Організація процесу виховання розумово відсталої дитини

3. Організація процесу виховання розумово відсталої дитини

3.1 Корекційне сімейне виховання

Виховання дитини з відхиленням в розвитку в сім’ї потребує не рідко великі затрати часу і сил. Батьки щоденно зіштовхуються з багато численними проблемами, що викликані як ураженням центральної нервової системи дитини, так і виникаючими в зв’язку з цим порушенням пізнавальної діяльності, емоційності, сенсорної, рухової і мовленнєвої сфер, порушенням поведінки, а також взаємовідношеннями в сім’ї, характером сімейного укладу.

Особливо важливе значення для виховання хворої дитини має характер її стосунків з мамою. Якщо у дитини, яка нормально розвивається первинні навики і вміння, починаючи від самообслуговування, розвиваються без спеціальної допомоги зі сторони дорослих, то для дитини з відхиленням в розвитку необхідна тривала і кваліфікована допомога близьких, а також їх терпіння і витримка. Батькам, і перш за все матері, не слід засмучуватись і падати в відчай, якщо результати цієї допомоги певний період майже не помітні. Вони обов’язково з’являться навіть у дітей з важкими формами нервово-психічної патології. Але при цьому, сім’ї потребують порад та допомоги спеціалістів: лікарів, педагогів, логопедів, психологів, консультантів з лікувальної фізкультури.

Виховання дітей з порушенням в розвитку пов’язане із щоденним доглядом за ними, тому виховання і догляд складають єдиний і нерозривний процес. Батькам слід пам’ятати, що саме вони, а не хтось інший можуть максимально допомогти своїй дитині. Її майбутнє перш за все в їхніх руках.

Виховання дитини з відхиленням в розвитку тісно пов’язане з укріпленням її здоров’я. І передусім слід влаштовувати режим її сну і харчування. Не слід привчати дитину спати на руках у матері. Це допустимо в самих крайніх випадках – коли дитина хвора. Вкладати дитину спати слід в один і той самий час. Перед нічним сном з дитиною слід погуляти, побавитись в спокійній, тихій грі; не слід перед сном збуджувати дитину ласками, дарувати нові іграшки, читати нові книжки. Бавитись краще в одну і цю ж гру, або читати добре знайому і улюблену книгу. Дорослий, який вкладає малюка спати, повинен бути спокійним.

Малюка з руховими розладами, особливо з дитячим церебральним паралічем, слід повертати у сні з одного боку на інший. Якщо дитина спить на животі, його голівка мусить бути повернута в сторону. Якщо це не так, необхідно слідкувати, щоб вночі він не спав на животі.

Якщо малюк спить більше норми, не хвилюйтесь, пам’ятайте, що його нервова система дуже слабка і потребує більше відпочинку.

Якщо у дитини судоми, матері слід бути особливо до неї уважною під час нічного сну; добре, якщо хтось з членів сім’ї спить в одній кімнаті з малюком.

Деякі діти з відхиленням в розвитку можуть, не просинаючись, кричати увісні, інколи, навіть, вставати і ходити по кімнаті. Якщо ці стани досить регулярні, виникають в один і цей же час після засинання, і особливо якщо в цей час дитина мочиться, батькам обов’язково слід проконсультуватись з лікарем, оскільки в таких випадках необхідне спеціальне лікування.

При годуванні хворої дитини слід звернути увагу на те, як вона засвоює різноманітні види їжі. Деякі діти, що відстають в психомоторному розвитку, можуть мати різноманітні вроджені порушення обміну речовин, у зв’язку з чим вони не засвоюють окремі продукти, молоко, цукор, білкову їжу. У всіх цих випадках необхідно якомога раніше звернутися до лікаря і суворо дотримуватись призначеної ними дієти.

Дуже важливо для виховання і соціалізації хворої дитини розвинути у неї навики самообслуговування.

Оскільки у всіх дітей з відхиленням розвитку важко формуються тонкі ручні навики, які необхідні при самообслуговуванні, для їх розвитку потребуються спеціальні заняття, що проводяться в декілька етапів. На першому етапі дитину слід навчити вмінню брати і опускати предмети, перекладати їх з руки в руку.

Для того, щоб дитина навчилася самостійно їсти, повинна вміти підносити свою руку до рота, потім брати хліб і також підносити його до рота, брати ложку, самостійно їсти, потім дитина мусить навчитись тримати горнятко і пити з нього. Дитині з відхиленнями, щоб оволодіти всіма цими навиками, слід приділяти як найбільше самостійності.

Для того, щоб дитина засвоїла навики вдягання, треба навчити її спочатку розстібати великі, потім менші ґудзики, правильно орієнтуватись в одязі. Багато дітей довго не можуть запам’ятати – правий і лівий черевики, довго не можуть навчитися застібати гачки, зашнуровувати черевики. Всі ці навики слід тренувати в ігровій діяльності, а після того, як вони закріпляться, переносити в життя самої дитини. Після схожих занять у дитини, як правило, з’являється бажання до самостійної діяльності. Правда, виходить це в дитини ще дуже незручно і повільно. Але у всіх випадках важливо не пропускати момент, коли малюк починає проявляти активність в одягненні, чи в харчуванні. Спочатку дорослий виконує деякі дії разом з дитиною, коментуючи їх. Правда, свою допомогу дорослий повинен суворо дозувати, з врахуванням можливостей дитини.

Дитину слід якомога раніше привчати до порядку. Перед сном вона повинна акуратно покласти одяг на стілець, поставити тапочки біля ліжка, а перед тим забрати іграшки на місце.

Всіх дітей з відхиленням в розвитку, незалежно від їхнього стану, слід навчати навикам охайності. Але це потребує від батьків дуже великого терпіння і наполегливості.

Розвиток навиків охайності у дітей з відхиленням в розвитку зазвичай викликає певні негаразди, що пов’язані як зі специфікою їх захворювання, так нерідко з помилками виховання. Багато батьків, які надмірно турбуються про майбутнє своєї дитини, починають дуже рано привчати її до її до навиків охайності; інші, навпаки, шкодуючи дитину, не приділяють цьому питанню в перші роки життя певної уваги. В обох випадках порушується формування навиків охайності.

Щоб уникнути цих помилок батькам корисно знати особливості розвитку навиків охайності у здорової дитини: до року у дитини, як правило, не встановлюється зв’язок між предметом і його призначенням, чому і не слід прагнути прищеплювати в цьому віці звичку користуватись горщиком. Цей зв’язок у більшості дітей з’являється на другому році життя. Але на цьому віковому етапі домінуючою формою діяльності є рухова, і дитина інколи буває нею захоплена, особливо засвоєнням ходьби, що часто забуває про контроль над функцією сечового міхура. Тільки поступово, з віком цей контроль починає закріплюватись. У 2 роки більшість дітей мають частково сформовані навички охайності, але в цьому віці дитина може почувати стурбованість при користуванні горщиком, декілька разів зістрибуючи з нього. І тільки поступово до 3–3,5 років звички охайності стають більш стійкими.

Дуже важливо, щоб батьки хвалили дитину, коли вона проявила звичку охайності, і зовсім не сварили, якщо цього не сталося. Навіть розумово відстала дитина відчуває, що вона зробила погано, тому грубість батьків викликає у неї стурбованість і не допомагає закріпленню звички, а, навпаки порушує її за рахунок емоційного стресу.

Для виховання звички охайності важливо, щоб батьки пропонували дитині горщик в суворо відведений час. Важливо розвинути у дитини бажання втішити батьків, тому що зрозуміти, чому слід користуватись горщиком, дитині ще важко.

При вихованні звички охайності батьки повинні мати на увазі наступні моменти, пов’язані зі специфікою аномального розвитку: знаходячись на горщику, дитина не повинна відчувати страх. Щоб почувати себе спокійно, їй слід бути поряд з дорослим; не можна давати дитині іграшки, тому що увага переключається на них; для багатьох дітей буває важко перебувати в позі сидіння.

Роль сім’ї у вихованні дитини раннього віку з порушенням психомоторного розвитку надмірно велика. Батькам корисно знати слова відомих французьких вчених, які присвятили своє життя навчанню і вихованню аномальних дітей, – А. І Ф. Бронер: «Чекати розумового прогресу від дитини лише тільки тому, що вона одержує від вас таблетки і порошки, це все рівно, як внести добрива. Слід також і сіяти!»

Тими словами сказано дуже багато. Практичний досвід роботи свідчить, що сучасні батьки головну роль в подоланні порушень психомоторного розвитку відводять медикаментозному лікуванню. Дійсно, в останні роки з’явилось багато нових ефективних препаратів, які спричиняють дозрівання мозку і покращують його функціонування. Але навіть найкраще медикаментозне лікування є ефективним лише при правильному сімейному вихованні і проведення батьками цілої системи спеціальних вправ. Виховання дитини з відхиленням в розвитку є корекційним, воно спрямоване на подолання існуючих в даний час порушень і на попередження можливості їх виникнення в подальшому.

Тисячі сімей можуть допомогти своїм дітям, якщо прагнуть використовувати системи корекційного виховання як можна раніше, вже з перших місяців життя дитини. Ця система корекційного впливу необхідна не лише для дітей з важкими ураженнями і захворюваннями центральної нервової системи, але й для дітей, так званої, групи ризику, для дітей, які народилися передчасно, доношених, але ослаблених, дітей, які перенесли легку асфікцію в пологах чи народжених від матері, у якої були токсикози вагітності чи різноманітні захворювання і т.д.

Корекційне сімейне виховання особливо важливе в перші роки життя дитини, так як добре відомо, що саме перші 2–3 роки життя є критичними періодами розвитку, етапом найінтенсивнішого формуванні «функціональних ансамблів» нервово-психічної діяльності. В цей період спостерігається ранимість ще не сформованих функціональних систем, так і максимальна готовність їх до стимуляції і тренування.

При виборі підходу до виховання батькам слід обов’язково врахувати специфіку захворювання дитини, поставлений лікарем діагноз і по можливості використовувати характеристики синдромів і захворювань.

При проведенні подібної роботи батьки повинні мати чітке уявлення про те, як проводити ці заняття, як і чому вчити дитину, і в якій послідовності, як відноситись до важких моментів, що виникають під час занять.

На всіх заняттях, та не тільки на них, дорослим слід виховувати у дитини увагу та цікавість до людей і предметів. Заняття будуть більш успішними, якщо вони приємні і цікаві для малюка. Дуже важливо врахувати можливості дитини, надмірна втома і збудливість все можуть зіпсувати. Батьки, як барометри, повинні вловлювати цей момент, коли слід зупинити заняття, поки ще дитина сама не відмовилась від його продовження. І не забувайте похвалити малюка, погладити, похвалитись його успіхами перед татом, друзями.

Першочерговою задачею корекційного виховання є стимуляція сенсомоторного виховання дитини.

Відомо, що в процесі розвитку дитини функціональні системи взаємодіють одна з одною. Такий стан особливо виражений у дітей раннього віку. Так, на першому році життя психічний розвиток дитини тісно пов’язаний з формуванням її моторики. Тому розвиток сенсомоторних функцій у взаємозв’язку в процесі емоційно-позитивного спілкування дитини з мамою є основою формування всіх психічних функцій: мовлення, уваги, цілеспрямованої діяльності, емоційних реакцій, мислення і свідомості.

Сенсомоторне виховання спрямоване на розвиток органів відчуття і моторики дитини одночасно.

Якщо дитина має порушення опорно-рухового апарату, різноманітні прояви дитячого церебрального паралічу, при проведенні занять слід особливо потурбуватись про правильне положення її тіла, голови, рук, ніг, підібрати зручну і корисну для дитини поставу для занять. В ряді випадків з цією метою слід проконсультуватись з лікарем-невропатологом чи спеціалістом з лікувальної фізкультури. Більшість дітей з церебральним паралічем перед початком спеціальних занять потребують загального м’язевого розслаблення.

Часто у дітей з порушенням психомоторного розвитку, в тому числі і в дітей з церебральним паралічем, порушене формування однієї з важливих сенсомоторних функцій, а саме фіксування погляду на тому чи іншому предметі. З такими дітьми вже з перших місяців життя необхідно проводити спеціальні ігри-вправи, скеровані на виховання цієї функції, ці вправи починаються з розвитку у дитини фіксації погляду на посмішці матері. Для цього грудна дитина вкладається на спину. Мама схиляється над лежачою на спині дитиною, ловить на собі її погляд, усміхається їй і ніжно з нею розмовляє. Потім її обличчя повільно рухається перед очима дитини. Важливо, щоб дитина не втратила його з поля зору.

В момент зосередження дитини на обличчя матері в її полі зору мусить з’явитися яскрава іграшка, яка буде повільно пересуватись в просторі. Іграшки підбирають одноманітні, яскраві, краще за все використовувати пластмасові кільця діаметром 5–7 см. Вони пересуваються на відстані 60–70 см від обличчя дитини. Пересувати іграшку слід лише після того, як малюк зупинить на ній погляд. Іграшки пересуваються повільно і плавно, так, щоб дитина не втратила їх з поля зору.

Розвиток зорового зосередження і стеження за предметами веде до появи у дитини позитивних емоцій – першої усмішки, перших голосових реакцій.

При цьому малюка слід розвеселити, показувати іграшки різного кольору. З цією метою над ліжком дитини на відстані 60–70 см підвішують предмети. Через кожні 3–4 дні іграшки змінюються по кольору. Дорослому слід привернути увагу дитини до іграшки. Для цього він спонукає її до рухів, переміщує її в просторі.

У дітей з порушенням психомоторного розвитку може бути звужене поле зору. В ряду випадків дитина звикає користуватись обмеженим полем зору через наявність внутрішньої косоокості.

Важливе значення мають знання, скеровані на знайомство дитини з формою, величиною, кольором предметів, навчання її простим діям з предметами.

Не менш важливо навчити дитину диференціювати форму предметів. Слід пам’ятати, що навчання розрізняти форму пов’язане з рухом. Тому багато спеціалістів рекомендують знайомити дитину, наприклад, з поняттям «коло», йдучи з нею разом по колу. При цьому добре було б намалювати коло навколо якогось предмету, а також постаратись, щоб ніжки дитини залишали видимий слід на землі.

Після цього проводять спеціальні вправи з формами, вирізаними з картону чи інших матеріалів. У здорової дитини головні уявлення про форму предметів формуються на другому році життя.

Після вправ, пов’язаних з рухом, малюка слід вчити знаходити круглі предмети. Дорослий вирізає кола і квадратики з картону, перемішує їх і просить дитину знайти квадратики. На перших етапах всі картонні форми мають бути одного кольору.

Дітей вчать розкладати однорідні предмети, які відрізняються за формою, на дві групи. При цьому у дітей розвивають розуміння слів «форма», «такий», «не таки», «різні», «однакові». Показ, демонстрація предмета у всіх випадках супроводжується відповідними словами. Спочатку дорослий в присутності дитини приступає до групування предметів. Він показує малюку коло і пояснює, що такі іграшки він буде класти в цю сторону. Потім показує квадрат і говорить, що такі іграшки від буде класти в іншу сторону, і починає виконувати ці дії. При цьому запитує у дитини, куди слід покласти коло, а куди – квадрат. Поклавши коло на коло, дорослий показує це дитині і пояснює, що вони однакові. Потім завдання виконує малюк з дорослим, а далі самостійно.

Всі ці вправи необхідно співвідносити з розвитком рухів рук малюка.

Необхідні ігри-вправи, які навчать дитину сприймати різноманітну величину предметів. Ці заняття проводяться також в процесі предметно-практичної та ігрової діяльності малюка. Дитину вчать сприймати на дотик великі та маленькі предмети, важкі та легкі, гладкі та не гладкі., предмети різної форми.

Дорослий готує для дитини кола та квадрати двох розмірів. Форма, колір і фактура цих предметів повинна бути однаковою. Різниця між предметами близько 1,5 см. Дорослий пояснює дитині, що кола, які він їй показує, різні – великі і маленькі – і що великі кола він буде класти у велику коробочку, а маленькі – в маленьку. Спочатку він сам виконує дії, запитуючи дитину, куди покласти яке коло. Біля дитини дорослий прикладає велике коло до великого, маленьке до маленького і показує, що вони однакові. Це заняття слід проводити з об’ємними предметами, щоб дитина змогла взяти їх в руки і відчути різницю в їх розмірі. Це можуть бути кубики, трикутники різного розміру.

Виконуючи подібні завдання, дитина вчиться фіксувати увагу на величині предметів, вчиться розуміти слова «такий», «не такий», «однакові», «різні», «великий», «маленький». Не слід забувати такі ігри, як нанизування кілець, складання мотрійки.

На початкових етапах не треба вимагати від дитини обов’язкового запам’ятовування і самостійно вживати назви кольорів, форм предметів. Якщо дитина активно і правильно виконує завдання, у неї формуються необхідні практичні уявлення і властивості.

Важливе значення для психічного розвитку дитини мають також спеціальні заняття з картинками. При цьому картинки, які батьки показують малюку, повинні бути великого розвитку і спочатку зображувати лише один предмет, який мусить викликати у дитини хороший настрій. Це можуть бути картинки тварин (коти, собаки). Потім на вулиці обов’язково треба показувати дитині живих кішок та собак. Коментарі до картинки мають бути чіткими і короткими. При перегляді картинок необхідно постійно збагачувати словник дитини. Але не треба бути багатослівним, не можна говорити нічого, крім того, що бачить дитина і того, що вона вже знає. Як тільки дитина втратить інтерес і увагу, заняття слід зупинити.

На наступних заняттях потрібно поступово вчити дитину знаходити однакові картинки серед інших, складати розрізані картинки з двох, а потім і з більшої кількості частин.

Протягом всього дошкільного періоду, а інколи і в шкільному віці дітей з відхиленням в розвитку слід вчити порівнювати предмети за формою, величиною, протяжністю, формувати у дітей вміння встановлювати загальне і різноманітне, групувати предмети за схожими ознаками, формувати у них уявлення про кількість предметів.

При навчанні і вихованні дитини з особливими потребами треба пам’ятати: дитина не повинна повторювати слова і дії дорослих механічно. Всі дії і вислови мають бути обдуманими. Існує група аномальних дітей, яка достатньо добре може копіювати дорослих, не розуміючи сказаного. Найбільш часто це спостерігається у дітей, в яких підвищений внутрішній тиск. Це діти з гідроцефалією, чи водянкою головного мозку. Батьків часто тішить те, що така важкохвора дитина говорить «як доросла», або «як диктор телебачення». Але це мовлення часто не обдумане, і стимулювати його не слід.

Особливо важливе значення має розвиток гри неповносправної дитини. Направляючи гру, батьки вчать дитину елементарним нормам поведінки, допомагають їй ввійти в колектив здорових дітей. Слід прагнути до того, щоб взаєморозуміння, взаємодопомога стали звичними формами поведінки дитини з відхиленнями в розвитку. Всі заняття, які проводилися з дитиною повинні активно вплинути не лише на її інтелектуальну, сенсомоторну і мовленнєву сферу, але також на її емоції. З цією метою слід широко використовувати різноманітні музичні заняття чи музичний супровід при проведенні тих чи інших занять. Добре відома позитивна дія музики на багатьох дітей з відхиленнями в розвитку, і особливо на дітей з хворобою Дауна. Часто прогрес в розвитку такої дитини починається в процесі проведення з нею музичних занять. До музичних занять дуже схильні діти з гідроцефалією.

Дуже важливо, щоб дитина з відхиленням в розвитку спостерігала діяльність навколишніх її людей. Відомості про навколишній світ дитині слід підносити в певній послідовності, поступово розширюючи і збільшуючи їх. Батьки показують як мити посуд, і заохочують до цієї діяльності, як готують їсти, накривають на стіл, прибирають приміщення.

При цьому немале значення відіграє настрій дитини, її емоційний стан. Тому життя малюка слід наповнити красою природи, грою, казкою, музикою. Все це дає поштовх до теоретичного сприйняття.

Похожие работы

Взаємодія соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя дітей та підлітків

Скачать

664560

27

18

... ів є актуальною, оскільки на її основі реально можна розробити формувальні, розвивальні та оздоровчі структурні компоненти технологічних моделей у цілісній системі взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя дітей та підлітків. На основі інформації, яка отримана в результаті діагностики, реалізується ме­тодика розробки ефективних критеріїв оцінки інноваційних ...

Підготовка дітей до шкільного навчання

Скачать

166387

4

2

... за умови регулярного відвідування батьками циклу щомісячних занять, починаючи з того моменту, коли дитині виповниться 5 років. Під час консультацій-практикумів розкриваються завдання і зміст підготовки дітей до шкільного навчання. Кожна наступна педагогічна консультація має будуватися з урахуванням "зони найближчого розвитку". Цикл консультацій передбачає інформування батьків про адаптаційний ...

Релігійне виховання підлітків з особливими потребами як умова успішної соціалізації

Скачать

223914

12

13

... актуальним. Також діти з розумовою неповносправністю потребують спілкування в колі ровесників, вчителів, батьків та друзів. Діти з особливими потребами становлять об’єкт соціальної роботи з надзвичайно складною структурою. 1.2      Особливості релігійного виховання підлітків з особливими потребами в сім’ї Людина є сотворена Богом, її покликання – відкрити своє синівство та усім серцем і душею ...

Вплив успішності в навчанні на формування самооцінки учня

Скачать

157365

25

3

... її на основі спеціальний розроблених критеріїв і вимог суспільства. Розділ 3. Рекомендації для вчителів та батьків щодо підвищення корекції самооцінки школярів 3.1 Повторне дослідження впливу успішності у навчанні на самооцінку учнів Після проведення корекційної програми ми здійснили повторну діагностику за проведеними методиками. Діагностичного досліджння самооцінки молодших школярів за ...