Експериментальна перевірка

2. Експериментальна перевірка

 

Діагностика міжособистісних відносин за допомогою тесту Лірі

Методика створена Т. Лірі, Г. Лефоржем, П. Сезаном 1954 року й призначена для дослідження подань суб'єкта про себе й ідеальному «я», а також для вивчення взаємин у малих групах.

За допомогою даної методики виявляється переважний тип відносин до людей у самооцінці й взаємооцінці.

Із цією метою було зроблене опитування групи. Учні повинні були поставити знак «+» проти тих визначень, які відповідали їхньому поданню про себе (якщо немає повного затвердження, знак «+» не ставиться). Методика побудована так, що судження, спрямовані на виявлення якого-небудь типу відносин, розташовані не підряд, а особливим образом, вони групуються по чотирьох і повторюються через рівну кількість визначень. При обробці тесту було підраховано (мал. 1) кількість відносин кожного типу. Як видно з малюнка 1 у групі переважає альтруїстичний (17, %), дружелюбний (17%) і авторитарний (16,4%) типи відносин. У меншій мері виражені егоїстичний, залежний, що підкоряється, підозрілий і агресивний.

Спробуємо проаналізувати результати взаємин у досліджуваній групі. Як видно з тесту в колективі переважає авторитарний тип відносин. Ті учні, яким властивий даний тип проявляють активність і воліють, щоб інші виконували їхні накази, вимоги й вказівки, прагнуть перекласти роботу на більше слабкі й боязкі.

З розбіжностями в кілька відсотків переважає дружелюбний і альтруїстичний типи відносин, які, можна сказати, закривають негативні якості авторитарного типу. Члени групи усвідомлюють себе частиною єдиного цілого, розділяють мети й мотиви діяльності з іншими членами групи, випробовують почуття захищеності в групі, що діє за принципом «один за всіх, і все за один». Учні намагаються демократичним способом приходити до яких-небудь рішень в організаційних питаннях навчання, в організації й проведенні різних заходів.

У цілому психологічний клімат групи сприятливий, тому що типи відносин розподілені по наростаючі від негативного до позитивного. Явна перевага якого-небудь із типів відносин не спостерігається.

Ф.И.О. Тип відносин	Бабаев А.В	Болтенков У.В	Безрідний С.Н	Дубровский А.В	Герман Д.А	Дрізд Е.К	Котлярова Е.М	Коваленко В.А	Мага Е.С	Малицкая С.Г	Цирюльник А.П	Прудкая И.М	Сотників Е.С	Разом, %
Авторитарний	9	14	12	13	6	14	6	5	9	5	6	7	9	16,4
Егоїстичний	6	6	7	8	5	7	4	3	6	6	6	7	5	11,0
Агресивний	4	4	5	7	7	4	3	3	3	5	6	6	3	8,6
Підозрілий	3	4	6	9	6	4	0	5	6	5	7	4	5	9,0
Залежний	5	8	7	9	4	4	3	7	7	7	3	4	8	11,0
Дружелюбний	7	15	9	14	6	9	5	6	12	6	4	9	14	17,0
Підчиняємий	7	15	10	14	5	11	7	7	13	4	5	6	15	10,0
Альтруїстичний	5	7	5	8	5	2	4	8	3	6	5	3	7	17,0
100%

Результати дослідження в групі старшокласників за методикою міжособистісних відносин

Т. Лірі

Номери октант по максимальному і мінімальному степеню вираження.

Таблиця 1.

Степінь вираження	Середнє по групі
Max	II
Min	VII

Таблиця 1. показує максимальний вибраний октант II та мінімальний вибраний октант VII

Показник за основним фактором

Таблиця 2

Фактори	Середнє по групі
Домінування	5.47
Дружність	2.72

Домінування = (I–V) + 0,7 (VIII + II–VI)

Дружність = (VII–III) + 0,7 (VIII–II–IV + VI)

Таблиця 3

	І	ІІ	ІІІ	ІV	V	VІ	VІІ	VІІІ
Сума за всіма учасниками групи	102	116	110	92	109	106	81	95
Середній по групі	5.7	6.4	6.1	5.1	6.1	5,9	4.5	5.3

В таблиця 3 розташовані результати виборів у відповідних октантах, як в сумарному так і в середньому вигляді.

Діаграма 1

Показники взаємозв’язку в системі міжособистісних відношень старшокласників.

На даній діаграмі ми можемо розглянути взаємозв’язок виборів отриманих при підрахунку місця в системі міжособистісних відносин за методикою міжособистісних відношеннях Лірі.

За даними таблиці №1 при підрахунку максимально вибраним октантом виявився октант ІІ, мінімальним октантом виявився октант VII.

За отриманими результатами таблиці №2 показник домінування по групі отримав 5,47, а показник дружність отримав 2,72

За даними таблиці №3 ми бачимо, що:

ü   Октант І отримав по групі 5.7 – Авторитарний тип відносин. Упевнена у собі людина, але не обов'язково лідер, завзята і наполеглива.

ü   Октант II отримав по групі 6.4 – Егоїстичний тип відносин. Егоїстичні риси, орієнтація на себе, схильність до суперництва.

ü   Октант III отримав по групі 6.1 – Агресивний тип відносин. Упертий, завзятий, наполегливий і енергійний.

ü   Октант IV отримав по групі 5.1 – Підозрілий тип відносин. Критичний стосовно всіх соціальних явищ і оточуючих людей.

ü   Октант V отримав по групі 5.1 – Подчиняемый тип відносин. Скромний, боязкий, поступливий, емоційно стриманий, здатний підкорятися, не має власної думки, слухняно й чесно виконує свої обов'язки.

ü   Октант VI отримав по групі 5.9 – Залежний тип відносин. Конформний, м'який, очікує допомоги й порад, довірливий, схильний до замилування навколишніми, увічливий

ü   Октант VII – отримав по групі 4.5 – Дружелюбний тип відносин. Схильний до співробітництва, кооперації, гнучкий і компромісний при рішенні проблем і в конфліктних ситуаціях, прагне бути згідно з думкою навколишніх, свідомо конформний, треба умовностям, правилам і принципам «гарного тону» у відносинах з людьми, ініціативний ентузіаст у досягненні цілей групи, прагне допомагати, почувати себе в центрі уваги, заслужити визнання й любов, товариський, проявляє теплоту й дружелюбність у відносинах.

ü   Октант VIII отримав по групі 5.3 – Альтруїстичний тип відносин.

Відповідальний стосовно людей, делікатне, м'яке, добрий,

емоційне відношення до людей проявляє в жалі, симпатії, турботі, пещенні, уміє побадьорити й заспокоїти навколишніх, безкорисливий і чуйний.

Проаналізувавши психолого-педагогічну літературу, дав визначення поняттю колектив, що таке особистість, учнівський колектив. Розглянули вплив учнівського колективу на особистість і особистостей на колектив, виявили шляхи формування колективу навчальної групи, визначили роль вихователя в процесі формування учнівського колективу, дали рекомендації з підвищення ефективності формування учнівського колективу, визначили фактори, що впливають на формування учнівського колективу.

Провели експеримент із метою вивчення подань суб'єкта про себе й ідеальному «я», а також вивчення взаємин у малих групах. Експеримент проводився у формі тестів у навчальній групі складається з 13 учнів. У досліджуваній групі переважають дружелюбний, альтруїстичний і авторитарний типи відносин.

Виходячи з тесту Лірі, вихователь ПО може заздалегідь визначити й надалі прогнозувати свої дії стосовно досліджуваного колективу.

Висновки

На підставі проробленої роботи можна зробити висновок, що використання колективної форми організації навчально-виховного процесу на уроці позитивно позначається на розвитку дітей. Діти вчаться висловлюватися, знаходити вірні рішення, відкидати помилкові і неправильні, прислухатися до думки інших.

При такій формі організації навчального процесу підвищується мотивація навчання, формуються колективістські відносини. Розвивається самостійність. Колективна форма дає можливість висловлюватися сором’язливим дітям у більш вузькому колі однолітків.

Активність і самостійність школярів виражається й у психологічному настрої їхньої діяльності: зосередженості, увазі, розумових процесах, в інтересі до чиненої діяльності, особистій ініціативі. Активний відгук на обговорення проблем, завдань, завдань, які ставлять учні в групах, прагнення взяти участь у відповідях товаришів, доповнити їх, внести корективи – все це значні критерії пізнавальної самостійності й активності, що показують, що школяр стає суб'єктом учбово-пізнавальної діяльності, тобто здійснюється розвиваюче навчання.

Розвиток дітей у системі розвиваючого навчання розуміється не як розвиток окремих сторін – уваги, пам'яті, уяви тощо, а як загальний розвиток особистості.

Зміна в змісті, методах шкільного навчання вимагають зміни й форм організації навчально-виховного процесу. У зв'язку із цим виникає необхідність у навчальному співробітництві, де беруть участь обидві сторони: і вчитель, і діти. Існують три форми навчального співробітництва:

1.Навчальне співробітництво з дорослими;

2.Навчальне співробітництво з однолітками;

3.Навчальне співробітництво із самим собою.

4.         Вимоги розвиваючого навчання: привчити дітей до самостійності суджень, сформувати вміння сперечатися, обстоювати свою думку, задавати питання, бути ініціативним в одержанні нових знань – відповідає навчальне співробітництво з однолітками.

5.         Навчальне співробітництво є основою для розвитку колективної форми організації навчально-виховного процесу, що виступає як провідна форма організації в розвиваючому навчанні.

6.         Колективна форма організації містить у собі роботу в парах змінного складу, у групах і в динамічних парах.

7.         Використання колективної форми організації на уроках дає можливість просуватися кожному учневі в індивідуальному темпі, сприяє прояву й розвитку здібностей кожної дитини. Все це ще раз підтверджує тісний взаємозв'язок розвиваючого навчання з колективною формою організації навчально-виховного процесу.

Список джерел бібліографічного матеріалу

1.     Васильченко П.А. Обучение на коллективной и индивидуальной основе. // Начальная школа. – 1993 №4, с. 57–59.

2.     Виноградова М.Д., Первик Н.В. Коллективная познавательная деятельность в воспитании школьников. М. Просвещение, 1997.

3.     Выготский Л.С. Вопросы детской психологии. – М.: Педагогика, 1983. – т. 4 – 358 с.

4.     Гузеев В. Основа авторской технологии // Нар. Образование. – 1998. – №9. – C. 33.

5.     Зязюн І. Технологізація освіти як історична неперервність // Неперервна педагогічна освіта. Теорія і практика. – 2001. – Вип..1. – C.73–85.

6.     Давыдов В.В Виды обобщения в обучении. – М.: Педагогика, 1972. – 424 с.

7.     Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. – М.: Педагогика, 1986. – 230 с.

8.     Давыдов В.В. Психологическая теория учебной деятельности и методов начального обучения, основанных на содержательном обобщении. – Томск, 1992. – 114 с.

9.     Давыдов В.В. Психология младшего школьника // Феникс. – 1995 – №2.

10.   Дьяченко В.К., Попова А.И. Организация коллективных учебных занятий // Начальная школа – 1990. – №1, с. 4–7.

11.   Зак А.З. Развитие умственных способностей младших школьников. – М.: Просвещение, 1994. –320 с.

12.   Модернізація вищої освіти України і Болонський процес. Уклад. М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, К.М. Лемківський, Ю.В. Сухарніков; відп. ред. М.Ф. Степко. – К., 2004. – С. 6

13.   Маргулис Е.Д. Колективна діяльність учнів. – К.: Вища школа, 1990.

14.   Победоносцев Г.А. Удосконалюємо систему виховання. М.: Вища школа, 1993.