Перша медична допомога при обмороженні

8. Перша медична допомога при обмороженні

Обмороження характеризуються ушкодженням тканин організму в результаті впливу на них низьких температур.

Вони можуть виникати навіть при температурі вище 0° С, особливо при періодично наступаючих відлигах. Обмороженню сприяють мокре і тісне взуття, тривале перебування в нерухомому положенні на холодному повітрі, у снігу, під холодним дощем. Частіше піддаються обмороженню кінцівки, особливо нижні. Спочатку при дії холоду спостерігається поколювання, печіння, потім настає збліднення чи шкіри вона здобуває синюшне фарбування і втрату чутливості. Кінцівка нездатна до активних рухів. Щиру глибину і площу ушкодження можна визначити тільки після припинення дії холоду, іноді через кілька днів (на ділянці обмороження розвивається набряк, чи запалення некроз - омертвіння тканин).

У залежності від глибини поразок тканин розрізняють чотири ступені обморожень: легку (І), середньої ваги (ІІ), важку (ІІІ) і украй важку (ІV).

При низьких температурах, особливо у вітряну погоду, треба закривати відкриті ділянки шкіри. Знаходячись на сильному морозі, періодично варто перевіряти чутливість відкритих ділянок обличчя. Застосування різних мазей для профілактики обморожень необґрунтовано.

При наданні першої медичної допомоги потерпілого переводять у тепле приміщення, кладуть у ванну з теплою водою, а якщо такої можливості ні, те захищають його від холоду на місці, дають йому гарячий чай, кава. Мокрий одяг і взуття по можливості заміняють сухий. Якщо ще не наступили зміни в тканинах (міхури на шкірі, ділянки омертвіння), то обморожені ділянки протирають спиртом, одеколоном і ніжно розтирають ватяним чи тампоном вимитими сухими руками до почервоніння шкіри.

У тих випадках, коли в потерпілого маються зазначені вище зміни в тканинах, ушкоджені ділянки протирають спиртом і накладають на них стерильну пов'язку. Не рекомендується при обмороженнях будь-якого ступеня розтирати ушкоджені ділянки шкіри снігом. Це може привести до погіршення стану потерпілого.

Висновки

Ознайомивши зі спеціальною літературою, вивчивши відповідні питання, можна зробити висновок про те, що навіть, якщо запобігти цілком надзвичайне нещастя людству не можливо, те населенню під силу зменшити наслідку сили, що руйнує, і полегшити страждання, збитки.

І тільки правильні дії, побудовані на знаннях можуть полегшити страждання моральні і заподіяний фізичний збиток. Приведемо деякі тези, які необхідно запам'ятати:

- повені можна прогнозувати: установити час, характер, очікувані його розміри і вчасно організувати запобіжні заходи, що значно знижують збиток, створити сприятливі умови для проведення рятувальних і невідкладних аварійно-відбудовних робіт;

- більшість потенційних зсувів можна запобігти, якщо вчасно провести й організувати протизсувний режим: пристрій постійних водостоків, дренажів, тимчасових снігових канав і валів для поверхневого стоку поталих і зливових вод;

- планування поверхні стоку з вирівнюванням бугрів, заповненням канав, закладенням тріщин;

- при бурах і ураганах проводяться попереджувальні, рятувальні й аварійно-відбудовні роботи. У районах, де найбільше часто виникають урагани, будинки і спорудження будують з найбільш міцних матеріалів, з найменшою парусністю, ставлять найбільш міцні опори електропередач і зв’язку, для укриття людей зводять спорудження.

Таким чином, ціль роботи виконана, розглянуті основні надзвичайні ситуації і способи захисту населення.

Список використаної літератури

1.     Алтунин А. Т. Формирования гражданской обороны в борьбе со стихийными бедствиями. М., 1978.

2.   Галахов С.С. Криминальные взрывы. Основы оперативно-розыскной деятельности по борьбе с преступлениями террористического характера. М., 2002. С. 25.

3.    Гражданская оборона: Учебное пособие Под ред. А. Алтунина, М., 1985.

4.   Гурьянова Т. Вирус страха. Случайной жертвой может стать каждый / Версия. 2001. № 12 (136). С. 26.

5.    Действие ядерного оружия / Пер. с англ.: Под ред. П. С. Дмит­риева. М., 1965.

6.   Защита от оружия массового поражения: Справочник / Под ред. В. Е. Мясиикова. М., 1984.

7.   Кондрашов А. Когда остановят машину смерти? / Аргументы и факты. 2001. № 13. С. 6.

8.   Липченко В. Я., Атлас нормальной анатомии человека. – М.: Медицина, 1983. – 206с.

9.   Международное руководство по оказанию медицинской помощи ан судах. – Женева: ВОЗ

10.             Подробнее см.: Иванов Н.Г. Мотив преступного деяния. М., 1997; Лунеев В.В. Мотивация преступного поведения. М., 1991.

11.  Радиационная стойкость материалов радиотехнических конструк­ций: Справочник. М., 1979.

12. Рикетс Л. У. и др. Электромагнитный импульс и методы защиты.
М., 1979.

13. Руководство для врачей скорой медицинской помощи. Медицина, 1990

14. Справочник по анестезиологии и реанималогии / Под ред. Бунягина. – 1982

15.             Ширшев Л. Г. Ионизирующие излучения и электроника. М., 1969.

16.             Ядерный Контроль №17 (Обозрение по проблемам оружия массового уничтожения в России и новых независимых государствах)