4. Суб’єкти і об’єкти політики
Суб’єкті і об’єкті політики – обов’язкові елементи політичних відносин, тому вони повинні розглядатися в єдності, взаємозв’язку і в взаємозалежності, однак кожен з цих елементів має свої властиві йому ознаки.
Суб’єкти політики – це соціум, а також створені ними установи, організації, чия активна практична діяльність спрямована на перетворення політичної та інших сфер життєдіяльності людини як відповідних об’єктів політики. Суб’єкт політики, таким чином, передбачає наявність самих соціумів та їх організацій, здатних до політичної діяльності і створених з цією метою; певні цілі їхньої діяльності; цілеспрямовану активність; виявлений інтерес; взаємозв’язок, взаємодію з об’єктом політики.
Об’єкти політики – явище політичної сфери в їх різноманітних проявах і зв’язках з усім громадянським суспільством, на які спрямована діяльність суб’єктів політики.
Об’єкті політики дає уявлення в цього того, на що суб’єкт політики спрямовує свою перетворюючу або руйнівну політичну діяльність. Отже, об’єкт політики це реальна політична дійсність, характерні для неї суспільні відносини насамперед політичні, політична система суспільства в цілому, її елементи, форми політичного життя, сфера політичних інтересів, суперечності політичного процесу як у вітчизняних межах, так і в регіональному або світовому просторі.
У суспільстві суб’єктом і об’єктом можуть бути і є людина, соціальні верстви, групи, організації, рухи, колективи, держави, суспільство в цілому.
Відповідно до визначення поняття суб’єкта і об’єкта політики розглянемо їх основні характеристики.
Суб’єктом політики в кожній соціум, здатний творити політику. Це означає відтворення набутого, усталеного в політиці, виробленого попередніми поколіннями в процесі історичного розвитку, підтримання реального політичного стану в усій системі його залежностей, закладення в реалії політики імпульсів її майбутнього розвитку, внутрішніх пружин політичного руху. Отже, суб’єкт політики є активним за своєю природою. Рушійною силою також активності цілеспрямованої політичної діяльності є наявність політичного інтересу.
Соціально-політичні спільності як суб’єкти політики – це цілісні соціальні утворення, що формуються на основі певних соціально-політичних і культурно-економічних зв’язків, тенденцій і перспектив розвитку. Основні характерні ознаки соціально-політичних спільностей як суб’єктів політики: соціально-політичні спільності є рушієм суспільно-політичного прогресу; без активної діяльності соціально-політичних спільностей, розвинутих відносин між ними, їхньої свідомої поведінки, політичної волі ніякі прогресивні соціальні зміни неможливі; від характеру соціально-політичних спільностей, а також якості функціонування створених ними політичних інститутів залежить стан об’єкта політики – політичної сфери суспільства.
Суб’єкті політики характеризується певним рівнем політичної культури. Це передбачає вміння володіти об’єктивними законами розвитку, знання сутності політики як специфічного суспільного явища, політичну волю здійснювати політичний вплив.
Зміни у розвитку об’єктів політики зумовлюють певні зрушення у функціонуванні суб’єктів політики. Оновлені риси суб’єктів і об’єктів змінюють і зміст зв’язків між ними. Такі зв’язки можуть виступати як координаційні, субординацій ні, управлінські тощо. Розвинутість їх визначається рівнем розвитку як суб’єкта, так і об’єкта політики.
Зміст, структура і характерні особливості політичних відносин, які виникають при цьому, здійснюється політичний процес.
5. Основні функції політики
Визначимо тепер основні функції політики:
n відбиття владно значущих інтересів соціальних груп суспільства. Завдяки політиці, люди отримують додаткові можливості задовольняти свої потреби і інтереси;
n політика раціоналізує протиріччя, що виникають, сприяє вирішенню конфліктів;
n управління, налагодження суспільної взаємодії (важливий засіб цього - можливість використання примусу щодо членів суспільства);
n політика передбачає інтеграцію суспільства, забезпечує гармонію приватних та суспільних інтересів. Через це, завдяки політиці підтримується цілісність суспільства, стабільність та суспільний порядок;
n політика становить середовище соціалізації особистості. Людина входить до політики, засвоює та виробляє своє ставлення до суспільної взаємодії, з приводу використання державної влади;
n в процесі політики людина засвоює загальноприйнятні уявлення;
крім усього, політика, використовуючи методи політичного регулювання може утворювати нові форми соціальної організації життя. Інакше кажучи, забезпечує іноваційність суспільного розвитку. Можливості політики розширюються завдяки взаємодії з іншими сферами суспільного життя
Висновок
Суспільне життя людства складне і різнобічне, знаходиться у постійному русі, має довгу історію. Політичне життя, політика займає особливе місце в діяльності і взаємодії людей. В ньому зосереджений механізм регуляції всіх громадських справ. Політологія - наука, об’єктом якої є політика та її взаємовідносини з особистістю і суспільством.
Політологія - молода наука ХХ ст., вона належить до суспільних дисциплін та концептуально з ними взаємодіє. Змістовний діапазон політології різноманітний і є предметом дискусій. Сьогодні в світі існують різні напрямки, школи політології зі своєю методологією і методикою. Сутність предмету дослідження науки розкривається у певних категоріях, а політологія як наука здатна виконувати об’єктивно корисні для людини і суспільства функції.
Завдання курсу політології - формування у студентів знань про політичне життя людства, своєї країни, надання можливості розібратися в сучасних політичних реаліях не на звичному для багатьох людей рівні інтуїції, чуття, інших позараціональних чинників, а виходячи з теоретичних тлумачень.
Використана література:
1.Конституція України. — К., 1996.
2.Арон Р, Мир и война между народами. — М., 2000.
3.Бжезинский 3. Великая шахматная доска. — М., 2000.
4.Бугай Ю.М., Стеценко В. Україна — НАТО, — К., 2001.
5.Василенко И. Политическая глобалистика. — М., 2000.
6.Дергачев В. Геополитика. — К., Вира — Р., 2000.
7.Кремень В.Г. Політологія. — X., 2001.
8.Лановенко О.П. Україна — Росія: основи гуманітарних відно-— К., 2001.
9.Международньїе отношения как обьект изучения. — М., 1993.
10.Національна безпека України: сучасний стан, напрямки та вирі-ня/ Керівник авт. кол. С. Пирожков — К., 1996.
11.Рябов С.Г. Теорія міжнародної попити// Політологічні читан-- 1995. № 1.
... , неоднорідністю; • у жіночому роді слово "політика" означає своєрідну арену, де зустрічаються, змагаючись при цьому між собою за владу, окремі діячі та угруповання. Політика як суспільне явище розглядається й так: • як один з різновидів громадської діяльності, що має свої цілі та специфічні правила здійснення; • як універсальне явище, яке не лише притаманне будь-якому суспільству, а й ...
... вид діяльності, пов’язаний із владою як інструментом регулювання суспільного життя через задоволення інтересів соціальних суб’єктів при одночасному збереженні цілісності суспільства. 2. Структура політології Політика як системне суспільне явище характеризується складною багаторівневою структурою. Зазвичай в структурі виокремлюють: 1. Політичну організацію (politi) – сукупність і ...
... іонери. Залежно від стилю керівництва й політичної системи, в якій функціонує лідер, відрізняють: диктаторський тип, демократичний тип, автократичний тип, плутократичний тип. В сучасній політології використовується типологія М. Дж. Херманн, де за основу виступає імідж, “образ”, візуальна привабливість лідера: прапороносець, який має особистий погляд на реальність, майбутнє; чітко викладає цілі, ...
... основний зміст політичного життя суспільства: політичні відносини, політичні об’єднання, політичну систему. Формування й функціонування кожної з цих форм відбиває відповідний рівень розвитку суспільства. 2. ПОЛІТОЛОГІЯ ЯК НАУКА, ЇЇ КАТЕГОРІЇ, ЗАКОНОМІРНОСТІ ТА МЕТОДИ Процес становлення політології як наукової і навчальної дисципліни в нашому суспільстві дуже затримався. Проте це сталося не ...
0 комментариев