Урок з формування національної свідомості "Охорона природи України"

Урок-формування національної свідомості

Тема. Охорона природи України

Мета: ознайомити учнів з рослинами і тваринами, які потребують охорони Червоною книгою України, розкрити зв'язок між ставленням людини до природи і різноманітністю, та кількістю тварин і рослин; формувати національну самосвідомість на основі розкриття взаємозв'язку явищ природи; показати значення діяльності кожної людини для збереження рослинного і тваринного світів; виховувати відповідальне, чуйне ставлення до природи.

Обладнання: Червона книга України, картки із зображенням рослин і тварин, що охороняються, газета «Лютий», атласи з природознавства, реферати, запис пісні «Мій рідний край» у виконанні С. Ротару.

Чом, чом, чом, земле моя,

Так люба ти мені?

Тим, тим, тим, дитино, знай,

Що ті поля й ліси — твій рідний край.

(В. Лебедева.)

Хід уроку

I. Організаційний момент.

II. Підсумки спостережень за погодою. Прикмети лютого. Прислів'я.

В лютому сонце йде на літо, а зима на мороз. Лютий — місяць вітрів і кривих шляхів. Лютневий сніг весною пахне.

Сніг іде, мов крупа, — чекай за тиждень морозу. Ранкова зірниця швидко гасне — на мороз.

III. Повідомлення теми уроку.

IV. Сприймання нового матеріалу.

1. Слово вчителя.

Природа України щедра, багата і різноманітна. М'який клімат, родючі ґрунти, значна кількість водних джерел створюють умови для зростання лісової, лугової та степової рослинності.

Пригадаємо природні зони:

—на півночі країни, а також у гірських районах Карпат, Криму зростають хвойні, мішані й листяні ліси;

—у напрямку на південь ліси переходять у широку смугу лісостепу;

—ще південніше, в приморських районах, розкинулися рівнинні ландшафти степової зони, нині майже повністю переорані.

Степова зона займає 40 % території України — це південні частини Харківської та Кіровоградської областей, Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька, Херсонська, Миколаївська, Одеська області, рівнинна частина Криму.

Розвиток промислового і сільськогосподарського виробництва, будівництво міст, селищ, розширення мережі залізничних та автомобільних шляхів, осушення боліт, зрошення посушливих земель — все це призвело до значних змін ландшафтів, вплинуло на екологічну рівновагу, видовий і кількісний склад флори і фауни.

Останнім часом помітно зменшилися території, зайняті природною рослинністю, збідніла флора більшості районів країни, зменшилась кількість багатьох видів рослин, а деякі з них взагалі зникли.

Тому в наш час особливого значення набуває охорона рослинного і тваринного світів.

Дуже гостро постала проблема питної води. Запаси поверхневих і підземних вод не дуже великі, а люди використовують багато води на свої потреби. У водойми скидається велика кількість забруднених стічних вод. Від цього гине риба, втрачаються мінеральні ресурси і курортні зони. У Чорному морі підіймається рівень мертвої сірководневої зони.

А ось якою була Україна 150-200 років тому. Леся Українка писала:

«Старезний, густий, предковічний ліс на Волині. Посеред лісу простора галява з плакучою березою і з великим престарим дубом. Галява скраю переходить в куп'я та очерети, а в одному місці в ярко зелену драговину — то береги лісового озера, що утворилося з лісового струмка. Струмок той вибігає з гущавини лісу, ряскою та лататтям, але з чистим плесом посередині. Містина вся дика, таємнича, але не понура — повна ніжної задумливої поліської краси. Провесна. По узліссі і на галяві перший ряст і цвітуть проліски та сон - трава. Дерева ще безлисті, але вкриті бростю, що от-от має розкритись. На озері туман то лежить пеленою, то хвилює од вітру, то розривається, одкриваючи блідо-блакитну воду».

2. Діти читають вірш О. Олеся «Україна в старовину».

Прочитайте виразно вірш. Виділіть слова, які можна об'єднати в тематичну групу «рослинний і тваринний світ».

Україна в старовину

Ліс густий, дрімучий, темний,

Споконвічний ліс росте,

Не проб'ється навіть сонце

Крізь гілля його густе.

Велетенські граби, вільхи,

Сосни, явори, дуби,

Раз в століття полягають

Після віку боротьби.

Де родились, там вмирають,

Обертаються у тлінь,

На могилах виростає

Ряд наступних поколінь.

По лісах шумлять потоки,

Смарагдові від трави,

Розпливаючись то в багна,

То в озера, то в стави.

По річках, озерах, багнах

Вічний галас, вічний спів,

Крик гусей, качок і чапель,

Зойк чайок і журавлів.

Лебедині білі зграї

В небі хмарами летять,

Навкруги орлині крила

Гучно, хижо лопотять.

Над струмком спинився олень,

Прислухається, тремтить,

Десь почув непевний шелест —

І зникає через мить.

То ведмідь ішов напитись,

Остудитися в воді,

То збирають під дубами

Чорні вепрі жолуді.

По лісах блукали кози,

Тури, олені, вовки,

Кабани, ведмеді, лосі,

Рисі, зубри, борсуки.

По лісах дрімучих, темних

З луком пращур наш ішов,

З рисем, лосем- і ведмедем

Він боровся і боров.

Здобував він теплі хутра,

М'ясо, шкіру на свій дах,

Часом сам роздертий падав

З серцем звіра у руках...

А на півдні за лісами

Колихалось море трав;

То над степом буйний вітер

На шовкових струнах грав.

Степ широкий, степ безмежний,

Де початок твій, де край?

Коли сам Стрибог не знає,

У Дажбога поспитай.

В день ясний горіло сонце,

Нерухомо вітер спав,

Нерухомо в мертвій тиші

Степ незайманий стояв.

В бурю він шумів, як море,

І ховався в сизій млі,

Полохливо буйні трави

Припадали до землі.

А зимою умирав він,

Спав під килимом снігів...

Тихо... Пусто...

Тільки чути

Десь сумне виття вовків.

Та часами прогуркочуть

Диких коней табуни,

Наче вихори, здіймають

Білу куряву вони.

(О.Олесь.)