Практичний комунізм Роберта Оуена

3. Практичний комунізм Роберта Оуена

Роберт Оуен належить до тих соціальних утопiстiв, які, добре засвоївши закони капiталiстичного устрою в Англії та США, перейшли на позицію працюючих мас i вирішили на практиці довести переваги нового суспільного устрою.

Роберт Оуен народився 14 травня 1771 року в містечку Ньютаун (Пiвнiчний Уельс) у родині дрібного ремісника. Він був шостим із семи дітей. Навчившись читати і писати в парафіяльній школі, у сім років став помічником учителя і репетитором, а в дев’ять, залишивши школу, працював прикажчиком у бакалійному і галантерейному магазинах. У десятирічному вiцi без копійки у кишені вирушає до Лондона. Упродовж чотирьох років працював учнем у торговельному підприємстві містечка Стамфорд, потім прикажчиком у галантерейному магазині в Лондоні. У 1787 р. переїхав у Манчестер, де у 1789 р. разом з товаришем на позичені гроші засновує заводик з виробництва прядильних машин. Невдовзі вони розійшлися, а Р. Оуен зайнявся створенням власної фабрики. Довелось йому недовго працювати і управителем великої фабрики.

Манчестер вiдiграв істотну роль в інтелектуальному розвитку Оуена. Тут він вступив у фiлософсько-лiтературне товариство, читав доповiдi на соціальну тематику.

У 1797 р. під час поїздки до Глазго він знайомиться з Анною Кароліною Дейл, донькою власника великої прядильної фабрики в Нью-Ленарці (Шотландія). Через два роки Р. Оуен викупив фабрику, взявши на себе управління нею.

До 1813 р. Оуен в основному завершив роботу над своїм вченням і приступив до його пропаганди. Після 1813 р. очолив компанію за вдосконалення фабричного законодавства і скорочення тривалості робочого дня, лiквідацiю безробіття.

У 1824 р. Оуен виїхав до Америки, де купив 12 тис. га землі з будівлями і заснував трудову комуну “Нова гармонія», яку розглядав як прообраз нового суспільства. Цей досвід поглинув усі його заощадження закінчившись повним крахом. У 1829 р. він повернувся в Англію.

Сімейне життя його складалося невдало через розбіжності у поглядах між ним, переконаним атеїстом, і дружиною, фанатичною кальвіністкою, яка негативно ставилася до його реформатських ідей. Лише старший син підтримував батька i брав участь у його експериментах.

У 30-тi роки ХIХ ст. Р. Оуен вступив до профспілкового руху, а у 1833 р. заснував Велику національну спільну професій, стараннями якої намагався об’єднати виробників і власників і таким чином реформувати промислову і соціальну систему. Спілка у 1835 р. розпалася, а Р. Оуен вiдiйшов від профспілкового руху.

У 1839 – 1845 рр. він намагався організувати трудову комуну «Гармонi-Холл», але ця спроба була невдалою. Після цього займався пропагандою свого вчення. Помер 17 листопада 1858 року.

Найпомiтнiшi його праці «Досвід про формування характеру», «Доповідь графству Ленарк», «Автобiографiя» та ін.

Центральним у системи поглядів Р. Оуена є вчення про характер людини, який він тлумачив як результат взаємодії її природної органiзацiї та навколишнього середовища, яке вiдiграє при цьому головну роль. У такий спосіб, тобто під впливом зовнішніх обставив (умов життя), формуються характери суспільних класів: «Будь-якому суспільству за допомогою належних засобів можна задати певний характер, починаючи з найгіршого і до кращого, з найрозвинутішого до найнеосвідченого». Оуен був впевнений, що це вчення відкриє людям шлях до розумного i справедливого суспільства. Ці міркування, як i його експерименти в Нью-Ленарці, були негативно сприйняті церквою, оскільки підривали догмат про гріховність природи людини.

Критика капiталiзму. Р. Оуен багато уваги приділяв критиці капіталістичного суспільства. Передусім вона стосувалася нестерпних умов життя робітників, які перебували у «стані незрівнянно більш ганебному і нищівному, ніж це було до виникнення… промисловості, від успіху якої залежить тепер саме її існування». Тяжке її становище погіршувалося впровадженням машин, що скорочувало людську працю.

Р. Оуен обурювався поширенням пияцтва i грабіжництва, вважаючи, що вони спричинені неправильним вихованням народу. З особливим співчуттям описував становище дітей робітників, які з ранніх літ змушені працювати, будучи відданими самими собі, переймають нездорові звички. Вони погано одягнуті, погано харчуються. У разі смерті батьків стають нікому непотрібними. Серед них висока смертність.

Не менше непокоїло Оуена існуюче в капiталiстичному суспільстві протиріччя інтересів. «Зернини роз’єднання і відокремлення людей глибоко і широко розсіюються в течії їх дитинства. Їх привчають протиставляти свої інтереси чужим і відверто чи таємно протидіяти всім іншим людям». Внаслідок такого виховання і неправильного управління в суспільній системі утвердилась iндивiдуальна конкуренція, що призводить до «бідності, злодійства і пороків, а також до збереження неосвіченості».

Характеризуючи загалом капiталiстичну систему, Р. Оуен стверджував, що про неї «зайве говорити що-не-будь, крім того, що я вважаю її зовсім непотрібною». Він був єдиним представником критичного утопічного соцiалiзму, хто найбільше зло капіталістичного суспільства вбачав у приватній власності, яка «відчужує людські розуми», спричинює ворожнечу в суспiльствi, є «незмінним джерелом обману і злодійства серед людей». В усі часи вона породжувала війни і спонукала до численних убивств». В існуванні приватної власності, на його думку, криється основа шлюбів за розрахунком. Критикуючи види капiталiстичного устрою, визнаючи необхідність йото заміни, Р. Оуен не виступав за його насильницьке повалення. Своє завдання він вбачав у поліпшенні умов життя «бідних і робітничих класів» не завдаючи ніякої шкоди жодному класу, жодній людині. У його працях неодноразово наголошується, що перехід до нового суспільного устрою повинен відбутися без насильницьких дій, мирним шляхом.

Характеристика нового суспільства. Обстоювання Р. Оуеном необхідності перетворення суспільства мирним шляхом було логічним наслідком його вчення про формування людського характеру. Заявивши, що він «формується для людини, а не людиною», тобто спосіб думок людини, ]] поведінка, звички, смаки зумовлюють навколишнім середовищем, він доводить, що нове суспільство буде створене завдяки новий системі виховання. А виховання людських характерів зумовить форму суспільного устрою. Метаю цієї роботи повинна бути «розумна і мисляча істота, здатна створювати умови які забезпечать щастя для її потомства і дозволять їй вести довге і щасливе життя». У таких міркуваннях закорінена його впевненість у недопустимості насильницького переходу до нового суспільства. Це повинно бути зроблено «зверху», тобто освіченими урядами, які усвідомлюють, що «вони зобов’язані запроваджувати нові порядки, щоб усунути ту грубу неосвідченiсть і ту дефектність, з якою ведуться тепер життєво важливі справи в усіх країнах світу».

Найкращою метою Р. Оуен вважав досягнення людського щастя, яке забезпечувало б розквіт людської особистості, оскільки «щастя кожної окремої людини є розумною ціллю суспільства». Цим його погляди вiдрiзнялися від поглядів представників казарменого комунізму XVI – XVIII ст., які для досягнення цієї мети жертвували інтересами людської особистості. Для Оуена людство – це кожна людина окремо. Турбота про благо кожного - головна мета його вчення.

Досягнення щастя він вважав можливим лише за цілковитої рiвностi людей. Проголошуючи принцип «або всі люди повинні бути щасливими, або ніхто». Оуен виходив з того, що без рiвностi у вихованні та у зовнішніх умовах не може бути ніякої справедливості серед людей.

Для досягнення щастя потрібні гармонійний розвиток фізичних, розумових, моральних костей людей, можливість постійно збільшувати запас якостей, особиста свобода, звільнення від марновірства. Не менш важлива умова – добре організоване і кероване суспільство, яке він називав асоціацією. Найголовніше її призначення полягає в об’єднанні людей для спільної праці. Коли вони працюють разом для спільного блага, то кожен виконує свою частину роботи з більшою для себе і суспільства віддачею, ніж коли працює для інших з попередньою чи відрядною оплатою. В асоціативному суспільстві вирішується проблема конфлікту інтересів. Воно влаштоване так, що індивід у ньому краще піклуватиметься про себе, якщо більше зробить на благо суспільства.

Передумовою нормального існування нового суспільного організму є організація правильного виховання та навчання, від яких залежить його безпека, праця і добробут окремої людини, а також добробут усіх.

Перехід до асоціативного устрою суспільства повинен був покласти край війнам, забезпечити розпуск армії, встановити добросусідські відносини між народами.

Розмірковуючи над особливостями нового суспільства, Р. Оуен заявив, що перші асоціації нараховуватимуть до 2000 осіб. Територіально вони формуються на викупленій урядом у приватних власників землі, а називатимуться «поселеннями спільності». Населення буде займатися як фабричним виробництвом, так і сільським господарством. Оуен детально розробляв план цих поселень, передбачивши навіть проекти і розташування будинків. Зі збільшенням кількості поселень утворюватимуться їх федеративні союзи, які поширяться по всій Європі, а потім на всі інші частини світу і об’єднають людей в одну велику республіку, з’єднану суспільними інтересами. За його прогнозом, для перетворення суспільства в Європі й Америці потрібно п’ять років, а в усьому світі – до десяти.

В асоціативному суспільстві повинен існувати комуністичний принцип розподілу. Адже з ліквідацією суперечності приватних і суспільних інтересів розподіл стане справедливим і «перетвориться на просту видачу речей, щоденно необхідних для споживання і потреб». Такий розподіл має забезпечити задоволення розумних людських потреб. У цьому суспільстві повинні широко використовуватися машини «для заміни ручної праці в усіх сферах, у тому числі й домашнє господарство». Механізація покликана звільнити людину від брудної, тяжкої, непривабливої праці.

Значну увагу зосереджував Р. Оуен на проблемах виховання гармонійно розвиненої людини, наголошуючи на необхідність правильної організації виховання i навчання, критикуючи принципи виховання в капіталістичному суспільстві. Свою систему виховання він вибудував на розробленій ним класифікації суспільства, яке поділяв на вісім класів (за віковими відносинами – єдиним видом невірності, можливим в асоційованому суспільстві). Особливо активну виховну роботу, за його твердженнями, потрібно проводити з представниками перших чотирьох груп. До 5 років дітям слід передусім прищеплювати милосердя і любов, систематично тренерувати на свіжому повітрі. Від 5 до 10 років заняття дітей буде зосереджене на набутті корисного досвіду, що зробить їх помічниками дорослих під час домашньої роботи. Навчання дітей віком від 10 до 15 років передбачає ознайомлення з різними видами виробництва і участь у деяких з них, що, однак, не повинно нашкодити їх фізичним силам, розумовим здібностям і моральним почуттям. При цьому всі люди зможуть отримати однакове виховання, щоб надалі уникнути нерівності.

Реалізація принципів виховання повинна сприяти вихованню «всебічно розвинених, розумних чоловіків і жінок».

Подальший розвиток вчення Р. Оуена здійснювали У. Томпсон, Д. Грей, Д. Брей, Т. Годскін, Т. Едмондс, кожен з яких, по-своєму сприйнявши його ідеї, намагався обґрунтувати його соціальний ідеал на основі законів політичної економії. Водночас вони спродукували й оригінальні ідеї щодо перебудови суспільства. Наприклад, Д. Брей виступав за необхідність перехідного періоду від капіталізму до комунізму. За його словами, потрібно використати перехідний суспільний етап, який належав би частково до сучасної, частково до майбутньої систем, в який суспільство вступило б з усіма своїми ексцесами й божевіллями, щоб потім вийти з нього з новими якостями і властивостями, що становили б життєву умову системи, заснованої на спільній власності. Однак з головних рис нової системи – можливість для всіх членів суспільства отримувати рівну винагороду за рівну працю. Внаслідок цього в майбутньому суспільстві не буде «ні багатих, ні бідних, ні наймачів, ні найманців…, господарюватиме рівність умов і політичної влади».

За уявленнями У. Томпсона, в новому суспільстві буде вижито егоїзм, індивідуалізм, приватну власність. У ньому абсолютно вільні робітники житимуть невеликими общинами (які створюватимуть вони самі, а не правлячий клас),обмінюючись між собою результатами своєї праці. Можливість кожного члена общини отримати весь продукт його праці забезпечуватиме справедливість у цьому суспільстві.

Будучи палким прихильником ідей колективізму, Д. Грей вважав, що щастя людей не в руках окремої людини, а в руках колективу. На його думку, асоціацію повинні спершу створити люди, які володіють землею чи капіталом. Після того, як вона досягне певного рівня розвитку, до неї буде запрошено всіх інших людей.

Завдяки старанням послідовників вчення Р. Оуена суттєво еволюціонувало. Але їх праці за своїм масштабом не могли зрівнятися з надбанням учителя, з якого почерпнули немало ідей К. Маркс і Ф. Енгельс.

Висновки

У першій половині XIX ст. найвідомішими представниками соціалістичного напрямку були А. Сен-Сімон, Ш. Фур'є та Р. Оуен.

Вони були сучасниками вже більш-менш розвиненого капіталістичного ладу з притаманними йому соціальними суперечностями. Стало очевидним, що Велика французька революція XVIII ст. не принесла справжньої свободи трудящим. Суперечність між гаслами революції та її фактичними результатами стала висхідним пунктом ґрунтовної критики А. Сен-Сімоном, Ш. Фур'є та Р. Оуеном капіталізму як суспільного ладу, була найсильнішою стороною їхніх учень і дала їм відповідну назву.

Заслугою французького соціолога Клода Анрі де Рувруа Сен-Сімона вважаються: визнання закономірностей суспільного розвитку; віра в неперервний прогрес людства.

А. Сен-Сімон виходив з того, що тогочасне суспільство поділяється на "непродуктивні класи" і "промисловий клас".

Цей поділ шляхом усунення "непродуктивних класів" буде подолано у процесі суспільного розвитку. Рухаючись уперед до свого досконалого стану - "золотого віку", суспільство проходить три стадії: теологічну; метафізичну; позитивну.

А. Сен-Сімон заперечував революційний шлях перетворення суспільства.

Перетворення старого ладу він пропонував розпочинати з часткових реформ, до яких відносив: усунення спадкової знаті; викуп землі у тих власників, які її не обробляли; полегшення становища селян.

Після цього потрібно здійснити політичні перетворення: усунути від влади "непродуктивні класи"; передати керівництво державою в руки талановитих представників "промислового класу".

Найсильнішою стороною вчення французького утопічного соціаліста Франсуа Марі Шарля Фур'є є критика тогочасного капіталістичного суспільства. У своїх працях він викривав притаманні цьому суспільству: анархію виробництва; безробіття; нестримну конкуренцію; дух наживи; ницість інтересів; гноблення й виродження бідноти;паразитизм рантьє і торговців.

Ш. Фур'є показував, що успіхи в розвитку промисловості ведуть не до піднесення добробуту, а до посилення злиденності трудящих, прирікаючи їх на каторжну працю на капіталістичних фабриках. Сучасну йому державу він вважав слугою і захисником привілейованих і багатих у боротьбі проти бідних.

Держава озброює невелику кількість "бідних рабів" з тим, щоб тримати в покорі маси беззбройних бідняків. Демократія в буржуазному суспільстві наскрізь фальшива, а політичні права і свободи - ілюзорні. Вони нічого не варті без забезпечення права людини на працю.

Ш. Фур'є у працях "Трактат про асоціацію" (1822), "Новий господарський соціетарний світ" (1829) та інших протиставляє йому власний проект суспільного устрою. Основу цього устрою він вбачав у фалангах виробничо-споживчих товариствах, кожне з яких об'єднуватиме близько 1600 осіб: власників, робітників, селян, людей вільних професій тощо.

Англієць Роберт Оуен створював своє вчення в період промислової революції в Англії і викликаного нею загострення класових суперечностей.

Центральним у поглядах Р. Оуена є вчення про характер людини. Людський характер є продуктом навколишнього суспільного середовища. Критикуючи капіталістичне суспільство за його поляризацію на купку багатих і масу бідних, експлуатацію, безробіття, злиденність трудівників, важкі умови їхньої праці, Р. Оуен доводив, що саме ці чинники породжують панування духу наживи й ненависті.

Щоб змінити характер індивідів необхідно створити нові умови існування. Тому існуючий суспільний лад має бути замінений новим, заснованим на суспільній власності.

Р. Оуен розробив проект нового суспільства, основним осередком якого є невелика трудова комуна. У ній поєднуються колективна промислова й сільськогосподарська праця, виробництво і споживання. Члени комуни мають рівні права та обов'язки, між ними встановлюються відносини взаємодопомоги. Виявляється колективне піклування про непрацездатних. Вводиться раціональна й гуманна система навчання та виховання підростаючих поколінь тощо. Самоврядні комуни об'єднуються у федерації спочатку в регіональному, а потім і в міжнародному масштабі. Центральна влада як орган насильства з часом стане зайвою, поступившись федерації самоврядних комун.

Проект такої комуни Р. Оуен намагався втілити в життя. Він заснував кілька комуністичних колоній в Англії і США. Як управитель і співвласник ткацької фабрики у Нью-Ленарку створив на фабриці сприятливі умови для праці й відпочинку робітників. Заперечуючи насильницьку революцію, Р. Оуен вважав, що єдиним засобом переходу до нового ладу є сила переконання.

Список використаної літератури

1. Бабкіна О. В., Горбатенко В. П. Політологія: Посібник для вузів. – К.: Видавничий центр «Академія», 2000. – 245 с.

2. Кирилюк Ф. М. Політологія Нової доби: Посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2003. – 314 с.

3. Кремень В. Г., Горлач М. І. Політологія: наука про політику. – Київ-Харків – «Єдінорог», 2001. – 248 с.

4. Піч В. М.,Хома Н. М. Політологія: терміни, поняття, персоналії, схеми, таблиці. Навчальний словник-довідник для студентів. Наукова редакція – В. М. Пічі. – К.: «Каравела», Львів: «Новий Світ - 2000» - 320 с.

5. Штанько В. І., Чорна Н. В., Авксентьєва Т. Г., Тихонова Л. А. Політологія: Навчальний посібник. Видання 2-ге, перероблене та доповнене. – К.: Видавництво Фірма «ІНКОС», Центр учбової літератури, 2007. – 288 с.