Навигация
Організація внутрішньогосподарського контролю і аналізу Промінвестбанку
62842
знака
0
таблиц
0
изображений
4. Організація внутрішньогосподарського контролю і аналізу Промінвестбанку.
Промінвестбанк неухильно підтримує репутацію надійного та прозорого банку, діяльність якого відповідає вимогам чинного законодавства. Це обумовлено як обраною стратегією керівництва, так і наявністю ефективної системи внутрішнього контролю, яка забезпечує законність, ефективність і безпеку банківських операцій, захищає від потенційних ризиків, помилок та втрат.
Значну роль в системі внутрішнього контролю банку посідає Служба внутрішнього аудиту, організаційний статус якої передбачає функціонування підрозділів внутрішнього аудиту в усіх регіонах України та їх підпорядкованість Департаменту внутрішнього аудиту як єдиному координаційному центру.
Процедури проведення внутрішнього аудиту ґрунтуються на методиці оцінки банківських ризиків, запровадженій Базельським комітетом з банківського нагляду, та враховують міжнародний досвід. Увага Служби внутрішнього аудиту зосереджена на дотриманні банком вимог чинного законодавства України, попередженні порушень та недоліків в діяльності структурних підрозділів банку, оцінці адекватності запроваджених систем внутрішнього контролю та операційних процедур, надання рекомендацій щодо ефективного управління ризиками банківської діяльності.
Якість та повнота аудиторських перевірок забезпечується власними стандартами аудиту та методологічною базою з проведення внутрішнього аудиту, постійним моніторингом результатів перевірок, поєднанням фахівцями Служби знань в області аудиту, глибокого розуміння бізнесу та багаторічного досвіду банківської роботи.
Упродовж 2005 року Службою внутрішнього аудиту здійснено біля 1000 аудиторських перевірок та контрольних заходів, що дозволило банку уникнути можливих втрат та знизити рівень впливу потенційних ризиків, притаманних банківській діяльності. Аудиторські висновки та результати роботи Служби розглядаються керівництвом банку та слугують основою для прийняття рішень з вдосконалення управління банком, підвищення його конкурентноздатності, впровадження сучасних технологій та вдосконалення процедур внутрішнього контролю.
Управління банківськими ризиками є одними із ключових елементів стратегії розвитку Промінвестбанку. Банк реалізує комплекс процедур з управління ризиками, використовуючи пропозиції та рекомендації Базельського Комітету (Базель II) й інших міжнародних організацій щодо контролю за банківською діяльністю.
З метою створення максимально ефективної системи управління ризиками у звітному році продовжувалася цілеспрямована робота з удосконалення системи оцінки, аналізу й управління усіма видами ризиків. Розроблені нові положення: Політика управління ризиком платоспроможності; Політика управління кредитним ризиком; Політика управління ризиком ліквідності.
Для ефективного управління ризиками в банку розроблені та діють процедури управління ризиками ліквідності, операційними, процентними, валютними, кредитними і ринковими ризиками. Дані процедури обмеження ризиків застосовуються для забезпечення стійкості і надійності Банку при досягненні запланованих результатів діяльності.
Промінвестбанк постійно вдосконалює методології оцінки і управління ризиками, що дозволяє приймати найбільш ефективні рішення за різними напрямками діяльності банку в ринкових умовах. Ефективність розроблених і впроваджених в банку процедур з управління ризиками підтверджується спроможністю завчасно виявляти і кількісно вимірювати позиції Промінвестбанку у випадку виникнення непередбачуваних ситуацій.
Відповідно до статті 44 Закону України "Про банки і банківську діяльність" для управління ризиками в банку працюють:
· Комітет з питань управління активами і пасивами;
· Головний кредитний комітет;
· Головний тарифний комітет.
Все більше уваги приділяється аналізу та оцінці ризиків, з якими стикаються банки в процесі діяльності. Розуміння ризику, його оцінка і методи управління ним в Промінвестбанку є пріоритетними, тому система управління ризиками постійно вдосконалюється і розвивається.
5. Аудит фінансово-господарської діяльності Промінвестбанку.
Історично аудиторські фірми виникли ще в XIX столітті, коли з ростом компаній, розширенням сфер їхньої діяльності, інтернаціоналізацією бізнесу, в цілому відбулося відділення безпосередніх власників (акціонерів) компаній від властиво управлінських структур компаній (директори, що управляють й інше наймане керівництво). При виконанні своїх обов'язків керівництво компаній, банків повинне було періодично становити фінансові звіти про проведеній роботі, вірогідність яких і перевірялася за допомогою фахівців-аудиторів, що практикують самостійно, або представників аудиторських фірм. Аудиторські фірми створюються як незалежні від свих клієнтів і від органів державного керування.
Таким чином, аудит означає незалежну експертизу й аналіз фінансової звітності підприємств, банків, організацій, установ й інших суб'єктів ринкових відносин.
Ціль аудита - установлення реальності, повноти й вірогідності надаваної звітності, відповідність її чинному законодавству, а також вимогам, пропонованим до бухгалтерського обліку й фінансової звітності.
Обличчя, що перевіряють стан фінансово-господарської діяльності компаній, фірм, установ, і інших комерційних структур, називаються аудиторами (у перекладі з латинського - слухач). Аудитор може працювати самостійно, маючи сертифікат про кваліфікації, або як представник аудиторської фірми.
Аудиторські перевірки частіше здійснюють спеціальні аудиторські фірми, які виконують також консультаційну діяльність (з питань комерційної, фінансової діяльності, веденню бухгалтерського обліку, організації внутрішнього контролю, по оподатковуванню й іншим питанням).
Найважливішою умовою розвитку цивілізованого ринку аудиторських послуг є відповідний рівень підготовки аудитора. Аудитор повинен мати бездоганну репутацію й високу кваліфікацію.
Ліцензію для банківського аудита видає Центральний банк України. Проведення аудиторської діяльності без атестації й одержання ліцензії забороняється.
Діяльність банків специфічна. Вони працюють насамперед з притягнутими коштами, включаючи кошти населення. Це обставина викликає необхідність особливого контролю за діяльністю банків з боку держави в особі банку України за законністю чинених ними операцій й їхнім фінансовим становищем.
Аудиторські перевірки характеризуються комплексністю, незалежністю, а також розробкою позитивних рекомендацій в інтересах засновників банку.
Банківський аудит, як й аудит взагалі, підрозділяється на зовнішній й внутрішній.
Зовнішній аудит здійснюється незалежними аудиторськими фірмами; його основною метою є підтвердження фінансового становища банку.
Внутрішній аудит можна розглядати як систему мер безпеки банку з метою забезпечення захисту інтересів вкладників, збереження й досягнення конкретних результатів у діяльності банку.
Він включає сукупність планів банку, методів і процедур, застосовуваних усередині нього для захисту активів, збільшення прибутку, забезпечення чіткого виконання вказівок керівництва банку.
Внутрішній аудит організаційно представлений як структурне підрозділ банку й підкоряється керівникові банку.
Завдання внутрішнього аудита можуть бути різноманітними:
- перевірка правильності ведення бухгалтерського обліку;
- перевірка правильності ведення рахунків по витратах і доходам банку (правомірність віднесення витрат на ті або інші статті, законність сформованого прибутку, своєчасність списання витрат по рахунках й т.буд.);
- перевірка законності виконання окремих операцій й ін.
Вартість аудиторських послуг визначається договором, ув'язненим аудиторськими фірмами з банками. Договір може укладатися як на проведення разової перевірки, так і на аудиторське обслуговування протягом певного періоду.
Аудиторське підприємство при виконанні своєї роботи має право:
- одержувати від керівників банків й інших кредитних установ всі документи, що стосуються діяльності банків;
- бути присутнім на загальних зборах засновників (акціонерів) банків, засіданнях правлінь під час обговорення будь-якого питання, що входить в компетенцію аудиторів;
- жадати від будь-якого співробітника банку, що перевіряє, таку інформацію й роз'яснення, які необхідні для виконання аудиторами своєї роботи;
- перевіряти в будь-який час всі первинні бухгалтерські документи контрольованого банку.
Аудиторська фірма зобов'язана надавати об'єктивне аудиторське висновок:
- про вірогідність даних бухгалтерського балансу банку на дату складання звіту;
- про відповідність бухгалтерського обліку вимогам нормативних документів;
- про дотримання банком банківського законодавства України;
- про відповідність результатів фінансово-господарської діяльності банку його звітності;
- про правильність оголошення оподатковуваного прибутку;
- про зловживання. У випадку їхнього виявлення надавати інформацію правоохоронним і фінансовим органам і Центральному банку України.
Аудиторська фірма може не підтвердити звітність банку, якщо: у ході аудита встановлені серйозні недоліки; на аудиторів виявлявся тиск; відсутня можливість установлення вірогідності звітності. Всі нюанси виявляються в аудиторському висновку. У такому випадку засновники й керівники банку зобов'язані в плині місяця від дати складання аудиторського висновку усунути виявлені недоліки й обставини, мешающие підтвердженню звітності, і представити виправлений звіт знову на розгляді аудиторській фірмі.
При виявленні незначних недоліків, не нанесших збитку інтересам держави, вкладників і засновників комерційного банку, аудиторська фірма підтверджує звітність, указавши в аудиторському висновку характер установлених недоліків.
Керівники аудиторських фірм й аудитори відповідають за підтвердження звітності банків у порядку, установленому для посадових особи, що мають право підпису звітних документів.
Право перевірки діяльності банківських аудиторських фірм й аудиторів мають Центральний банк України і його установи, а також інші державний контролюючі органи в межах їхньої компетенції, певної законодавством.
У випадку кількаразового неякісного проведення аудита, приховання фактів порушень комерційними банками законодавства України Центральний банк вправі відкликати ліцензію на проведення банківського аудита, після чого річні звіти комерційних банків з аудиторськими висновками, виданими аудиторськими фірмами й аудиторами, позбавленими ліцензій, установами Центрального банку не приймаються.
При виявленні некваліфікованого проведення аудиторської перевірки, приведшим до збитків для держави або для іншого економічного суб'єкта, за рішенням суду або по позові Арбітражного суду, пред'явленого органам, що видали ліцензію, з аудитора або аудиторської фірми можуть бути стягнені: понесені збитки; витрати на проведення повторного огляду; штраф в сумі, установленої відповідним законодавством.
Зовнішній аудит взаємозалежний із внутрішнім аудитом. Насамперед оцінюється організація й дієвість внутрішнього контролю. При цьому установлюються: ступінь об'єктивності внутрішнього аудита; незалежність; компетентність; обсяг виконуваних функцій.
Аудитори вивчають всю діяльність банку, що перевіряє. Для об'єктивної оцінки необхідно, насамперед, розглянути стан активних і пасивних операцій, які повинні: носити справжній характер; бути правильно оцінені; бути правильно відбиті в бухгалтерському звіті; законні.
Аудитор не несе відповідальності за складання звіту банком або будь-якою іншою фірмою.
Метою аудиторської перевірки в частині постановки бухгалтерського обліку в комерційних банках є перевірка й підтвердження вірогідності й реальності бухгалтерської звітності й насамперед балансу банку.
Одночасний стан бухгалтерської роботи перевіряється й з іншої сторони - з погляду відповідності застосовуваних методів ведення обліку діючої нормативним документам і банківському законодавству.
Аудитори також перевіряють правильність розрахунків нормативів ліквідності, установлених Центральним банком, аналізують фінансово^-господарську діяльність банку, тим самим перевіряють не тільки якість роботи бухгалтерського персоналу, але й менеджерів банку з погляду правильності обраної тактики й стратегії банку по підтримці своєї ліквідності, захисту від кредитних й інших банківських ризиків, підвищенню прибутковості банку.
При оцінці стану бухгалтерського обліку з погляду відповідності його організації діючим нормативним документам і банківському законодавству ретельно перевіряється організація в банку аналітичного й синтетичного обліку.
Основними формами аналітичного обліку в банках є: особові рахунку, картотеки документів, операційні журнали. По кожному балансовому й позабалансовому рахунку синтетичного обліку відкриваються особові рахунки аналітичного обліку по видах коштів, що враховують, цінностей з підрозділом по їхніх призначеннях і власникам. Загальними для всіх форм особових рахунків є наступні реквізити: дата здійснення операції, номер документа, на підставі якого провадиться запис, номер кореспондуючого рахунку, умовний цифровий код, суми оборотів по дебіті й кредиту рахунку й сума залишку. У заголовку особового рахунку вказуються його номер і довідкові дані. По номері рахунку визначається його характер (пасивн або активний) і забезпечується правильне «читання», раскодирование записів в особовому рахунку.
Особові рахунки ведуться в банках у двох екземплярах: другі екземпляри видаються щодня клієнтам.
Аудиторська перевірка особових рахунків організується в основному з метою визначення дебетових сальдо по рахунках, виявлення нереальних, недостовірних оборотів, а також документів, які послужили підставою для записів по рахункам з відхиленнями від прийнятого порядку їхнього оформлення. При цьому перевіряється, як банки організують контроль за законністю чинених операцій власне кажучи операцій і за формою, як організована банківська безпека, які використаються форми захисту банківського документообігу, виключно можливість проникнення в нього фальшивих документів.
У ході аудиторської перевірки обороти в особових рахунках повинні підтверджуватися первинними документами, а також відповідними оборотами по кореспондентському рахунку в розрахунково-касовому центрі (РКЦ). По стані на 1 січня банком повинні складатися всі особові рахунки з видачею клієнтам виписок. По даним цих виписок клієнти повинні представити банку в письмовій формі підтвердження залишків особових рахунків на кінець звітного періоду. Клієнти за даними виписок з особових рахунків контролюють виконані банком розрахунково-грошові операції й відображають їх у своєму бухгалтерському обліку.
До загальних стандартів аудита аналітичного й синтетичного обліку в банках ставиться перевірка своєчасності складання банками балансів, перевірка відповідності даних аналітичного обліку оборотам і залишкам по рахункам синтетичного обліку в балансі банку, своєчасності здійснення операцій по рахунках клієнтів. Складанню балансу передує звірення даних аналітичного обліку даним синтетичного обліку.
У ході аудиторської перевірки, як правило, у вибірковому порядку перевіряється підтвердження оборотів і залишків по особових рахунках первинними грошово-розрахунковими документами й записами у виписці по кореспондентському рахунку банку в РКЦ. Одночасно повинне бути перевірене відповідність даних аналітичного обліку даним синтетичного обліку шляхом підсумовування оборотів і залишків по особових рахунках, що ставиться до даного балансового рахунку, і звіренням їх з оборотами й залишком по цьому рахунку. Складання щоденного балансу в банках підтверджує правильність відбиття всіх банківських операцій по балансових і позабалансових рахунках й є неодмінною умовою початку новогоого робочого дня в роботі із клієнтами.
Проблема своєчасності здійснення операцій по рахунках клієнтів повинна бути в центрі уваги аудиторів.
Одночасно аудитори перевіряють правильність оформлення що представляють грошово-розрахункових документів, чітке заповнення всіх реквізитів в документах, відповідність суми прописом сумі, зазначеної в документах цифрами, наявність підписів відповідальних осіб клієнтів, що мають право розпоряджатися рахунком, і відбитка печатки клієнта.
У ході аудиторського обстеження необхідно звернути увагу на систему матеріальної відповідальності. Контроль за роботою матеріально відповідальних осіб починається з перевірки правильності оформлення матеріальної відповідальності. Установлюються індивідуальна й колективна форми матеріальної відповідальності. Індивідуальна форма матеріальної відповідальності, як правило, застосовується відносно персоналу каси, а також інших співробітників. Матеріальна відповідальність банківського персоналу повинна оформлятися спеціальним договором між адміністрацією й співробітниками банку. У процесі аудиторського обстеження перевіряється дотримання договорів про матеріальну відповідальність сторонами, а також визначення розміру збитку у випадку недостач і розкрадань, установлюється, яким образом керівництво банку забезпечує фактичний контроль схоронності коштів і товарно-матеріальних цінностей.
Сучасна організація бухгалтерського обліку в банках з використанням обчислювальної техніки вимагає проведення крім класичного незалежного аудита й незалежного технічного аудита, що повинен включати наступні види перевірок:
- ефективність захисту інформації від несанкціонованого доступу на окремих комп'ютерах, у комп'ютерних системах;
- ефективність коштів забезпечення цілісності інформації, забезпечення її вірогідності;
- функціонування служб безпеки в комп'ютерних системах;
- ефективність комплексної системи захисту банківської інформації й об'єктів.
Похожие работы
... яння, обробітку ґрунту, тощо. Тому систему сівозмін слід розглядати, як основу організації створення сталої та міцної кормової бази. 2.4. Економічна ефективність виробництва молока у господарствах Показники ефективності виробництва молока залежать від застосування способів удосконалення організації і технології виробництва. Істотно впливають на них наслідки виробничої діяльності господарства ...
0 комментариев