Емоційність виховання

2.      Емоційність виховання

Відомо, що за своїм змістом переживання учителя і учнів сприяють підвищенню ефективності виховання. Негативні ж емоції гальмують виховну діяльність. Малозмістовне виховання не вимагає від учнів напруження думки, волі, воно неминуче породжує нудьгу, і тоді деякі учні починають шукати інших шляхів прикладення своїх сил і енергії.

Важливо викликати в учнів засобами народознавства почуття подиву, що надасть процесу виховання жвавості, пристрасності, захопленості. Молодшим школярам здебільшого бракує досвіду емоційного співпереживання від спілкування з природою. В цьому аспекті важливо правильно спланувати і провести екскурсію, спостереження. Вплив позитивних емоцій дає молодшим школярам переживання почуття краси. Дітям цього віку естетичні переживання від побаченого, почутого, від краси взаємин, від гарно зробленої речі. Тому треба насичувати виховний процес замилуванням красою, щоб пам'ять, мислення, уява учнів збагачувалась яскравими образами, які западають в душу, активізують мислення і мовлення. Слід мати на увазі і той факт, що українські народні звичаї та обряди є цікавими , насиченими, глибоко моральними й глибоко беруть за душу кожну людину. Важливий образний виклад змісту виховного заходу, мовлення вчителя, його зовнішній вигляд, засоби виховання, які повинні привертати увагу дитини.

3.      Особистий приклад вчителя.

Приклад – це демонстрування взірця для наслідування. Вдаючись до прикладу, доводять істинність певної моральної норми, спонукають до певного типу поведінки. Як особливо важливий феномен, він впливає своєю наочністю і конкретністю. Чим доступніший та зрозуміліший учневі приклад, тим сильніше він впливає на свідомість учні. Вчитель початкових класів – носій екологічної культури. Відомо, що учні молодшого шкільного віку схильні до наслідування. Вони цілковито сприймають особистість свого першого вчителя. Тому педагог повинен не тільки знати народознавчі традиції екологічного виховання, а й формувати відповідні уміння і навички у своїх вихованців. Тут важливо усе: посаджене учителем деревце, доглянута квіточка, почищене джерельце, огороджений мурашник тощо. Спираючись на учнівський колектив, вчитель своїм прикладом спрямовує його діяльність відповідно до завдань екологічного виховання.

4.      Організація безпосередньої діяльності дітей по охороні природи.

Пізнання дітьми природи, особливостей екологічної роботи відбувається під час активної діяльності, коли вони оволодівають уміннями бережливого ставлення до її об’єктів, збереження та створення умов для їх нормального спілкування. Недоцільно вчителеві проводити екологічну роботу лише в рамках класної кімнати чи актової зали. Уміння і навички з охорони навколишнього середовища в учнів молодшого шкільного віку формуватимуться в активній безпосередній діяльності у природі і лише в гармонії з нею.

Отже, сукупність запропонованих педагогічних умов, на наш погляд, є необхідною і достатньою, оскільки виділена із врахуванням сутності проблеми та вікових особливостей молодших школярів.

2. Експериментальне дослідження

 

2.1 Методика експериментального дослідження

З метою визначення стану використання засобів народознавства в екологічному вихованні учнів початкових класів, був проведений констатуючий експеримент, яких в загальних рисах можна охарактеризувати таким чином: об’єктом дослідження виступали 34 учні початкових класів Ванжулівської загальноосвітньої школи І, ІІ ступенів, Буглівської загальноосвітньої школи І, ІІ ступенів .

Провідними методами дослідження виступали:

·           вивчення масового педагогічного досвіду;

·           аналіз навчальної літератури;

·           спостереження;

·           бесіда;

·           інтерв’ю;

·           анкетування.

Такий підхід давав нам можливість прогнозувати відтворення реальної ситуації щодо визначеного аспекту дослідження.

Насамперед нас цікавило питання, наскільки вчителі використовують народознавчий матеріал в екологічному вихованні молодших школярів, та який виховний потенціал містять чинні навчальні програми для учнів 1 – 4 класів загальноосвітніх шкіл, та як впливає використання засобів народознавства на екологічну вихованість школярів. Задля цього нами була розроблена система роботи, що дозволила з’ясувати коло цікавих нам запитань. Нами було опитано 18 вчителів початкових класів Ванжулівської загальноосвітньої школи І , ІІ ступенів, Буглівської загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів, Лановецької загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів Лановецького району. З матеріалів інтерв’ю випливає, що 6 – ро з них стверджують доцільність використання засобів народознавства у вихованні молодших школярів, оптимально використовують його, значно підвищуючи цим ефективність виховного процесу; 8 вчителів вважають, що доцільно, але

тільки фрагментарно використовують народознавчий матеріал через відсутність інформації; троє педагогів не вважають пріоритетним використання засобів народознавства в екологічному вихованні, тому рідко використовують його в своїй педагогічній практиці.

Крім того нам вдалося з’ясувати причини, що утруднюють даний процес. Серед них поверхнева обізнаність самих вчителів з народознавчим матеріалом, незнання і невдале застосування основних педагогічних умов використання народних традицій у вихованні учнів початкових класів, невміння поєднати цей матеріал з загально навчальним.

Цілком логічно, що наступним кроком нашої експериментальної роботи був аналіз чинних для початкової школи програм

Ознайомившись з програмою з читання, ми зауважили теми, які цікавлять нас, усна народна творчість, фольклорні жанри: народні дитячі пісеньки, ігри, забави, лічилки, загадки, скоромовки, приказки, прислів’я народні усмішки, казки, легенди, притчі, байки, народні пісні. Важливе місце приділяється народним казкам про тварин, персонажам цих казок їх вдачі. Народні соціально – побутові казки, які вивчають діти, відображають народний побут, події із життя українського народу, його традиції.

Програма «Основи здоров’я» для учнів початкових класів представлена темами: «Народні традиції і здоров’я», « Народні традиції харчування»,

« Літні, зимові, весняні та осінні ігри та розваги».

У програмі « Трудове навчання» ми помітили теми: « Різдвяні свята», «Макетування предметів хатнього інтер’єру», «Писанкарство як мистецтво художнього розпису», «Українські витинанки», «Художня вишивка в українському побуті», «Робота з рослинними матеріалами , квіткова символіка», «Вишивання і в’язання як види української народної творчості», «Традиційні весняні свята з використанням рослинних декорацій», «Конструювання виробів для відтворення давнього українського побуту (меблі, посуд, настінні прикраси, рушники), краса і корисність «цілющого зілля» народної медицини. Використання лікарських і декоративних рослин у побуті. Підготовка і проведення спільно з дорослим «зільницького обряду», пов’язаного із збиранням лікарських трав; виготовлення дидактичної гри «Народна аптека».

У програмі «Я і Україна» знаходимо теми: «Забавки, ігри, повчальні казки, сімейне свято «Рослини». Оспівування в усній народнопоетичній творчості рослин, якими прикрашали садибу (калина, верба, чорнобривці, мальви), якими лікувалися (звіробій, подорожник, татарське зілля, чебрець), «значення води для рослин, тварин, людини?», «жива і мертва вода в казках», «Як хліб на стіл прийшов». Бережливе ставлення до хліба.

Важливе місце в дослідженні даної проблеми мали місце спостереження виховних заходів.

Наведемо приклад спостереження окремих виховних заходів та прослідкуємо як використовується народознавчий матеріал у екологічному вихованні учнів початкових класів.

Під час проведення гри – драматизації «Брати наші менші» у дітей закріплювались знання про єдність усіх живих істот на Землі; розвивалась допитливість; виховувалось гуманне ставлення до тварин. Головними дійовими особами заходу були казкар, хлопчик, дівчинка, птахи (лелека, дятел, сорока), комахи (бабка, метелик, бджола), тварини (заєць, лисиця, косуля), квіти (мальви, чорнобривці, ромашка, барвінок). Виховний захід проходив в декораціях, що нагадували українську хату та подвір’я. Казковий сюжет заходу надавав динамічності, сприяв емоційності в дітей.

«Як виник одяг», «Старовинні дитячі іграшки, ігри та забави». «Державні, народні і релігійні свята: День незалежності, Святого Миколая, Новий Рік, Різдво Христове, Великдень. Календарно – обрядові свята: « Про родовід»,

«Традиційна сімейна мораль українців. Збереження національних особливостей у сучасному побуті, одязі, в їжі, проведення свят: «Народна мудрість про природу, пори року», «Український побут та звичаї у рідному краї», «Особливості народного костюму», «Народний календар». Участь дітей в обрядових святах мистецтва приділяється таким темам: «Ознайомлення з народним мистецтвом настінного розпису, народним глиняним посудом, народними традиціями писанкарства на Україні».

Програма «Музика» реалізується наступними темами: «Українські народні пісні», «Музичні інструменти», «Українські народні танці». Серед пісень розглядаються: колискові, календарно – обрядові, жниварські (зажинкові, власне жниварські, обжинкові), колядки, щедрівки, коломийки жартівливо – танцювальні пісні.

Отже, у вищезазначених навчальних програмах передбачений народознавчий матеріал, що виступає суттєвою опорою для логічного продовження виховної роботи в позакласній роботі.

В процесі проведення гри – драматизації діти обирають один образ уподобанням і перевтілюються в нього. Для цього кожен гравець зосереджується і пригадує, що йому відомо про цю рослину або тварину (де живе (росте), що їй необхідно, для життя яким чином вона продовжує своє життя). Крім того, вчитель звертав увагу на те, які загадки, приказки, прислів’я знають діти. Далі слідувала розповідь про квіткову символіку. Особливо активізувала дітей інсценізація дітьми легенди про калину. В процесі перевтілення учнів у рослину чи тварину, вони пропонували свої розповіді «Я квіточка тендітна. Звати мене ромашка. У мене золотава голівка і білий віночок – пелюсточки. Я люблю сонечко. А ще люблю водичку. Без вологи я можу загинути. Коли спекотно – мучить спрага. Коли обривають мені пелюстки – мені боляче. Я можу допомогти. У народі знають, що я перша допомога при високій температурі, болі в животі, запалені горла. Любі діти, бережіть мої квіточки, дайте водичку в спеку, і я буду не тільки милувати вас своєю красою, але й лікувати»

Виконуючи ролі різних істот, учні психологічно наближаються до їх способу життя, відчувають симпатію до створених ними образів, і це переноситься і на справжніх представників рослинного і тваринного світу, народознавчий матеріал.

Аналізуючи даний виховний захід, хочемо зауважити, що при проведенні заходів такого типу, слід народознавчий матеріал вирішувати більш комплексно. Зокрема доцільно використати календар народних прогностик, пісенну обрядовість, побутову обрядовість, побутову обрядовість, мотиви української вишивки, які в свою чергу «генерували» екологічну роботу.

Наступним нашим спостереженням була екологічна казка «Розмова дерев». Події казки відбувались на «узліссі», а дійовими особами черемха, берізка, шипшина, жасмин, дуб, клен, сосна, бузок, бджілка, пташка, вітерець. В процесі постановки цієї казки, яка згідно канонів усної народної творчості, передбачала зачин, основну частину та кінцівку, діти ознайомились з особливостями дерев, легендами по них, особливостями росту. По закінченні казки пташка звертається до дітей: «Ці дерева всі зелені,

Вони кисень нам дарують

І кохають і хвилюють,

Наші кривди-болі чують

Хочу, щоб ви добре знали,

Доглядали їх, саджали.

Вчитель переслідував таку мету даного заходу: активізувати знання дітей про необхідність дбайливого ставлення до природи, про взаємозв’язки між діяльністю людини і життям природи, виховувати почуття відповідальності за те, що відбувається в природі, виховувати екологічну культуру. Аналіз даного заходу показав, що народознавчі засоби використані недостатньо. Поза увагою вчителя залишились українські народні обряди, промисли і ремесла.

Спостерігаючи за проведенням гри «Звір, птах, комаха», «Чий це слід?», «Чий голос?», бесід «Царство флористики», «Таємниці природи», «Ліс – наш друг», конкурсів «Цвітик – семицвітик», «Екологічний мультфільм», свята «Подорож крапельки», «Алло, говорить весна», ми помітили, що педагог лише фрагментарно використовує народознавчі засоби: усну народну творчість, українську народну міфологію, народні знання , обрядовість, народну прогностику. Крім того, слід більше звертати увагу учнів на правила поведінки у навколишньому середовищі.

Науковий фонд з проблеми, аналіз масового педагогічного досвіду та спостереження дали можливість нам визначити критерії та рівні сформованості екологічної вихованості на основі використання народознавчого матеріалу.

До критеріїв вихованості віднесемо:

1.       Дотримання правил поведінки у навколишньому середовищі. Учень контролює свої дії , співвідносить їх з можливими наслідками для тих чи інших об’єктів навколишнього середовища.

2.       Здатність самостійно обирати об’єкти екологічної діяльності.

3.       Емоційно – ціннісне ставлення до оточення . Учень отримує задоволення від спілкування з природою, уміє оцінити стан навколишнього середовища і намагається його покращити, уміє відгукнутись на прояви прекрасного у природі.

4.       Доброта, чуйність і увага до оточення.

Відповідно до показників, ми визначили рівні вихованості.

·                    Високий рівень – наявність усіх критерій

·                    Середній рівень – половина чи більша половина показників

·                    Низький – майже повна відсутність ознак.

Для того, щоб визначити рівень сформованості екологічної вихованості молодших школярів засобами народознавства ми застосували спостереження, анкетування, інтерв’ювання, тестування, бесіду.

Наведемо приклади анкети:

1.         Які екологічні об’єкти знаходяться на території, де ти живеш?

2.         Чи потребують вони допомоги людини?

3.         Які традиції з охорони природи ти знаєш?

4.         Чи беруть у них участь діти та дорослі?

5.         Як це робилося?

6.         Чи хочеш ти брати у них участь?

Результати дослідження представлені у таблиці 2. 1.

Таблиця 2 .1. Рівні сформованості

Клас	Всього учнів	Високий рівень	Середній рівень	Низький рівень
3 -А	16	10%	30%	60%
3 -Б	18	8%	29%	53%

Дані таблиці засвідчують те, що високий рівень мають 10% експериментального і 8% контрольного класів, середній – відповідно 30% і 29%, низький 60% і 53%. Як бачимо, у результатах констатуючого експерименту щодо контрольного класів майже не існує істотної відмінності. Крім того, вищеподані результати вказують на те, що переважають діти з середнім та низьким рівнем вихованості у досліджуваному аспекті.

Результати проведення констатуючого експерименту дозволили зробити наступні висновки:

·           третьокласники необізнані достатньо з народознавчим матеріалом;

·           вчителі не враховують педагогічні умови екологічного виховання засобами народознавства;

·           недостатньо ознайомлені з методами та формами цієї роботи;

·           високий рівень вихованість школярів визначаються не лише поєднанням виховання з основним народознавчим матеріалом, але й з врахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей.

З метою підвищення якості екологічного виховання з використання народознавчого матеріалу нами проводився формуючий експеримент. Як уже зазначалось, у 3 – А експериментальному та 3 – Б контрольному класах Лановецької загальноосвітньої школи І – ІІІ степенів Лановецького району.

Експериментальне дослідження базувалось на дотриманні основних педагогічних умов екологічного виховання, охарактеризованих нами у п.2.1.

Завданнями експерименту було перевірити:

·           вплив основних педагогічних умов на рівень вихованості учнів початкових класів у досліджуваному аспекті;

·           ефективність комплексного використання засобів народознавства в екологічному вихованні молодших школярів;

·           усвідомлення ролі екологічної культури у житті українського народу;

·           значення народознавчого матеріалу у формуванні емоційно – цілісного ставлення до оточення.

На даному етапі експериментальної роботи ми використовували бесіду, спостереження, анкетування, інтерв’ювання, кількісний і якісний аналіз експериментально даний.

Експериментальна методика використання засобів народознавства в екологічному вихованні учнів початкових класів базувалась на оптимальному поєднанні різноманітних методів, прийомів, засобів та форм виховної роботи. Зупинимося на змістовому компоненті. Учням експериментального класу наголошувалось, що мудрість гуманного ставлення людини до природи віддзеркалена у фольклорі. Велику виховну силу мають загадки, приказки, прислів’я, ігри, через міфи, легенди, казки діти простежували життя рослин чи тварин, дізналися, як ставилися до них наші предки, які свята вони організували на честь живих істот і самі проймалися любов’ю до світу природи.

Наші предки обожнювали квітки, із сивої давнини до нас прийшла квіткова символіка. Елементи гри містять веснянки, заклики, примовки, які теж мають глибоке природне коріння. Багато явищ природи для людини залишилися нез’ясованими, тому лягли в основу фольклору, передавалися з уст в уста. Переконавши школярів, що фольклор був основою народних свят, ознайомлюємо з народним календарем, сільськогосподарським та календарем народних прогностик (географічним календарем, народними прикметами. Взаємодія людини з природою віддзеркалення в ужитковому мистецтві, побуті.

У зв’язку з цим нами був проведений цикл бесід «Український віночок», «Зелена аптека», «Про тих, кого ми любимо», «Місяцелік», «Звичаї та обряди весняного циклу календаря» та інші.

Для полегшення сприймання та запам’ятовування екологічної інформації, нами була застосована еколого-народознавча скарбничка, де учні фіксували короткий зміст та значення окремих природоохоронних традицій, народні прикмети, приказки, прислів’я, загадки про природу та її явища. Це дало змогу активізувати пам'ять, увагу школярів, розвивати пізнавальну активність, емоційне ціннісне ставлення до природи, бажання її оберігати.

Зазначимо, що у експериментальному класі ми використовували більший об’єм ігор («Кабаки», «Огірочки», «Сієм мак», «Просо», «Перепілочка», «Лис», «Ой на горі льон, квітки»), приказок, прислів’їв, загадок, легенд, примовлянок, веснянок, народних прикмет.

Наведемо приклад

Народна гра «Просо»

Всі діти діляться на рівні гурти, які стають один проти одного, взявшись за руки. Під спів першого рядка один гурт то наближається, то знов відходить. Теж робить другий гурт. Так діти «заспівують і одспівують», поки не проспівають всю пісню.

А ми нивку оремо, оремо.

А ми просо сіємо, сіємо.

А ми просо виб’ємо, виб’ємо.

Ой чим же ви виб’єте, виб’єте?

А ми коней заженем, заженем.

А ми коней займемо, займемо.

А ми коней викупим, викупим.

А чим же ви викупите, викупите?

А ми дамо сто злотів, сто злотів.

Ми сто злотів не берем, не берем.

А ми ще придамо, придамо.

А що ж ви нам придасте, придасте?

А придамо корову із телям.

Ми корови не берем, не берем.

А ми ще вам придамо, придамо.

А що ж ви нам придасте, придасте?

Свиню з поросятком, гуску з гусятком.

А ми їх не берем, не берем.

А ми ще вам придамо, придамо

А що ж ви нам придасте, придасте?

Красну дівчину, красну дівчину.

Ми ж красну дівчину приймемо, приймемо.

Слід зауважити, що народні ігри колись були частиною весняного календарного обряду, в яких і в словах, і в пластиці рухів відтворилися елементи землеробської праці, аграрного календаря. Часто головними персонажами виступають звірі і птахи. Участь дітей у цих іграх сприяла вихованню до рідної природи, розвитку спостережливості.

Закличка «Ой вітре, вітроньку»

Ой вітре, вітроньку,

Прижени хмароньку,

Полий теплим дощиком,

Встели землю килимком.

Прислів’я та приказки.

Багато снігу – багато хліба.

Де багато пташок – там нема комашок.

Без вітру і трава не шелестить.

Робота по тлумаченню приказок та прислів’їв, організована нами в ході в ході експерименту розвила увагу, уяву і спостережливість у школярів.

Народні прикмети.

Холодна весна – градобійне літо.

Квітневі струмки землю пробуджують.

Якщо навесні летить багато павутиння – літо буде гаряче.

Ознайомлюючи учнів із календарем народних прогностик, ми проводили фенологічні спостереження. У експериментальному класі працювало своєрідне метеобюро.

Також ми використовували тренінг «Пташина розмова», «Мій улюблений квітковий аромат», «Моє дерево», «Звір, птах, комаха», які крім екологічного потенціалу, мали ще й естетичне значення. Цікавими видалися екологічна казка «Знай, люби, бережи», головними героями якої були Еколог, Ялина, Сосна, Явір, Граб, Клен, Бук, Глід, вільха, Шипшина, Малина, Окунь, Щука, карась, Горобчик, Синичка, Дятел, Квіти. Основою метою казки було розширити знання дітей про рослини та тварини, що живуть у місцевості, їх властивості та значення, виховати любов до природи, бажання її охороняти, свято насичене загадками, приказками, прислів’ями, народними прикметами.

Свято «Слава одвічна воді». Основними завданнями свята були: вчити розуміти, що кожна краплина води є дорогоцінним даром природи, ознайомити учнів з традиціями, що пов’язані з водою; прищеплювати екологічну культуру, виховувати дбайливе ставлення до води. Були використані такі приказки та прислів’я про воду, з наступним їх тлумаченням. З малого джерела велика річка буває. Де вода, там верба.

Куди вода тече, там травиця росте. Де вода, там верба.

Не виливай каламутну воду, поки чистої не знайдеш.

Учнів ознайомили із традиціями, що пов’язані із криницею.

Цікавим емоційним і змістовним видалося свято зустрічі птахів

ЗУСТРІЧ ПТАХІВ

Екологічне свято

Мета: Закріпити знання учнів про перелітних птахів України, з’ясувати роль у природі та в житті людини; виховувати любов до рідного краю, до природи, до народних звичаїв.

Обладнання: наголівнички, вишитий рушник з пташками, випечені журавлики, зображення птахів, занесених до Червоної книги України.

Дівчатка в українських костюмах вітають гостей.

1-ша дівчинка. Раді ми вас привітати,

Бо у нас сьогодні свято.

Ми гостей приймаємо,

Їх усіх вітаємо.

2-га дівчинка. Сьогодні свято незвичайне

І вчить багато нас чому.

Хай буде всім воно повчальним,

За це подякуєм йому.

Учитель. Весна — найулюбленіша пора року дітвори. Після довгої зимової холоднечі та негоди всім кортить поспілкуватися з живою природою — на власні очі побачити, як проростають перші весняні квіти, побігати теплою землицею, погратися у веселі ігри. Цю одвічну радість могла подарувати тільки весна. Недарма її називають ранком року.

1-ша дитина. Ще зимові віхоли літають,

Та весни розгін не зупинити.

І дзвінкі краплини починають

У промінні сонячнім бриніти.

2-га дитина. Усе навколо зеленіє,

Річка ллється і шумить.

Тихо-тихо вітер віє

І з травою гомонить.

3-тя дитина. Прудкими верховинами,

Барвистими долинами,

Лугами, сінокосами,

Гаями стоголосими,

Степами, перелогами,

Широкими дорогами,

Барвінками уквітчана,

Піснями закосичена,

Гучна, ясна, красна

Іде весна.

Лине музика. З'являється Весна.

Весна. Привітанням журавля

Я пробуджую поля,

Небеса і ручаї

Та заквітчую гаї.

І усякий мене зна.

Відгадали? Я... (Весна).

Учитель. З давніх пір існує обряд закликання весни, зустрічі перелітних птахів. Адже яка то весна, коли не чути щебетання пернатих? Віддавна вважали, що тепло приносять на крилах саме перелітні птахи.

Обряд цей влаштовували 22 березня, на свято Сорока Святих. Напередодні випікали 40 фігурок у вигляді птахів. їх називали «жайворонками» чи «голубами». Рано-вранці діти брали частину цього печива й підвішували його на фруктових деревах. Решту тримали до обіду, коли вилазили на дерево й приказували:

Пташок викликаю

З теплого краю:

Летіть, соловейки,

На нашу земельку,

Спішіть, ластівоньки,

Пасти корівоньки.

Після цього всі чекали, доки над ними пролетить якийсь птах. Це була добра ознака. Особливо раділи, якщо над головами з'являлися дикі гуси.

Діти виконують українську народну пісню «Ой, минула вже зима».

Ой, минула вже зима,

Снігу, льоду вже нема.

Ой, нема, ой, нема,

Снігу, льоду вже нема.(Двічі)

Вже вернули журавлі

Й соловеєчки малі.

Ой, малі, ой, малі,

Соловеєчки малі (Двічі)

Лугом квіти вже цвітуть,

Вівці травку вже пасуть.

Вже пасуть, вже пасуть,

Вівці травку вже пасуть. (Двічі)

Ми веснянку співаймо

Й весну гожу вітаймо.

Вітаймо, вітаймо,

Й весну гожу вітаймо.(Двічі)

Дівчина. У нас здавна Є традиція славна: Воду брати з чистої криниці, Муку з ярої пшениці, Руками добрими замісити І гостей до свята запросити.

Тихо звучить у записі веснянка «Ой, прийшла весна» у виконанні Ніни Матвієнко. Вбігають дівчатка, одягнені в українські костюми. Дівчатка. Ой, виходьте, дівчата,

Будем весну стрічати,

Весну красну вітати.

Звертаються до дівчини.

А чи правду кажуть старі люди,

Що весну птахи на крилах приносять?

Дівчина. Правду.

Йдіть до мене, жайворонки беріте,

На високу гору йдіте.

Пісеньок гарних співайте,

Весну-красну величайте.

Дає дітям печиво — «жайворонки».

Благословляю вас, діти, весну закликати

Із веселою посмішкою і жайворонком-пташкою.

Діти підносять вгору «жайворонків» і промовляють.

Діти. Пташок викликаєм із теплого краю:

Летіть, соловейки, на нашу земельку,

Спішіть, ластівоньки, пасти корівоньки.

Учитель. Спробуємо відгадати загадки про птахів.

Після того, як діти відгадають загадку, виходить дівчинка чи хлопчик у відповідному наголівничку.

Які ноги, такий ніс.

По болоту ходить скрізь,

Хату на хаті має,

Жабам рахунок знає. (Лелека.)

Має птах цей сірі лапки,

На голівці — чорну шапку.

Має він і жовті крильця,

Невеличкий, сіра спинка,

Дзьобик в нього, мов зернинка. (Чиж.)

Спереду шильце,

Ззаду — вильце,

На грудях — біле полотенце. (Ластівка.)

Ми пішли до гаю вдвох,

Я й сестра Марійка.

А в гаю тім тьох та тьох,

Та іще так дзвінко.

Що за співанки? Чиї?

То співають ... (солов’ї).

Що це ще за чудеса?

Подивись, яка краса!

Птахи дивляться у воду

На свою чудову вроду.

Легко змахують крильми,

Ніби перший сніг зими.

Шиї довгі і гнучкі.

Що за красені такі?(Лебеді.)

Довгі ноги, довгий ніс,

Прилетів, обід приніс:

Кілька жабенят

Для своїх малят.(Журавель.)

Чорномазий, довгодзьобий,

Він за плугом важно ходить.

Черв'яків, жуків знаходить.

Сторож вірний, друг полів,

Перший вісник теплих днів.(Грак)

У садочку понад тином

Я зробив йому хатину.

Він навколо обдивився,

Засміявся й оселився.(Шпак.)

Учитель. Чудово! Ви добре впоралися з цим завданням. З усього видно, що ви допитливі, спостережливі. І ось за це пташки з вашою допомогою інсценують пісню «Гляньте, діточки малі!».

На підлозі велике коло, розділене на 3 частини — це місця, на які сідатимуть журавлі, гусочки й качечки.

Діти-глядачі починають пісню:

Гляньте, діточки малі,

Прилетіли журавлі,

Прилетіли журавлі,

Сіли собі на ріллі.

Та все кличуть: «Кру, кру, кру,

Стрічайте весну ясну».

З'являються журавлі. Вони «летять», підскакуючи та махаючи руками, наче крилами, оббігають коло й сідають на призначеному місці, ніби змучені після довгого польоту. Глядачі співають далі.

Гляньте, любі діточки,

Прилетіли гусочки,

Гуси прилетіли,

За ставочком сіли.

Та все кличуть: «Ге-ге-ге,

Вже до нас весна іде».

Гляньте, любі діточки,

Прилетіли качечки,

Качки прилетіли,

На лужочку сіли.

Сіли собі на лужок,

Завели кривий танок.

Так само, почувши свій куплет, «прилітають гусочки та качечки», і кожна група «птахів» сідає на відведене для неї місце.

Журавлі і гусочки,

Ще й сіренькі качечки

Крильми стрепенули,

В гору полинули.

Люди ж кажуть:

«То весна в гості вже

До нас прийшла».

На ці слова всі «пташки» піднімаються з підлоги, стають великим розірваним колом і, махаючи руками, наче крилами, піднімають їх повільно вгору.

Тим часом у коло заходить Весна, а «пташки» на слова «Люди ж кажуть...» підхоплюють пісню і, опускаючи перед собою руки долонями вгору, простягають їх до Весни.

Тобі, весно-весняночко,

Дзвенять наші співаночки!

Пісня закінчується взаємним поклоном Весни і пташок.

Звучить пісня «Гляньте, діточки малі», сл. і муз. В.Верховинця.

Раптом здалеку чути голос: «Аго-го-о-о-ов! Ачу-чу-у-у-у! Ф'ю-ф'ю-ф'ю!».

Діти. Справді голос чути —

Хто це може бути?

З'являється теплий вітер Тепловій в оранжевому вбранні, з червоними та зеленими стрічками і кошиком перших весняних квітів у руках.

Діти. Це ти гукав? Хто ти такий?

Тепловій. Я теплий вітер Тепловій!

Понад землею я літаю,

Спішу-лечу скоріш до гаю.

Бо я веселу, сонячну весну

З далекої дороги виглядаю.

Дитина. Ти чуєш, ллється між дубів Весела пісенька пташків.

Лунає пісня «Повертайся, ластівко», муз. В.Верменича, сл. М.Сингаївського. В небі світить сонечко

Золоте, золоте.

Скоро наша яблунька

Зацвіте, зацвіте.

Буде цвіту сонячно Двічі

На гіллі, на гіллі.

Буде він у ластівки

На крилі, на крилі.

Тільки ти, весняночко,

Не барись, не барись

І своєю піснею

Озовись, озовись.

Не барися, ластівко, І Двічі

Прилітай, прилітай

В український сонячний

Рідний край, рідний край.

Тепловій. Із далекої землі

Повернулися додому

Довгоногі журавлі.

Дружно крилами шумлять,

До домівки всі спішать.

1-й журавель.

Де це наша споконвіку

Облюбована земля?

2-й журавель.

Пролетіли тридцять рік...

3-й журавель.

Проминули сім морів...

4-й журавель.

Може, в скелі наші гнізда

На високій на горі?

1-й журавель.

Може, в парках вони? — Ні!

2-й журавель.

Може, в сквериках? — Ні, ні!

3-й журавель.

Може, в полі, серед поля,

В молодій озимині?

4-й журавель.

Нам далеко ще летіть,

Поки в крилах заболить.

1-й журавель.

До широких споконвіку

Облюбованих боліт.

Тепловій. Здрастуйте, журавлики веселі,

Як жилося вам на чужині?

Вже за вами скучили гніздечка

В нашій рідній стороні.

Тепле сонце вже летить над краєм,

І весна проходить по ріллі.

Дівчинка. Не турбуйтесь, ми вас всі вітаєм,

Довгоногі, рідні журавлі.

Декорація хати. З вікна виглядає дівчинка, до неї підлітає Ластівка.

Дівчинка. Ти знов защебетала у мене над вікном,

Із вирію вернувшись, клопочешся гніздом.

А там же вічне літо цвіте, як Божий рай, —

Чого ж вернулась знову ти в мій журливий край?

Ластівка. Хоч літо там і сяє — любіше тут мені:

Така квітучо-пишна Вкраїна по весні.

Така квітчасто-люба, що й в тім краю-раю

Вже бачу я хатину, де це гніздечко в'ю.

Діти співають українську народну пісню «Щебетала пташечка».

Щебетала пташечка під віконечком,

Сподівалась пташечка весни з сонечком. Двічі

«Прилинь, прилинь, чаронько, весно красная,

Як легенька хмаронька, в небі ясная. Двічі

Вбери степи травами, вквітчай ніжними

Потоки купавами білосніжними. Двічі.

Осип луки перлами, укрий росами —

Розлийся джерелами стоголосими!» Двічі.

Влітає Шпак. Стає біля дерева, на якому прикріплена шпаківня.

Дитина. Знову в саду молодому

Шпаківня з пахучих дощок.

І знову у нас біля дому

Щебече знайомий шпачок.

Шпак. Прибув я весну зустрічать

З далекого теплого краю.

Невтомно летів я сюди,

Я знаю, я знаю, я знаю,

Що рідні найкращі сади!

Ну, де ще на світі їм рівні,

З таким кучерявим гіллям?

За те, що зробили шпаківні,

Все літо співатиму вам!

Чути спів солов’я.

1-ша дівчинка. Аж гнеться калина від співу дзвінкого!

Це що там співає? Не видно нікого.

2-га дівчинка. Поглянь-но ти краще в калину рясну:

Ото соловейко стрічає весну.

1-ша дівчинка. Щебече, витьохкує, срібно сміється,

І де стільки сили у нього береться?

2-га дівчинка. Такий же маленький, а як він співа!

Немовби до нас вимовляє слова.

1-ша дівчинка. Співа соловейко про сонце й хмаринку,

Про любу Вкраїну, що квітне в барвінку.

2-га дівчинка. А нам не наслухатись гарних пісень:

В садок під калину приходим щодень.

1-ша дівчинка. І дуже ми вдячні маленькій пташині:

Хоча вона взимку жила на чужині,

2-га дівчинка. Та пісню принесла у рідний свій край.

Співай, соловейку, ще дужче співай!

Влітає Соловейко.

Учитель. Які ж бо ви всі молодці. Ми змогли почути спів птахів. А чи знаєте ви, що люди здавна спостерігали за голосами й поведінкою птахів у теплу й холодну, ясну, сонячну і похмуру, дощову погоду. Звідси—прикмети. Вони увібрали багатолітній життєвий дослід. Тож, враховуючи їх, люди знали, коли краще сіяти врожай, коли збирати, коли скирти ставити.

Та й у боротьбі зі шкідниками саду в людини немає старанніших помічників, ніж птахи. Це передусім синиці, шпаки, ластівки. За добу вони з'їдають стільки, скільки важать самі. Тільки пара шпаків з'їдає 7 500 хрущів та личинок, а пара синиць — не менше ніж 10 000 комах.

А чи знаєте ви прикмети, пов'язані з поведінкою птахів?

Діти називають.

Ранньою весною спів жайворонка — на гарну погоду.

Нічна пісня солов'я віщує ясний день.

Благовіщення без ластівок — холодна погода.

Воркують голуби — буде погідно.

Стрижі літають зграями, каркають — на зміну погоди.

Зозуля стала кувати — морозу не бувати.

Побачив шпака, знай: весна біля порогу.

Перелітні птахи летять зграями — на дружну весну.

Учитель. Бачу! Бачу! Знаєте ви прикмети. А от спробуймо визначити переможця у грі «Хто швидше?» (читання скоромовки).

Сів шпак на шпаківню,

Заспівав шпак півню:

— Ти не вмієш так, як я,

Так, як ти, не вмію я.

Учитель. Подивіться — ключ журавлів, повертаючись з вирію, несе вам листа. Розгорнемо його.

«Любі діти! Усі пташки вас просять під час прогулянок не руйнувати наші гнізда, не чіпати яєчок. Ми ваші пернаті друзі.

Посилаємо вам знаки, що нагадують про правила поведінки на природі. Чи знаєте ви їх?»

Учитель. Ось ми всі разом і зустріли наших пернатих друзів! Пам'ятайте: найдорожче для пташки — це воля. Наша любов повинна бути безкорисною.

Весна. Природа рідна — наша втіха.

Тож, хай вона не знає лиха.

Учитель. А що таке Червона книга? Для чого вона існує?

До Червоної книги ми занесли

Світ неповторний та чудесний,

Що поступово вимирає,

Давно рятунку в нас благає.

Ми всі господарі природи,

Тож, бережімо її вроду!

1-ша дитина. Вам у походи ходити

І мандрувать, любі діти,

Вмійте ж природу любити,

Кожній стеблинці радіти.

2-га дитина. В полі, у лісі, над яром —

Квіти, дерева і трави...

Цвіту не вирви задаром,

Гілки не втни для забави.

3-тя дитина. Оберігайте ж повсюди

Шлях і стежиночку в гаї,

Все це окрасою буде

Нашого рідного краю.

4-та дитина. Земля плекає і пшеницю, й жито,

Викохує ромашки і полин,

І ти не зможеш землю не любити,

Коли ти їй не пасинок, а син.

Звучить пісня «Моя Україно», муз. Т.Димань, сл. Н.Куфко. Роздолля, як світ неозоре,

Живі у щедротах поля,

Зелені долини і гори

Свята українська земля.

У балці червона калина,

Над річкою квітів розмай.

Країно моя, Україно,

Казковий улюблений край.

За хатою десь, на обійсті,

В обіймах розлогих кущів

Сховавсь соловейко у листі,

Дзвіночками сиплеться спів.

У травах луги, полонини,

На небі зірок водограй.

Країно моя, Україно,

Казковий улюблений край.

Учитель. Ми зустріли весну, птахів. Як приємно було дивитись мені на вас, дорогі діти, веселих, милих. Оберіг пам'яті торкнувся ваших сердець. А в душі кожного з вас, сподіваюся, поселилась маленька берегиня. Нехай росте вона, проростає і пускає своє коріння.

Не забувайте стежки до народних джерел! Любіть народну творчість: чи то пісню, чи то звичай, чи то вишивку.

Вітайте з весною один одного, бажайте добра, сонця, хліба, пісні, миру на всій нашій землі.

Звучить музика. Пташки і Весна пригощають гостей «жайворонками».

Учитель. Ось і пролунав весняний дзвінок —

Закінчився наш урок.

За роботу по заслузі

Щиро дякую вам, друзі.

До побачення! До нових зустрічей.

Оскільки з однією з педагогічних умов екологічного виховання молодших школярів засобами народознавства була організація безпосередньої діяльності дітей по охороні природи. У зв’язку з цим, ми залучали дітей до природоохоронної операції «Первоцвіт», «Лелека», еколого – трудового десанту «Сміття не в ліс, а з лісу», толоки «Чим пахне весна», «Зелений шум», проведені в процесі експериментальної роботи передбачили два етапи: вибір об’єкта для спостереження і осмислення його естетичної виразності. Нами були продумані творчі завдання, відповідний народознавчий матеріал, що наблизили дітей до розуміння естетичної своєрідності української природи, поглибили і зміцнили емоційний зв'язок з нею.

Крім того , проводились конкурси екологічних казок, складених дітьми, виготовлення книжок – розкладачок «Лікарські рослини нашого краю», випуск листівок, «екологічні новини», екскурсії до водойм, на узлісся.

Різноманіття форм заходів, що пропонувались нами, дало можливість зробити роботу з екологічного виховання цікавою, значущою й емоційно привабливою.

На прикінцевому етапі нашого експериментального дослідження з метою перевірки ефективності запропонованої нами методики та її впливу на виховання молодших школярів. Нами було проведено контрольний зріз екологічної вихованості із використанням народознавчих засобів.

Результати перевірки вихованості представлено у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Результати перевірки екологічної вихованості молодших школярів засобами народознавства

Класи	Всього учнів	Рівні якості знань
		високий середній низький
Експериментальний (3 – А)	16	30%	68%	2%
Контрольний (3 – Б)	18	10%	50%	40%

Дані таблиці засвідчують те, що високий рівень мають 30% експериментального і 10% контрольного класів; середній – відповідно 68% та 50%; низький 2% і 40%. Отже, вихованість учнів експериментального класу значно вища , ніж в учнів контрольного класу, що підтверджує ефективність розробленої нами дослідно-експериментальної роботи.