Система освіти в Канаді (21 сторіччя)

1.3 Система освіти в Канаді (21 сторіччя)

Нині в Канаді нараховуеться 15507 початкових і середніх шкіл, 69 університетів та 200 технічних інститутів і суспільних коледжів. Загальна кількість учнів та студентів – понад 6 млн. чоловік. Якщо сюди додати ще й тих, хто вчиться без відриву від виробництва та осіб, які охоплені різними програмами для дорослого населення(підвищення кваліфікації, набуття нової спеціальності тощо), то це число становить до 9,3 млн.

На потреби освіти Канада витрачае більшу частину свого валового внутрішнього продукту, аніж Японія І США. Загальна кількість усіх штатних викладачів і вчителів складае приблизно 350 тисяч.

Під безпосереднім контролем федерального уряду знаходиться навчання осіб що непідпадають під юрисдикцію провінційних властей: корінні жителі, військовослужбовці і члени їхніх сімей, а також в”язні федеральних виправних закладів. Так, Міністерство у справах Півночі індіанців утримує школи в індійських резерваціях і переказує кошти на навчання корінних жителів в державних школах, якими відають окремі провінції. Міністерство національної оборони фінансує школи для дітей військовослужбовців як у Канаді, так і за її межами. Крім цього вона відає трьома військовими коледжами , які випускають офіцерів і мають право присвоювати ступені та звання. Нарешті, федеральне відомство у справах виправних закладів забезпечує повний діапазон (від початкової до вищої професійно технічної ) освіти людям, які відбувають покарання, а також має спеціальні програми для неписьменних та мало письменних.

Масштаби освіти та підвищення її ролі в соціально-економічному розвиткові країни, зробили неминучою участь у цих питаннях федеральних органів влади. Так, чимало програм які здійснюються на загально-національному рівні, скажімо, імміграційна, вивчення державних мов, забезпечення культурної різноманітності, навчання і перепідготовка робітників і службовців мають безпосередній вплив на систему освіти у країні. Зараз у віданні багатьох федиральних міністерств і відомств знаходяться питання, пов”язані з освітою і навчанням, правда, головним чином, фінансового характеру. Наприклад, виділення міністерством еміграції й працевлаштування коштів на програми перенавчання й наступного працевлаштування безробітних.

В деякому відношенні як загально-національний неофіційний орган у питаннях освіти виступає Служба державного секретаря. Її роль у розробці, реалізації аналізі всіх федиральних закладів і програм у галузі освіти значна. Це, наприклад Програма надання позик студентам або Програма фінансування вивчення другої державної мови в школах і університетах. У віданні цієї служби знаходяться Департамент у справах громадянства і культурної різноманітності, Програми якого передбачають фінансування навчання іммігрантів державним мовам країни з метою їх натуралізації, створення умов для збереження і розвитку національними меншинами своєї культури і проведення спільно з провінціями і територіями заходів, по ліквідації неписьменності серед дорослого населення.

Провінції й території мають парламентську форму правління, за якої уряд (або виконавча рада, якщо мова йде про територію) формує партія яка має більшість у законодавчому органі провінції чи території. Уряд провінції відповідає за розв”язання всіх правових, адміністративних і фінансових питань, пов”язаних з забезпеченням функціонування системи освіти – від початкової до вищої. В кожній провінції є міністерство освіти очолюване міністром, який є повноправним членом провінційного уряду. Деякі провінції мають окремі міністерства, які відають питаннями вищої освіти і навчання випускників середніх шкіл. Це наприклад, Міністерство університетів і коледжів в провінції Онтаріо, Міністерство науки і вищої освіти в провінції Квебек і Міністерство технічних наук, професійної і вищої освіти в Британській Колумбії. В інших провінціях цими питаннями займаються спеціальні відділи при Міністерствах освіти. Функції провінційних міністерств у більшості випадків полягають у здійсненні нагляду за діяльністю початкових і середніх шкіл, забезпечення їх методиками з організації занять, затвердженні нових курсів і підручників, фінансуванні навчальних закладів, видачі вчителям сертифікатів на право викладання в школах провнції, розробці регламентів роботи шкільних рад і , нарешті, в розв”язанні таких допоміжних питань, як перевезення школярів, шкільне медичне обслуговування та бібліотеки. Повноваження провінцій і територій у сфері освіти включають у себе можливість передачі частини таких повноважень організаційно-територіальним структурам нижчого рівня, скажімо, шкільним округам на чолі з шкільними радами, які функціонують як юридично самостійні об”єднання в рамках діючого в провінціях законодавства. Влада провінції встановлює кількість і кордони шкільних округів, а також квоти шкільних радах для представників громадськості. Повноваження, які передаються шкільним радам в основному стосуються легалізаційно – господарських питань: будівництво і ремонт шкільних приміщень, розподіл дотацій, одержаних від провінційної влади, прийом на роботу і звільнення викладачів, і, нарешті, участь у розробці навчальних планів і методик викладання. Останнім часом спостерігається чітка тенденція до зростання ролі шкільних рад і, як наслідок, до зниження прямої участі провінційної влади в розв”язанні питань освіти.

Канадська система освіти відрізняється гнучкістю та індивідуальним підходом до кожного учня.

Початкова школа

Початкову освіту дошкільнята одержують у віці 4-5 років в дитячих садках, але вона не являється обов”язковою.

Середня школа

Середня освіта в Канаді – обов”язкова і передбачає безплатне навчання дітей з 5-6 років, до 15-16 років (взалежності від провінції). Учень може вибирати базовий курс з будь-якого предмета. Якщо він проявляє великий успіх у вивченні якої небудь однієї дисципліни, то може пройти поглиблений курс і одержати вищу ступінь. В залежності від здібностей, учні можуть закінчити обов”язкову програму середньої школи в різний термін. В канаді існує два типи безплатних шкіл, в яких навчається 96 відсотків дітей Канади. Це громадські школи ( PUBLIK SCHOOL), в яких хлопці та дівчата вчаться разом, і католицькі (Roman Catholic Separate Schools) – з роздільним навчанням.

Для отримання диплому середньої школи необхідно скласти заліки, кількість яких чітко визначається директивами провінційних міністерств освіти, крім того, міністерства затверджують список базових дисциплін, заліки з яких теж обов”язкові для всіх учніх. Читаються також факультативні предмети, і учень з їх загальної кількості може вибрати ті, з яких він буде складати заліки.

Останнім часом спостерігається тенденція більшої вимогливості до випускників середніх шкіл. Розширюється список обов”язкових предметів, а в деяких провінціях навіть вводяться різні форми екзаменів й інші перевірки знань випускників.

Крім державних в Канаді працюють приватні й незалежні школи, а також конфесійні школи ( для католиків і протестантів). Адміністративно ці школи незалежні, однак їхні програми мають відповідати основним напрямкам політики провінційної влади у сфері освіти. Приватні та незалежні школи мають право видавати своїм випускникам дипломи рівноцінні державним.

Вища школа

Навчання з 10 по 12 клас проходить у вищій школі ( Hiqh School) термін “ Вища школа “ не відноситься в даному випадку до вищої освіти, а більше відповідає середній освіті в Росії. На відміну від середної освіти навчання у вищій школі не являється обов”язковим. Вища школа має декілька рівнів і, в залежності від цього, дає чи не дає право на вступ до університету. При різних рівнях складності програм пропонують підготовку учнів або до трудової діяльності відразу після закінчення школи, або можливість вступу до коледжу або університету.

Дистанційне навчання.

Дистанційне навчання – це такий метод навчання, коли спілкування між викладачем і студентом, або вчителем і учнем відбувається за допомогою листування, магнітофонних, аудіо та відеокасет, комп”ютерних мереж, кабельного та спутникового телебачення, телефону чи телефаксу, тощо. Хоча такі засоби одержання освіти існують вже досить тривалий час (згадаємо, наприклад, звичайне заочне навчання), але саме протягом останього десятиріччядистанційне навчання стало одним з найважливіших елементів системи вищої освіти промислово розвинених країн. З одного боку це було зумовлено бурхливим розвитком інформаційних технологій( комп”ютерні мережі Інтернету, глобальне телебачення, тощо.), з іншого – політикою урядів цих країн у галузі освіти, які прагнуть зробити навчання та освіту будь якого рівня максимально доступними для всіх верств населення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.      Грищенко Т. Освітянські проблеми в Канаді // Рідна школа. – 1991 - №10

2.      Кравець В.П. Зарубіжна школа і педагогіка ХХ століття. – Тернопіль, 1996 - 290 ст.

3.      Тиунов А. Освіта в Канаді // Навчання сьогодні. – 2002. - №2

4.       Основні принципи канадської системи освіти / Міжнародна освіта. – 1997. - ;2