Навигация
Особливості конфліктів в школі
62166
знаков
5
таблиц
0
изображений
1.4 Особливості конфліктів в школі
На відносинах учителя та учнів за різних обставин позначаються різні за змістом і спрямованістю інтереси, намагання досягти яких і конкретні дії не завжди відповідають усталеним нормам, цінностям, очікуванням однієї із сторін. У зв'язку з цим нерідко між ними виникають різноманітні конфлікти, які, за спостереженнями вчених, загалом є породженням таких причин:
консерватизм, недостатній культурний рівень (грубість, нетактовність та ін.) викладачів, “розбещення владою” — звичка постійно забороняти, наказувати, поправляти, примушувати, дорікати;
відмінності в ціннісних орієнтаціях учителів та учнів;
нездатність учителя прогнозувати на уроці поведінку учнів, унаслідок чого деякі їхні вчинки порушують запланований перебіг уроку, викликають в учителя роздратування, прагнення будь-якими засобами подолати конфлікт. А обмеженість інформації про причини того, що трапилось, ускладнює вибір оптимальних засобів впливу на клас;
намагання вчителя зберегти свій соціальний статус за рахунок зниження статусу учня. Частовживаними при цьому є такі вислови: “розвісив вуха”, “роззявив рота”, “вештаєшся”, “що ти верзеш?”;
оцінювання вчителем не окремого вчинку учня, а його особистості (“роззява”, “дурень”, “нахаба”);
суб'єктивне сприйняття вчителем вчинку учня, недостатня інформованість про його мотиви;
намагання суворо покарати учня, яке ґрунтується на усвідомленні того, що зайва суворість не завадить;
нездатність до самоконтролю (роздратованість, брутальність, знервованість, нетактовність, грубість, мстивість, самовдоволеність, безпорадність та ін.); негнучкість мислення, стереотипність оцінок, шаблонний підхід до запитів та інтересів учнів, упередженість, підозрілість, прискіпливість;
трактування вимогливості як посягання на свій авторитет;
бідний педагогічний досвід, нерозвинені педагогічні здібності;
незадовільна організація роботи педагогічного колективу;
нетактовність у спілкуванні з учнями;
відмінності у взаємних очікуваннях, які можуть стосуватися ціннісних орієнтацій, якості знань, ефективності їх засвоєння тощо.
Більшість конфліктів виникає через низький професійний рівень учителів. Кожна помилка вчителя травмує учнів, вселяє недовіру, порушує систему взаємин. У педагога виникають глибокий стресовий стан, незадоволення власною працею, нездорове усвідомлення залежності професійного самопочуття від поведінки учнів. Найчастіше конфлікти трапляються в учителів, які цікавляться лише рівнем засвоєння учнями предмета, через що вони конфліктують, як правило, з невстигаючими учнями. Значно раціональніше було б виявляти до таких учнів особливу увагу, своєчасно допомагати їм.
Іноді конфлікт виникає внаслідок покарання за недисциплінованість на уроці поганими оцінками з предмета, що не тільки негативно позначається на стосунках, а й знижує зацікавленість учня предметом. Він може бути і наслідком низького рівня педагогічного спілкування вчителів, які необґрунтовано вдаються до різких слів, негативних узагальнень, перебільшень (“Від тебе ніколи не почуєш нічого розумного”, “Ти завжди брешеш” тощо), погроз (“Спробуйте мені тільки...”). Це ображає учнів, які втрачають віру в здатність педагога бути справедливим.
Конфліктогенними чинниками є: відхилення у психосоматиці учня, учителя, батьків; незадовільний стан нервової системи; грубість у жестах, міміці, діях; неповага до інших; невміння коригувати свій емоційний стан; закомплексованість, рефлексивність; розбіжності цільових установок; невідповідність інтелектуального і фізичного розвитку; дисгармонія між емоційними станами; страх втратити лідерство, авторитет; намагання приховати негативний вчинок, недоліки у чомусь, певні стани; дефіцит часу та ін.
Незадоволення вчителями, конфлікти учнів з ними виникають і через негативні стереотипи педагогічної поведінки: емоційні спалахи, невмотивовану дратівливість; безпідставні дії; використання неадекватних методів дисциплінування, відкритий розподіл учнів за симпатіями; надмірну фіксацію уваги на недоліках учнів; привселюдні образи; втручання в особистісні стосунки хлопців і дівчат; негативну оцінку інших учителів у присутності учнів тощо.
Чинники, які породжують конфлікти, можуть діяти як окремо, так і у різних поєднаннях. Здебільшого вони закорінені в соціокультурній сфері буття особистості вчителя і тих, кого він покликаний виховувати.
1.5 Конфлікти між учнями старшому шкільному віці
Залежно від того, які суб'єкти вступають у взаємодію, можна виділити наступні види конфліктів: учень — учень; учень — вчитель; учень — батьки; вчитель — вчитель; вчитель — батьки; батьки — батьки;
Розгледимо один з найбільш поширених в учбовій діяльності конфлікт між учнями.
Конфлікти в старшому шкільному віці характерні для всіх навчальних закладів (ПТУ, школа, ліцей, гімназія) та соціальної приналежності його членів. Найбільш поширені серед учнів конфлікти лідерства, в яких відбивається боротьба двох-трьох лідерів і їх угрупувань за першість в класі. У середніх класах часто конфліктують група хлопчиків і група дівчаток. Може позначитися конфлікт трех-четирьох підлітків з цілим класом або спалахнути конфліктне протистояння одного школяра і класу. Шлях до лідерства, особливо в старшому шкільному віці, пов'язаний з демонстрацією переваги, цинізму, жорстокості, безжалісності. Дитяча жорстокість — явище загальновідоме. Один з парадоксів світової педагогіки полягає в тому, що дитина значно більше дорослого схильна до спокуси стадності, невмотивованої жорстокості, цькування собі подібних.
Генезис агресивної поведінки школярів пов'язаний з дефектами соціалізації особистості. Так, виявлений позитивний зв'язок між кількістю агресивних дій у дошкільників і частотою їх покарання, вживаного батьками (Р. Сирс). Крім того, було підтверджено, що конфліктні хлопчики виховувалися, як правило, батьками, що застосовували по відношенню до ним фізичне насильство (А. Бандура). Тому ряд дослідників рахує покарання моделлю конфліктної поведінки особистості.
На ранніх етапах соціалізації агресія може виникати і випадково, але при успішному досягненні мети агресивним способом може з'явитися прагнення знов використовувати її для виходу з різних важких ситуацій. За наявності відповідної особи дуже важливою стає не агресія — спосіб досягнення, а агресія — самоціль, вона стає самостійним мотивом поведінки, обумовлюючи ворожість по відношенню до інших при низькому рівні самоконтролю.
Крім того, конфлікти старшокласника в стосунках з однокласниками обумовлені важливою особливістю віку — формуванням морально-етичних критеріїв оцінки однолітка і пов'язаних з цим вимог до його поведінки
Попередження конфліктної поведінки школярів. Повністю вижити конфлікти старшокласників в середній школі практично неможливо. Залежно від того, наскільки успішно здійснюється в школі соціалізація особистості дитини, насамперед засвоєння духовних, етичних цінностей, змінюється інтенсивність конфліктів між школярами. Духовність багато в чому детермінує діяльність і поведінку людей.
Помітну роль в запобіганні конфліктам грає дисципліна — уміння забезпечити учню необхідну для його повноцінного розвитку свободу в рамках розумного підпорядкування порядку.
Більше вплив на конфліктну поведінку школярів робить особистість вчителя. Її дія може виявлятися в різних аспектах.
По-перше, стиль взаємодії вчителя з іншими учнями служить прикладом для відтворення у взаєминах з однолітками. Особовий стиль спілкування і педагогічна тактика «співпраці» обумовлюють найбільш безконфліктні стосунки старшокласників один з одним.
По-друге, вчитель зобов'язаний втручатися в конфлікти учнів, регулювати їх. Це, звичайно, не означає їх придушення. Залежно від ситуації може бути необхідне адміністративне втручання, а може бути — просто добра рада. Позитивний вплив робить залучення конфліктних учнів в спільну діяльність, участь в розв’язанні конфлікту інших учнів, особливо лідерів класу, і так далі
Процес навчання і виховання, як і всякий розвиток, неможливий без суперечностей і конфліктів. Конфронтація з учнями, умови життя яких сьогодні не можна назвати сприятливими, є звичайною складовою частиною реальності. На думку психолога М. Рибакової, серед конфліктів між вчителем і учнем виділяються наступні конфлікти:
• діяльності, що виникають з приводу успішності учня, виконання ним позанавчальних завдань;
• поведінки (вчинків), порушення, що виникають по приводу, учнем правил поведінки в школі і поза нею;
• стосунків, що виникають у сфері емоційно-особистісних стосунків учнів і вчителів.
Конфлікти діяльності. Виникають між вчителем і учнем і виявляються у відмові учня виконати учбове завдання або поганому його виконанні. Це може відбуватися з різних причин: стомлення, проблем в засвоєнні учбового матеріалу, а інколи невдале зауваження вчителя замість конкретної допомоги при утрудненнях в роботі. Подібні конфлікти часто відбуваються з учнями, що зазнають труднощі в навчанні; коли вчитель веде предмет в класі нетривалий час і стосунки між ним і учнем обмежуються учбовою роботою. Такі конфліктів менше на уроках класних керівників; у початкових класах, коли спілкування на уроці визначається характером взаємин, що склалися, з учнями в іншій обстановці. Останнім часом спостерігається збільшення таких конфліктів через те, що вчитель часто пред'являє завищені вимоги до засвоєння предмету, а оцінки використовує як засіб покарання тих, хто порушує дисципліну. Ці ситуації часто стають причиною відходу з школи здібних, самостійних учнів, а у останніх знижується інтерес до пізнання взагалі.
Конфлікти вчинків. Педагогічна ситуація може привести до конфлікту в тому випадку, якщо вчитель помилився при аналізі вчинку учня, не з'ясував мотиви, зробив необгрунтований висновок. Адже один і той же вчинок може викликатися різними мотивами. Вчитель коректує поведінку учнів шляхом оцінки їх вчинків при недостатній інформації про їх справжні причини. Інколи він лише здогадується про мотиви вчинків, погано знає стосунки між ними, тому цілком можливі помилки при оцінці поведінки. Це викликає цілком виправдану незгоду учнів.
Конфлікти стосунків часто виникають в результаті невмілого вирішення педагогом проблемних ситуацій і мають, як правило, тривалий характер. Ці конфлікти набувають особистісного сенсу, породжують тривалу неприязнь учня до вчителя, надовго порушують їх взаємодію.
Особливості педагогічних конфліктів. Серед них можна виділити наступні:
• відповідальність вчителя за педагогічно правильне вирішення проблемних ситуацій: адже школа — модель суспільства, де учні засвоюють норми стосунків між людьми;
• учасники конфліктів мають різний соціальний статус (вчитель — учень), чим і визначається їх поведінка в конфлікті;
• різниця в життєвому досвіді учасників породжує різну
ступінь відповідальності за помилки при вирішенні конфліктів;
• різне розуміння подій і їх причин (конфлікт «очима вчителя» і «очима учня» бачиться по-різному), тому вчителеві не завжди легко зрозуміти глибину переживань дитини, а учневі — справитися з емоціями, підпорядкувати їх розуму;
• присутність інших учнів робить їх зі свідків учасниками, а конфлікту набуває виховний сенс і для них; про це завжди доводиться пам'ятати вчителеві;
• професійна позиція вчителя в конфлікті зобов'язала його узяти на себе ініціативу в його дозволі і на перше місце зуміти поставити інтереси учня як особі, що формується;
• всяка помилка вчителя при вирішенні конфлікту породжує нові проблеми і конфлікти, в які включаються інші учні;
• конфлікт в педагогічній діяльності легко попередити, чим успішно вирішити.
Сучасна ситуація в країні, тяжке положення школи, недостатня підготовка вчителів, особливо молодих, до конструктивного вирішення конфліктів з учнями приводять до значних деструктивних наслідків.
Для конструктивного виходу з конфлікту важливі взаємини педагога з батьками учня старшого шкільного віку.
Часто спілкування вчителя з учнями юнацького віку продовжує будуватися на тих же принципах, що і з учнями більш раннього віку, що забезпечують вчителеві можливість вимагати підпорядкування. Такий тип стосунків не відповідає віковим особливостям старшокласників, перш за все новому уявленню про себе, прагненню зайняти рівне положення по відношенню до дорослих. Благополучне вирішення конфлікту неможливе без психологічної готовності вчителя перейти до нового типу взаємин з старшокласниками.
Розділ 2. Емпіричне дослідження. Дослідження конфліктів в учнів старшого шкільного віку
Похожие работы
... , що у результаті збережуться “кращі” (як природний відбір у Дарвіна). Такі процеси приводять до постійного розвитку суспільства. Розділ 3. Емпіричне дослідження стратегій поведінки в конфліктних ситуаціях та особистісних характеристик 3.1 Вибірка та процедура емпіричного дослідження У дослідженні приймали участь учні десятих класів Чернігівської середньої школи № 30. Загальна кількість ...
... лові, зовнішні дані. З цих даних видно, що соціометричний статус невід’ємно пов’язаний зі спілкуванням старшокласників. Для експериментального дослідження взаємозв’язку соціометричного статусу з культурою спілкування старшокласників ми обрали такі методики: методика “Соціометрія” і методика “Потреба в спілкуванні”. В дослідженні взяли участь 27 дослідних. Робота була проведена на базі ЗОШ №5 ...
... Народження - 1 рік 1-3 роки 3-6 років 6-11 років 11-18 років Раннє дозрівання (18-25 років) Нормальне дозрівання (40 років) Пізнє дозрівання Більш впливовою в психології виявилася традиція дослідження внутрішніх особистісних конфліктів, закладена К.Левіним, який виводив ці конфлікти не з внутрішніх процесів самої психіки, а з аналізу проблем, що виникають у життєвій ...
... в конфлікті, оцінки конфлікту і індивідуальних особливостей поведінки людей в конфлікті. Розділ 2. Дослідження структури представлень підлітків про міжособові конфлікти 2.1 дослідження представлень підлітків про зміст і структуру міжособових конфліктів Перша серія дослідження складалася з трьох частин. У першій частині виявлялися уявлення про конфлікт методом "Вільного семантичного ...
0 комментариев