Засоби стимулювання навчальної активності молодших школярів

Харківський обласний науково-методичний інститут безперервної освіти Факультет підвищення кваліфікації Кафедра методики дошкільної та початкової освіти (секція методики виховання та розвитку особистості) Курсова робота: ЗАСОБИ СТИМУЛЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ АКТИВНОСТI МОЛОДИХ ШКОЛЯРiВ

 

 

 

 

 

 

 

 

Харків

Зміст

 

Вступ

Розділ 1. Емоційне стимулювання навчально-пізнавальних потреб школярів

1.1          Мотиви пізнавальної діяльності школярів

1.2 Організаційний етап

1.3 Когнітивний та заключний етапи

Розділ 2. Дидактичні ігри як засіб стимулювання пізнавальної активності школярів

Висновок

Список використаної літератури

Додаток 1

Додаток 2

ВСТУП

 

Потреба сучасного суспільства в гармонійному розвитку особи пред'являє нові вимоги до системи освіти. Сучасні умови характеризуються гуманізацією освітнього процесу, зверненням до особи дитяти, розвитку кращих його якостей. Реалізація цього завдання об'єктивно вимагає якісно нового підходу до навчання і виховання дітей. Навчання має бути таким, що розвиває, збагачувати дитяти знаннями і способами розумової діяльності, формувати здібності. Перед теоретиками і практиками поставлено завдання- вдосконалення учення школярів як провідного виду їх діяльності, дидактичних засобів в цілях підвищення активності дітей в учбовому процесі.

Рівень теоретичних досліджень в області стимулювання досить високий. Тим часом мало знайдеться факторів, порівнянних зі стимулюванням по ефективності свого впливу на продуктивність педагогічного процесу. Місце стимулювання в першій трійці найбільш впливових причин говорить саме за себе.

Потреби, мотиви, стимули – поняття досить важливі для педагогіки. Стимули спираються на потреби, і мотиви невіддільні від них. Свідоме подоланням протистоячих спонук - це дуже важкий процес, з яким не завжди впорається і доросла людина, а тим більше - учень. Працюючі в початковій школі, я зрозуміла, що для позитивних змін фізіологічного, психологічного та особистісного порядку у дітей є зміна соціального становища, яким може бути вступ до школи. Це покладає на мене, як вчителя, велику відповідальність. Необхідно забезпечити не тільки умови для цих змін, а й подальший розвиток дитини в удосконаленні своєї особистості за рахунок навчально-виховного процесу. Але практика показує, що вже в жовтні, бажання багатьох першокласників ходити до школи зникає разом з потребою навчатися.

Відомо, що кожна дитина, як і всі живі істоти, прагне удосконалюватися. З приходом до школи вона має усвідомити можливості навчального процесу, які забезпечуються педагогічним стимулюванням та задоволенням навчально-пізнавальних потреб, а вони є домінуючими для першокласника.

Психолого-педагогічна умова такого забезпечення – вирішення цілої низки дидактичних протиріч, їх не так і багато: найперше – зовнішні (педагогічні) та внутрішні (особистісні), що забезпечують успішність навчального процесу. Педагогічна майстерність учителя полягає в природному переводі зовнішніх педагогічних у внутрішні – психологічні протиріччя, та створенні оптимальних умов для їх усвідомлення учнем. Це дасть змогу педагогові підняти процес навчання учнів на більш високий рівень завдяки свідомому просуванню від мети уроку до бажаного результату. Крім того, такий підхід вкрай необхідний для усунення формалізму в діяльності сучасної школи, оскільки дає змогу учневі сприймати себе як активного суб'єкта навчального процесу, від якого залежить якщо не все, то більшість у самовдосконаленні.

РОЗДІЛ 1. Емоційне стимулювання навчально-пізнавальних потреб школярів

 

1.1 Мотиви пізнавальної діяльності школярів

 

Стимулюванню пізнавальної активності передує вплив на мотиваційну сферу учнів.

Мотив – це те, що спонукає людину до дій. Те, заради чого вона її здійснює. У сучасній психології цим терміном позначають ряд причин, що викликають активність індивіда: інтерес, цільові установки, емоції, ідеали, потреби.

Е. Браверман до найважливіших мотивів пізнавальної діяльності, особливістю яких є спрямованість на набуття узагальнених способів дій та самовдосконалення особистості, відносить:

ü   пізнавальний, пов'язаний з інтересом до нового, невідомого;

ü   мотив «саморозвиток», дія якого проявляється в бажанні якомога знати та вміти, розвивати свій розум, підіймати культурний рівень;

ü   мотив «досягнення», дія якого проявляється в бажанні отримати гарні результати своєї діяльності, перемогти у змаганні;

ü   мотив «професійно-життєве самовизначення», дія якого повязана з прагненнями досягти вершин у майбутній професії;

ü   комунікативний мотив, дія якого пов’язана з бажанням учня спілкуватися, співробітничати, взаємодіяти;

ü   емоційний мотив, який породжується позитивними емоціями ,- радістю, подивом, азартом;

ü   зовнішній мотив, пов'язаний з отриманням винагороди, схвалення від інших людей. Його можна викликати жестом,поглядом, словами співчуття, обіцянками винагородити за якісне та швидке виконання завдання;

ü   мотив « позиція», пов'язаний із громадянською відповідальністю за справу, почуттям обов’язку.

Мотивація є дуже сильним фактором впливу на успішність учнів. Залучаючи їх до навчальної діяльності, у своїй роботі я враховую, що учень може:

ü   Сприймати її як таку, що не відповідає його цілям;

ü   Намагатися уникнути її через неприємності;

ü   Проявляти до неї незначний інтерес;

ü   Брати участь у ній з великим бажанням, бо вважає її цікавою та посильною.

Для себе з цього напряму педагогічної діяльності я ставлю завдання:

ü   Вивчати емоційну сферу учнів;

ü   Розвивати мотиви, які вже сформовані в учнів, спиратися на них під час планування діяльності на уроці;

ü   Формувати нові мотиви, що здатні забезпечити підвищення якості навчальної праці.

ü   З метою діагностування особливостей мотивації пізнавальної діяльності на початку нового навчального року та протягом нього, я проводжу анкетування «Мотиви моєї діяльності».

Прийоми розвитку пізнавальних мотивів можна поділити на дві групи:

ü   Зацікавлення змістом навчального матеріалу – новизна повідомлення; дивовижна інформація, приклади з художньої літератури; використання краєзнавчого матеріалу; інформація екологічної спрямованості; історичні відомості; іакти з життя вчених; інформація, пов′язана з розкриттям можливостей людини та ін..

ü   Зацікавлення процесом навчання – використання роздаткового матеріалу, технічних засобів навчання; застосування комп′ютерної техніки, демонстраційного експерименту та інших видів наочності; залучення до ігрової діяльності, проблемне навчання та ін.

С. Подмазін до методів і прийомів психолого-педагогічної підтримки діяльності учнів включає: заохочення, пізнавальний інтерес, навчально-пізнавальну гру, кооперацію учнів під час уроків, створення яскравих уявно-образних уявлень, використання творчих завдань, створення проблемних ситуацій, спонукання до пошуку альтернативних рішень, створення ситуації успіху, створення ситуації взаємодопомоги.

Формулу успіху в пізнавальній діяльності Е. Браверман наводить у таій формі:

 

У= М+(ПІ+РІ+ЗІ+ЗІ) + СЗ,

 

де: М – мотивація; ПІ – пошук інформації; РІ – розуміння інформації; ЗІ – запам’ятовування; ЗІ – застосування інформації; СЗ – систематичність занять.