Отримання автоматичного аудиторського висновку про стан підприємства

6. Отримання автоматичного аудиторського висновку про стан підприємства

Аудиторський висновок складається з дотриманням встановлених норм та стандартів і має містити підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження достовірності, повноти та відповідності чинному законодавству фінансової звітності підприємства-клієнта. Перед складанням аудиторського висновку аудитор остаточно оцінює аргументованість своїх тверджень і доказів.

Аудиторський висновок може бути: безумовно позитивним, умовно-позитивним, негативним або дається відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства.

Коли складається негативний висновок або дається відмова від надання висновку, то можуть наводитись аргументи, якими керувався аудитор під час підготовки таких видів висновків, які відрізняються від позитивного.

Безумовно позитивний висновок складається, якщо виконано такі умови:

·          аудитор отримав необхідну інформацію та пояснення і вони є достатньою базою для відображення реального стану справ на підприємстві;

·          дані достовірні за суттєвими питаннями;

·          фінансова звітність відповідає прийнятій на підприємстві системі бухгалтерського обліку, що, у свою чергу, відповідає вимогам чинного законодавства України;

·          фінансова звітність складена на підставі правильних облікових даних і позбавлена суттєвих відхилень від нормативних положень;

·          фінансова звітність складена відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Враховується також стан бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства.

У позитивному висновку можуть бути використані такі стверджувальні вислови, як "відповідає вимогам", "дає достовірне і дійсне уявлення", "достовірно відображає", "відображає реальний стан ..." тощо.

Аудитор не може видати умовно-позитивний висновок у разі існування фундаментальної непевності й незгоди.

Основні причини фундаментальної непевності - значні обмеження в обсязі аудиторської роботи у зв'язку з тим, що аудитор не може одержати всю необхідну інформацію й пояснення (через незадовільний стан обліку) і не може виконати всі необхідні аудиторські процедури (через обмеження у часі перевірки, що диктуються клієнтом).

Причини незгоди такі:

·          неприйнятність системи обліку або порядку проведення облікових операцій;

·          фундаментальна незгода з повнотою відображення фактів у обліку і звітності;

·          невідповідність порядку оформлення або здійснення господарських операцій чинному законодавству.

Непевність чи незгода вважаються фундаментальними у випадку, коли вплив факторів на фінансову інформацію настільки значний, що це може суттєво змінити дійсний стан справ.

Наявність фундаментальної незгоди може зумовити негативний аудиторський висновок. Наявність фундаментальної непевності може стати причиною відмови від надання аудиторського висновку.

У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від позитивного, він повинен дати опис усіх суттєвих причин непевності й незгоди.

Під час підготовки негативного аудиторського висновку можна використати такі вислови: "перекручує дійсний стан справ", "не задовольняє вимоги", "суперечить ...", "не відповідає ..." тощо.

Нижче наведено рекомендований зміст розділу аудиторського висновку, де наводиться ставлення аудитора до фінансової звітності залежно від виду висновку.

Позитивний висновок (існує безумовна позитивна згода) "... У результаті проведення аудиту встановлено: надана інформація дає дійсне і повне уявлення про реальний склад активів і пасивів суб'єкта, що перевіряється. Система бухгалтерського фінансового обліку, що використовувалася на підприємстві, відповідає законодавчим та нормативним вимогам.

Фінансову звітність підготовлено на підставі дійсних даних бухгалтерського обліку і вона достовірно та повно подає фінансову інформацію про підприємство станом на 01 січня 200__р. згідно з нормативними вимогами щодо бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності в Україні".

Позитивний висновок (існує нефундаментальна непевність) "... У зв'язку з неможливістю перевірки фактів, які стосуються, наприклад, неучасті аудитора в інвентаризації активів, неможливості підтвердити початкові залишки в балансі з причини того, що аудит проводився іншою аудиторською фірмою, а також з причини обмеженості інформації, ми не можемо дати висновок за вказаними моментами, однак ці обмеження мають незначний вплив на фінансову звітність та на стан справ у цілому.

Ми підтверджуємо те, що за винятком обмежень, зазначених вище, фінансова звітність у всіх суттєвих аспектах достовірно і повно подає фінансову інформацію про підприємство станом на 01 січня 200__р. згідно з нормативними вимогами щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні".

Умовно-позитивний висновок (існує фундаментальна незгода) "... Під час проведеної аудиторської перевірки встановлено, що операції (дається перелік операцій або пишеться: "які викладені у Додатку № 1 до аудиторського висновку") проведені з порушенням встановленого порядку. Проте зазначені невідповідності мають обмежений вплив на фінансову звітність і не перекручують загальний фінансовий стан підприємства.

Ми підтверджуємо, що за винятком невідповідностей, викладених у Додатку № 1, фінансовий звіт в усіх суттєвих аспектах достовірно та повно подає фінансову інформацію про ТОВ станом на 01 січня 200__р. згідно з нормативними вимогами щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні". Негативний аудиторський висновок:

"... У результаті проведення аудиту встановлено, що за звітний період підприємством були допущені суттєві порушення і перекручення (дається перелік порушень або пишеться: "які викладені в Додатку № 1 до цього висновку"). Допущені порушення суттєво впливають на фінансову звітність підприємства та перекручують реальний стан справ.

Фінансова звітність має суттєві перекручення і недостовірне подає фінансову інформацію про підприємство станом на 01 січня 200__p., не виконані такі вимоги щодо організації бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності в Україні (у стислій формі дається перелік питань, стосовно яких не виконані вимоги з організації обліку або пишеться: "з питань, які наводяться в Додатку № 1").

Таким чином, дані бухгалтерського обліку і фінансової звітності не дають достовірного уявлення про дійсний стан справ на підприємстві, що склався на 01 січня 200__p.".

Аудиторський висновок, в якому робиться відмова від надання висновку аудитора:

"... У зв'язку з неможливістю перевірки фактів, що стосуються (вказати факти) з причини (вказати причини) ми не можемо надати висновок стосовно вказаних моментів.

Вищенаведені моменти істотно впливають на дійсний стан справ у цілому (в основному).

У зв'язку з відсутністю достатніх аудиторських доказів, ми не можемо видати об'єктивний аудиторський висновок за фінансовою звітністю, підготовленою станом на 01 січня 200__p.".

7. СППР, їх основні характеристики і можливості

 

У сучасному світі постійно доводити приймати конкретні рішення. Це розуміють керівники підприємств та організацій і керівники держав. Природно, що чим вище рівень управління, тім більш вагомими та значущим є відповідне рішення. Проте й кількість факторів, які необхідно враховувати, у процесі прийняття рішень, значно більша. У зв'язку з цим виникає нагальна потреба в спеціалізованих засобах підтримки прийняття рішень. Насамперед мова йде про комп'ютерну підтримку діяльності керівників різного рівня. Вирішувати це завдання покликані комп'ютерні системи підтримки прийняття рішень (СППР, в англомовному варіанті - Decision Support System (DSS)).

СППР по суті являють собою системи, розроблені для підтримки процесів прийняття рішень менеджерами різних рівнів у складних ситуаціях, пов'язаних з розробкою та прийняттям управлінських рішень. На розвиток СППР суттєвий вплив справили вражаючі досягнення в галузі інформаційних технологій, зокрема, телекомунікацій мережі, персональні комп'ютери, динамічні електронні таблиці, експертні системи, пізніше INTERNET та пов'язані з їм технології. Термін СППР (Decision Support System) належати американським вченим Горрі та Мортону, хоча перше покоління СППР мало чим відрізнялось від традиційних управлінських інформаційних систем, і тому замість СППР часто використовувався термін "система управлінських рішень".

Для СППР відсутній не тільки єдине загальноприйняте визначення, але й вичерпна класифікація. Різні автори пропонують різні класифікації.

На рівні користувача Haettenschwiler (1999) ділить СППР на пасивні, активні й кооперативні СППР. Пасивної СППР називається система, що допомагає процесу ухвалення рішення, але не може винести пропозицію, яке рішення прийняти. Активна СППР може зробити пропозицію, яке рішення варто вибрати. Кооперативна дозволяє ОПР змінювати, поповнювати або поліпшувати рішення, пропоновані системою, посилаючи потім ці зміни в систему для перевірки. Система змінює, поповнює або поліпшує ці рішення й посилає їх знову користувачеві. Процес триває до одержання погодженого рішення.

На концептуальному рівні Power (2003) відрізняє СППР, керовані повідомленнями (Communication-Driven DSS), СППР, керовані даними (Data-Driven DSS), СППР, керовані документами (Document-Driven DSS), СППР, керовані знаннями (Knowledge-Driven DSS) і СППР, керовані моделями (Model-Driven DSS). СППР, керовані моделями, характеризуються в основному доступ і маніпуляції з математичними моделями (статистичними, фінансовими, оптимизаційні, імітаційними). Відзначимо, що деякі OLAP-системи, що дозволяють здійснювати складний аналіз даних, можуть бути віднесені до гібридних СППР, які забезпечують моделювання, пошук й обробку даних.

Керована повідомленнями (Communication-Driven DSS) (раніше групова СППР - GDSS) СППР підтримує групу користувачів, що працюють над виконанням загального завдання.

СППР, керовані даними (Data-Driven DSS) або СППР, орієнтовані на роботу з даними (Data-oriented DSS) в основному орієнтуються на доступ і маніпуляції з даними. СППР, керовані документами (Document-Driven DSS), управляють, здійснюють пошук і маніпулюють неструктурованою інформацією, заданої в різних форматах. Нарешті, СППР, керовані знаннями (Knowledge-Driven DSS) забезпечують рішення завдань у вигляді фактів, правил, процедур.

На технічному рівні Power (1997) розрізняє СППР усього підприємства й настільні СППР. СППР усього підприємства підключена до більших сховищ інформації й обслуговує багатьох менеджерів підприємства. Настільна СППР - це мала система, що обслуговує лише один комп'ютер користувача. Існують й інші класифікації (Alter, Holsapple й Whinston, Golden, Hevner й Power). Відзначимо лише, що чудова для свого часу класифікація Alter'a, що розбивала всі СППР на 7 класів, у цей час трохи застаріла.

Залежно від даних, з якими ці системи працюють, СППР умовно можна розділити на оперативні й стратегічні. Оперативні СППР призначені для негайного реагування на зміни поточної ситуації в керуванні фінансово-господарськими процесами компанії. Стратегічні СППР орієнтовані на аналіз значних обсягів різнорідної інформації, що збирають із різних джерел. Найважливішою метою цих СППР є пошук найбільш раціональних варіантів розвитку бізнесу компанії з урахуванням впливу різних факторів, таких як кон'юнктура цільових для компанії ринків, зміни фінансових ринків і ринків капіталів, зміни в законодавстві й ін. СППР першого типу одержали назву Інформаційних Систем Керівництва (Executive Information Systems, ІСК). По суті, вони являють собою кінцеві набори звітів, побудовані на підставі даних із транзакционной інформаційної системи підприємства, в ідеалі адекватно відбиває в режимі реального часу основні аспекти виробничої й фінансової діяльності. Для ІСК характерні наступні основні риси:

·          звіти, як правило, базуються на стандартні для організації запитах; число останніх відносно невелике;

·          ІСК представляє звіти в максимально зручному виді, що включає, поряд з таблицями, ділову графіку, мультимедійні можливості й т.п.;

·          як правило, ІСК орієнтовані на конкретний вертикальний ринок, наприклад фінанси, маркетинг, керування ресурсами.

СППР другого типу припускають досить глибоке пророблення даних, спеціально перетворених так, щоб їх було зручно використати в ході процесу прийняття рішень. Невід'ємним компонентом СППР цього рівня є правила прийняття рішень, які на основі агрегированных даних дають можливість менеджерам компанії обґрунтовувати свої рішення, використати фактори стійкого росту бізнесу компанії й знижувати ризики. СППР другого типу останнім часом активно розвиваються. Технології цього типу будуються на принципах багатомірного подання й аналізу даних (OLAP).

При створенні СППР можна використати Web-технології. У цей час СППР на основі Web-технологій для ряду компаній є синонімами СППР підприємства.

Архітектура СППР представляється різними авторами по-різному. Приведемо приклад. Marakas (1999) [18] запропонував узагальнену архітектуру, що складається з 5 різних частин:

(a) система керування даними (the data management system - DBMS),

(b) система керування моделями (the model management system - MBMS),

(c) машина знань (the knowledge engine (KE)),

(d) інтерфейс користувача (the user interface) і

(e) користувачі (the user(s)).

Список використаних джерел

1.         Бутова Р. К. Інформаційні системи в промисловості. — Х.: ХДЕУ, 2004. — 176 с.

2.         Інтегровані інформаційні технології та системи (ІІТС-2005): Матеріали наук.-практ. конф. мол. учених та аспірантів, 21-23 листопада 2005 р. — К.: НАУ, 2005. — 180 с.

3.         Карпенко С. Г., Попов В. В., Тарнавський Ю. А., Шпортюк Г. А. Інформаційні системи і технології. — К.: МАУП, 2004. — 192 с.

4.         Маслов В. П. Інформаційні системи і технології в економіці. — К.: Слово, 2003. — 264 с.

5.         Орлов П. І., Луганський О. М. Інформаційні системи і технології в управлінні, освіті, бібліотечній справі. — Донецьк: Альфа-прес, 2004. — 291 с.

6.         Плескач В. Л., Рогушина Ю. В., Кустова Н. П. Інформаційні технології та системи. — К.: Книга, 2004. — 519 с.

7.         Шквір В. Д., Загородній А. Г., Височан О. С. Інформаційні системи і технології в обліку. — К.: Знання, 2006. — 430 с.