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1–4 класи. – К.: Початкова школа, 2006. – 432 с.

50.     Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. - К.: Ґенеза, 1999. - 368 с.

51.     Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах. – К.: Магістр. – 1997. – 255 с.

52.     Саженюк Б.С. Робота з розвитку зв’язного мовлення учнів в 4 класі. – К.: Рад. школа, 1961. – 143 с.

53.     Синиця І.О. Психологія усного мовлення учнів 1-3 класів. – К.: Рад. школа, 1974. – 140 с.

54.     Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві // Вибрані педагогічні твори: В 5-ти т. — К., 1976. — Т.2. — С.419-656.

55.     Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П. Грищенка. – 2-е вид. – К.: Вища школа. – 1997. – 540 с.

56.     Сучасна українська мова / За ред О.Д. Пономарьова. – 2-е видання, перероблене. – К.: Либідь, 2001. – 368 с.

57.     Тищенко М.К. Викладання частин мови в середній школі: Посібник для вчителів. – К.: Радянська школа, 1956. – 231 с.

58.     Українська мова з методикою навчання в початкових класах. – Інтегрований курс / За ред А.П. Каніщенко, Г.О.Ткачук. – К.: Промінь, 2003. – 232 с.

59.     Чуйко Г.А. Методика викладання української мови в початкових класах. – К.: Радянська школа, 1966. – 340 с.

60.     Шкільник М.М. Проблемний підхід до вивчення частин мови: Посібник. – К.: Рад. школа, 1986. – 263 с.

61.     Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навчальний посібник. – К.: Література, 2000. – 688 с.

Додаток

Контрольні завдання з теми „Прислівник”

 

І. Прислів'я, приказки

1. Буде погода: насподі болото, а зверху вода. 2. І тут гаряче, і там боляче. 3. І холодно, і голодно, і додому далеко. 4. Краще пізно, ніж ніколи. 5. Хто рано плаче, той увечері сміється. 6. Кому влітку холодно, тому взимку голодно. 7. У червні на полі густо, а в коморі пусто.

 

ІІ. Попереджувальні зорово-слухові диктанти

1. Низько в небі пропливають хмарки. 2. Додому ми бадьоро йшли. 3. Понад ставом увечері шепче осока. 4. Звечора небо було ясне, а опівночі надійшла холодна хмара і вмить полився густий дощ. 5. Вчора ми відвідали краєзнавчий музей. 6. Сани влітку відпочивають, а взимку діток катають. 7. Спів пташок знадвору чути крізь вікно. 8. Літак швидко піднявся вгору. 9. Високо в небі летять журавлі. 10. Полум'я повільно розгорялося. 11. Знизу чувся шум гірської річки. 12. Справа від дороги тягнувся ліс, а зліва протікала річка. 13. Мені легко дається математика. 14. Літак пролетів низько над лісом. 15. Завтра я піду в бібліотеку.

 

ІІІ. Словникові диктанти

 

1.Вперед, назад, вліво, вправо, вгору, вниз.

2.Добре, гарно, радісно, тепло, швидко, повільно, легко.

3.Сьогодні, вчора, вранці, взимку, навесні, восени, влітку.

4.Хмарно, холодно, щедро, ясно, щасливо, далеко, смачно.

5.Щодня, щомісяця, щороку, щосуботи, щогодини, щотижня.

6.Ввечері, вдень, ззаду, здалеку, напам'ять, праворуч.

IV. Вільні диктанти

 

1.Тихо й похмуро увечері у глухому лісі. Стоять нерухомо високі темні ялини. Легко й нечутно скаче попід ними сторожка рись (І. Соколов-Микитов).

2.Зайнявся ранок. З-за обрію поволі викотилося сонце. Туман почав швидко танути. На траві й квітах заблищали прозорі краплини роси. Голосно защебетали пташки, збуджено зашумів ліс. Сколихнулось раптом усе, ожило.

3. На ниві і справді гарно було на ниві, несказанно гарно! Погідне блакитне небо дихало на землю теплом! Долиною повилась весело річечка. А за річкою вся гора вкрита килимом ярини. Яскравою зеленою барвою горить на сонці ячмінь. Широко стелиться килим ясно-зеленого вівса. Далі темніє просо (За М. Коцюбинським).

4. Де ночують синички?

Навесні та влітку синички ночують у гніздечку, зігріваючи яєчка або маленьких пташенят. Чому ж — і влітку? Бо синиці, як і горобці, висиджують пташенят два або й три рази на літо.

А взимку, коли навколо біліє сніг і мороз жене нас у хату, синички сплять на гілках.

 

V. Диктанти з додатковим завданням

 

Січові стрільці

Тяжка доля випала нашій Україні. Оглянься у глиб століть — там війни, повстання проти чужинців, боротьба за незалежність. У цій боротьбі народжувалися й народні думи та пісні. Серед тих пісень найдзвінкіші про запорозьких козаків. Дорожили запорожці своєю славою. А найвища для них честь була — здобувати волю, їхню звитягу перейняли українські січові стрільці, що діяли на початку XX століття. І назву прибрали від Запорізької Січі.

А згуртувалися вони, щоб валити царський трон, щоб позбутися будь-якої залежності. І створити вільну українську державу. (Буквар «Материнка», 81 слово)

Хрещатик

Якщо вийдеш вечірньої пори на київські вулиці, людський потік неодмінно приведе на Хрещатик. Це не тільки центральна, але й найкрасивіша магістраль української столиці.

Хрещатик нагадує широку ріку, що тече між білокам'яними будинками в обрамленні густої зелені.

Тут побачимо найвищі споруди, найстрімкіший потік автомашин та тролейбусів. І тут же весняними вечорами можна почути, як весело співають солов'ї.

Оздоблені білими керамічними плитами, хрещатицькі будівлі здаються велично світлими й легкими. А затишні каштанові алеї вздовж тротуарів роблять вулицю схожою на парк. («Путівник», 79 слів)

Захисник

Маленький хлопчик Петрик ішов якось стежкою. Бачить: біжить назустріч чорний кудлатий пес. Хлопчик дуже злякався, хотів тікати. Та раптом до його ніг притулилося маленьке кошеня. Воно втекло від собаки і наче просило Петрика захистити його від страшного звіра.

Стоїть Петрик, дивиться на кошеня, а воно підняло голову до нього і жалібно нявчить. Хлопчикові стало соромно перед кошеням. Він узяв його на руки і пішов собаці назустріч.

Пес зупинився, злякано подивився на Петрика й сховався у кущах. (77 слів)

Завдання

1.   Із тексту «Захисник» виписати три прислівники.

2.   Утворити і записати прислівники від поданих прикметників:

а) теплий —...; веселий —...;

б) привітний —...; смішний —....

3. До поданих прислівників добрати антоніми:

а) сумно —..., далеко —...;

б) вночі —..., смішно —....

4. Позначити будову прислівників:

а) близенько; б) сумненько.

5. Від поданих іменників утворити прислівники:

а) сум —..., літо —...;

б) вечір —..., холод —....

6. Скласти і записати словосполучення з прислівниками:

а) ніжно, вгору; б) ласкаво, ввечері.

7. Скласти і записати речення про літо, вживаючи прислівники:

а) ласкаво; б) весело.

8. Зробити звуко-буквений аналіз слів:

а) приліг, прекрасний; б) пробіг, привітний.

9. Визначити частини мови:

а) Ми живемо у незалежній державі.

б) Я люблю свій рідний край.

10. Встановити зв'язок слів (текст «Захисник»):

а) у першому реченні першого абзацу;

б) у другому реченні другого абзацу.