Структура й техніка складання звіту про рух грошових коштів

3.3. Структура й техніка складання звіту про рух грошових коштів

Порядок складання й подання звіту про рух кошту визначається МСБО № 7 “Звітом про рух грошових коштів”, що виданий в 1992 році.

Звіт про рух грошових коштів повинен відбивати інформацію про грошові потоки підприємства за певний період у розрізі видів діяльності.

Під грошовими потоками розуміють надходження й вибуття коштів і їхніх еквівалентів.

Негрошові операції (бартерні операції, обмін власних акцій на акції іншого підприємства й т.д.) не відбиваються у звіті, а вказуються в примітках до фінансової звітності.

Структура звіту базується на класифікації видів діяльності:

 операційної;

 фінансової;

 інвестиційної.

Операційної вважають основну діяльність, що приносить підприємству дохід, а також інші види діяльності, крім інвестиційної й фінансової.

Прикладами руху коштів у результаті операційної діяльності є:

 надходження засобів від продажу товарів і надання послуг;

 надходження засобів у вигляді роялті, авторських гонорарів, комісійного збору й інших доходів;

 засоби, сплачені постачальникам за товари й послуги;

 грошові виплати працівникам і платежі з їхнього доручення;

 надходження й виплати засобів по розрахунках зі страховими компаніями (премії, рекламації, аннуитет та інші види страхової допомоги);

 сплата й відшкодування податку на прибуток (якщо він конкретно не ставиться до фінансової або інвестиційної діяльності);

 надходження й виплати засобів по контрактах, які полягають із торговельною й дилерською метою.

Інвестиційна діяльність охоплює операції по придбанню й продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами коштів.

Рух грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності включає:

 виплати для придбання й надходження від продажу основних засобів, нематеріальних і інших довгострокових активів;

 виплати засобів для придбання й надходження засобів від продажу власного капіталу або боргових зобов'язань інших підприємств, а також частки участі в капіталі спільних підприємств;

 аванси й депозити третій стороні (за винятком підписок і позик, здійснюваних фінансовими установами);

 надходження засобів від повернення авансів і погашення позик, наданих іншим підприємствам (за винятком авансів і позик фінансових установ);

 надходження й виплати засобів по ф'ючерсних, форвардних контрактах, опціонам (крім випадків, коли такі контракти полягають із дилерською або торговельною метою або рух засобу класифікується як фінансова діяльність).

Таким чином, надходження або виплата засобів від інвестиційної діяльності звичайно визначається на основі аналізу змін у статтях необоротних активів і поточних фінансових інвестицій, а також даних звіту про прибутки й збитки.

Фінансова діяльність - це сукупність операцій, які приводять до зміни величини й складу власного й позикового капіталу.

Прикладами руху коштів у результаті фінансової діяльності є:

 надходження засобів від випуску акцій і інших інструментів власного капіталу;

 виплати засобів власникам для придбання або викупу раніше випущених акцій компанії;

 надходження засобів від випуску незабезпечених боргових зобов'язань, позик, векселів, облігацій і інших короткострокових і довгострокових позик;

 виплати засобів для погашення позик;

 виплати засобів орендареві для погашення зобов'язань по фінансовій оренді.

МСБО № 7 не визначає формат звіту про рух грошових коштів, але він містить конкретні вимоги й пояснення щодо надзвичайних статей, відсотків і дивідендів, податку на прибуток, інвестицій у дочірні, асоційовані підприємства, рух грошових коштів в іноземній валюті, розкриття інформації про окремі аспекти руху грошових коштів.

Інформація про рух коштів у результаті операційної діяльності може бути наведена із застосуванням прямого або непрямого методів.

При використанні прямого методу для визначення чистої зміни коштів внаслідок операційної діяльності у звіті послідовно приводяться всі основні класи (статті) надходжень і витрат, різниця яких показує приріст або зменшення кошту.

Непрямий метод передбачає відбиття у звіті суми чистого прибутку (збитку), що згодом послідовно коректується до величини чистої зміни коштів із включенням впливу негрошових операцій, пов'язаних з інвестиційною й фінансовою діяльністю.

На практиці в основному переважає непрямий метод через його простоту.

Інформацію про рух грошових коштів у результаті інвестиційної й фінансової діяльності необхідно подавати у звіті лише прямим методом. Це означає, що треба окремо приводити основні класи (статті) надходжень і витрат коштів по кожному виді діяльності.

3.4. Структура й зміст звіту про зміни у власному капіталі

Звіт про зміни у власному капіталі відбиває інформацію про всеосяжний прибуток, тому що чистий прибуток, наведений у звіті про прибутки й збитки не відбиває частини змін у власному капіталі (дооцінка активів, результати змін в обліковій політиці й т.д.).

Існує 2 форми подання інформації:

Підприємства подають звіт про зміни у власному капіталі, у якому приводиться:

1) чистий прибуток або збиток за певний період;

2) кожна стаття доходів і витрат, прибутку або збитку (яка відповідно до вимог інших стандартів зізнається безпосередньо в складі власного капіталу) і загальна сума по цих статтях;

3) кумулятивний вплив змін в обліковій політиці й виправлення істотних помилок, розглянутих відповідно до базових підходів у МСБО № 8.

Крім того, підприємству варто подавати в цьому звіті або в примітках до нього:

1) капітальні операції із власниками й виплати дивідендів власникам;

2) сальдо накопиченого прибутку або збитку на початок певного періоду й на дату балансу, а також зміни за період;

3) узгодження балансової вартості кожного класу власного капіталу, премії по акціях і всі забезпечення на початок і на кінець періоду, розкриваючи кожну зміну окремо.

Похожие работы

Облік та аналіз власного капіталу банку

Скачать

110067

0

0

... ів до неї. Порядок складання декларації про прибуток банківської установи та інших форм звітності з питань оподаткування встановлюється Державною податковою адміністрацією України. 2. Облік власного капіталу банку До власних ресурсів комерційних банків, або до банківського капіталу, належать фонди, які створюються банками для забезпечення фінансової сталості, комерційної і господарської ді ...

Облік довгострокових активів у зарубіжних країнах

Скачать

20347

2

0

... methods) 3.1 Комулятивний метод (sum-of-the-years’-digits method) 3.2 Метод прискореного зменшення залишкової вартості (double-declining-balance (DDB) method) Рис. 1. Методи нарахування амортизації довгострокових активів Прямолінійний метод (stright-line method) ─ метод нарахування амортизації, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизує ...

Особливості справляння ПДВ в деяких зарубіжних країнах

Скачать

87453

2

1

... і органи, а за справлянням і перерахуванням податку до бюджету під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України – митні органи. Розділ 2. Особливості справляння податку на додану вартість в зарубіжних країнах   2.1 Особливості справляння ПДВ у Росії Податок на додану вартість (ПДВ) запроваджений у Росії в 1992 р. У визначенні доданої вартості за російським законодавством ...

Облік власного капіталу комерційного банку в міжнародній обліковій практиці

Скачать

85204

3

3

... є в наявності для продажу. Рахунок 5203 А – Негативна переоцінка цінних паперів, що є в наявності для продажу. Рахунок 5203 А – Субординований борг. Таке доповнення системи обліку власного капіталу комерційного банку дозволить його керівництву оперативно отримувати інформацію про складові утворення додаткового капіталу, а, отже, приймати більш грамотні управлінські та фінансові рішення. Опис ...