Українське образотворче мистецтво у структурі національного виховання дошкільників

1.3 Українське образотворче мистецтво у структурі національного виховання дошкільників

 

Система національного виховання використовує практично невичерпні можливості народного професійного мистецтва у формуванні у людини - гуманіста. Історична енергія народу, стійкість, багатство, краса його національного духу трансформувалися і акумулювалися в різноманітних видах і жанрах мистецтва – пісенному, музичному, танцювальному, декоративно-прикладному тощо. Проймаючись чарами естетичних цінностей, дійств, учні переконуються в тому, що мистецькими традиціями пройняті всі сфери життя, діяльності, побуту, дозвілля народу.

Національне мистецтво як найяскравіше втілення творчого потенціалу народу завжди було масовим заняттям, і в цьому секрет виникнення багатьох мистецьких осередків, появи народних майстрів, оригінальних мистецьких почерків, стилів, напрямів.

У національному мистецтві нашого народу втілено багато світоглядних ідей, естетичні устаткування, потяг до прекрасного, завжди відчувався у творіннях нашого народу.

В наш час коли Україна розпочала великий шлях до відродження національної системи цінностей нашого народу велику роль і значне місце відіграє національне мистецтво. Це найяскравіше втілення творчого людського потенціалу.

Освітні заклади всіх ступенів і рівнів намагаються відроджувати та розвивати художню освіту, охоплювати необхідну суму знань, навичок, умінь у процесі виховання основ мистецтва.

Для підйому національного мистецтва, потрібно залучати більше народу. Починаючи з дошкільних закладів. Маленькі вихованці приймають спадщину від старших поколінь і сьогодні, завтра втілюють її в життя, стабілізують розвивають, пишаються, передають наступним поколінням.

Національне мистецтво дає змогу виховувати любов до рідної землі, природи. Дає поняття про традиції нашої держави, побут, культуру. Знайомить дітей з видатними діячами українського мистецтва, з героями життя на протязі багатьох століть, які підтримували та розвивали мистецтво нашої держави.

Мистецтво – є однією із складових частин ланки національної системи відродження . Цей скарб накопичується століттями та передається з покоління у покоління.

 Мистецтво – дає змогу зрозуміти і відчути історію наших пращурів, що є дуже цінним для становлення нашої суверенної держави, як окремо одного цілого.

В процесі виховання дитина поступово вводиться у світ прекрасного.

Народний досвід естетичного виховання полягає у тому, що діти навчаються мистецьких умінь, смаків у практичній діяльності, шляхом продовження творчих традицій батьків, дідів, прадідів.

Мистецтво як могутній засіб виховання, цінне тим, що в ньому в концентрованому вигляді, естетичній формі навічно матеріалізується непомітний для ока і часто незбагнений для розуму національний дух – вищий вияв творчого генія народу.

Серед різних видів мистецтва образотворче мистецтво справляє на людину чи не найефективнішу дію, бо завдяки своїй універсальності впливає на її емоційно-чуттєву сферу, поглиблює знання, формує загальну та естетичну культуру. В педагогічній практиці образотворче мистецтво сприяє створенню образного мислення, асоціативної пам’яті, художньої уяви. Воно певною мірою впливає на внутрішній світ дитини, залучає її до сфери людських емоцій, виховує в ній здібність орієнтуватись в навколишньому житті, пробуджує сприйнятливість до прекрасного.

Ще до недавнього часу образотворче мистецтво у дитячому садку, школі було «другорядним» предметом, а в середніх та навчальних закладах його і зовсім не було, тому наші спеціалісти, навіть з вищою освітою, часто мають низьку художню культуру, в них обмежений об’єм знань в галузі образотворчого мистецтва, не сформована потреба хоч періодично відвідувати художні виставки, галереї, музеї.

Цікаві результати опитувань, проведених в деяких областях України, констатують досить невисокий рівень обізнаності щодо творів образотворчого мистецтва.

Що стосується українського образотворчого мистецтва, то переважна більшість, крім Тараса Шевченка, взагалі не знає вітчизняних митців. І на жаль, ні художників, ні назв їх творів майже не знають. Нині, в період бурхливого національного відродження педагогічні колективи покликані творчо осмислити уроки минулого, суть сучасних суспільних процесів і на цій основі підготувати міцний фундамент для відродження і утвердження української національної системи виховання.

Відродження української національної системи виховання, її окремих ланок, вітчизняних педагогічних здобутків, ідей аж ніяк не означає повернення назад, у минулі історичні часи. Відроджувати національну систему виховання потрібно не лише для того, щоб відновити кращі здобутки минулого, а й для того, щоб наснажити її сучасним науковим змістом, міцно стати на адекватні природі, духу і культурно-історичному досвіду нашого народу шляхи розвитку вітчизняної освіти, виховання і педагогіки, які виведуть незалежну Україну до світових висот цивілізації.

Потрібно пам’ятати, що мистецтво є ланкою культурно-національної спадщини.

Мистецтво є одним з етапів у становленні особистості. Ознайомлення дітей з творами образотворчого мистецтва допомагає у вихованні патріотичних та гуманістичних рис людини.

Продовження підвищення ролі культури і мистецтва в ідейно-політичному, моральному і естетичному вихованні людей, формуванні їхніх духовних запитів – одне з важливих завдань національної системи виховання.

Починати роботу по формуванню національного виховання людини належить педагогам дошкільних закладів.

Дитячі дошкільні заклади повинні працювати в тісному зв’язку з сім’єю. Це допоможе здійснити всебічний гармонійний розвиток і виховання дітей, зміцнити їхнє здоров’я, прищеплювати їм елементарні практичні навички і любов до праці, турбуватися про їхнє естетичне виховання, готувати дітей до навчання у школі, виховувати їх у дусі поваги до старших, до рідного краю, Батьківщини.

В становленні особистості дитини образотворче мистецтво здійснює три функції: -пізнавальну,

 -виховну,

 -естетичну.

Здійснення пізнавальної функції полягає в тому, що під час ознайомлення з творами живопису вихователь розкриває перед дітьми картини оточуючого світу: побут, працю людей, предмети оточення, при цьому не обмежується перерахуваннями того, що зображено на картині, а й намагається пояснити, чому художник присвятив картину саме даній темі, які засоби виразності використав, щоб розкрити зміст задуманого. При цьому багато уваги приділяється збагаченню словника дитини, розвитку зв’язної мови. Словник збагачується поетичними виразами, епітетами, образними порівняннями, словами, що означають моральні якості людей (добрий, щирий, сміливий, мужній, працелюбний і таке інше).

Під час бесіди про живопис здійснюється розвиток мислительної діяльності старших дошкільників, вміння порівнювати, пояснювати, робити певні узагальнення на основі аналізу.

Виховна функція образотворчого мистецтва полягає в тому, що вона сприяє вихованню різних почуттів дитини, формує ставлення до того, що зображено на картині, діти вчаться порівнювати власний досвід з досвідом людей, зображених художником. Так закладається основа уявлень про морально-етичний ідеал.

Естетична функція полягає в тому, що твори образотворчого мистецтва вчать дітей бачити красу людських стосунків, оточуючої природи, поєднання різних предметів, що й виявляється в емоційних мовних реакціях дітей.

Світ мистецтва безмежний. Й до пізнання його і розуміння йти слід не день, не рік, а все життя.

Виховати творчу людину без краси неможливо. Прекрасне – вічне джерело духовності, натхнення, творчості. Воно існує поряд з людиною, бо краса, яка не сприймається – мертва. І якщо люди втратять здатність відчувати красу, вона ніколи не зможе врятувати світ.

Природа щиро піклується про людину. Вона не тільки оточує її прекрасним світом, унікальними побратимами, різнобічними таємницями буття. Вона нагородила сповна саму людину, даючи їй можливість бачити чудові барви цього світу, чути розмаїття голосів, вдихати його пахощі, ласувати плодами, торкатись його.

Тільки народилась маленька дитина, а її ворота пізнання вже широко відчинені настіж. І стрімким потоком кожна мить вносить інформацію про навколишній світ. В перші роки життя дитина інтенсивно пізнає світ всіма органами відчуттів. Відчутне сприйняття допомагає надійно зберігати в пам’яті інформацію про довкілля. Від народження до першого запитання «чомучки» проходить ціла епоха пізнання.

Враження дошкільного дитинства відкладаються в пам’яті на все життя і вирішують моральний розвиток дитини. В емоційному сприйнятті дитинства зароджуються витоки майбутньої творчої особистості.

Дитина сприймає світ через призму нашого світосприйняття. Через свою здатність помічати красу, відчувати і емоційно переживати її ми відкриваємо у дитині почуття сприймання прекрасного. Зображувальна діяльність має великі можливості для естетичного і творчого розвитку дитини. Заняття з малювання в дитячому садку можуть і повинні стати зустріччю з прекрасним: природою, людиною, світом мислення, мистецтва.

Для того, щоб діти відчули красу, необхідно перетворити заняття в любування, і залучити до цього усі органи чуття. Чим більше органів чуття беруть участь у сприйманні навколишнього, тим повніші будуть уявлення, глибшим пізнання. Рівень глибоко чуттєвого сприйняття допоможе формувати художньо-образне асоціативне мислення і бачення оточуючого життя очима художника. Далеко не кожна дитина може стати в майбутньому професійним художником, але кожна може навчитися помічати навколо себе красу, реагувати на неї щиросердечним поривом, продовжувати її в своїй душі, думках, діях, творіннях.

В становленні особистості дитини значення образотворчого мистецтва відіграє значну роль. В.А. Сухомлинський писав: «У період дитинства мислення, мислительні процеси повинні бути як можна тісніше зв’язані з живими, яскравими, наочними предметами навколишнього світу… Емоційна насиченість сприйняття – це духовний заряд дитячої творчості. Мистецтво сприяє вихованню різних почуттів. Так при ознайомленні з жанровим живописом у дітей активізується інтерес до громадського життя країни, до різних видів діяльності людини, відношенням його у процесі праці до скарбів, які створює людство, художній творчості.(12. 18)

Навчати старших дошкільників бачити у жанровому живописі красу людських вчинків, взаємовідношення, порівняння. Зображувати у творі мистецтва явища з реальною дійсністю – значить розвивати їх естетичне почуття, яке проявляється у дітей на початку в емоційних і мовних реакціях, а потім при подальшому ознайомленню їх з мистецтвом.

З давніх-давен Україна славиться чудовими майстрами. В нас уміють ткати й вишивати, вирізати по дереву і розписувати, виготовляти кераміку. Умільці з народу передають свої вміння від покоління до покоління, щоб нащадки залучалися до скарбниці національного мистецтва. Знане у світі українське народне малярство, декоративність та образність якого привертають увагу мільйонів людей. Національні традиції підтримують та продовжують талановиті митці, вихідці з різних регіонів України. Власний світ яскравих образів, що випромінюють тепло і світло, любов до рідної землі.

Художнє виховання засобами образотворчого мистецтва слід розпочинати з дошкільного віку. Образні картини, в яких відтворено навколишню дійсність викликають яскраві емоції і на довго залишаються в пам’яті дитини впливаючи на її подальший розвиток. Та не слід думати, що це відбудеться автоматично. Щоб твори мистецтва стали, дійовими засобами формування особистості , треба вчити дошкільнят розуміти мову мистецтва тобто виразні засоби які застосовує художник для втілення творчого задуму.

Це допомагає формувати естетичну оцінку, це відкриває стежку до емоційно – морального, естетичного змісту мистецтва.

Старші дошкільники вже здатні сприймати такі жанри, як пейзаж, натюрморт, портрети. Привчати до творів анімалістичного жанру , побутового з нескладним сюжетом та билинкою одного з різновидів історичного жанру.

Аналіз живописного твору не повинен зводитись до переліку складових компонентів картини, характеристики її змісту. Потрібно учити дітей давати естетичну оцінку твору, бо діти сприймають твір більш глибоко.

При ознайомлені дітей з творами побутового й історичного жанру в яких відтворені події та сцени з повсякденного життя, казок, билин, перед усім потрібно, звертати увагу на час коли відбувається подія, місце, де вона розгортається, взаємини між дійовими особами. При розгляданні творів обов’язково потрібно проводити характеристику зауважувати на цінні моменти.

Естетичне сприймання у дітей старшого шкільного віку досить безмежно різноманітне, як і сама об’єктивна дійсність, що надихає на створення живописного образу.

В залах музею декоративно-прикладного мистецтва дітей старшого віку були б доступними для сприйняття і цікавими розписи К. Білокур, доньки України. У своїх картинах вона розповідала світові, який талановитий її народ, як тягнеться його душа до краси і розуміє прекрасне в житті.

Також великий вклад в образотворче мистецтво дітей дошкільного віку принесла Єлизавета Миронова – знана у світі народна художниця України, лауреат премії ім. Катерини Білокур.

Донька України Катерина Білокур кревно пов’язана з рідною землею. У своїх картинах вона розповідала світові, який талановитий її народ, як тягнеться його душа до краси і розуміє прекрасне в житті (13.с.16).

Її картини дають змогу показати дітям традиції, побут, спосіб життя наших предків.

В залах музею декоративно – прикладного мистецтва дітей старшого віку були б доступними для сприйняття і цікавими розписи К. Білокур.

Іван Дряпаченко малював свої односельців. Він був свідомий українець уболівав за національні пріоритети. Дряпаченко дотримувався високих особистісних принципів. Був сильною мистецькою індивідуальністю.

Картини цього митця присутні у зібраннях Полтави, Харкова, Донецька, Львова.

Одна з його картин «Портрет дівчини» 1932. На картині зображена дівчина в національному одязі. Кожен елемент одягу дуже чітко і гарно передає специфіку одягу наших предків.

Український художник із села Гусинка, що на Харківщині, Опанас Іванович Заливака здобув добру художню освіту. Його любов до України відбивалася на його творчості. Картини Опанаса Івановича Заливаки наділені глибоким філософським та патріотичним змістом. Дивлячись на його картини людина розуміє, що вони містять в собі частинки душі, що зупинилась на мить. Душі українського нероду.

Талановитий український художник Ф. Красицький навчався у Київській рисувальній школі відомого майстра портретного жанру Миколи Мурашка. Красицького вельми цікавила українська історична тематика. Особливо ж захоплювався він героїчними подіями визвольної боротьби народу - козаччиною. Своїй картині «Гість із Запоріжжя» митець надав побутового характеру, водночас не послаблюючи звучання історичної теми. Ознайомлюючи дітей із змістом картини, ми виховуємо гуманістичні та патріотичні риси, що важливо і доцільно при відродженні мистецтва у національній системі виховання.

В залах Державного музею українського" образотворчого^ мистецтва можна показати дітям кілька ікон Богоматері, пейзажі П. Левченка, В. Орловського, С. Васильківського, Д. Шавикіна, И. Бокшая, натюрморти Крамаренка, С. Костанді, жанрові твори М. Пимоненко.

Талановитий співець рідної природи П.О. Левченко народився в небагатій родині харківського купця майже 150 років тому. Свої здібності до малювання він розвинув у студії живопису відомого художника Шрейдера, вчився у Петербурзькій Академії художеств. За допомогою його творів ми ознайомлюємо дітей з творами українського живопису.

Яскравою сторінкою у вітчизняному живописі є, зокрема, картина Олександра Миколайовича Лопухова «Перемога» (1975), написана до 30-річчя вікопам'ятної дати. Цей твір - один з найвищих здобутків митця у батальному жанрі.

Народний майстер - художниця Марія Приймаченко, залишила дітям дошкільного віку велику спадщину, яка прикрашає різні музеї. Вона не тільки малювала свої дивовижні картини, а й підписувала їх своїми віршиками. Ці вірші, як і її картини, дуже подобаються дітям, виконують важливу роль виховної функції. Марія Приймаченко охоче писала квіти, звірів, птахів.

Більшість її сюжетів - казкові, фантастичні, а тому світлі і веселі.

Костянтин Трутовський - відомий український художник, глибокий знавець побуту селян, шанувальник національних традицій. Чимало полотен майстра присвячено відтворенню образів дітей. Багато українських "художників правдиво відтворили різні події, пов'язані з Вітчизняною війною, змалювали її свідків та учасників, щоб прийдешні покоління знали їх та пам'ятали.

Видатним досягненням українського мистецтва критичного реалізму є творчість Т.Г. Шевченка. Дитячі образи з народу полонили на все життя його серце і були втілені ним у численних творах. Пензлю Шевченка- художника належить багато творів, присвячених життю простих людей. Шевченко завжди прагнув насамперед показати душу селян, їхні теплі відносини, любов, родинний лад.