Технологія складу програм. Базові засоби мови C++

Міністерство освіти і науки України

Горлівський технікум

Донецького національного університету

Курсова робота

Об’єктно-орієнтоване програмування

Технологія складу програм. Базові засоби мови C++

Студент

М.С. Кравченко

2009

РЕФЕРАТ

Курсова робота: 20 сторінок,3 джерела, 1 додаток

Мета роботи: вивчити об’єктно-орієнтоване програмування та скласти програму мовою Borland C++ до методу

Предмет дослідження: об’єктно-орієнтоване програмування

Об’єкт дослідження: розрахунок оцінок

Методи дослідження: інформаційний, графічний, методи програмування

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Базові засоби мови С++

Розділ 2. Технологія складу програм

Розділ 3. Об’єктно-орієнтоване програмування

Висновки

Перелік використаних джерел

Додаток A

ВСТУП

Мова C++ є однією з найпоширеніших сучасних мов програмування. Вона займає домінуюче положення в світі персональних комп'ютерів. C++ - універсальна мова високого рівня. Але окрім властивостей, властивих іншим мовам високого рівня (структурність, модульність програм), в неї включені засоби програмування, властиві мовам низького рівня типу Асемблера (побітові операції, операції зрушення, робота з адресами). C++ витончена і зручна для побудови багатомодульних структурованих програм. Вона є могутнім і гнучким засобом для написання на ній операційних систем, їх компонентів. Мова C++ є продовженням і розвитком мови С, розробленої Д. Рітчи на початку сімдесятих років і що набула широке поширення. Сама ж мова C++, розроблена Бьярном Страуструпом, з'явилася лише в 1983 р. До стандарту Д. Рітчи були додані нові елементи, можливості, що істотно розширили його. Це перш за все класи, додавання яких зробило C++ однією з самих широко використовуваних об'єктно-орієнтованих мов програмування. Не дивлячись на відносно недавню розробку, мова C++ до теперішнього часу вже завоювала велику популярність як у професійних, так і програмістів, що починають.

РОЗДІЛ 1.БАЗОВІ ЗАСОБИ МОВИ С++

Програма розв`язання будь-якої задачі на мові С++ складається з однієї або кількох програмних модулів, які називаються функціями. На зовнішньому носії інформації програма може записуватись в одному або кількох файлах. Файл – частина зовнішнього носія, яка має своє ім`я, і при обмінах з пам`яттю, іншими частинами даного носія або з іншими носіями розглядається як одне ціле.

Клас_пам`яті тип ім`я (опис формальних параметрів )

 { тіло функції }

Кожна функція має своє ім`я. Передбачені в ній обчислення записуються в тілі функції за допомогою послідовності операторів мови. При цьому можуть зустрічатись як дії над величинами, які обчислюються в самій функції, так і над невідомими величинами, які надходять в функцію у вигляді аргументів обчислювального процесу. Для прийому деяких аргументів і служать формальні параметри. Це величини,значення яких визначаються іншою функцією, яка визвала дану функцію. В заголовку функції (перший рядок) наводиться клас пам`яті та тип значення, що обчислюється, ім`я функції і опис формальних параметрів. Клас пам`яті показує область програми, де можна звернутись до даної функції. Тип задає тип обчислюємого функцією значення. Клас пам`яті та формальні параметри функції можуть бути відсутніми. Якщо функція крізь своє ім`я не передає значення , то тип задається словом void. При поставлених значеннях формальних параметрів х,у обчислює деяке значення цілого типу (int). Формальні параметри х та у мають відповідно типи цілий (int) та з плаваючою крапкою (float). Величини цілого типу – це цілі числа, які в пам’яті представляються своїми двійковими кодами так, що їх молодші розряди займають початкові чи кінцеві біти виділеного поля. Знак займає один біт й записується для позитивних чисел цифрою 0, для негативних – цифрою 1. В залежності від довжини величини цілого типу бувають короткими та довгими. Для їх опису прийняті відповідно специфікатори short int, int, long int. Величини типу short int в пам*яті займають 2 байти, типу long int – 4 байти і змінюються . довжина величин типу int на стандартній мові не визначена, вона залежить від комп’ютера і компілятора і співпадає з довжиною або short , або long. Для знакових цілих перед специфікатором типу наводиться модифікатор signed, для без знакових – модифікатор unsigned, наприклад , unsigned short. Для величин unsigned int тип можна наводити просто як unsigned, якщо модифікатор не наведений, то по умовчанню ціла величина вважається типу signed. Величини символьного типу – це двоїнні коди будь-яких символів. Для символьних величин прийнятий специфікатор типу shar. Як і цілі, символьні величини можуть бути знаковими (з модифікатором sixgned) і без знаковими (з модифікатором unsigned). По стандарту приймається signed. Величини з плаваючою крапкою або речові – це нормалізор. Таким чином, тип величини характеризує довжину його подання в пам’яті. Він суттєво використовується під час роботи з цією величиною. Нприклад, при множенні цілих чисел х та у виконується операція множення двійкових чисел х та у. Величину типу void використовуються для позначення об’єктів невизначеного типу. Оператори програми записуються у вільному форматі. Але для вірності кожний з них слід починати з нової строки. Наприклад:

 main()

 {

 {

 }

 }

Оператор вираження: е, являється будь-яким вираженням, котре закінчується крапкою з комою. Виконання цього оператора полягає у розрахуванні вираження е. Оператор безумовного переходу має вигляд goto мітка:. Цей оператор незалежно від стану рахунку передає керування на оператор даної функції, перед яким стоїть задана мітка.

Умовний оператор if має дві форми: простий if та оператор подвійного вибору if-else. Вони мають вигляд

If(e)s

If(e)s1 else s2

Оператор множинного вибору switch дозволяє проводити за однією з галузей множинного гілкування алгоритму.

Існує три типи операторів циклу. Це

for (e1; e2; e3)s

while (e)s

do s while (e)

де e, e1, e2, e3 довільні вирази в тому числі й вирази, які мають в собі операції «кома», s - простий або складений оператор.

РОЗДІЛ 2. ТЕХНОЛОГІЯ СКЛАДУ ПРОГРАМ